КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 713188 томов
Объем библиотеки - 1403 Гб.
Всего авторов - 274653
Пользователей - 125092

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

Влад и мир про Семенов: Нежданно-негаданно... (Альтернативная история)

Автор несёт полную чушь. От его рассуждений уши вянут, логики ноль. Ленин был отличным экономистом и умел признавать свои ошибки. Его экономическим творчеством стал НЭП. Китайцы привязали НЭП к новым условиям - уничтожения свободного рынка на основе золота и серебра и существование спекулятивного на основе фантиков МВФ. И поимели все технологии мира в придачу к ввозу промышленности. Сталин частично разрушил Ленинский НЭП, добил его

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Влад и мир про Шенгальц: Черные ножи (Альтернативная история)

Читать не интересно. Стиль написания - тягомотина и небывальщина. Как вы представляете 16 летнего пацана за 180, худого, болезненного, с больным сердцем, недоедающего, работающего по 12 часов в цеху по сборке танков, при этом имеющий силы вставать пораньше и заниматься спортом и тренировкой. Тут и здоровый человек сдохнет. Как всегда автор пишет о чём не имеет представление. Я лично общался с рабочим на заводе Свердлова, производившего

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Влад и мир про Владимиров: Ирландец 2 (Альтернативная история)

Написано хорошо. Но сама тема не моя. Становление мафиози! Не люблю ворьё. Вор на воре сидит и вором погоняет и о ворах книжки сочиняет! Любой вор всегда себя считает жертвой обстоятельств, мол не сам, а жизнь такая! А жизнь кругом такая, потому, что сам ты такой! С арифметикой у автора тоже всё печально, как и у ГГ. Простая задачка. Есть игроки, сдающие определённую сумму для участия в игре и получающие определённое количество фишек. Если в

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Дамиров: Курсант: Назад в СССР (Детективная фантастика)

Месяца 3-4 назад прочел (а вернее прослушал в аудиоверсии) данную книгу - а руки (прокомментировать ее) все никак не доходили)) Ну а вот на выходных, появилось время - за сим, я наконец-таки сподобился это сделать))

С одной стороны - казалось бы вполне «знакомая и местами изьезженная» тема (чуть не сказал - пластинка)) С другой же, именно нюансы порой позволяют отличить очередной «шаблон», от действительно интересной вещи...

В начале

  подробнее ...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
DXBCKT про Стариков: Геополитика: Как это делается (Политика и дипломатия)

Вообще-то если честно, то я даже не собирался брать эту книгу... Однако - отсутствие иного выбора и низкая цена (после 3 или 4-го захода в книжный) все таки "сделали свое черное дело" и книга была куплена))

Не собирался же ее брать изначально поскольку (давным давно до этого) после прочтения одной "явно неудавшейся" книги автора, навсегда зарекся это делать... Но потом до меня все-таки дошло что (это все же) не "очередная злободневная" (читай

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Григорович Виктор [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


ГРИГОРОВИЧ Віктор Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Мовознавець. Один з фундаторів слов’янської філології і наукового слов’янофільства на теренах

Російської імперії. Відкривач найстаршішого євангельського тексту – глаголичного

«Четвероєвангелія», «Номоканону» XIII століття, сербського «Законник Душана» і низки

рукописів світського і церковного змісту XII-XIII століть.

З чиновницької родини.

Народився 30 квітня (12 травня) 1815 р. в м. Балті Подільської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Одеської області України).

Помер 19 (31) грудня 1876 в м. Єлизаветграді Російської імперії (нині – Кіровоград,

адміністративний центр однойменної області України). Похований на міському

Петропавлівському цвинтарі. Вдячні учні зібрали кошти на пам’ятник, який зрештою встановили

(1892). На ньому вибито напис: «Македонія, Візантія, Південна Русь в ім’я слов’янства; Віктору

Івановичу Григоровичу від учнів і шанувальників». У роки Великої Вітчизняної війни пам’ятник

був пошкоджений. Деякий час зберігався на подвір’ї обласного краєзнавчого музею. У зв’язку з

перенесенням Петропавлівського цвинтаря погруддя встановили на новому місці поховання, а

копію – біля приміщення колишнього Єлисаветградського земського реального училища (тепер –

машинобудівний технікум національного технічного університету). Нещодавно пам’ятник

відреставрували (2004).

Навчався в Уманському базіліанському училищі, закінчив Харківський (1833), Дерптський (1838)

університети.

Працював викладачем Казанського (1842-1848; 1850-1863), Московського (1848-1850)

університету, Казанської духовної академії (1854-1856), викладачем (1863-1865), ректором (1865-

1876) Новоросійського університету.

Член-кореспондент Російської академії наук (1851).

Почесний член Московського університету (1876).

Голова Одеського слов’янського благодійного товариства ім. св. Кирила і Мефодія.

Друкувався у виданнях: «Вчені записки Казанського університету», «Вісті академічних наук»,

«Вчені записки другого відділу академічних наук», «Записки Новоросійського університету»,

«Праці київського археологічного з’їзду».

Як славіст дебютував «Дослідженням про церковнослов’янські наріччя» (1840).

Потім настала черга наступних доробків: «Короткий огляд слов’янської літератури» (1841),

«Досвід викладання літератури словен у її найголовніших епохах» (1843), «Вишукування про

слов’янських апостолів» (1847), «Нарис подорожі по Європейській Туреччині» (1848), «Опис

четвероєвангелія, писаного глаголицею», «Статті, які стосуються ранньослов’янської мови»

(обидва – 1852), «Послання російського митрополита Івана II» (1854), «Про Сербію в її відносинах

з сусідніми державами, переважно в XIV і XV сторіччях» (1859), «Ранньослов’янський пам’ятник,

який доповнює житіє св. апостолів Кирила і Мефодія» (1862), «Як виражалися відносини

константинопольської церкви до околишніх північних народів на початку Х ст.» (1866), «З

літопису науки слов’янської», «Я. Коменський, слов’янський педагог-реаліст XVIII ст.» (обидва –

1871), «Про участь сербів у наших суспільних відносинах» (1876), «Слов’янські старожитності»

(1882).

Після смерті нашого земляка вийшло його «Зібрання творів» (1916).

Понад два роки Г. провів за кордоном, вивчаючи Австрію, Болгарію, Венецію, Далмацію,

Європейську Туреччину, Моравію, Угорщину, Чорногорію, Хорватію, Чехію (1844-1847).

Займався археологією, етнографією, мовознавством, топографією.

Одним з перших започаткував порівняльно-історичне вивчення слов’янських літератур і мов.

Визначив особливості болгарського і македонського діалектів.

Г. залишався переконаним прихильником особливого значення для російської науки всебічного

дослідження Візантії і слов’янства.

Частина дорогоцінних рукописів, вивезених зі слов’янських земель та з Афону, Г. пожертвував

Новоросійському університету, а його рукописи, папери і стародруки були придбані

Рум’янцевським музеєм (РФ).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – О. Бодянський, Ф. Палацький, Ф. Міклошич, Л. Каравелов, І. Срезневський, В. Караджич, В. Мочульський, Ф. Буслаєв, П. Шафарик та ін.


***

МІЦНА ЗБРОЯ

, з наукового кредо В. Григоровича

Людина, яка присвятила себе науці, озброєна міцною зброєю.

З СЕРБАМИ МИ МАЛИ СТОСУНКИ ЩЕ ДО РОСІЯН, з промови В.