Збарский Борис [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

що «його тіло не повинно бути предметом для поклоніння, з Мавзолею його

потрібно винести і поховати».

ВОЖДЬ ВКРИВСЯ ЦВІЛЛЮ, зі спогадів Збарського-сина

Умови для перевезення абсолютно не відповідні. І ми завішували вікна змоченими простирадлами, аби від випаровування не було спекотно. Але, звичайно, деякі зміни з тілом сталися, і потім

довелося все це відновлювати.

...Якось на тілі Леніна з’явилася колонія чорної цвілі. Ми ще не знали, що це таке і направили

проби в Інститут мікробіології з запитом – як боротися з цим явищем. Відповідь прийшла через

дві години: спалити або обробити сірчаною кислотою.

Нам все-таки вдалося його відмити...

ПАРТІЯ, ЩО ПЕРЕМОГЛА СМЕРТЬ, з книги Е. Радзінського «Сталін»

Крупська, яка мешкала на території Кремля, часто заходить до Мавзолею. Збарський розповідав:

«За півроку до смерті вона прийшла, довго вдивлялася, потім сказала: «Він все такий же, а я так

старію».

...На Заході в «вічно живого» повірили не всі, заявляли, що в Мавзолеї лежить воскова лялька. І в

30-і роки Сталін доручив своїм ученим довести групі західних журналістів потужність партії, що

перемогла смерть.

СВОЮ ЗЕМЛЮ НЕ ОПОГАНЮВАЛИ, з розвідки О. Широпаєва «Ритуальна революція»

Наприкінці 1997 року у Франції вийшла книга «У тіні Мавзолею», автор якої, академік Ілля

Борисович Збарський, котрий разом зі своїм батьком, Борисом Збарським, довгі роки зберігав

мумію Леніна.

…Борис Збарський був допущений до бальзамування за особистою вказівкою Дзержинського...

Збарський-син визнає, що він відчував страх при першому дотику до «святині» і «напружене

почуття відповідальності до самого кінця».

…Сам факт бальзамування тіла Леніна І. Б. Збарський ...пояснює неможливістю зберегти тіло

іншим способом: мовляв, спочатку його хотіли заморозити, але воно прийшло в «загрозливий

стан», тому вирішили бальзамувати. Насправді висвячені, герметичні комуністи, котрі складали

голівку червоного режиму, знали, що для здійснення сатанинського ритуалу потрібна не

«морожена курка», нездатна вселити трепет «масі», а мумія, «вічно живий» Ленін. Мабуть, дещо

міг би розповісти І. Б. Збарський – проте «лікарська таємниця» не дозволяє…

…І. Б. Збарський – прихильник поховання тіла Леніна. Схоже, академік і цього разу вірний

сімейній справі. Постарілий ідол виконав свою окультну функцію і тепер повинен послужити

останню службу пеклу: лягти в російську землю і тим самим накликати на неї нові страшні

нещастя. Тому що сатаніст не може бути похований по-християнськи.

Згадаємо, як вчинили з трупом самозванця Отрепьєва: спалили, зарядили в гармату і вистрілили

убік Заходу. Свою землю не опоганювали…

КРАЩІ ЧАСИ КЛАСИК ПРОВІВ ЗІ ЗБАРСЬКИМИ, з дослідження О. Гаревської «Борис

Пастернак у просторі і часі»

Початок 1916-го. Понад два роки йде Перша світова війна. Борисові Леонідовичу – 25, у нього

звільнення від військової служби, він на розпутті. Уже написані «Лютий. Дістати чорнила і

плакати!» і «Петербург», випущена перша книга віршів «Близнюк у хмарах»... Є ще заняття

музикою, які здаються Пастернаку дуже істотними. Заробляє він на життя, працюючи гувернером.

Москва до цього часу здобуває риси тилового міста – зростають ціни, звужуються можливості

заробітку. І тут цілком випадково надходить пропозиція поїздки на Урал в якості помічника

керуючого хімічними заводами Бориса Збарського.

Кілька слів про цю людину. Біохімік Борис Збарський у майбутньому розробить технологію

бальзамування тіла Леніна і стане хоронителем радянської святині, але в 1916 році йому тільки 30

років, він – керуючий хімічними заводами на півночі Прикам’я. Збарський з родиною – молодою

дружиною і сином – проживає у Всеволодо-Вільві, де відкриває і патентує технологію очищення

хлороформу до медичної якості, тим самим дуже допомагаючи фронту.

Збарський – енергійний, талановитий, дуже зайнятий справами, а в будинку – молода дружина, котрій не вистачаю спілкування, цікавих співрозмовників. Борис Пастернак відповідає відразу

декільком вимогам Збарських: для Бориса Ілліча він – помічник з ділового листування і торгово-

фінансової звітності (надалі знайомство зі Збарським переросте в дружбу), а для його дружини

Фанні Миколаївни – бажаний розумний співрозмовник.

Пастернак зійшов з потяга на станції Всеволодо-Вільві Пермської залізниці 16 січня 1916 року.

Він проживе тут майже півроку – до кінця