Латри Михаил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

і цікавість до мистецтва. Вже в

ранніх юнацьких дослідах, етюдах з натури, виявилися риси самостійного бачення природи, які не

були втрачені надалі, окріпнули, розвинулися і стали самобутньою живописною мовою Латрі, властивою саме його творчості.

...У майстерні Куїнджі викладання було своєрідним. Художник любив навчати не звичайній

образотворчій грамоті, а творчості, даючи учням самостійні завдання. Студенти на підставі

спостережень природи і літніх етюдів мали писати картини. Абсолютно нове, незвичне давало

блискучі результати.

Однак метод викладання, вибраний Куїнджі, підходив не всім. Зокрема, Латрі не міг працювати

без натури. Творча уява виявилася у нього слабкішою за безпосереднє сприйняття природи. То ж

коли А. І. Куїнджі пішов з академії, Латрі виїхав до Мюнхена, де протягом двох років працював у

відомих своїм реалістичним методом студіях Холлоші і Феррі-Шмідта.

У 1902 році Латрі захопився ідеєю організації молодих, прогресивно мислячих художників, які

вийшли з майстерні А. І. Куїнджі. Йому вдалося привернути значну групу художників в так зване

«Нове товариство». Але для того, щоб витримати боротьбу з академічною рутиною, з одного боку, і модернізмом – з іншого, – Латрі не вистачило: був молодим, недосвідченим, м’яким і

простосердим.

...З 1906 р. назавжди оселився в Криму, в економії матері Баран-Елі, в 22 км від Феодосії. Тут

розгорнув кипучу діяльність: обладнав живописну і керамічну майстерні, зайнявся організацією

сільського господарства і лише зрідка показувався в місті.

Впродовж багатьох років Михайло Пелопидович добивався отримання потрібних полив для

керамічних виробів. Він детально писав про свої плани впровадження керамічних виробів в

зведення будівель. Але ці задуми так і не були реалізовані.

На виставках в Петербурзі, куди Латрі систематично посилав картини, вони мали успіх, одного

разу навіть присудили срібну медаль, проте купувалися полотна все ж досить рідко, що

засмучувало художника, який мав матеріальні утруднення.

Останні роки життя Латрі склалися невдало: він був майже позбавлений можливості займатися

станковим живописом, присвячуючи кераміці і декоративному мистецтву весь свій час. До того ж, мав у Парижі декоративно-художню майстерню, яка випускала прекрасні вироби, – вази, сервізи, різні дрібні предмети, а також лакові ширми, панно й інші декоративні речі.

Пейзажі Латрі мав змогу писати лише влітку, коли виїжджав на відпочинок.

Виставлявся мало.

М’ЯКІСТЬ КОЛІРНИХ ПОЄДНАНЬ, з статті Г. Чипірис «Доробки М. П. Латрі»

Кращі твори М. П. Латрі присвячені Криму, зокрема, архітектурні і морські пейзажі. У них

передано безпосереднє враження від предметів, занурених в атмосферу, що постійно змінюється.

Імпресіоністський підхід характерний для ряду робіт, в яких влучно схоплений миттєвий стан і

настрій природи.

Пейзажі, присвячені Венеції, – різноманітні за сюжетом, мають виразну і цілісну композицію, гармонійний колорит. Вони виконані в різній техніці: темпера, гуаш, акварель.

Успішно працював М. П. Латрі і в інших жанрах. Представлені жіночі портрети і два натюрморти, кераміка. Остання вірізняється пластичністю і м’якістю колірних поєднань, виконана з великим

художнім смаком і технічною майстерністю.

У спадщині М. П. Латрі є те, що не дозволяє забути майстра. Твори, що зберігаються в картинній

галереї Феодосії, свідчать про високу значущість робіт художника.

ВІД ПОЧЕСНОГО ОБОВ’ЯЗКУ ВІДМОВИВСЯ, з буклету «Феодосійська картинна галерея»

У заповіті І. Айвазовського вказувалося, що «завідування галереєю повинне бути покладене на

гідного з внуків або правнуків».

Проте, як видно з архівних документів, наступники великого мариніста не вважали для себе

великою честю виконання цих ... обов’язків. Збереглися декілька заяв (у 1906 році від внука І. К.

Айвазовського М. П. Латрі, в 1907-му – від його зятя Н. М. Лампсі й ін.) з проханням про

звільнення від завідування.

З 1900 по 1917 рік завідувачі часто мінялися, загального керівництва галереєю, по суті, не було.

До того ж, кошти, що виділялися міською управою на її утримання, були нікчемно малими.

Вся робота по вивченню спадщини І. К. Айвазовського звелася в ті роки до випуску невеликого

каталога-листівки, де були лише перераховані назви картин знаменитого мариніста, що

знаходилися в галереї. Зібрання зовсім не поповнювалися: на стінах виставкового залу висіли одні

і ті ж твори – полотна, подаровані художником