КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 714044 томов
Объем библиотеки - 1409 Гб.
Всего авторов - 274935
Пользователей - 125134

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

Влад и мир про Романов: Игра по своим правилам (Альтернативная история)

Оценку не ставлю. Обе книги я не смог читать более 20 минут каждую. Автор балдеет от официальной манерной речи царской дворни и видимо в этом смысл данных трудов. Да и там ГГ перерождается сам в себя для спасения своего поражения в Русско-Японскую. Согласитесь такой выбор ГГ для приключенческой фантастики уже скучноватый. Где я и где душонка царского дворового. Мне проще хлев у своей скотины вычистить, чем служить доверенным лицом царя

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
kiyanyn про серию Вот это я попал!

Переписанная Википедия в области оружия, изредка перемежающаяся рассказами о том, как ГГ в одиночку, а потом вдвоем :) громил немецкие дивизии, попутно дирижируя случайно оказавшимися в кустах симфоническими оркестрами.

Нечитаемо...


Рейтинг: +2 ( 3 за, 1 против).
Влад и мир про Семенов: Нежданно-негаданно... (Альтернативная история)

Автор несёт полную чушь. От его рассуждений уши вянут, логики ноль. Ленин был отличным экономистом и умел признавать свои ошибки. Его экономическим творчеством стал НЭП. Китайцы привязали НЭП к новым условиям - уничтожения свободного рынка на основе золота и серебра и существование спекулятивного на основе фантиков МВФ. И поимели все технологии мира в придачу к ввозу промышленности. Сталин частично разрушил Ленинский НЭП, добил его

  подробнее ...

Рейтинг: +6 ( 6 за, 0 против).
Влад и мир про Шенгальц: Черные ножи (Альтернативная история)

Читать не интересно. Стиль написания - тягомотина и небывальщина. Как вы представляете 16 летнего пацана за 180, худого, болезненного, с больным сердцем, недоедающего, работающего по 12 часов в цеху по сборке танков, при этом имеющий силы вставать пораньше и заниматься спортом и тренировкой. Тут и здоровый человек сдохнет. Как всегда автор пишет о чём не имеет представление. Я лично общался с рабочим на заводе Свердлова, производившего

  подробнее ...

Рейтинг: +3 ( 3 за, 0 против).
Влад и мир про Владимиров: Ирландец 2 (Альтернативная история)

Написано хорошо. Но сама тема не моя. Становление мафиози! Не люблю ворьё. Вор на воре сидит и вором погоняет и о ворах книжки сочиняет! Любой вор всегда себя считает жертвой обстоятельств, мол не сам, а жизнь такая! А жизнь кругом такая, потому, что сам ты такой! С арифметикой у автора тоже всё печально, как и у ГГ. Простая задачка. Есть игроки, сдающие определённую сумму для участия в игре и получающие определённое количество фишек. Если в

  подробнее ...

Рейтинг: +3 ( 3 за, 0 против).

Просто експеримент [Ростислав Мусієнко] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Ростислав Мусієнко Просто експеримент

— …Тоді, в 22… році, я, випускник Академії Зореплавання, одержав призначення на кільця Сатурна. Там уже діяло з десяток постійних станцій, а обслуговували їх планетольоти серії «С», на яких саме поставили нові дейтерієві двигуни з великим запасом тяги — до півтораста «g». Це власне було ні до чого, бо кращі пілоти використовували щонайбільше тридцять. Після усіх реконструкцій від побутового блока лишився тільки універсальний спальний конверт — чотири кілограми ядучо-жовтого пластику, що після хімчистки нагадував мочалку. Втім спати за двотижневий рейс доводилось мало.

В зоні кілець, де рухається безліч масивних шматків породи, гравітаційні потенціали мають швидше ймовірнісний характер, а електроніка дає усереднені дані. Коли ти сидиш у тісній рубці, освітленій попелястою гамою спеціально підібраних тонів, до болю в очах вдивляючись у зелене свічення приладів, мерехтіння екранів, і тобі необхідно відшукати потрібну криву — не так просто прийняти однозначне рішення… Можна сказати ще про галюцинації, які виникають під кінець польоту — одноманітні, набридливі видіння, дивно переплутані з реальністю. Хтось, пам’ятаю, цілком серйозно запевняв, ніби екран ходового радара йому підморгує. Звичайно, коли особливо змагали напруження й самотність, можна було викликати на зв’язок чергового по космопорту, однак особисто я не завжди використовував цю статутну трихвилинку. Зрештою, я міг би перевестись із кілець, але мене тримала мрія про вищі космогаційні курси, на яких готували, а точніше, відбирали екіпажі зоряних експедицій. Щоб вступити туди, слід було налітати в зоні планет-гігантів або поясу астероїдів не одну тисячу годин.

Ця історія почалася на станції 7-біс, куди я доставив морожену баранину, металеві конструкції і воду. Був період неспокійного Сонця, з поверхнею Сатурна теж діялося дивне. Відпочивати вдалося лише кілька годин.

— Послухайте, юначе, — делікатно тримаючи мене за плече, говорив професор Пшиманський. Окуляри він забув у лабораторії й тепер мружився, намагаючись зрозуміти, прокинувся я чи ні. — Послухайте…

— Не чую, — буркнув я, втикаючись носом у подушку.

— Маємо терміновий вантаж… — він топтався біля ліжка, а я й справді не тямив, і рука намагалася знайти неіснуючий штурвал.

— Згідно з Статутом, — сказав я, не розплющуючи очей, — рейс третьої категорії… Тиждень відпочинку й тренажу…

Професор повернувся до виходу, я побачив його згорблену спину, обвислий білий халат.

— На четвертій кінчається антирад, — не оглядаючись, сказав він. — Там активно експериментували, поламали графік. А фон дуже високий…

Я збагнув, що йдеться про досліди з радіаційними мутантами.

— Чекайте… — я намагався згадати. Так, магнітні фільтри, я збирався міняти їх, тепер… Може, й витримають. Повинні витримати. — Вантажте, — я дивився на Пшиманського, його безброве кругле обличчя раптом зморщилося.

— Будьте обережні. Харве…

— Що з ним?

— Не вийшов на зв’язок, — професор захитав головою. — Ні, ні, нічого не знаю…

— Вантажте, — сухо повторив я.

Професор слабо махнув рукою:

— Все готово.

Отож я знову пішов у рейс. Голос шефа 7-біс довго й розчулено бубонів у рубці — щось про солідарність і справжніх космонавтів. «Що ти про них знаєш?», — зле й несправедливо подумав я і відключив ближній зв’язок. На екранах затанцювали зелені світлячки. Я виконував маневри розходження… Так тривало довго, іноді я засинав, уривками по двадцять-тридцять хвилин, а прокидаючись, бачив нову картину на екрані, сплески кривих і відчував, як повільно ворушиться мій язик, задаючи програму калькулятору; великий і сухий, він заповняв весь рот, не було чим дихати, і я прокидався. А потім час зупинявся, облягаючи мене м’якою невидимою подушкою, я був десь близько, поруч і бачив, як чужа й дивно знайома рука тягнеться до штурвала; з хворобливою ясністю розрізняв рідкі світлі волосинки, короткий грубий шрам… Я ввів собі подвійну дозу строфантану й досить тверезо вирішив, що видихався остаточно. А жаль, бо залишилось годин сорок сліпого польоту, і потім я увійшов би в зону лазерного променя станції. Я все міркував, як змінити програму для автоматів, щоб з годину перепочити, але в голові плуталось. І тут прийшов виклик з Центру. Я довго не відповідав, з жахом думаючи про зморшкувате обличчя старого, його розумні вицвілі очі й розумні поради, які зараз почую. Статут є Статутом: екран дальнього зв’язку загорівся, і я побачив Її.

Не було нічого дивного, що в диспетчерській опинилася дівчина, їх багато працює в космопорту; але це зосереджене, з великими, трохи розкосими очима, обличчя викликало спогад, зовсім недоречний в ребристому склепінні рубки. Рясний весняний дощ загнав нас, мокрих, оббризканих, у ліщиновий гайок, і ми довго пробиралися між обмитим і м’яким зеленим листям, струшуючи на себе важкі краплі, й Галя сміялась. А тоді дощ