Оценку не ставлю. Обе книги я не смог читать более 20 минут каждую. Автор балдеет от официальной манерной речи царской дворни и видимо в этом смысл данных трудов. Да и там ГГ перерождается сам в себя для спасения своего поражения в Русско-Японскую. Согласитесь такой выбор ГГ для приключенческой фантастики уже скучноватый. Где я и где душонка царского дворового. Мне проще хлев у своей скотины вычистить, чем служить доверенным лицом царя
подробнее ...
по выносу его ночного горшка с пафосом и помпой. Потому как скотина своя. А их высокопарный флуд идёт только между дворни, других они уже за людей не считают. И им насрать как монарха зовут, лишь бы власть над нами получить. Стал с не той ноги, съездил по роже или послал в околоток выпороть и чувствуешь себя царьком, жизнь удалась? Мы из за войнами Сибирь с Дальним Востоком заселить не можем, экономически остаёмся колонией, а имперских феодальных амбиций у любого выше крыши. Всё кудато мечтают наши ресурсы сплавлять на сторону из общего кармана. Сами то почему освоить не можем? Я лично не понимаю стратегическую цель Русскоя-Японской войны. Зачем было встревать между Японией и Китаем? Это же их кротчайший торговый путь. Уж если охота было избежать поражение в историческом плане, то не связывались бы с постройкой Порт-Артура. Не потеряли бы пол Сахалина. Помогли бы аборигенам за их деньги построить ЖД, что бы и самим попользоваться, да и часть товаров пустить по ЖД через Россию.
Переписанная Википедия в области оружия, изредка перемежающаяся рассказами о том, как ГГ в одиночку, а потом вдвоем :) громил немецкие дивизии, попутно дирижируя случайно оказавшимися в кустах симфоническими оркестрами.
Автор несёт полную чушь. От его рассуждений уши вянут, логики ноль. Ленин был отличным экономистом и умел признавать свои ошибки. Его экономическим творчеством стал НЭП. Китайцы привязали НЭП к новым условиям - уничтожения свободного рынка на основе золота и серебра и существование спекулятивного на основе фантиков МВФ. И поимели все технологии мира в придачу к ввозу промышленности. Сталин частично разрушил Ленинский НЭП, добил его
подробнее ...
Хрущёв. Всё стало дефицитом и система рухнула. Шумейко с Геращенко разваравали все средства ЦБ и Сбербанка по торговому договору с МИД Польши. Нотой правительства Польши о нанесение ущерба в 18 млрд. долларов были шантожированы и завербованы ЦРУ Горбачёв с Ельциным. С 1992 года Чубайс ввёл в правительство ЦРУ. Ельцин отказался от программы "500 дней", и ввел через Гайдара колониальную программу МВФ, по которой и живём. Всё просто, а автор несёт чушь, аж уши вянут. Мне надоели стоны автора о его 49 годах, тем более без почвенные. Мне 63 года но я не чувствую себя стариком, пока не взгляну в зеркало. У человека есть душа и подсознание тела. Душа при выходе из тела теряет все хотелки и привычки подсознание тела. И душе в принципе наплевать почти на всё, кроме любви и отношений к другим людям. Только это может повлиять на поступки души. У ГГ молодое тело с гармонами и оно требует своего. Если вы не прислушиваетесь к подсознанию своего тела, то оно начинает мстить, тряской рук, адреналином, вплоть да расслабления мочевого пузыря и заднего прохода. В принципе нельзя чувствовать себя старше тела. В общем у автора логики в написанном нет, одни дурные эмоции расстройства психики. Дельного сказать не может,а выговорится хочется.
Читать не интересно. Стиль написания - тягомотина и небывальщина. Как вы представляете 16 летнего пацана за 180, худого, болезненного, с больным сердцем, недоедающего, работающего по 12 часов в цеху по сборке танков, при этом имеющий силы вставать пораньше и заниматься спортом и тренировкой. Тут и здоровый человек сдохнет. Как всегда автор пишет о чём не имеет представление. Я лично общался с рабочим на заводе Свердлова, производившего
подробнее ...
авиадвигатели во время войны. Так вот будучи не совершеннолетним после училища опоздал на 15 минут в первый день выхода на работу, получил 1 год Гулага. А тут ГГ с другом опаздывают и даже не приходят на работу на танкостроительный завод? Там не с кем не нянчились, особисты с НКВД на фронт не хотели даже в заградотряды и зверствовали по любому поводу и без. У него танки собирают на конвейере. Да такого и сейчас никто не додумался. Вы представляете вес танка и сколько корпусов должен тащить такой конвейер? Где вы видели в СССР краны, позволяющие сбрасывать груз с крюка по кнопке? Я был на многих заводах с кранбалками и не разу не видал такой конструкции. Сколько тон поднимает кран и какой величины и мощности должно быть реле, что бы сместить задвижку под такой нагрузкой? Более того инструкции техника безопасности по работе в цехах не предусматривают такой возможности в принципе. Да и сами подумайте, электро выбрасыватель на крюке, значит нужны провода с барабаном. А кабеля не любят перегибов и даже гибкие. Кто возьмётся в своём уме даже проектировать такое устройство на кранбалке в цеху. Перестрелка ГГ с 5 ворами вообще дебильная. Имея вальтер, стрельбу в упор, ГГ стреляет так медленно, что пьяные в хлам воры успевают гораздо больше, чем ГГ жмет пальцем на курок. Дважды выстрелить из обреза, опрокинуть стол, метнуть нож. И ГГ якобы был воином и остаётся отличным стрелком. Воры с обрезами в городе - это вообще анекдот и вышка при любых ситуациях в те годы. А человеченка в кастрюле при наличии кучи денег? У автора очень странное воображение. Я вообще то не представляю как можно в открытую держать воющую женщину в сарае зимой в населённом пункте? Зачем сжигать дом людоедов, если есть свидетель? Ну убил людоедов - хорошо. Сжёг дом с уликами - другая статья. Глупость во всём полная. "Сунул спичку в бак". Я люблю фантастику и фентази, но не дурацкую писанину. Стиль написания далёк от художественного, всё герои выражаются в одном стиле, больше похожий на официальный язык прожжённого офисного бюрократа. Одни и те же словарные обороты. Так пишут боты.
Написано хорошо. Но сама тема не моя. Становление мафиози! Не люблю ворьё. Вор на воре сидит и вором погоняет и о ворах книжки сочиняет! Любой вор всегда себя считает жертвой обстоятельств, мол не сам, а жизнь такая! А жизнь кругом такая, потому, что сам ты такой! С арифметикой у автора тоже всё печально, как и у ГГ. Простая задачка. Есть игроки, сдающие определённую сумму для участия в игре и получающие определённое количество фишек. Если в
подробнее ...
полуфинале на кону стояло 5000, то финалист выиграл 20 000, а в банке воры взяли чуть больше 7 тысяч. А где деньги? При этом игрок заявил, что его денег, которые надо вернуть 4000, а не на порядок меньше. Сравните с сумой полуфинала. Да уж если ГГ присутствовал на игре, то не мог знать сумму фишек для участия. ГГ полный лох.Тем более его как лоха разводят за чужие грехи, типо играл один, а отвечают свидетели. Тащить на ограбление женщину с открытым лицом? Сравним с дебилизмом террористов крокуса, которым спланировали идеально время нападения,но их заставили приехать на своей машине, стрелять с открытыми лицами, записывать на видео своих преступлений для следователя, уезжать на засвеченной машине по дальнему маршруту до границы, обеспечивая полную базу доказательств своих преступлений и все условия для поимки. Даже группу Игил организовали, взявшую на себя данное преступление. Я понимаю, что у нас народ поглупел, но не на столько же!? Если кто-то считает, что интернет не отслеживает трафик прохождения сообщения, то пусть ознакомится с протоколами данной связи. Если кто-то передаёт через чужой прокси сервер, то сравнить исходящящйю с чужого адреса с входящим на чужой адрес с вашего реального адреса технически не сложно для специалистов. Все официальные анонимные серверы и сайты "террористов" давно под контролем спецслужб, а скорей всего ими и организованы, как оффшорные зоны для лохов, поревевших в банковские тайны. А то что аффшорные зоны как правило своёй твёрдой валюты в золоте не имеют и мировой банковской сети связи - тоже. Украл, вывел рубли в доллары в оффшорную зону и ты на крючке у хозяев фантиков МВФ. Хочешь ими попользоваться - служи хозяевам МВФ. И так любой воришка или взяточник превращаеится агента МВФ. Как сейчас любят клеить ярлыки -иноогенты, а такими являются все банки в России и все, кто переводит рубли в иную валюту (вывоз капиталов и превращение фантиков МВФ в реальные деньги). Дебилизм в нашей стране зашкаливает! Например - Биткоины, являются деньгами, пока лохи готовы отдавать за них реальные деньги! Все равно, что я завтра начну в интернете толкать свои фантики, но кто мне даст без "крыши". Книги о том как отжимать деньги мне интересны с начала 90х лишь как опыт не быть жертвой. Потому я сравнительно легко отличаю схему реально рабочего развода мошенников, от выдуманного авторами. Мне конечно попадались дебилы по разводам в жизни, но они как правило сами становились жертвами своих разводов. Мошенничество = это актерское искусство на 99%, большая часть которого относится к пониманию психологии жертвы и контроля поведения. Нет универсальных способов разводов, действующих на всех. Меня как то пытались развести на деньги за вход с товаром на Казанский вокзал, а вместо этого я их с ходу огорошил, всучил им в руки груз и они добровольно бежали и грузили в пассажирский поезд за спасибо. При отходе поезда, они разве что не ржали в голос над собой с ответом на вопрос, а что это было. Всего то надо было срисовать их психопрофиль,выругаться матом, всучить им в руки сумки и крикнуть бежать за мной, не пытаясь их слушать и не давать им думать, подбадривая командами быстрей, опоздаем. А я действительно опаздывал и садился в двигающийся вагон с двумя системными блоками с мониторами. Браткам спасибо за помощь. И таких приключений у меня в Москве были почти раз в неделю до 1995 года. И не разу я никому ничего не платил и взяток не давал. Имея мозги и 2 годичный опыт нештаного КРСника, на улице всегда можно найти выход из любой ситуации. КРС - это проверка билетов и посажирского автотранспорта. Через год по реакции пассажира на вас, вы чувствуете не только безбилетника, но и примерно сколько денег у того в карманах. Вы представьте какой опыт приобретает продавец, мент или вор? При этом получив такой опыт, вы можете своей мимикой стать не видимым для опыта подобных лиц. Контролёры вас не замечают, кассиры по 3 раза пытаются вам сдать сдачу. Менты к вам не подходят, а воры не видят в вас жертву и т.д. Важен опыт работы с людьми и вы всегда увидите в толпе прохожих тех, кто ищет себе жертву. Как правило хищники друг друга не едят, если не требуется делить добычу. Строите рожу по ситуации и вас не трогают или не видят, а бывает и прогибаются под вас - опыт КРС по отъёму денег у не желающих платить разной категории людей - хороший опыт, если сумеешь вовремя бросить это адреналиновое занятие, так как развитие этой работы приводит часто к мошенничеству. Опыт хищника в меру полезен. Без меры - вас просто уничтожают конкуренты. Может по этому многие рассуждения и примеры авторов мне представляются глупостью и по жизни не работают даже на беглый взгляд на ситуацию, а это очень портит впечатление о книге. Вроде получил созвучие души читателя с ГГ, а тут ляп автора опускающий ГГ на два уровня ниже плинтуса вашего восприятия ГГ и пипец всем впечатлениям и все шишки автору.
— …Тоді, в 22… році, я, випускник Академії Зореплавання, одержав призначення на кільця Сатурна. Там уже діяло з десяток постійних станцій, а обслуговували їх планетольоти серії «С», на яких саме поставили нові дейтерієві двигуни з великим запасом тяги — до півтораста «g». Це власне було ні до чого, бо кращі пілоти використовували щонайбільше тридцять. Після усіх реконструкцій від побутового блока лишився тільки універсальний спальний конверт — чотири кілограми ядучо-жовтого пластику, що після хімчистки нагадував мочалку. Втім спати за двотижневий рейс доводилось мало.
В зоні кілець, де рухається безліч масивних шматків породи, гравітаційні потенціали мають швидше ймовірнісний характер, а електроніка дає усереднені дані. Коли ти сидиш у тісній рубці, освітленій попелястою гамою спеціально підібраних тонів, до болю в очах вдивляючись у зелене свічення приладів, мерехтіння екранів, і тобі необхідно відшукати потрібну криву — не так просто прийняти однозначне рішення… Можна сказати ще про галюцинації, які виникають під кінець польоту — одноманітні, набридливі видіння, дивно переплутані з реальністю. Хтось, пам’ятаю, цілком серйозно запевняв, ніби екран ходового радара йому підморгує. Звичайно, коли особливо змагали напруження й самотність, можна було викликати на зв’язок чергового по космопорту, однак особисто я не завжди використовував цю статутну трихвилинку. Зрештою, я міг би перевестись із кілець, але мене тримала мрія про вищі космогаційні курси, на яких готували, а точніше, відбирали екіпажі зоряних експедицій. Щоб вступити туди, слід було налітати в зоні планет-гігантів або поясу астероїдів не одну тисячу годин.
Ця історія почалася на станції 7-біс, куди я доставив морожену баранину, металеві конструкції і воду. Був період неспокійного Сонця, з поверхнею Сатурна теж діялося дивне. Відпочивати вдалося лише кілька годин.
— Послухайте, юначе, — делікатно тримаючи мене за плече, говорив професор Пшиманський. Окуляри він забув у лабораторії й тепер мружився, намагаючись зрозуміти, прокинувся я чи ні. — Послухайте…
— Не чую, — буркнув я, втикаючись носом у подушку.
— Маємо терміновий вантаж… — він топтався біля ліжка, а я й справді не тямив, і рука намагалася знайти неіснуючий штурвал.
— Згідно з Статутом, — сказав я, не розплющуючи очей, — рейс третьої категорії… Тиждень відпочинку й тренажу…
Професор повернувся до виходу, я побачив його згорблену спину, обвислий білий халат.
— На четвертій кінчається антирад, — не оглядаючись, сказав він. — Там активно експериментували, поламали графік. А фон дуже високий…
Я збагнув, що йдеться про досліди з радіаційними мутантами.
— Чекайте… — я намагався згадати. Так, магнітні фільтри, я збирався міняти їх, тепер… Може, й витримають. Повинні витримати. — Вантажте, — я дивився на Пшиманського, його безброве кругле обличчя раптом зморщилося.
— Будьте обережні. Харве…
— Що з ним?
— Не вийшов на зв’язок, — професор захитав головою. — Ні, ні, нічого не знаю…
— Вантажте, — сухо повторив я.
Професор слабо махнув рукою:
— Все готово.
Отож я знову пішов у рейс. Голос шефа 7-біс довго й розчулено бубонів у рубці — щось про солідарність і справжніх космонавтів. «Що ти про них знаєш?», — зле й несправедливо подумав я і відключив ближній зв’язок. На екранах затанцювали зелені світлячки. Я виконував маневри розходження… Так тривало довго, іноді я засинав, уривками по двадцять-тридцять хвилин, а прокидаючись, бачив нову картину на екрані, сплески кривих і відчував, як повільно ворушиться мій язик, задаючи програму калькулятору; великий і сухий, він заповняв весь рот, не було чим дихати, і я прокидався. А потім час зупинявся, облягаючи мене м’якою невидимою подушкою, я був десь близько, поруч і бачив, як чужа й дивно знайома рука тягнеться до штурвала; з хворобливою ясністю розрізняв рідкі світлі волосинки, короткий грубий шрам… Я ввів собі подвійну дозу строфантану й досить тверезо вирішив, що видихався остаточно. А жаль, бо залишилось годин сорок сліпого польоту, і потім я увійшов би в зону лазерного променя станції. Я все міркував, як змінити програму для автоматів, щоб з годину перепочити, але в голові плуталось. І тут прийшов виклик з Центру. Я довго не відповідав, з жахом думаючи про зморшкувате обличчя старого, його розумні вицвілі очі й розумні поради, які зараз почую. Статут є Статутом: екран дальнього зв’язку загорівся, і я побачив Її.
Не було нічого дивного, що в диспетчерській опинилася дівчина, їх багато працює в космопорту; але це зосереджене, з великими, трохи розкосими очима, обличчя викликало спогад, зовсім недоречний в ребристому склепінні рубки. Рясний весняний дощ загнав нас, мокрих, оббризканих, у ліщиновий гайок, і ми довго пробиралися між обмитим і м’яким зеленим листям, струшуючи на себе важкі краплі, й Галя сміялась. А тоді дощ скінчився, по листі забігали сонячні зайчики, я повернувся й побачив такі ж зайчики в сіро-зелених очах цього дивного дівчиська, яке зуміло відірвати мене від підготовки в Академію, побачив торішнє листя, що прилипло до босих, почервонілих ніг. Ми стояли зовсім близько, вона опустила повіки, і я незграбно ткнувся пересохлими губами в її міцно стулені вуста. Було чути, як поряд часто й дзвінко капала вода, а може, то билося її серце…
Те все промайнуло за мить, поки ми обмінювались необхідною інформацією. Пізніше я зовсім не згадував про Галину, що так і не змогла, не схотіла ділити мене з космосом. Та, зрештою, то справа давня і нецікава. Ще двічі я викликав Центр, і Вона передавала не дуже потрібні дані про щільність шарів кільця. Я міг і сам це заміряти, але потрібен був її голос і звичка зводити, певно, для серйозності — брови, й мила усмішка, коли причмелений пілот, себто я, спитав, як її звати — ніби не знав, скільки енергії забирає хвилина дальнього зв’язку. Рейс закінчився несподівано, магнітофільтри, що непокоїли мене всю дорогу, згоріли-таки при посадці, й довелось форсувати маршовий, та все обійшлося добре. Мені допомогли з ремонтом, і ще кілька днів я блукав по станції, з дивним неспокоєм приглядаючись до химер біологічної електроніки, високих, липких на вигляд стебел, всіяних дрібними, без кольору й запаху псевдоквітами — при моєму наближенні вони гнучко вихилялись у гідропонних стелажах. У кільцевих, економно освітлених коридорах тихо шелестіли, ворушачи блідо-зеленим, анемічним листям, напіврозумні рослини-мутанти, протягували чіпкі джгутики, що налякано скручувалися від дотику… Нарешті Центр сповістив, що висилає за мною корабель патрульної служби. Я сам не чекав, що відмовлюсь. Тільки вийшовши знову в космос, збагнув, для чого мені потрібні ці безсонні години за штурвалом; і цифри, що мерехтливими оранжевими колонками пробігають крізь віконця калькулятора, які мусиш запам’ятати, — все для того, щоб знову побачити Її…
Далі було просто, я мав право на відпустку, чим і скористався не гаючись. Черговий по космопорту сказав, що дівчина та з Інституту космопсихіки, вилетіла на Землю і взагалі, здається, заміжня. Я навіть не дослухав. «Дякуй, дякуй, — невиразно сказав він, вперто дивлячись кудись убік. — Їм подякуєш…» Я посміхнувся. Він уперше звів несподівано пильні очі — і не сказав нічого.
Летіти пасажиром надто нудно, та я цього не помітив; було багато часу, який заповнили, замість звичної технічної літератури, думки про Неї. Не знаю чому, але в уяві виникали Вона й море, зеленаві прозорі гребені хвиль, що невловимо біжать уздовж старовинного, бетонного молу…
В тому інституті мене довго водили з кабінету в кабінет.
— Знову з кілець, — почув я за спиною в коридорі. В цей час рвучко відчинилися двері і з кабінету вилетів скуйовджений, з плямами на запалих щоках молодик. — От і поговори, поговори з ними, — кинув через плече. Скоса зиркнувши у мій бік, він кашлянув і неголосно сказав: — Зайдіть.
— Солтан, доктор біоелектроніки, — зустрів мене в кабінеті середній на зріст чоловік.
Не дослухавши, він почав розповідати про свої досліди і досягнення. Схоже було, що до суті він ще дійде, тому я не слухав, а думав про зустріч з Нею.
— …Таким чином ми вже можемо виділяти основні матриці характеру людини — емоційну, логічну, оціночну, — захоплено вів далі доктор. — Виявляється, можна створювати матрицю-відповідник. Звичайно, не прямий відповідник, — тут існує надзвичайно складний зв’язок, адже ви самі не знаєте, чому подобається вам людина, а ми встановили характер залежності… Проблема психологічної сумісності дуже важлива, особливо в космонавтиці, чи не так, товаришу?..
— Я можу її побачити?
— Та що ви, товаришу, стривайте. — Солтан боком наблизився до мене, заглядаючи в вічі. — Ви ж не зрозуміли. Ми знімаємо матрицю, що є системою біоелектронних потенціалів кори головного мозку, ще деякі параметри… Потім програмуємо матрицю-відповідник, і ви маєте повну психологічну сумісність… Тут такі перспективи! — Очі в нього загорілись. — Невдовзі навчимося — ви розумієте, товаришу, що це означає, — навчимося накладати матриці!.. Ніяких тобі розлучень, конфліктів у колективах… Можливо, вдасться знайти формулу загальної відповідності… Стандартизація, уніфікація, уявляєте, ніяких емоційних драм… Поки що матриця задається лише ЕОМ.
Я вже втрачав терпець:
— Де вона?
— Ну що ви, товаришу, я ж усе пояснив. Це був тільки експеримент, розумієте, експеримент. Науковий експеримент. Ваші матриці-відповідники закладалися в ЕОМ, електронний промінь малював людину, що цілком задовольняла ваші емоції. Результати чудові, але хто ж думав, що виникне такий зворотний звя’зок…
— Зворотний зв’язок? — повільно перепитав я. — Що ви сказали?
Він повторив слово в слово.
— Ніякої дівчини немає, — квапливо розвів руками. — Є електронні процеси в машинній пам’яті, пов’язані з особливостями вашої психіки. Це всього лише електроніка, видіння, образ…
— Просто видіння, — повторив я. — Образ, ага…
Він швидко закивав головою, а я знову згадав сплески наведень, попелясте світло, безформні істоти, що тягнуться до тебе, мляво перебираючи кінцівками, й не можуть вибратись із-за екрана; маячня, що переслідувала мене в останньому польоті й зникала, коли з’являлась Вона. Мене розбирав сміх
— Так просто… Зворотний зв’язок… образ…
Нарешті це скінчилось.
— А ваш товариш Харве так спокійно реагував… Ми навіть вважали за можливе продовжити експеримент.
— А потім? — зовсім тихо запитав я.
— Потім, — він сіпнув шиєю, ніби ковтаючи свій смішок. — Що ж потім… Психологічна криза з невідомих причин… Ваш патруль вчасно перехопив… Сподіваємось, Харве ще літатиме.
Запала мовчанка, Солтан заметушився:
— Наш експеримент схвалила Академія. Правда, дехто записав окрему думку, але загалом… Очевидно, треба спрщувати матриці такий зворотний зв’язок…
— Ага, — сказав я. — А гадалося, електроніка служитиме побуту. Яку любов бажаєте — блондинову чи шатенову?
— Ну що ви, товаришу, я ж пояснював, тут цілий комплекс, множина емоцій…
Солтан заговорив про вдосконалення почуттів, про оптимізацію поведінки. Треба було йти, але я довго не міг зібратись з силою.
Надворі було високе й вигоріле, зовсім порожнє небо, і площа перед корпусом була зовсім порожня. Я стояв, оглядаючись, ще ніби чекаючи на щось. І тут на мене налягло, як ото буває, коли рвеш зразу 20 «g», тільки ще й горло стало зовсім сухе, і я не міг нічого сказати хоча б самому собі. Була весна, дружно цвіли каштани, і зовсім, зовсім не було нікого на площі, і тільки дощ ішов, м’який і теплий, а може, що й ні…
Последние комментарии
1 час 10 минут назад
1 час 47 минут назад
1 день 15 часов назад
1 день 17 часов назад
2 дней 8 часов назад
2 дней 8 часов назад