Співробітник ЧК [Олександр Лукін] (fb2) читать постранично, страница - 4
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ПОЧАТОК
Повертаючись з верфей Вадона, Альошка мало не напоровся на німців. Загін чоловік з тридцяти крокував вулицею Говарда. Ховаючись у тіні будинків, Альошка пішов слідом за ними. Німці звернули на Суворовську і попрямували туди, де білів двоповерховий будинок міського поштамту. «Пошту йдуть займати», зрозумів Альошка. В кінці вулиці, трохи навскоси від пошти, виднівся невеликий пустир, завалений будівельним сміттям. Сховавшись за купою щебеню, Альошка бачив, як німці зламали широкі, тристулкові двері пошти і увійшли всередину. На вулиці залишилися патрулі, чоловік п'ять. Ґратчасті вікна першого поверху освітилися. Повернувшись до Спілки, Альошка розповів про бачене Силіну. Той нахмурився: — Це точно? — Точно! — А у Вадона був? — Авжеж. Звеліли передати, що все зроблять і про Забалку щоб не турбувався: буде, як умовлено. — Гаразд. А як ти до поштамту потрапив, це начебто не по дорозі? Альошка розповів, як наскочив на німців і йшов за ними до пошти. Силін розпитав, скільки було німців, як вони озброєні і поплескав Альошку по плечу. — Ач який розвідник! Ну, посидь там, у залі, почекай мене. Альошка зайшов у зал. Там саме нікого не було, і тільки на лаві біля дверей, що вели в кімнату Ради, сидів молодий хлопець-фронтовик і мотав сірі, геть зношені обмотки. Альошка сів поруч нього. В хлопця було безвусе, вилицювате обличчя, з-за коміра шинелі висунувся край старого вафельного рушника, який він носив замість шарфа. Рушник був брудний, аж чорний. Надійно закріпивши шнурок обмотки, хлопець випростався, глянув на Альошку і раптом зсунув рідкі безбарвні брови. — Ти хто такий? — підозріливо спитав він. — А ти хто? — в тон йому, обізвався Альошка. — Я Микола Пахря, мене всякий знає. А ти хто — кадет? — Дурень ти! Звідки взяв? — Ну, ну, ти легше! — погрозливо сказав хлопець. — Думаєш, не бачив я вашого брата? — От і факт, що не бачив. Не кадет я: гімназистом був. — Гімназистом? — недовірливо перепитав Пахря. — А шинелька ж ніби кадетська. Либонь, брешеш? Погони зняв, думаєш, і не видно тебе? Шпигувати прийшов? Пахря був одного зросту з Альошкою і, мабуть, однієї з ним сили. — Сам ти шпигун! — наливаючись злобою, промовив Альошка. — За такі слова, знаєш… — Ти ще погрожуєш! Не встиг Альошка опам'ятатися, як Пахря був уже на ногах і тримав у руках гвинтівку. — Ану, руки вгору! — зарепетував він, клацаючи затвором. — Руки вгору, кажу, кадетська мордо! Альошка схопився, стискаючи кулаки… Так вони стояли один проти одного, коли в коридор вийшов Силін разом з командиром одного з загонів — Костюковим, кремезним сутулим фронтовиком з довгими рудими вусами. — Що тут у вас? — насупившись, спитав Силін. — Забери гвинтівку, Пахря. — Підозрілий тип, товаришу Силін, — доповів той. — Хто такий, невідомо. — Забери гвинтівку, тобі кажуть. Це своя людина, мій зв'язковий. — Зв'язковий?.. Чого ж він мовчав? — А чого галасувати? — Ну, сказав би, що свій, а то зразу на диби!.. Силін спитав Альошку: — Ти можеш провести людей до пошти? — М-можу, — насилу отямившись, вимовив Альошка. — Тільки пройти треба акуратно, щоб ніхто не помітив. Зможеш? — Зможу, товаришу Силін. — Бери його, Михайле, — сказав Силін Костюкову, — хлопець нічого, бойовий, — і він по-дружньому підморгнув Альошці. І тут Альошка наважився. — Товаришу Силін, гвинтівку ж дайте мені. Силін перестав посміхатися. — Гвинтівки нема. Які були, роздали по заводах. — А як же я… — Що ти? Дивись, Олексію: відведеш людей і зразу назад. Під кулі не лізь. Зрозумів? — Зрозумів… — Альошка кусав губи. Тут басом заговорив Костюков: — Що ж ти, Петре, посилаєш хлопця на завдання, а зброї не даєш? Недобре виходить. — Хоч ти помовч! Тобі б тільки зайву людину… — А що, хлопець немаленький… Силін глянув на Альошчине засмучене обличчя. — Тьху, ну й діла! Іди за мною… Схвильований Альошка пройшов за ним до кімнати Ради. Тут уже нікого не було, за столом сидів тільки стомлений писар. В кутку лежала купа речових мішків. Силін дістав свій мішок, порився в ньому і повернувся до Альошки. — На, бери. В руці він тримав великий поліцейський «Сміт і Вессон». Альошка схопив
Последние комментарии
14 часов 8 минут назад
14 часов 25 минут назад
14 часов 37 минут назад
14 часов 43 минут назад
17 часов 14 минут назад
17 часов 18 минут назад