Зеньковский Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ЗІНЬКІВСЬКИЙ Василь Васильович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Філософ, священик.
З учительської родини.
Народився в 1881 р. в м. Проскурові Подільської губернії Російської імперії (нині – м.
Хмельницький, адміністративний центр однойменної області України).
Помер 5 серпня 1962 р. в м. Парижі (Франція). Похований на цвинтарі Сент-Женевьєв-де Буа.
Закінчив одну з київських гімназій, Київський університет (1909).
Працював викладачем київських Вищих жіночих курсів (1910-1912), директором Інституту
дошкільного виховання (1912-1913), викладачем Київського університету (1914-1918), міністром
сповідань Української держави (1918), викладачем Бєлградського університету (1919-1923), деканом Богословського інституту імені С. Радонезького (1944-1953), головою Єпархіальної ради
(1953-1957).
Член Київського релігійно-філософського товариства (1905).
Голова Фребелівського товариства (1915).
Секретар об’єднання російських учених в Югославії (1921).
Друкувався в газетах «Південно-західний тиждень», «Південно-західний край», журналах
«Педагогічна думка», «Народ», «Християнська думка», «Питання релігійного виховання й освіти»,
«Релігійно-педагогічний бюлетень», «Питання філософії і психології».
Як філософ дебютував книгою «Сучасний стан психофізичної проблеми» (1905).
Потім настала черга наступних доробків: «Проблеми індивідуальності у психології та педагогіці»,
«Психологія дитинства», «Проблеми виховання в світлі християнської антропології», «Соціальне
виховання, його завдання та шляхи», «Єдність Росії», «На порозі зрілості», «Росія та православ’я»,
«Бесіди з юнацтвом з питань статі», «Російська педагогіка ХХ століття», «Основи християнської
діяльності», «Православ’я і культура», «Російські мислителі і Європа», «П’ять місяців при владі»,
«Наша епоха», «Про уявний матеріалізм російської науки й філософії» , «М. Гоголь»,
«Апологетика».
Майже 60 років досліджував світогляд М. Гоголя і надрукував з цього питання низку праць.
Жовтневої соціалістичної революції не сприйняв. Емігрував до Югославії (1919), звідки переїхав
до Чехії (1923), а потім – до Франції (1926).
Ім’я З. присвоєно одній з вулиць м. Хмельницький.
Серед друзів та близьких знайомих З. – Г. Челпанов, П. Скоропадський, В. Липинський, Д.
Дорошенко, В. Асмус, Ф. Лизогуб та ін.
***
ЩИРІСТЬ ПОМИЛОК,
з життєвого кредо В. Зіньківського
Помилок було у мене не перелічити, втім, якби я почав наново жити, деякі помилки я все одно
повторив би – настільки вони витікали з самої моєї душі.
ЦЕРКВА ВКЛЮЧЕНА В ІСТОРИЧНИЙ ПОТІК, з політичного кредо В. Зіньківського
Держава має свою релігійну відповідальність, свою релігійну функцію, яка, звичайно, ніколи не
може протиставити себе церкві як містичному організму, але яка неминуче стоїть вище церкви як
історичної установи з тієї простої причини, що державна влада визначає і регулює ті самі зовнішні
форми життя, яким неминуче підкоряється церква...
Церква в своєму зовнішньому бутті включена в історичний потік, регуляцією якого саме й зайнята
державна влада.
НА СІМ ВОСЬМИХ Я – УКРАЇНЕЦЬ, зі спогадів В. Зіньківського
Належачи за своїм походженням на сім восьмих до українців, а за вихованням повністю і
абсолютно я належав Росії – і це створювало для мене постійні труднощі з обох боків.
Ті російські люди, які дізнавалися про мою участь в українському уряді, часто починали до мене
ставитись не як до російської людини. А українці, добре знаючи, що я не тільки не поділяю
політичні ідеї сепаратизму, але за своїми переконаннями і почуттями є російською людиною, ставились і ставляться до мене з надзвичайним недовір’ям, часто нагороджуючи мене званням
«зрадник».
СВОЇХ ІДЕЙ НЕ ПРИХОВУВАВ, зі спогадів В. Асмуса
Перша філософська лекція, яку я прослухав в університеті, була лекція В. Зіньківського з
психології. В тому році Зіньківський свої лекції почав з великим запізненням. Початок війни
захопив його в Німеччині, де він перебував у відрядженні, дописував магістерську дисертацію
«Проблеми психічної причинності». З труднощами після низки пригод і халеп, під час яких
частина рукопису його дисертації була втрачена, Зіньківський прорвався через Скандинавію в
Росію і повернувся до Києва...
Відразу після повернення почав
Последние комментарии