Ельчанинов Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

формується навколо поняття античності (Єгипет і Греція і Біблія), яка

перебуває в основі європейської і російської культур...

III. Третьою основою школи буде поняття російської національності, яка об’єднає викладання

російської мови, літератури, історії..., вивчення народної мови, світогляду і фольклору з

практичними роботами із збирання і видання матеріалів.

IV. Завершенням цих трьох відділів життя і вивчення стане православ’я, з одного боку як

виховуюча сила (Церква при школі, православний устрій шкільного життя, участь в богослужінні),

а з іншого – як підсумок і вершина вивчення античності і народу.

РОЗШУКУЄ СЛІДЧИЙ, з листа В. Ерна О. Єльчанінову від 4 квітня 1907 р.

Дорогий Сашо! Щойно була П. О. (Івашова П. – авт.) і повідомила, що їй вручили

звинувачувальний акт у справі про «Стійте в свободі» (нелегальний журнал, який видавали В. Ерн,

О. Єльчанінов і П. Івашова – авт.). Слідчий сказав, що такий же акт буде вручено протягом трьох

днів і тобі, і, таким чином, зараз же буде виявлено, що тебе немає в Москві. Застава рівносильна

підписці про невиїзд. І раз ти виїхав, не повідомивши слідчого, твоя відсутність розглядатиметься

як ухилення від суду.

Вирішуючи питання про те, бути на суд чи ні, візьми до уваги, що слідчому... відомо, що ти в

Петербурзі і працюєш в «Столітті». Таким чином, якщо ти вирішиш ухилитися, тобі негайно

потрібно виїхати з Петербургу. Інакше ухилення буде безрезультатним.

ДОПОМОЖИ ЗАРОБИТИ БОДАЙ КОПІЙЧИНУ, з листа О. Єльчанінова П. Флоренському від

23 липня 1907 р.

Дорогий Павлушо! Мені дуже соромно, що я пишу тобі у справі і лише у справі; але ти повіриш

мені, що я дуже часто хотів бачити тебе і писати тобі (ти, знову-таки знаєш, що я не умію

виконувати свої бажання). Зараз пишу під тиском обставин. Одночасно з цим посилаю одну

статтю. Чи не можеш ти прилаштувати її в «Християнина», якщо там платять бодай щось?!?

... Якщо ця стаття піде, можу ще.

Твій Сашко Є.

БЕЗ ТЕБЕ НЕ ПРОЖИТИ, з листа О. Єльчанінова П. Флоренському від 10 квітня 1916 р.

Милий і дорогий Павлушо, Христос Воскрес!

Як би я хотів вітати тебе так не машинними клавішами, а «вустами до вуст».

...Твого листа я сприйняв як диво і Божу вказівку – міркуй сам. У пристрасну суботу я, як завжди

насилу, пробігав подумки звичайний для мене вже років п’ятнадцять шлях: про себе, своїх дітей і

школу, неминуче переходив до думки про громаду і церкву, і роздумуючи, де це можна здійснити,

як зібрати разом всіх милих і улюблених людей... з безсумнівністю дійшов висновку, що, крім і

без тебе, мені не прожити.

Останнім часом я дуже захопився городом і в госпіталі обробив сажнів 20 квадратних і тому й

уявляю собі справу так: церква ... городи, а крім того – майстерні, корови тощо.

Сьогодні, в Світлу Неділю, я думав про це весь ранок, а близько 3 години отримав твого листа. Я

не сумніваюся, що це вказівка, на яку не може бути апеляції, таких вказівок я одержував в житті

декілька... Проте я – ти теж це знаєш, зазвичай дивився у бік, прямо протилежний вказівкам Долі.

Тепер ти повинен допомогти мені не відхилитися.

МАЮ ВЕЛИКЕ ПРОХАННЯ, з листа О. Єльчанінова П. Флоренському в кінці 1916 р.

Милий Павлушо, у мене до тебе велике прохання. Цього року закінчила у нас гімназію і поїхала до

Москви донька генерала Левандовського Тамара Володимирівна, моя улюблена учениця,

православна християнка, про душевні якості ти сам міркуватимеш, а я благаю тебе прийняти її,

коли вона приїде в Посад, як мене самого: тебе вона добре знає по «Стовпу» і за моїми

розповідями. Вона людина рідкісної, фантастичної правдивості, але соромлива і самолюбна, однак

Ганна Мих. і ти зможете дістатися до її душі.

НАПИСАВ ДРУЗЯМ, ЩО Я – ЙОГО НАРЕЧЕНА, зі спогадів Т. Єльчанінової

На початку 17 року я була в Москві і, за бажанням мого майбутнього чоловіка, була в Посаді у

Павла (Флоренського – авт.). Він був незвичайно уважний і милий до мене, багато розповідав і

розпитував, водив показувати Посад і я, за молодістю років, уявила, що моє товариство йому

цікаве. Але потім з’ясувалося, що мій майбутній чоловік не стримав даної мені обіцянки і написав

Павлові й іншому своєму другу Вол. Ерну про те, що я його наречена.

ПОКІРЛИВА ВІДДАНІСТЬ І ДИТЯЧА ВІРА, з оцінки діяльності О. Єльчанінова С.

Булгаковим

Отець Олександр був явищем надзвичайним і винятковим, бо він утілював в собі органічне злиття

покірливої