КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 713372 томов
Объем библиотеки - 1405 Гб.
Всего авторов - 274722
Пользователей - 125099

Последние комментарии

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

Влад и мир про Семенов: Нежданно-негаданно... (Альтернативная история)

Автор несёт полную чушь. От его рассуждений уши вянут, логики ноль. Ленин был отличным экономистом и умел признавать свои ошибки. Его экономическим творчеством стал НЭП. Китайцы привязали НЭП к новым условиям - уничтожения свободного рынка на основе золота и серебра и существование спекулятивного на основе фантиков МВФ. И поимели все технологии мира в придачу к ввозу промышленности. Сталин частично разрушил Ленинский НЭП, добил его

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Влад и мир про Шенгальц: Черные ножи (Альтернативная история)

Читать не интересно. Стиль написания - тягомотина и небывальщина. Как вы представляете 16 летнего пацана за 180, худого, болезненного, с больным сердцем, недоедающего, работающего по 12 часов в цеху по сборке танков, при этом имеющий силы вставать пораньше и заниматься спортом и тренировкой. Тут и здоровый человек сдохнет. Как всегда автор пишет о чём не имеет представление. Я лично общался с рабочим на заводе Свердлова, производившего

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Влад и мир про Владимиров: Ирландец 2 (Альтернативная история)

Написано хорошо. Но сама тема не моя. Становление мафиози! Не люблю ворьё. Вор на воре сидит и вором погоняет и о ворах книжки сочиняет! Любой вор всегда себя считает жертвой обстоятельств, мол не сам, а жизнь такая! А жизнь кругом такая, потому, что сам ты такой! С арифметикой у автора тоже всё печально, как и у ГГ. Простая задачка. Есть игроки, сдающие определённую сумму для участия в игре и получающие определённое количество фишек. Если в

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Дамиров: Курсант: Назад в СССР (Детективная фантастика)

Месяца 3-4 назад прочел (а вернее прослушал в аудиоверсии) данную книгу - а руки (прокомментировать ее) все никак не доходили)) Ну а вот на выходных, появилось время - за сим, я наконец-таки сподобился это сделать))

С одной стороны - казалось бы вполне «знакомая и местами изьезженная» тема (чуть не сказал - пластинка)) С другой же, именно нюансы порой позволяют отличить очередной «шаблон», от действительно интересной вещи...

В начале

  подробнее ...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
DXBCKT про Стариков: Геополитика: Как это делается (Политика и дипломатия)

Вообще-то если честно, то я даже не собирался брать эту книгу... Однако - отсутствие иного выбора и низкая цена (после 3 или 4-го захода в книжный) все таки "сделали свое черное дело" и книга была куплена))

Не собирался же ее брать изначально поскольку (давным давно до этого) после прочтения одной "явно неудавшейся" книги автора, навсегда зарекся это делать... Но потом до меня все-таки дошло что (это все же) не "очередная злободневная" (читай

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

«Привид» не може втекти [Едуард Ісаакович Ростовцев] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

— Два роки тому я зробив помилку, взявши вас на роботу. А мене ж попереджали…

Він замовк, чекав, що вона спитає, про що його попереджали. Проте Наталя не спитала. Знала, що Дубовий мав на увазі її стосунки з Савицьким — стосунки, до яких ні Дубовому, ні будь-кому іншому, крім неї самої і Савицького, не було ніякого діла…

— Мало того, що ви заплутали, замаринували цю просту, елементарну справу, — мовив Дубовий, — ви ще й порушили закон: образили честь і гідність радянської людини.

— Дурниці! — вирвалось у Наталі. — Ніхто не ображав, і якби не ваше втручання, я зуміла б довести…

— Охоче вірю, — перебив її Дубовий. — Ваші методи здобувати докази нерідко дають бажані наслідки. Бажані, а не об’єктивні! На щастя, — Дубовий підвівся і грізно ворухнув бровами, — з цими методами у нас покінчено назавжди!

Наталя хотіла щось сказати, але не змогла — забракло повітря. Рвучко повернувшись, вона вибігла в приймальню.

У себе в кабінеті розплакалась.

Зайшов Кравчук, старший уповноважений карного розшуку, чоловік сажневого зросту, колишній моряк, самбіст і базіка. Наталя одвернулася, щоб він не бачив її заплаканого обличчя. Усівшись навпроти, Кравчук мовчки подав їй пачку «Біломорканалу». Цигарку Наталя взяла машинально і навіть закурила, та, закашлявшись, сердито зиркнула на Кравчука.

— Іду, йду, — підвівся той, але не пішов. — Між іншим, — сказав, — учора мені теж мізки промивали. І, як ти, напевне, догадуєшся, через ту саму справу. Та я, на відміну од деяких нерозумних, заяви своєму начальству не подавав.

— Ще б пак, — посміхнулася Наталя, — ти ж розумака, Володю.

— Давай поговоримо серйозно, — зітхнув Кравчук і знову сів.

— Про статтю в газеті?

— Річ не в статті. Зрештою епізод з Нетребою — випадковість.

— Про що ж тоді говорити?

— А ось про що. Майже місяць ми крутили цю справу…

— Розслідували.

— Гаразд, хай буде розслідували. Але скажи, з якою ще справою ти стільки воловодилася? Не пам’ятаєш? Я теж. Місяць суцільного авралу: огляди, зйомки, допити, експертизи…

— Незаконні обшуки, — в тон йому додала Наталя.

— Між іншим, ми робили це теж не заради свого задоволення. А які наслідки?

— Справу закрили, — неохоче відповіла Наталя.

— Але закрила не ти — Дубовий. Ти не хотіла закривати.

— А ти?

— Все, що залежало від мене, я виконав: розробив усі версії — свої, твої, Дубового. Скажи, що ми, оперативники, прогавили?

— Нетребу!

— Дався тобі цей Нетреба. Якщо вже на те пішло, то Нетреба до цієї історії не має ніякого відношення.

— Виходить, нещасливий випадок? — примружилася Наталя.

Кравчук відповів не одразу. Спершу закурив, спритним щиглем кинув обгорілого сірника в кошик для паперів, пихнув димом.

— Можливо, це й не нещасливий випадок, — нарешті проказав він, не дивлячись на Наталю. — Повторюю, можливо. Об’єктивна істина, як люблять висловлюватися наші вчені колеги, цього разу була обкутала густим туманом, і розсіяти його слідству не пощастило.

— Або, кажучи нормальною мовою, виявилося, що слідчий — нездара, — вставила Наталя.

— Та перестань піднімати шторм у кориті! — схопився на ноги Кравчук. — Подумаєш, одібрали в неї справу! Інший би на твоєму місці за це Дубовому ще й спасибі сказав. Баба з воза… А на статтю в газеті плюнь! Май на увазі, головний редактор сам не радий, що надрукував її. Мені Бадюк, — ти знаєш, він серйозна людина, — розповідав, що вони цю історію більше не ворушитимуть — замнуть для ясності.

— Е ні, — заперечила Наталя. — З мене досить!


Прокурор області Романенко справив на Лежнєва приємне враження: він не питав зайвого, був уважний, навіть люб’язний — прислав на вокзал свою машину, допоміг влаштуватися в готелі; однак перед приїжджим не запобігав, поводився просто, але з гідністю. Коли Лежнєв коротко розповів, чого він приїхав, Романенко задумався.

— Ганна Щербак. Щербак… Знайоме прізвище. Коли, ви кажете, вона померла?

— Якщо вірити даним адресного столу, понад місяць тому.

— Це можна уточнити, — сказав Романенко і взяв телефонний довідник. — Де вона жила?

— На вулиці Залісній.

— Залісна, 47?! — аж підвівся Романенко.

— Так, — здивувався Лежнєв. — Ви знаєте цю адресу?

— Не тільки. Тепер я згадав і про Щербак. Жінка не померла — загинула під час пожежі. Я кілька днів тому переглядав цю справу в зв’язку з конфліктом… відомчого характеру.

— Нещасливий випадок? — перебив його Лежнєв.

— Такого висновку дійшов прокурор району, і я погодився з ним. Хоча були й інші думки.

— Які? — жваво спитав Лежнєв.

— Бачите, спершу цю справу вела слідчий Жовтневої райпрокуратури Супрун. Людина вона тямуща, але дужо захоплюється. Буває надто запальна, вперта, що, зрештою, властиво молодим.

Лежнєв розуміюче кивнув головою.

— Зібрані матеріали, — вів далі Романенко, — давали підстави думати, що пожежа, під час якої загинула Щербак, — наслідок нещасливого випадку. А Супрун вважала,