Сага про Форсайтів [Джон Голсуорсі] (fb2) читать постранично

«САГА ПРО ФОРСАЙТІВ» ТА ЇЇ АВТОР

На рубежі двох епох з'явилася низка видатних творів, що відобразили не лише визначні історичні події кінця XIX — початку XX ст. та драматичні повороти долі сучасників. Серед представників критичного реалізму з'явилися письменники, які не тільки розкривали конфлікти початку епохи імперіалізму, а й намагалися утверджувати в образах своїх героїв ті суспільні та моральні ідеї, в які щиро вірили і за які боролися. До них належали такі видатні письменники-гуманісти, як Стефан Жеромський, Еміль Верхарн, Анатоль Франс, Ромен Роллан, Джек Лондон, Луїджі Піранделло, Август Стріндберг.

Усі ці майстри художнього слова були досить різні за своїми художніми стилями, не говорячи вже про значну різницю історичних і національних традицій. Проте всіх їх об'єднувала любов до життя і віра в людину, повага до інших народів, їхньої культури та літератури. Борючись своїми творами за ці ідеали, майстри критичного реалізму протистояли політиці імперіалізму, його ідеологам — попередникам фашизму — Фрідріхові Ніцше, Габріеле д'Аннунціо, Освальдові Шпенглеру. Водночас своїми художніми творами вони протистояли виродженню мистецтва на шляхах модернізму. Серед цих творів одне з чільних місць по праву належить трилогії Джона Голсуорсі «Сага про Форсайтів».

За три десятиріччя, що увінчалися виходом у світ третьої частини «Саги», Голсуорсі сформувався як один із видатних англійських реалістів, що продовжували й збагачували невмирущі традиції великих своїх попередників — Діккенса і Теккерея.

На той час були вже написані романи про англійську провінцію співця селянства Томаса Гарді, публікував останні свої твори критик імперіалізму Джордж Мередіт, нещадно викривав церкву Самюел Батлер. В жанрах побутово-психологічної новели найбільшого успіху в англійській літературі досягли Арнольд Беннет і Кетрін Менсфілд.

Прогресивні письменники і своїми художніми творами, і теоретичними працями по-своєму дискутували також із занепадницько-естетською літературою, а потім і з модерністськими течіями першої третини нашого століття. Надійних союзників у їхніх пошуках і боротьбі вони бачили в російських класиках, до яких на початку століття долучилося і славетне ім'я Максима Горького. А в останнє десятиріччя творчості Голсуорсі англійський критичний реалізм осягає нові обрії в творах молодшого покоління романістів— Річарда Олдінгтона, Джона Прістлі.

В такій історико-літературній обстановці розвивалися погляди на життя, формувався і вдосконалювався стиль автора «Саги про Форсайтів».

Джон Голсуорсі (1867—1933) походив із заможної буржуазної родини, середню і вищу освіту здобув у привілейованих навчальних закладах (Герроу, Оксфорд), і перед ним уже ніби простилався шлях, який проторували його батьки й діди,— кар'єра процвітаючого адвоката, а згодом, можливо, й власника юридичної контори. Голсуорсі формувався у студентські роки як «зразковий джентльмен», для якого елегантна зовнішність і бездоганні манери, відвідування респектабельного клубу, спорт були, здавалося, найголовнішими інтересами життя.

А проте молодий Голсуорсі обрав собі досить сумнівний, на погляд його родини й середовища, шлях літературної творчості. Більше того, він став критиком свого класу, його моралі, життєвих засад,— одне слово, приєднався саме до тих критичних реалістів, яких М. Горький пізніше назвав «блудними синами» буржуазії.

Шлях Джона Голсуорсі до вершини його творчості—«Саги про Форсайтів»— був хоча й нелегкий, але досить прямий. І в перших своїх оповіданнях, і в першому романі «Джоселін» (1898) молодий письменник вдався хоча й до дещо спрощеного, але реалістичного зображення дійсності. Матеріалом до цих перших творів стали враження від подорожей до Австралії, Нової Зеландії, островів Тихого океану, а також відвідувань бідняцьких районів Лондона, що було вже зовсім дивним для джентльмена з його середовища. Коли 1897 року в бідняцькому районі Лондона Іст-Енді почалися заворушення, сутички з поліцією, Джон Голсуорсі бував там як дуже зацікавлений, хоча й сторонній, спостерігач. Там відкривались зовсім нові для нього міри оцінки його власного буржуазного класу, знайдений там живий людський матеріал, мабуть, допоміг письменникові у створенні майбутніх гостросоціальних п'єс та деяких постатей і епізодів у романах. На довершення всього Голсуорсі закохується в молоденьку дружину одного із своїх кузенів Аду — талановиту піаністку, що палко захоплювалася літературою й мистецтвом. Аж через десять років змогли вони одружитися. Ця грань особистого життя подарувала Джону Голсуорсі те дорогоцінне багатство інтимних переживань, яке пізніше надало сердечної щирості багатьом епізодам майбутньої «Саги про Форсайтів».

В цей час починається і захоплення Голсуорсі творами Тургенєва, який ще з 80-х років завоював велику популярність у Великобританії. Серед англійських читачів широко розповсюджуються і