Танка: із збірки «Розплетена коса» [Акіко Йосано] (fb2) читать онлайн
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
[Оглавление]
ЙОСАНО Акіко
ТАНКИ
Із збірки "Розплетена коса" (1901 р.) З японської переклав Мирон ФЕДОРИШИН*** Камелія І слива Цвітуть невинно біло А серцю барва персика миліша Бо не пита мене про гріх *** Під яблуню у цвіті веснянім Я викинула геть Свої рум'яна Дощ не стиха Аж тьмариться в очах *** До храму Кійомідзу Через парк Гіон іду Місяць на небі й сакури цвітуть Люди радість і щастя У серці несуть назустріч *** О ніч яка рожева В розплетених косах Напевно згубляться Ті пахощі від лілій В покою втіхи
*** О юначе Пригнав корів до водопою А мені ти пісню заспівай Під осінній Сум ставка *** Весняна ніч Чарівна і розкішна Безсила повернуть його мені На струни кото впала Моя розплетена коса *** З дощу весняного весь мокрий Мій коханий Як хвіртку відхилив То яблуня прокинулась з дрімоти У сутінках вечірніх аж засяяла *** Ген вигоном До сонця плин ріки В зеленім полі Ти ще постій Без тебе мертвий краєвид
*** Впала краплина На лотос білий Якого малює мій милий Ми на човні Парасолю над коханим відкрила *** Тебе згадаю І очі линуть У милу серцю Зелень діброви О Буддо ясний! *** Як біла лілея В гарячім джерелі Моє двадцяте літо Красується Мені *** Під весняним дощем З храму в сутінках Іду Як заблудла вівця Не знаходжу тебе *** О п'янкий вітре З пітьми Весняної ночі Дівчині Коси не розвівай
*** З відстані часу Бачу тепер Кохала Мов сліпий Що байдужий до мороку ночі *** На добраніч І вийшла з кімнати Весною овіяна З його кімоно На плечах *** Як спалах На мураву Тінь моя лягла Весняний вітер Коси чеше зрання *** На білій скелі Пісню вкарбувати Нестримна мрія Кличе в далечінь Іду простоволоса безоглядно *** Лиш одну гілку Сливи польової Лиши мені І дні розлуки Проминуть як мить
*** Рожеві хмари Мого ідеалу На клапті Ген у небі Розсипаються *** Як богові Тобі Широким пломенистим рукавом І друге Плече накрила б *** Лячно Й спитати Чи в селі Вже зацвіли гліцинії В сусідів *** Серце почуло Він там він чекає І в поле квітуче У місячну ніч Побігла-м щодуху *** Стою Думки обсіли Аніруш Осінній вітер Шастає по айстрах
*** По купелі В гарячім джерелі Єдвабна сукня Муляє Як поговір *** Думки про кохання А ранок ясний І поле широке Неназвана річка І вже тане літо *** О мить кохання Що була вчора І хоч не знала Що все урветься Ятрив сум душу *** А сон не йде Хотіла серед квітів Розвіяти нудьгу А там метелик Ночує на півонії *** Сльозами Його серця не прихилю Їх тихо виплачу В ставок забутий Де місяць плаває щербатий
*** Кохання чи журбу Півонія віщує Думки мої весняні оніміли У тиші ночі Не склала ні рядка *** Три місяця весняні Стоїть кото німує Аж уночі зненацька Ударила по струнах Розплетена коса *** З туги за тобою Сто двадцять миль Промчу стрілою Якби сказав мені Якби сказав *** Така вже моя доля Останній звук життя Послухаю Як сокирою Кото розчахну *** Поплив на човні чернець І довго не вертає Чого знайшов там більше Рожевих лотосів Чи може білих
*** Літньою квіткою На тонкій стеблині Червоним цвітом Серед білого дня Розцвіте моє кохання *** З плеча дівочого На сутру впало Пасмо волосся Весняна хмара Серце повила *** Скупалася І сукню одягла А вчора перед дзеркалом великим Ще усміхалася Невинно *** Стежкою польовою Де цвітуть червоно Квіти невідомі Ти парасолько Не поспішай *** А човен втікає все далі і далі На стіні храму Де вчора вночі Написала я танку Нема вже нічого
*** Віршами-прокльонами Зошит списаний Ухопила Й чорного метелика Притовкла *** Над небіжчиком Сутру читала Краєм ока Дивилася мати На дитячу ніжку *** Моя танка Тобі на очі Сльози навернула Як ти пішов Минуло вже десять днів *** Єдина пам'ятка То милий серцю Вітер Від віяла Що вже ледь-ледь ціле *** Ріка весняна А хлопець на поромі Співає пісню Про вчорашній вечір Мені на заздрість
*** Ще так недавно Я заздрила подрузі Яке волосся А нині ладановий дим До нього в'ється *** Слова його вірша Самі спливають у пам'яті Коли увечері З дощем осіннім Притулилась до холодного стовпа *** З цікавості До пелюстки припали Молоді вуста Крижаним холодом На білім лотосі роса *** Дощем весняним Що струмить З крил ластівочих Розчешу свої коси Вранці-рано *** Весняний вітер Цвіт сакури падає За пагодою в тихім надвечір'ї На голубиному крилі Напишу танку
*** Тримаюсь за поруччя Обвисли рукави від кімоно Мов тяжелезні крила В ранковому серпанку Пливуть на захід доли перевалу *** Ні слова Похитнули головою І попрощалися Шостого дня Двоє дівчат із хлопцем *** Восени утрьох Кидали жолуді коропам А нині тут лише Холодний вітер Та у моїй руці його рука *** Квітку багряну Знайти хоч єдину У своїй долині Щоб у снігах Вакаса Перебути зиму *** Усе марне Пішов ген у долину Бліде весняне сонце Ще довго опускалось На його щуплі плечі
*** Чому не знаю Хмарина у небі Так манить Мов священної пісні легіт Дорога моя проясніла *** Солодка чи гірка Була твоя сльоза Хотіла б знати я Чому заплакав як мене побачив Молодий святеннику *** Вирвалось із душі Чисте джерело І скаламутилось І ти і я Дитя гріха *** Два місяці Самими віршами живу В готелі Санбонгі О кулики на Камогаві Давно вже я нікого не кохаю *** Обидві стоїмо У кожної своє на думці Сосновий вітер Їй в обличчя І мені
*** Цвіт шипшини Приколола в коси Ще й в руці тримаю Довгий день у полі Виглядаю тебе *** Двадцять літ А ще не зазирало щастя У світ мій Мрії, мої мрії Хоч крихту надії *** Двадцять літ Довгих та нудних Їх відгомін у пісні Яку співали влітку в столиці Мій милий почув і заплакав *** Того вечора Як ти мене покидав Ми разом На стовпі написали Танку про білу квітку *** З часом почуття слабне Написав коханий у листі А серце затремтіло І ще сильніше Любов'ю розпалилось
*** Великого кохання Щиро зичу Твоїй дитині Що в оцю пору Прийшла на білий світ *** Чи й далі Над усе Жадаєш правди й добра Глянь яка червона Квітка в моїй руці *** Чорне волосся Пасмами безладними Заплуталось І плутані думки У голові заплутались *** Минає весна У кожній струні Думка одна Як палахкотить Моя довга коса *** Так низько Багряні хмари Пливуть чередою Півонія замріялась У супокої дня
*** Жаль мені стало Його Що на ім'я покликав Мою сестру Минулого літа померлу *** В дев'ятнадцять Я наче квітка Зів'яла б Мов ріка пересохла б Якби ішла за звичаєм старим *** Якщо хтось навчає У непохитній вірі Що осінь квола А весна коротка То я іду за ним *** Гай вербовий Край ріки хатина Сіється дощ Два вершники Один на білому *** Жалощів твоїх Мені не треба Вже б сказав О грішнице Божевілля на тебе
*** Все марне Все минуще Докучає думка Та кров ще молода Щоб спалила я свої весняні вірші *** О коханий чоловіче Нащо розказуєш мені Ревнивиці двадцятилітній Про пригоди свої столичні Коли пеклась я на сонці в селі *** У хатній тиші До збірки вибираю вірші Жінка ревнива У травневім покої Ми гарна пара *** О звичка Вже й на ріку іду Де кулики співають свою вечірню пісню Не йду Танцюю *** Весна коротка Щоб шукати шлях До вічного життя Мої тужаві перса Хай пестить його рука
*** О юначе Чи чуєш цитри звук У персах цих Що за подушку будуть Тобі в гостях у мене *** Вірша мені присвятив А тепер відмовляєшся Що був то жарт хмільний На папері закреслиш Я ж із серця свого не викреслю *** Після купелі Щоб не простудився В кімоно своє Зодягла пурпурове Гарний він у ньому *** Вуста дівочі Кохання спраглі Кортить мені Помазати Медом з отрутою *** Три роки Ні імені не чула Ані його вірша Немічне серце Щодень знемагає
*** Долина втопає в сливовім цвітінні Рожевим серпанком Приходить світанок Красуються гори Красуюся я *** Виє вітер у голім полі Мов тужливий плач богів Що на літо Дали квітам Простір вільної любові *** Не про дорогу праведну І потойбічне Забудь про шану й славу Отут між нами Вічне кохання на життя *** Вмить Квітка весняна Блякне Перед богом сумнівів Богом зневіри *** Я вибігла з дому Довкола туман Нема його З вечірнього дзвону Самотність одна
*** Весняна ріка У щасливому сні Коханому в далеч Червоний світанок Пошлю по воді *** О хлопчаки Вас манять барви Ніжної веселки Чи не сахнетеся То крила демона *** Забути Про квіти І псалми Давида Співати Я ще замолода *** Небесна Ріка В обіймах коханого я Крізь фіранку Безмовно вдивляємось Як дві зірки розходяться в небі *** Миготів каганець Вірші про кохання Я йому він мені Та чи треба Так багато слів
*** В молоді літа Вабила мене Слава майстра Нині ж красен образ Серце полонить *** Під монастирем коло гліциній Вечірньої весняної пори Причинна Сутри з пам'яті читає Виразно й твердо *** Отямилась На греблі Де верби зелені А вода Не така вже й швидка
Последние комментарии
14 часов 28 минут назад
19 часов 31 минут назад
1 день 3 часов назад
1 день 5 часов назад
1 день 5 часов назад
2 дней 17 часов назад