Пригоди Грицька Половинки [Всеволод Зіновійович Нестайко] (fb2) читать постранично, страница - 3
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (66) »
Мама йшла і кректала. Тато йшов і мовчав. Потім мама замовкла, а тато почав кректати. А Котька співав:
— Замовкни! — роздратовано сказала мама. — Ху-у!.. — сказав тато і гупнув чемодани на землю. — Трошки одпочинемо. — От-от, — сказала мама. — Я вже бачу, який тут буде відпочинок!.. В Євпаторії хоч таксі взяти можна. Тато мовчав, тільки хекав. Одхекавшись, вони пішли далі. На дорозі трапилася невеличка річечка, що впадала у Десну. Через річечку було перекинуто кладку — дві вузькі дошки на кілках. Дошки вгиналися й пружинили під ногами. Тато, балансуючи, по одному переніс спершу свої чемодани, потім мамині чемодан і сумку. Котька, радісно гогокаючи, перебіг кладку бігом. Мама поставила на кладку ногу, попробувала і рішуче сказала: — Я не піду! — Та ти що, Заїнько! — сказав тато. — Тут же нічого переходити. Та навіть якщо й впадеш, тут же глибина — горобцю по коліна. Не бійся, Заїнько! — Я не піду! — вперто мовила мама. — Ну, гаразд. Я тебе переведу. Давай руку! Тато взяв маму за руку, і вони обережно почали сунутися кладкою. Тато в Котьки був мужчина високий і не худий. Та й мама була нічогенька, — як то кажуть, при тілі. Під їхньою спільною вагою дошки почали сильно вгинатися й скрипіти. А коли тато з мамою були вже посередній, мама хитнулася. Тато хотів її підтримати й теж хитнувся. І… — Ой! — скрикнула мама, але кричати вже було пізно. Дошки гойднулися, спружинили, і тато з мамою, як ото трималися за руки, так, тримаючись за руки, підлетіли трохи вгору, мов акробати в цирку, і… шубовснули у воду. Такого ляску Котька зроду не чув. Так ляснуло, що на півкілометра усі жаби повискакували з води. Тисячі бризок фонтаном злетіли в небо, і вода вихлюпнулася аж на береги. Річечка в цьому місці таки була мілка — завглибшки півметра не більше. Тато з мамою «приводнилися» навсидячки і першу мить так і сиділи рядочком, тримаючись за руки, по пояс у воді — тато у світлому чесучевому костюмі, мама у квітчастому модному платті й крисатому білому капелюсі. Це було так кумедно, що Котька вхопився за живіт і зайшовся реготом. Він так реготав, так захлинався, так підскакував, тримаючись за живіт, що трохи сам не впав у річку. Тато з мамою якусь хвилю ошелешено перезиралися — не знали, чи гніватися їм, чи сміятися. Потім, мабуть, вирішивши, що розумніше сміятися, зареготали й собі. Добре, що в чемоданах було все, що треба, і тато з мамою, вибравшись з води, тут же у кущах почали перевдягатися. Котька не міг заспокоїтись і продовжував реготати, верещати і ойкати. Тато з мамою спершу жваво його підтримували, потім примовкли, і, мабуть, Котька, захопившись, чогось не врахував, бо кінчилося тим, що мама ляснула його по зашийку і сказала: — Годі! Знайшов собі посміховисько — рідних батьків! Годі! Ну!.. Отака-то правда на світі у тих дорослих! Та навіть несправедливий мамин потиличник не міг зіпсувати піднесеного Котьчиного настрою. І коли вони рушили далі, Котька бадьоро заспівав:
Вони йшли стежкою, що гадючилася понад берегом, то спускаючись у піщані вибалки, до самісінької води, то здираючись на стрімкі зелені кручі. На одній з круч стежка ледь не зривалась у річку, огинаючи над водою кучеряві дуби. — Обережно, обережно!.. Котю, обережно! Ой, як тут висoко! — забідкалася мама і гримнула на тата: — Ану тебе з твоїм «Бережком». Придумав! — Нічого-нічого! — не обертаючись, відгукнувся тато. Котька тільки хихикнув. І подумав: «От якби звідси шубовснули тато з мамою! От би ляснуло!» І знову хихикнув. Але кручу проминули без пригод. З-за гаю над берегом простелився
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (66) »
Последние комментарии
7 часов 29 минут назад
8 часов 58 минут назад
9 часов 54 минут назад
1 день 8 часов назад
1 день 8 часов назад
1 день 9 часов назад