Блуменфельд Феликс [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

співав тут і корчмарку, і Самозванця, і Варлама (Мисаїла –

Фелікс!)... це були великі чудеса мистецтва, таланту і мистецтва!

...А як Фелікс акомпанував!! Рідко я бачив і чув його таким!

ДІТИ ЙОГО ЛЮБИЛИ, зі спогадів С. Медведєвої-Петросян

Пам’ятаю його струнким, гарним і життєрадісним хлопцем, в чесучевому костюмі і пробковому

шоломі, котрий надзвичайно йому йшов. Ми, діти, дуже любили його. Як зараз бачу прекрасну

усмішку його маленького рота, коли він жартував і вовтузився з нами.

ТРІУМФ У ПАРИЖІ, з статті Н. Растопчиної «Фелікс Блуменфельд: «Видатний в усіх

відношеннях»

Проникливий Стасов, відразу оцінивши обдарованість хлопця, привів його до будинку

Олександри Миколаївни Молас (у дівоцтві Пургольд). Тут збиралося суцвіття музичного світу

Петербургу, панувала серйозна творча обстановка, і доброзичливість атмосфери поєднувалася з

неупередженою професійною критикою. Володарка дум музичної молоді, чудова співачка,

розумна, добра Олександра Миколаївна брала активну участь в справах «Могутньої купки» і була

особливо близька з Мусоргським. На музичних вечорах знаменитої співдружності вона, під

акомпанемент автора, а згодом Блуменфельда, виконала вперше майже всі вокальні твори

Модеста Петровича.

Поява Фелікса не пройшла не помічено. Родич співачки, Олександр Петрович Молас розповідав, що після захоплених рекомендацій Стасова, Олександра Миколаївна тут же вчинила хлопцю

іспит, запропонувавши проакомпанувати їй «Дитячу» Мусоргського, що Блуменфельд чудово

виконав, потім «програв декілька фортепіанних п’єс і якось відразу став у нас своєю людиною».

На вечорах В. В. і Д. В. Стасових, на знаменитих «п’ятницях» Митрофана Петровича Бєляєва

Фелікс виступав і як піаніст-віртуоз, блискучий інтерпретатор своїх і чужих творів, і як

беззмінний акомпаніатор. Дивовижна здатність читати ноти з рукопису, незалежно від почерку

автора і технічної складності музики, дозволяла йому виконувати щойно створені фортепіанні

п’єси Чайковського, Балакірєва, Глазунова, Лядова, переклади для фортепіано симфонічних п’єс

Римського-Корсакова, Бородіна, Мусоргського...

...Паризькі гастролі – тріумф і свого роду завершенням оперно-диригентської діяльності

Блуменфельда. Взимку 1909 року, в розквіті творчих сил, його уразило тяжке захворювання –

крововилив у мозок, наслідком якого став правосторонній параліч. Якийсь час він був вимушений

обмежитися лише педагогічною роботою.

Проте, після переїзду до Києва в 1918 році, Фелікс Михайлович повернувся до концертної

діяльності.

...Останній раз він став за диригентський пульт на урочистому концерті, присвяченому пам’яті В.

В. Стасова.

ЧАСОМ ЗМІНЮВАВ ФОРТЕПІАННУ ФАКТУРУ, з посібника Є. Шендеровича «Про

подолання піаністичних труднощів в клавіру»

Характеризуючи виконавські і педагогічні принципи чудового піаніста і диригента Ф. М.

Блуменфельда, Л. Баренбойм зазначає: «В окремих випадках Блуменфельд з колористичними

цілями дещо змінював фортепіанну фактуру». Хоча прагнення збагатити фортепіанний твір

новими фарбами є достатньо складним, значно важче передати майже буквально конкретні

оркестрові фарби..і. Якщо в першому випадку фантазія виконавця вільна і він може імпровізаційно

вирішувати питання «оркестрування» оригінального піаністичного твору, то в другому –

виконавець клавіру має втілити авторську партитуру на фортепіано.

...Із згаданої вище статті про педагогічні принципи Блуменфельда ми дізнаємося, як цей чудовий

різносторонній музикант, один з найбільших акомпаніаторів, розвивав в своїх учнях правильне

уявлення про способи втілення на роялі оркестрових звучностей. Показ оркестрових штрихів

допомагав активізувати слух і уяву учня для того, щоб «допомогти реалізувати на фортепіано

характерну особливість або манеру виконання на тому чи іншому інструменті або хору. У

пошуках заданої оркестрової або хорової звучності учень знаходив різноманітні фортепіанні

фарби». Стає цілком ясним, що оркестрова звучність на роялі здійснюється, звичайно, не

буквально, а фігурально, тобто, шляхом образного використання барвистих можливостей

фортепіано.

БУДИНОК ПОГРАБУВАЛИ БІЛЬШОВИКИ, з розвідки Ю. Рубінчика «Генріх Нейгауз і його

учні»

У 1918 році більшовики пограбували будинок Блуменфельда в Петербурзі, і він назавжди

відмовився мешкати в цьому місті.