КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 718571 томов
Объем библиотеки - 1435 Гб.
Всего авторов - 275939
Пользователей - 125313

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

Serg55 про Борискин: Просто жизнь… (СИ) (Альтернативная история)

слабовато

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Джеймс: Пятьдесят оттенков серого (Современная проза)

Вообще-то если я вижу книгу непонятной мне серии которую я не опознаю (в данном случае серии «Книга покорившая мир», которую я вообще первый раз наблюдаю)) в оформлении «мне плевать как там и что» (т.е когда ВООБЩЕ НЕТ никаких ОБЩИХ признаков принадлежности к серии и каждый новый том «лепится» по своему), с неизвестным западным автором и пафосной аннотацией по типу «НУ БЛИН... ВО-О-О-Т ЭТ-О-О КруТ-Т-Т-ьььь» (подставить нужное:

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
kiyanyn про Зайцев: Спасти веру предков, или вынужденные язычники (Альтернативная история)

Очередной безграмотный технологически автор, у которого капитан милиции в XI веке ухитряется воспроизвести револьвер, казнозарядное ружье, патрон, и даже нарезную артиллерию...

Трусливая Европа, которая воевать не умеет etc etc...

Вобщем, стандартный набор российского патриота :)

Интересно другое... Всегда читерство основано на использовании технологий, в свое время разработанных именно этой самой жуткой Европой. Это не смущает? :)

Рейтинг: -1 ( 0 за, 1 против).
pva2408 про Дестито: Путь Культиватора. Второй Том (Самиздат, сетевая литература)

Добавлено три новых главы

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Fukuda про Агафонов: Неудачник в школе магии (Самиздат, сетевая литература)

До прочтения данного произведения я относился скептически к подобным жанрам, особенно 18+. Но я был действительно приятно удивлён и две недели не мог оторваться от чтения. Наконец дочитав, решил написать отзыв. Чем больше думаю об этом, тем труднее выбрать точную оценку. Книга мне безумно понравилась, и я без угрызения совести могу сказать, что обязательно её перечитаю в будущем. Однако некоторые моменты испортили общее

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Азазель [Борис Акунін] (fb2) читать постранично, страница - 75


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

наречена цілковито заспокоїлась і впевнено взялася до справи. На прямо поставлені запитання Ераст Петрович відповідав мимренням і все намагався відвернутися, тому тактику довелося змінити. Лізонька погладила судженого по щоці, поцілувала спершу в лоба, потім у вічі, й суджений розм'як, відтав, знову зробився цілковито керованим. Одначе приєднуватися до гостей молодята не поспішали. Барон уже декілька разів виходив до передпокою і наближався до зачинених дверей, навіть делікатно покашлював, а постукати не наважувався.

Але постукати все-таки довелось.

— Ерасте! — погукав Олександр Аполлодорович, який почав від сьогодні говорити зятеві «ти». — Вибач, друже мій, але до тебе фельд'єгер із Петербурга. В терміновій справі!

Барон оглянувся на хвацького офіцера в касці з плюмажем, непорушно застиглого біля входу. Під пахвою фельд'єгер тримав квадратний згорток, замотаний у сірий казенний папір із сургучними орлами.

Із дверей виглянув розчервонілий молодий.

— Ви до мене, поручику?

— Пан Фандорін? Ераст Петрович? — ясним, із гвардійськими переливами голосом запитав офіцер.

— Так, це я.

— Термінова секретна бандероль із Третього відділення. Куди накажете?

— Та хоч сюди, — відсторонився Ераст Петрович. — Вибачте, Олександре Аполлодоровичу (не привчився поки що іменувати тестя по-родинному).

— Розумію. Справа є справа, — нахилив голову тесть, причинив за фельд'єгерем двері й сам став зовні, щоб, не дай Боже, не вліз хто сторонній.

А поручик поклав бандероль на стілець і дістав з-за вилоги мундира аркуш.

— Звольте розписатися в отриманні.

— Що це там? — запитав Фандорін, ставлячи підпис.

Лізонька з цікавістю дивилася на згорток, не виявляючи ані найменшого бажання залишити чоловіка наодинці з кур'єром.

— Не відаю, — стенув плечима офіцер. — Фунтів чотири ваги. У вас сьогодні радісна подія? Можливо, у зв'язку з цим? В усякому разі, вітаю від себе особисто. Тут іще пакет, який, напевно, вам усе пояснить.

Він вийняв із-за обшлага невеликий конверт без напису.

— Дозвольте йти?

Ераст Петрович кивнув, перевірив печать на конверті.

Відсалютувавши, фельд'єгер хвацько повернувся і вийшов.

У затіненій кімнаті було темнувато, і Фандорін, розкриваючи на ходу конверт, підійшов до вікна, що виходило просто на Малу Нікітську.

Лізонька обняла чоловіка за плечі, задихала у вухо.

— Ну, що там? Поздоровлення? — нетерпляче запитала вона і, побачивши глянсову картку з двома золотими обручками, вигукнула: — Так і є! Ой, як це мило!

Цієї ж секунди Фандорін, привернений якимось швидким рухом за вікном, підвів очі й побачив фельд'єгеря, котрий поводився трохи дивно. Він швидко збіг сходами, з розгону вскочив у прольотку, що очікувала його, і крикнув кучеру:

— Рушай! Дев'ять! Вісім! Сім!

Кучер змахнув батогом, на мить озирнувся. Кучер як кучер: капелюх із високою тулією, сива борода, тільки очі незвичайні — дуже світлі, майже білі.

— Стій! — скажено крикнув Ераст Петрович і не роздумуючи стрибнув через підвіконня.

Кучер цвьохнув батогом, і пара вороних коней з місця припустила риссю.

— Стій! Застрелю! — надривався на бігу Фандорін, хоча стріляти було ні з чого — у зв'язку з весіллям вірний «герсталь» залишився в готелі.

— Ерасте! Ти куди?

Фандорін озирнувся. Лізонька висувалася з вікна, на її личку було написане цілковите нерозуміння. Наступної миті з вікна вирвався вогонь і дим, лопнули шибки, і Ераста Петровича кинуло на землю.

Якийсь час було тихо, темно й затишно, але потім у вічі вдарило яскраве денне світло, у вухах лунко задзвеніло, і Фандорін зрозумів, що живий. Він бачив бруківку, але не розумів, чому вона в нього просто перед очима. Дивитися на сірий камінь було відразливо, і він перевів погляд убік. Вийшло ще гірше — там лежала балабушка кінського гною й поряд щось неприємно біле, глянсово поблискуючи двома золотими колами. Ераст Летрович ривком трохи підвівся, прочитав рядок, виведений великими старомодними літерами, з завитушками та вигадливими розчерками:


«Му Sweet Boy, This is a Truly Glorious Day!»[51]


Значення слів не дійшло до його затьмареної свідомості, тим паче що увагу контуженого привернув інший предмет, який валявся просто посеред бруківки й променився веселими іскорками.

У першу мить Ераст Петрович не зрозумів, що це таке. Подумалося, що на землі цьому аж ніяк не місце. Потім розгледів: тонка, відірвана по лікоть дівоча рука поблискувала золотою обручкою на безіменному пальці.


* * *

По Тверському бульвару швидкими, непевними кроками, не бачачи нікого довкола, йшов ошатно одягнений, але страшенно неохайний молодик: м'ятий дорогий фрак, брудна біла краватка, в лацкані запилена біла гвоздика. Публіка сторонилася і проводжала дивного суб'єкта допитливими поглядами. І справа була не в мертвотній блідості франта — мало хіба кругом сухотних, і навіть не в тому, що він