КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 714647 томов
Объем библиотеки - 1414 Гб.
Всего авторов - 275117
Пользователей - 125170

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

A.Stern про Штерн: Анархопокалипсис (СИ) (Фэнтези: прочее)

Господи)))
Вы когда воруете чужие книги с АТ: https://author.today/work/234524, вы хотя бы жанр указывайте правильный и прологи не удаляйте.
(Заходите к автору оригинала в профиль, раз понравилось!)

Какое же это фентези, или это эпоха возрождения в постапокалиптическом мире? -)
(Спасибо неизвестному за пиар, советую ознакомиться с автором оригинала по ссылке)

Ещё раз спасибо за бесплатный пиар! Жаль вы не всё произведение публикуете х)

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
чтун про серию Вселенная Вечности

Все четыре книги за пару дней "ушли". Но, строго любителям ЛитАниме (кароч, любителям фанфиков В0) ). Не подкачал, Антон Романович, с "чувством, толком, расстановкой" сделал. Осталось только проду ждать, да...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
Влад и мир про Лапышев: Наследник (Альтернативная история)

Стиль написания хороший, но бардак у автора в голове на нечитаемо, когда он начинает сочинять за политику. Трояк ставлю, но читать дальше не буду. С чего Ленину, социалистам, эссерам любить монархию и терпеть черносотенцев,убивавших их и устраивающие погромы? Не надо путать с ворьём сейчас с декорациями государства и парламента, где мошенники на доверии изображают партии. Для ликбеза: Партии были придуманы ещё в древнем Риме для

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Влад и мир про Романов: Игра по своим правилам (Альтернативная история)

Оценку не ставлю. Обе книги я не смог читать более 20 минут каждую. Автор балдеет от официальной манерной речи царской дворни и видимо в этом смысл данных трудов. Да и там ГГ перерождается сам в себя для спасения своего поражения в Русско-Японскую. Согласитесь такой выбор ГГ для приключенческой фантастики уже скучноватый. Где я и где душонка царского дворового. Мне проще хлев у своей скотины вычистить, чем служить доверенным лицом царя

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
kiyanyn про серию Вот это я попал!

Переписанная Википедия в области оружия, изредка перемежающаяся рассказами о том, как ГГ в одиночку, а потом вдвоем :) громил немецкие дивизии, попутно дирижируя случайно оказавшимися в кустах симфоническими оркестрами.

Нечитаемо...


Рейтинг: +2 ( 3 за, 1 против).

Репетиція хребта [Василь Рябий] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

заспокоєність потекла жилами, пробудила почуття всепрощальності. Моя проблема здрібніла і здавалася нікчемною в порівнянні з чимось грандіозним, але невідомим, заради чого затіяно взаємини і міжлюдське терпіння. А мій годувальник, мовби і не нервувався, відрахував кільканадцять купюр, запхав у мою нагрудну кишеню і показав жестом «відпочивай».

Я крокував поволі містом, якого ще не пізнав, і був цілком контетний, дійшовши висновку, що маю примхливий характер, бо шукаю гудза, прискіпуюся до бозна-чого, вимагаю виняткової уваги. Ну, подумаєш, мерзенні свинячі рийки, а які вони ще мають бути — людські? Так, добивався багато: навушники з музикою, респіратор з ароматним очищувачем. Дивитися — милуватися свиньми не обов’язковою. Свині були, є і будуть, не зважаючи любить їх хтось чи ні. Зрештою, свині необхідні, без них життя — не життя, чистоплюю!

І коли я вже приступив до самобичування, почув чийсь голос за спиною. Це був Осел, який так розжирів, що живіт волочився, і ледве крізь щілинки світилися очі.

— О, кого я виджу! — спробував він обняти мене, але не зміг. — Де тебе, блудний сину, водить доля?

— Коло благородних тварин, — радісно відповів Ослові. — А тебе?

— Я потрапив на кухню в ресторані, займаюся відходами. А то не відходи — делікатеси. Ці обри захланні страшно, замовляють страви і, ти лиш уяви, крихту скуштують і відсувають їду! У нас, кухонних слуг, як бачиш, рай. Давай заскочимо до мого корита, не пошкодуєш.

Я згодився, бо і розраховував розважитися на сто відсотків. Ослове робоче місце було неподалік, за рогом філармонії. Зайшли чорним ходом у роздягалку. Осел поклав на табуретку зливки спиртного в одній пляшці, покликав Шалаву з тацею всякої всячини закуски. І коли ця Шалава цоркнулася зі мною білим пластмасовим наперстком й торкнулася ліктем мого ребра, я зрозумів: почалася щаслива смуга. А ще мені сподобалося як Шалава хихикала і вказівним пальчиком легенько била Осла по вухах, щоб не засинав на застіллі. Вона вигадала пісеньку й повторювала раз у раз:

Ла-ла-ла, ла-ла-ла,
Напоїли ми Осла!
Осел і справді вже не міг обертати язиком і дрімав, мотаючи на інтонації в розмові важкою головою з залисинами і гулями на них, мовби мали вирости роги. Шалава всілася мені на коліна й стрибала, наче на конику, говорила, що їй зі мною чудесно, як ні з ким досі, запрошувала приходити ще, тоді буде готова до ближчого знайомства, а з першого разу досить і того, що є. Я не заперечував, хай буде грець. За це досить фігурова жінка мене міцно поцілувала у щоку, бо з першого разу не цілує в губи. А ще пообіцяла, що зведе з Бультер’єром, який працює у пекарні, там щозміни викидають деформовані хлібобулочні вироби, які забракували, можна буде їх купувати за символічною ціною. Також ще поведе мене до знайомої на складі гуманітарки, де підберемо костюм, взуття і все решта!

Я вклонився низенько за хліб-сіль і наугад зашелестів грішми. Мабуть, порушена координація рухів насторожила Шалаву і вона забрала всю суму, щоб не загубив дорогою на свинарник, а я перепросив за незручності, бо з першого разу не гарно запрошувати в дім, де мешкаю я і чимало наших специфічних на вигляд, але таки менших братів.



V


Здається, найкраще прилаштувався Горила, який глибоко не вдумувався в суть предметів і явищ. Він сторожив у генерала фруктовий сад. Пенсійний вояка тому і підібрав Горилу, бо дуже шанував мохнаті руки, зморщене лице, присадкувату постать і відсторонений хід мислення. Коли вони сиділи під улюбленим персиковим деревом, то були схожі, наче родичі. Генералова сусідка навіть запитала чи це часом не двоюрідний брат, і генерал, мстячись за цікавість, відповів, що саме так, вона не помилилася. А генерал чомусь постійно сповідався своєму рабові, якого купив за мідяки за нетоварний стан. Доходило до крайніх одкровень, і дивацтву господаря не було ліку. Накривав свою і Горилову голови ковдрою і у вухо виповідав секрети:

— Ми не ті, ми обри… Ти в сітях обрів, але не підозрюєш про це. От що значить конспірація. А ми, обри, називаємося інакше. Ц-с-с! Я тобі нічого не казав, якщо спитають… А чого я тобі це кажу, бо мій тато не був обром, був лише наполовину. Цього ніколи не взнає таємний міністр, бо ми накриті товстою-претовстою ватяною ковдрою. Я хитріший від нього. Я йому не прощу того, що зайняв моє крісло. Та незабаром буде путч, міністра скинуть… Що ти так дихаєш, боїшся?

— Повітря не стає, — Горила голосно зізнався.

— Ч-ш-ш! Нас можуть підслухати, — генерал ущільнив схованку. — Вчися переносити тимчасові труднощі, загартовуйся, тобі це згодиться.

— Пане генерале, — вдавався до логічного переконання. — Я встану і огляну територію чи нема ворожої розвідки. Дозвольте виконати ваш наказ?

— Виконуйте, Горила, але не затримуйтесь, у нас термінова нарада в штабі.

Горила втікав у глибину саду, а генерал забував про домову і засинав біля телевізора. А коли