Богданович Модест [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

вплив, який може мати Силістрія на оборону держави,

прийняв останніми роками діяльні заходи до посилення цього пункту.

Замість фортеці, погано улаштованої… в 1828 і 29-м роках, ми нині знайшли сильний укріплений

табір, котрий складається з трьох оборонних ліній, з тимчасовими й навіть довготривалими

передовими укріпленнями, розташованими в вельми вигідних пунктах.

Передову оборонну лінію складають шість укріплень, що утворюють собою півколо, краї якого

прилягають до берега Дунаю. П’ять з цих укріплень розташовані на висотах, пануючих над усію

навколишньою місцевістю, а шосте – на низовинному березі Дунаю.

Ключем всієї передової лінії служить сильний форт Абдул-Меджід, котрий має у рові кам’яну

оборонну стінку, а всередині – двоповерхову склепінчасту казарму.

Після форту Абдул-Меджід, найбільше й сильне з передових укріплень є Арабський форт,

розташований на вершині довгастого узвишшя, що тягнеться на схід від висоти форту Абдул-

Меджід і відділяється від нього двома ярами. – Очевидно, укріплення це зімкнуте і має сильний

тимчасовий профіль із земляним бруствером в 12 футів заввишки і з ровом шириною до 3-х

сажнів.

Другу оборонну лінію Силістрії складають п’ять люнетів, розташованих на відстані від 30 до 100

сажнів попереду контр-ескарпа, перед 1-м, 2-м, 4-м, 5-м і 6-м полігонами. У кожному з них могло

поміститися від 6-ти до 8-ми гармат.

…За попереднім оглядом місцевості з лівого берега Дунаю, був підготовлений… генерал-

лейтенантом Бухмеєром, проект облоги Силістрії, яким передбачалося вести атаку з боку форту

Абдул-Меджід, і після взяття цього укріплення й сусіднього з ним люнету, атакувати 5-й полігон...

Хоча зі всіх передових укріплень форт Абдул-Меджід міг вчинити нам найсильніший опір, проте

на цьому пункті ми мали б, з самого початку облоги, вельми важливий зиск, позбавивши гарнізон

зв’язку з Шумлою, і змусивши його зняти табори, розташовані в ярах, з обох боків форту.

Разом з тим передбачалося обкласти фортецю і з другого боків, так що ворог повинен би був, після

перших днів облоги, абсолютно закритися у фортеці й в передових укріпленнях, де втрати його від

дії нашої артилерії, особливо з батарей лівого берега Дунаю, були б незрівнянно значнішими, ніж

в розкиданих таборах...

Із заняттям форту Абдул-Меджід і сусіднього люнету, ми абсолютно контролювали б навколишню

місцевість, і могли б діяти в тилу майже всіх передових укріплень, котрі складали першу оборонну

лінію.

План подальших облогових робіт проти фортеці, звичайно, краще визначився б після найближчої

рекогносцировки другої лінії укріплень і фортечних верків; проте 5-й полігон мав для нас важливу

перевагу перед іншими в тому відношенні, що наші батареї могли бути розташовані попереду

нього на узвишшях, на відстані від фортеці не далі 200 сажнів...

За цим проектом, час, потрібний на облогу, розраховувався в шість тижнів, відводячи два з

половиною тижні для атаки на форт Абдул-Меджід, і три з половиною – для штурму самої фортеці

зі всіма підготовчими роботами.

СТОЯТИ НА СМЕРТЬ, з книги М. Богдановича «Іван Іванович Лажечников. Декілька нотаток і

спогади»

Графу Остерману-Толстому треба було, маючи проти себе подвійні сили, особливо на початку

кампанії, відстояти честь російської зброї. Це справа, в армії Барклая, була майже одночасно з

дашковською в армії Багратіона, де, говорячи словами Єрмолова, «Раєвський, з малими силами, у

порівнянні з ворожими, виявив і розпорядливість, йому властиву, і хоробрість, що його вирізняла

серед інших: піднявши прапора, він очолив колону, ведучи за собою двох синів, з яких одному

виповнилося лише одинадцять років». (В бої під Парижем я бачив одного з них, пам’ятаю, в

єгерському мундирі, років чотирнадцяти чи п’ятнадцяти, і любувався, як цей стрункий, красивий

хлопчик весело роз’їжджав у свиті нашого дивізіонного генерала Паскевича ланцюгом стрільців).

Отож, говорю, потрібно було графу Остерману-Толстому вправною розпорядливістю і

безстрашністю, особливо на початку кампанії, відстояти честь російського війська, і він її

відстояв.

Коли в самому розпалі бою від підлеглих йому начальників прискакували до нього ад’ютанти з

повідомленням, що ряди наші рідіють все більше і більше і ледь тримаються під смертоносним

вогнем, і запитували, що він наказує діяти, він відповідав тільки:

– Стояти на смерть!

І стояли російські