Легкий спосіб кинути курити спеціально для жінок [Аллен Карр] (fb2) читать онлайн

Аллен Карр Легкий спосіб кинути курити спеціально для жінок

Про автора

Аллен Карр був запеклим курцем понад 30 років. 1983 року після численних невдалих спроб позбутися нікотинової залежності він спромігся зменшити кількість цигарок, які він палив за день, зі 100 до нуля, без болісних наслідків, не надто експлуатуючи власну силу волі та без надлишків ваги. Усвідомивши, що винайшов саме те, на що вже давно чекав увесь світ, – Легкий Спосіб Кинути Курити, він розпочав власну місію, що полягала в лікуванні курців всього світу.

Завдяки феноменальному успіхові його методу Карр набув репутації провідного міжнародного спеціаліста з позбавлення тютюнозалежності, а мережа його клінік розповсюджується світом. Перша його книга «Легкий спосіб кинути курити», яку було розпродано кількістю понад 12 мільйонів та видано більш ніж 40 мовами, залишається світовим бестселером. Сотні тисяч курців успішно покинули цю звичку в клініках Аллена Карра, де гарантують успіх у понад 90 % випадків або повертають гроші.

«Легкий спосіб» Аллена Карра успішно адаптовано до боротьби з надлишковою вагою, залежністю від алкоголю та іншими згубними звичками та фобіями.

Перелік клінік Аллена Карра розміщено на с. 234 цієї книжки. Якщо вам знадобиться допомога або виникнуть запитання, будь ласка, без вагань звертайтеся до найближчої установи.

Чоловіки з Марсу

* * *

Хочу висловити особливу подяку Анжелі Жуано – одному з наших провідних терапевтів – за вміння згладжувати гострі кути та за її жіночий погляд істинної жительки Венери

Передмова

«Ти закінчиш так само, як він!»

Через роки я досі чую голос моєї матері. Я бачу, як вона вказує на сидячого хворого, старішого за свої роки чоловіка, що кашляв та задихався в углу. Цей чоловік – мій батько, зведений емфіземою та хронічним бронхітом до тіні самого себе колишнього. Як звичайно, я подивилася крізь нього. За декілька хвилин я відкривала вікно у своїй кімнаті та вдихала зимову вологість разом з першою затяжкою нової цигарки.

Я почала курити за двадцять років до того: двадцять років брехні, страхів та різних спроб кинути, які всі закінчились невдачею. Двадцять років, що відраховував маятник, який качається в голові будь-якого курця:

«О боже! Що це за різкий біль у горлі? Я маю кинути курити…скоро». Тік.

«Зараз не слушний час, щоб кидати». Так.

«Дідько! Забула цигарки! Знов маю виходити». Тік.

«Я кину, коли закінчиться ця стресова смуга!» Так.

Та маятник продовжував: «Тік-так, тік-так» – до самого неминучого та неуявного кінця. Але за рік у Лондоні, де в той час я мешкала, одна жіночка дала мені телефонний номер зі словами: «Мій чоловік, що був запеклим курцем, ходив на консультацію до джентльмена на ім’я Аллен Карр. Відтоді він не викурив жодної цигарки та радий мов удав!»

Ще за декілька днів я опинилася в групі товаришів за згубною звичкою в компанії пана Карра. Скрізь були примірники його книжки та гори листів, усі з однаковим змістом: «Дякую, Аллене Карр! Ваша книжка/Ваша консультація врятувала/визволила/змінила моє життя назавжди…»

Спершу скептично налаштована та приголомшена, я почала слухати промову Аллена. Кожне речення розшифровувало схему, за якою працював маятник, та виявляло його ниций механізм. Слово за словом я починала розуміти ментальні асоціації та пастки, що були засувами моєї тюрми на більш ніж 21 рік! Тепер, на відміну від мого погляду на батька, я не тільки дивилася, але й бачила, і все було так ясно, так обурливо-банально та легко!

За декілька коротких годин я зрозуміла, що маятник вщух. Він нарешті зупинився!

Аллен Карр провів свій перший семінар 1983 року, але вже 1985-го завдяки лише усним рекомендаціям кількість курців, що благали по його допомогу, перевищувала реальну, ту, яку він реально міг проконсультувати. Він вирішив викласти свій метод у книжці. На сьогодні її продано понад 11 мільйонів екземплярів по всьому світові. Спадщина Аллена Карра – це не тільки видавнича програма, що динамічно розширюється, але й мережа клінік для курців, що розповсюджується світом.

За 10 років після того, як я опинилася на консультації в Аллена Карра, маю велику привілею представляти курс семінарів Аллена Карра з Легкого Способу Кинути Курити на рідній землі мого батька, в Італії. Дуже велике задоволення так близько працювати з людиною, що звільнила мене від звички до нікотину. 2003 року мені було довірено перекласти та видати книгу в Італії, де, як і в багатьох інших країнах, вона залишалась у першій десятці бестселерів багато років. Сприяння в такий спосіб було найменшим, що я могла зробити, та допомога іншим звільнити себе від залежності давала надзвичайну насолоду. Зараз понад 150 центрів Аллена Карра діє у понад 45 країнах. Кожен з них було організовано кимось на кшталт мене – хто сам переконався, як легко та весело можна кинути курити, прочитавши книжку або відвідавши семінар. Ми всі приєдналися до організації, аби розповсюдити «Легкий спосіб» Аллена Карра в наших країнах.

Зараз книжка є світовим бестселером, і більш ніж 300 тисяч курців вже відвідали семінари «Легкого способу» Аллена Карра. Ті ж найщиріші, вдячні та зворушені листи, які я прочитала в Лондоні багато років тому, тепер щодня надходять до наших приймалень з Нью-Йорка, Лос-Анджелеса, Торонто, Мілана, Токіо, Мадрида, Москви, Сантьяго, Берліна, Парижа, Сиднея, Мехіко, Белграда, Амстердама, Дубліна та інших міст.

Я кинула курити в серпні 1988 року та всі наступні роки не припиняла дякувати Алленові. Без його допомоги я б не тільки не писала зараз ці слова, але й, найвирогідніше, мене б зовсім вже не було. ДЯКУЮ, АЛЛЕНЕ!

Найбільший комплімент, який мені можна було зробити, – це запропонувати торкнутися проблеми тютюнопаління з жіночої точки зору.

Кількість жінок-курців невблаганно збільшується в той час, як кількість чоловіків-курців повільно скорочується. Незважаючи на те що перша книжка Аллена Карра працює однаково добре і для жінок, і для чоловіків, жінки сприймають багато аспектів, що асоціюються з курінням, по-іншому. Усе ж таки чоловіки походять з Марса, а жінки – з Венери.

Існують особливі труднощі, з якими спіткаються жінки, що хочуть кинути курити, включаючи такі, що походять зі зрозумілого зв’язку між цигарками та модою, стилем, сексом, гламуром, полегшенням стресу та контролем ваги. Кожен аспект куріння вивчається з точки зору жінки, пропонуючи відповіді на специфічно жіночі питання та проблеми.

Я вже писала про честь та привілеї. Можливо, інколи ми вживаємо ці слова занадто пафосно, але в цьому випадку я вважаю, що вони дуже стримані. Допомога Алленові в застосуванні «жіночого» підходу до його методу була одним з найхвилюючих, радісних та звільнюючих періодів мого життя. Впевнена, що читання цієї книжки та результат, до якого воно призведе, виявляться однаково захоплюючими для вас.

Бути знервованою та скептично налаштованою цілком природно для вас – я сама пам’ятаю ці почуття роки тому в Лондоні, – але намагайтеся читати з відкритими розумом. Ми з Алленом маємо тільки добрі новини для вас!

Франческа Чесаті

Розділ 1 Спочатку – пані

Після довгих століть рабства західні жінки нарешті домоглися рівності не тільки в професійній сфері, де зараз вони обіймають найвищі посади, а навіть у традиційно чоловічих професіях та й у житті в цілому. Мало хто заперечуватиме це, а більшість погодиться: час настав. Але якщо запитати: «Чому жінки курять?», то, на мою думку, передусім необхідно звернути увагу на спосіб, яким лідери руху за рівноправність жінок виграли війну.

Ці жінки насмілилися засумніватися в поглядах, що панували в суспільстві. Вони відмовилися прийняти наявний стан речей як єдине можливе і переконливо вказали на причини, з яких відмовлялися від нав’язаних їм шаблонних жіночих ролей. Ясна річ, що чимало жінок побоювалися наслідувати таку поведінку, хоча потай підтримували «сестер». Утім, ще більше було тих, хто покірно погоджувався зі встановленим порядком.

Дивно, але несправедливість життя найчастіше стає очевидною тільки тоді, коли ми ставимо її під сумнів. Проте якщо причин для сумнівів немає, то сприймаємо ситуацію беззастережно, якою б вона не була. Таке «промивання мозку» спостерігається майже в усіх сферах нашого життя. У цій книжці спочатку розглянемо лише два аспекти «промивання мозку», які безпосередньо стосуються куріння, а також пов’язані з відмінностями між чоловіками та жінками.

У моєму словнику це поняття має таке визначення:

«Промивання мозку – це процес, мета якого – радикально змінити погляди та переконання людини».

Хочете дізнатися, до чого тут куріння? Усім відомо, що куріння – згубна, огидна звичка, яка шкодить нашому здоров’ю та нашому гаманцю. Сьогодні навіть курці безперечно вважають її антисоціальним способом марнування часу. Навіщо ж змінювати погляди та переконання для того, щоб кинути курити? Невже не знайдеться жодних пігулок чи хитрих прийомів, які позбавили б будь-якого бажання хапатися за цигарку? Напевно, вам цікаво, як можна позбутися нікотинової залежності, лишень прочитавши книжку. Зараз поясню: чого ви насправді намагаєтеся досягти? Зрозуміло: загасити свою останню цигарку і водночас втратити будь-яке бажання закурити наступну.

Поза сумнівом, ви знаєте чимало колишніх курців, яким вдалося позбутися цієї огидної звички. Але, швидше за все, майже у всіх, перш ніж вони досягли бажаного результату, було кілька невдалих спроб. Та навіть якщо їм це і вдалося, імовірно, їм знадобилася вся сила волі в кубі разом із антинікотиновими пігулками, пластирами і жувальною гумкою. Вони однаково страждали довгі дні, тижні, місяці або навіть роки, та чимало з них, як і раніше, мріють про цигарку, іноді навіть випрошують її. Я певен, ви згадаєте й тих, хто зізнавався, що їм подобається не курити, але від свят і вечірок без цигарок вони вже не отримують колишньої насолоди і при кожній телефонній розмові машинально тягнуться за пачкою цигарок, якої вже давно немає на звичному місці.

Невже ви дійсно цього хочете?

На хвилинку забудьте про всі спроби назавжди кинути курити і просто дайте відповідь на важливе запитання: «У чому різниця між курцем і некурцем?»

Відповідь очевидна: один курить, другий – ні. Але не все так просто. Ніхто не змушує вас курити. Отже, курці прикурюють нову цигарку тому, що хочуть цього? Знову ні. Вам відомо, що іноді закурюєш лише за звичкою, а не за бажанням? Більшість людей, які викурюють пачку на день, охоче зізнаються, що отримують насолоду лише від двох із тих двадцяти цигарок. Решту ж – викурюють за звичкою. Але в такому випадку нам вистачило б уміння обмежувати себе. Ми могли б тримати цигарки в закритому ящику стола, і ця фізична перешкода на шляху до перекуру змушувала б нас зупинятися і замислюватися, а не піддаватися першим пориванням. Якщо наша рука потягнеться за ключем, ми можемо запитати себе: «Я бажаю отримати насолоду від цієї цигарки чи просто хапаю її за звичкою?» Якщо ж справа у звичці, значить, немає сенсу викурювати іншу цигарку.

Завдяки цим маленьким хитрощам той, хто раніше викурював по пачці на день, легко зводить щоденне споживання до двох цигарок. Проте, якщо ви коли-небудь вдавалися до таких хитрощів, вам відомо: вони спрацьовують ненадовго – доти, доки у вас вистачає сили волі. Ви будь-коли намагалися просити допомоги у дітей, онуків або ж друзів з тим, щоб вони взяли у вас цигарки і видавали їх вам по одній? Коли так, то вам відомо, до яких хитрощів можна вдаватися, щоб отримати свої цигарки, якщо вам знову захочеться курити, – ви навіть не зважатимете на колишні заяви про те, що ваші благання варто ігнорувати. Якою б сильною не була рішучість ваших помічників не віддавати вам заповітну пачку, перед панікою, винахідливістю і напором курця, який дійшов до стадії «цигарку мені негайно!», ніщо не встоїть.

Жінкам властивий материнський інстинкт, вони схильні сприймати все негативне, що відбувається з ними, як відплату. Проте нам доводилося читати страшні історії про матерів, які кидали дітей напризволяще заради власних розваг. Такими жінками ми нехтуємо, висміюємо їх за безвідповідальність. Але якщо бути цілком чесною перед собою, невже не пригадаєте жодного випадку, коли ви, поки діти сплять, вибігали на декілька хвилин із будинку, щоб чимскоріш купити цигарки? Або ж на найближчій заправці ніколи не залишали двигун ввімкненим, щоб заскочити до магазину на розі вулиць? Мені навіть розповідали про породіллю, якій так хотілося курити, що вона в розпачі намагалася вмовити прибиральницю, аби та доглянула за немовлям, поки вона збігає за цигарками. Однак заклопотана прибиральниця відмовилася. Зрозуміло, що та жінка – некурець і ніколи не курила, на відміну від колишніх курців. Її заперечення – «Не треба вам курити, не вигадуйте! Це шкідливо і для вас, і для вашої дитини. А як же ви обходилися без цього 14 годин під час пологів?» – тільки збільшували почуття провини молодої мами. Але від своїх намірів вона не відмовилася, хоча напередодні в засобах масової інформації повідомляли про викрадених з лікарні малят. Коли жінка повернулася до палати – дитини на місці не було. У паніці вона зчинила галас на всю лікарню. На щастя, немовля було в надійних руках – інша прибиральниця віднесла його до сусідньої палати. Однак лише уявіть собі, що довелося пережити матері за ті кілька хвилин, поки ситуація не прояснилася!

Я навів цей приклад для ілюстрації впливу і наслідків промивання мозку. Жінки нерідко засуджують подруг за те, що ті продовжують курити під час вагітності. Однак не поспішають відмовлятися від шкідливої звички, коли самі чекають поповнення в родині. Саме тому важко повірити, що згаданий інцидент міг трапитися з відповідальною матір’ю. Але, перш ніж засуджувати її, будьте відверті з собою. Невже ви ніколи не бігали по всьому району в пошуках цілодобового магазину тільки для того, щоб купити цигарки? І ніколи не панікували, коли у вас закінчуються цигарки або, що ще гірше, вони вже скінчилися? Звісно ж, бувало й таке.

Якщо ви здатні будь-якої миті кинути курити – у чому готові заприсягтися безліч курців, – то навіщо ж тоді читаєте цю книжку? З єдиної причини. І цією причиною є

СТРАХ.

Не хвилюйтеся, інших причин продовжувати курити немає. У нашому прикладі жінка наразила життя дитини на небезпеку не заради сумнівного задоволення наповнювати легені канцерогенним димом. Просто за відсутністі цигарок її охопила паніка.

Уявіть собі наркомана, що «сидить» на героїні, у якого немає чергової дози. Уявіть його паніку, шок, біль і страх… А тепер – уявіть полегшення, яке він відчуває, коли нарешті отримує можливість ввести героїн у безнадійно сколоту вену. Невже ви дійсно вважаєте, що наркоманам подобається колоти себе голками? Тому, хто не вживає героїн, важко повірити, що таке можливо. Люди, які не курять, сумніваються, що курцям дійсно подобається вдихати смертельно небезпечний для легенів дим. Так думали і ви, поки не підсіли на нікотин. Внаслідок промивання мозку я вважав, що наркомани колються, аби насолодитися неймовірно приємними галюцинаціями. Насправді ж вони просто панікують, відчуваючи страх і невпевненість у собі, коли дія наркотику закінчується.

Найпоширеніша помилкова думка відносно будь-якої наркотичної залежності – нібито наркомани страждають на абстинентний синдром лише під час спроб позбутися цієї залежності. А насправді симптоми виникають у них тоді, коли закінчується дія першої дози. І наступну дозу вони приймають з єдиної причини – аби позбутися спустошеності й невпевненості, спричинених попередньою дозою наркотиків.

Людям, які не залежать від героїну, не знайома ця паніка. Те ж саме стосується і куріння. Некурець просто не спроможний зрозуміти, як узагалі можна захотіти вдихати смердючий дим, тим паче витрачати на куріння купу грошей, а також створювати небезпеку для свого здоров’я, ризикувати життям власної дитини, аби тільки не чекати зайву годину. Потреба закурити не тільки обурює некурців, але й зовсім не піддається їхньому розумінню. Як товариш за нещастям, я не виправдовую вчинок цієї матері. Але разом із тим розумію, що спричинило такий її стан. Не так уже й приємно жити, надягнувши на голову поліетиленовий пакет, навіть якщо знаєш, що будь-якої миті можеш його зняти. Але тим, хто змушений притримувати цей пакет на чужій голові, ба навіть на голові близької людини, подібні дії ненависні, попри впевненість, що таким чином вони нібито роблять близькій людині добру послугу.

Замислимося на хвилину про наслідки згаданих ситуацій. Я просив вас відповісти на запитання: «У чому різниця між курцем і некурцем?» Зрозуміло, що один курить, а другий – ні. Оскільки це не тільки правильна, але й очевидна відповідь, ми, не усвідомлюючи цього, наближуємося до розв’язання проблеми у зворотному напрямку. Тобто ми намагаємося розв’язати проблему шляхом повної відмови від куріння. На цьому етапі таке рішення може видатися вам логічним. Але я готовий пояснити, чому воно не тільки нелогічне, але й може спричинити нову проблему.

На даху вашого будинку бракує однієї черепичини. Щоразу, коли йде дощ, на дорогому килимі з’являється мокра пляма. Як вам розв’язати цю проблему? Можна забрати килим, а туди, де зі стелі капає вода, поставити відро. А можна вирішити це питання більш радикально і переїхати в інший будинок. Хоча на власне проблему ці заходи не вплинуть. Розумніше й ефективніше було б усунути причину, тобто покласти нову черепичину.

Нам притаманний такий же підхід і у розв’язанні інших життєвих проблем, тобто ми навіть не намагаємося шукати першопричину. Коли в нашого автомобіля або велосипеда спускає колесо, ми сподіваємося виправити ситуацію, підкачавши шину. Якщо невдовзі колесо знову спускає, а ви занадто ледачі або оптимістичні чи ж, як і я, наділені обома цими якостями, то ви знову беретеся за насос. Так повторюється ще кілька разів. Хоча якими б ледарями або оптимістами ми не були, вже на другий раз розуміємо, що шина пробита і єдиний вихід – її заклеїти.

Справжня відмінність між курцем і некурцем полягає не в тому, що один курить, а другий – ні. Суть її в тому, що куріння – лише наслідок проблеми. Сподівання кинути курити, відмовившись від цигарок, рівноцінні поставленому в місці протікання відру замість того, аби полагодити дах, чи тому ж періодичному підкачуванню шини замість її ремонтування.

Курець відрізняється від некурця тим, що в першого є залежність від цигарок, а в другого її немає. Це і є справжня проблема – аналог відсутньої черепичини або ж проколотої шини. Просто визнайте цей беззаперечний факт: курити нас не примушує ніхто, крім нас самих. Навіть коли люди довкола нас щосили намагаються допомогти нам позбутися цієї шкідливої звички, ми знаходимо спосіб протистояти їм. Намагаючись скоротити щоденну кількість цигарок і зрештою кинути курити, ви навіть ладні терпіти чи не єдині труднощі, коли якась частина нашого мозку повторює: «А я хочу курити!» Якщо мозок мовчить, то відмова від куріння дається нам легко. Напевно, ви не повірите, але будь-який курець, зокрема й ви, може кинути курити, дотримуючись правильного підходу.

Отже, щоб кинути курити, розглянемо причину проблеми. Доведеться позбутися потреби чи бажання курити, до того ж не просто на кілька годин, днів, місяців або років, а назавжди. Навіть фахівці не вірять, що можна відмовитися від куріння, не застосовуючи при цьому силу волі. Але поміркуйте: якщо у вас немає потреби або бажання затягтися черговою цигаркою, то навіщо взагалі сподіватися на силу волі, щоб не курити?

Можливо, зараз у вас з’явилася думка: мовляв, усе це прекрасно, мені немає чого заперечити, залишається лише підкоритися, адже, крім мене самого, ніхто не змушує мене курити, значить, у мене є якась вада, яка псує мені життя, але хіба може книга усунути цю ваду?

Еврика! Ви дивитеся в корінь проблеми. У випадку із черепичиною і проколотою шиною ми чітко бачимо і причину проблеми, і її вирішення. Якщо ж говорити про куріння, ми розуміємо, що єдиний шлях – це позбутися бажання курити раз і назавжди. Легко сказати. Але як цього досягти?

Давайте розглянемо проблему глибше. Перш ніж позбутися бажання курити, нам треба зрозуміти, чому воно в нас виникає. Зрештою, ми не народжуємося з цим бажанням. Людство сотні тисяч років обходилося без куріння. Нікому навіть не спаде на думку вважати, що в навмисному вдиханні смердючого і канцерогенного диму є хоч щось природне. По суті нікого з нас не тягнуло курити, поки ми не спробували першу цигарку. Якщо ви одна з тих нещасливців, яка потрапила до нікотинової пастки в ранньому віці, тому не пам’ятає той час, коли не мала потреби в курінні, не хвилюйтеся. Якби ви відчували, що вам чогось бракує, ви це запам’ятали б! Раніше я вже давав визначення промивання мозку:

«Це процес, мета якого – радикальна зміна поглядів і переконань людини».

З раннього віку нас щодня завалюють так званими фактами. А стосовно куріння – запевняють, що нікотин допомагає розслабитися і зосередитися, рятує від стресу і проганяє нудьгу. Хоча разом із тим нам пояснюють, що це шкідлива, огидна звичка, яка легко укорінюється, згубно впливає на наше здоров’я та гаманець, якщо ми по дурості своїй занадто їй потураємо. Парадоксально, але гучніше за всіх про шкоду куріння заявляють люди, які найчастіше димлять безперестанку, – наші батьки! Ми віримо їм, але, всупереч залякуванням, не звертаємо на це уваги. Бо знаємо: мама тягнеться за пачкою цигарок щоразу, коли нервує, а тато без цигарки не може говорити по телефону. До того ж словесні підтвердження ми чуємо від них регулярно: «Хутко дай мені цигарку!», «Вийдемо звідси, мені треба покурити». Або коли намагаються кинути курити: «Я вбив би за цигарку!» Остання фраза зазвичай супроводжується спалахами роздратування і депресії, які свідчать про нікотинове голодування.

Називати все це промиванням мозку не зовсім правильно, оскільки в юному віці наші уявлення і переконання не так змінювалися, як формувалися. Зрозуміло, що вся ця купа інформації, усі «за» і «проти» стосовно куріння анітрохи не зачіпали нас. У дитинстві ми вірили обом сторонам. Оскільки ми не мали ані потреби, ані бажання курити, вміли радіти спілкуванню, долати стреси без цигарок, то були у вигідному становищі.

Куріння нічого нам не надає, проте багато чого позбавляє. В історії людства нема жодного курця, утім, як і алкоголіка та наркомана, який заздалегідь думає, що стане залежним. Якби вони передбачали таку перспективу, то навряд чи погодилися б на першу дозу. Саме тому, що смак першої цигарки видається огидним, ми помиляємося і віримо, що в куріння не втягнемося ніколи.

Промивання мозку починає діяти лише після того, як ми потрапляємо до нікотинової пастки. Тобто, перш ніж проковтнути приманку, ми ставимося до куріння як до шкідливої, брудної, руйнівної звички. Перша цигарка не тільки підтверджує ці уявлення – вона розвінчує міф про куріння як про приємне проведення часу. Незважаючи на все це, досить швидко ми починаємо отримувати задоволення від куріння, воно допомагає нам розслабитися і надає впевненості. Невдовзі ми вже не можемо обійтися без цигарок – стаємо з ними нерозлийвода. Та хоч якими темпами не йшов би цей процес, ми його не помічаємо. Проте неможливо заперечити, що наші уявлення змінилися. Адже оптиміст сприймає пляшку наполовину наповненою, а песиміст – наполовину порожньою. Хто має рацію?

ПЛЯШКА НАПОЛОВИНУ ПОВНА ЧИ НАПОЛОВИНУ ПОРОЖНЯ?

Розділ 2 Пляшка наполовину повна чи наполовину порожня?

Якщо пляшка заповнена на 50 % свого об’єму, то і песиміст, і оптиміст мають рацію. У кожного з них своє уявлення про один і той же факт. Кожен має право на власну думку, але в цій книжці йдеться не про думки, а лише про факти. Тож якщо пляшка заповнена більше або менше ніж на половину, то і в оптиміста, і у песиміста уявлення про дійсність хибне. Відповідаючи на запитання: «Чи допоміг вам Аллен Карр?», деякі колишні курці, які лікувалися в моїх клініках, напевно, скажуть: «Він промив мені мозок! Переконав, що мені взагалі немає більше сенсу курити».

Така відповідь мене лякає. Адже з неї випливає, що я користуюся тією ж тактикою, що і деякі секти, мета яких – контролювати думки сектантів. А найбільше турбує те, що досить просто цей процес можна зробити зворотним і переконати курця в необхідності знову почати курити.

У наших клініках ми проводимо сеанси гіпнотерапії. Після лікування пацієнти абсолютно впевнені, що цигарки їм більше не потрібні. Але коли інші курці й некурці намагаються з’ясувати в них, що ж відбувається на тих сеансах, то більшість пацієнтів нездатні пояснити, тому відповідають розпливчасто, щось на кшталт: «Не розумію як, але цей метод спрацьовує».

Запевняю вас: ніякої містики тут немає. Підозрювати її втручання – означає віддалятися від істини. Імовірно, Алі Баба був надзвичайно радий, коли слова «Сезам, відкрийся!» привели його до скарбів. Але чи варто вдаватися до містицизму лише для того, щоб відкрити двері власного будинку? Чи не простіше вставити в замок ключ, що належить тільки вам? Мене цікавлять лише факти. Підкреслюю: я не користуюся промиванням мозку, навпаки, моя методика, яку я назвав «Легким способом», побудована на контрдії.

Спеціально для цієї книжки нам знадобиться нове визначення поняття «промивання мозку»:

«Промивання мозку – це процес, спрямований на ефективне переконання людини в істинності конкретних фактів і уявлень, які насправді хибні».

Поняття «контрдія» я визначив би таким чином:

«Це методика, розроблена з метою усунення наслідків промивання мозку, яка дає змогу людині побачити справжній стан речей».

Напевно, подумки ви вже застогнали: «О, ні! Йому залишилося лише додати, що куріння – брудна, огидна звичка, яка шкодить моєму здоров’ю і занадто дорого мені коштує».

Повірте мені, у «Легкому способі» така тактика не застосовується. Вам уже відомо, що куріння шкодить здоров’ю, і розуміння цього викликає у вас тривогу. А що роблять курці в стані стресу? Правильно – хапаються за цигарку.

Суспільству в цілому властиве ставлення до курців як до простуватих, слабких парій. Більшість курців сприймає себе саме так. Дійсно, незважаючи на свою компетентність і здатність розумно керувати повсякденними справами, ви загубили з поля зору ту сферу життя, до якої належить куріння. І це ще одна складова промивання мозку. Насправді сили волі у вас стільки ж, а може, і більше, ніж у будь-якої іншої людини – курець вона чи некурець. Але наразі ви використовуєте силу волі зі знаком «мінус».

Можливо, у деякі мої слова важко повірити. Вас, напевно, охоплює бажання викинути цю книжку на смітник. Будь ласка, не треба! На цих сторінках ви не знайдете жахливих історій. Навпаки, я маю для вас лише добрі новини. Однак наша ситуація належить до категорії «що було першим – яйце чи курка?». Головний фактор, що заважає курцям навіть спробувати кинути курити, – страх. Він може набувати різних форм. Це – страх успіху, шлях до якого лежить через період страждань упродовж невизначеного часу. Страх, що для досягнення успіху не вистачить сили волі. Страх перед фіаско. І хоч як це не парадоксально, страх перед самим успіхом: страх, що до кінця життя від свят і вечірок ви вже не отримуватимете колишнього задоволення. Адже ви бачили, як потерпають ваші друзі. Невже ці страждання комусь довподоби? Це страх, що без цигарки ви не зможете довго спілкуватися по телефону чи долати стрес. Страх, що, досягнувши мети, ви перетворитеся на колишнього курця і станете скиглієм, який до скону літ плакатиме про те, що йому ніколи не доведеться викурити жодної цигарки.

Не будемо вдавати, що цих страхів не існує. Вони реальні й сильні. Якщо ви коли-небудь застосовували «вольовий метод» відмови від куріння, який я неодноразово випробовував на собі, то пам’ятаєте, що при цьому переважає не відчуття «я кидаю курити», а відчуття «я кидаю жити», а то й – «відмовляюся від механізму подолання труднощів, від підтримки й опори». Тому давайте визнаємо, що ви відчуваєте і цей страх, і безліч інших. А ще погодимося з тим, що для спроби відмовитися від куріння потрібна справжня відвага. Якщо ж ви це усвідомлюєте, значить, одна з перешкод уже позаду. Істина полягає в тому, що всі ці страхи – складові елементи промивання мозку. Отже, перш ніж кидати курити, потрібно позбутися цих страхів.

Усі курці – осбистості суперечливі. Куріння для них – щось на кшталт перетягування каната. З одного боку, страх: звичка губить мене, влітає мені в копієчку і підкоряє собі моє життя. З іншого – це моє задоволення, мій супутник життя, моя опора. Чесно кажучи, задоволення від куріння незначне – пригадаймо ситуацію в пологовому будинку. Невже ми не вміємо радіти життю чи боротися з проблемами без куріння? На цьому ж боці каната є страх. Куріння, як і будь-який різновид наркотичної залежності, – це боротьба зі змінним успіхом, у якій бере участь страх: страх впливу наркотику на нас, страх перестати радіти життю або страх впоратися з проблемами без наркотику. Нагадаю: людям, які не курять, ці страхи не відомі.

Підступність нікотинової пастки полягає ще й у тому, що на тій стороні каната є страх перед майбутнім: «Так, я можу захворіти на рак легенів, а можу і не захворіти, якщо пощастить». Але тільки-но ви вирішуєте кинути курити, як доводиться віч-на-віч стикатися із суворою дійсністю, фобією поразки і страхом перед перспективою життя без куріння. Для нас природно сподіватися, що фатальний день буде відтерміновано, що нас і надалі супроводжуватиме успіх, чи, можливо, автобус переїде нас раніше, ніж розвинеться хвороба, або ж одного разу ми прокинемося й зрозуміємо, що бажання курити зникло.

Можливо, ви, як і я, чули про курців, з якими сталося щось подібне. Тридцять років я молився, щоб і мені так пощастило. Затямте: небезпека нікотинової пастки полягає в тому, що вона, подібно іншим видам наркотичної залежності, спеціально призначена для того, аби втримати вас на гачку. І чим міцніше ви сидите на цьому гачку, тим сильніше ця пастка шкодить вашому здоров’ю і гаманцю. Так, є невелика група курців, які одного прекрасного ранку прокидаються і розуміють, що бажання курити в них ніколи не виникатиме. Зазвичай ці курці дійшли до тієї стадії, коли вони вже неспроможні обдурювати себе і запевняти, що куріння – це насолода й опора. На жаль, переважна більшість людей досягає цієї стадії занадто пізно. Прошу, не допускайте, щоб так трапилося і з вами! Усе своє життя ми, курці, обіцяємо собі завтра ж відмовитися від цієї шкідливої звички. Мені пощастило позбутися її вчасно. Можу лише гадати, яким було б самознищення, якби я спізнився. Якби в мене виявили рак легенів, упевнений, усі наслідки промивання мозку миттєво розвіялися б, а висновки були б сумними:

«Ідіот, кретин! Тобі пощастило народитися міцним і здоровим. Яким же невдячним і тупим треба бути, щоб усе життя труїти власні легені цією капостю! Як можна бути настільки егоїстичним і черствим, як можна мучити близьких тобі людей? Ти вважаєш себе розумною й інтелігентною людиною. Але яким же дурним і слабким треба бути, аби довести себе до такого стану?»

Напевно, ви, як і раніше, впевнені, що я сподіваюся достукатися до вашого здорового глузду. Аж ніяк. Я просто намагаюся уявити, що б я думав у такий момент. Біда в тому, що в жодного курця подібної думки не виникає, допоки не стає занадто пізно. Я просто намагаюся показати, наскільки підступна нікотинова пастка. Як я вже говорив, це нагадує одвічну дилему про яйце і курку. Істина в тому, що всі ці страхи – лише предмет промивання мозку і їх можна позбутися раніше, ніж ви дочитаєте цю книжку. Тож будьте готові заздалегідь. Іноді у вас може виникати бажання відкласти книжку або читати її дуже повільно, відволікаючись на більш важливі справи: домашнє господарство, опікування дітьми, вибудовування кар’єри.

Усі ми згодні з тим, що життя – це гра. Прагнучи насолоджуватися життям і долаючи перешкоди, складно передбачити, який наш вчинок чи поворот подій буде для нас виграшним, а який зрештою завдасть шкоди. Скільки разів за своє життя нам доводилося опинятися в ситуації, коли втрачати було абсолютно нічого, а отримати ми могли чимало. Усе залежить від нашого рішення. Отож зараз ви перебуваєте в такому ж вигідному положенні. Думаєте, я перебільшую? Аніскілечки. Я хочу, щоб ви пообіцяли (насамперед – собі), що дочитаєте цю книжку до кінця. Пам’ятайте про те, що нікотинова пастка побудована з таким розрахунком, щоб утримувати вас на гачку все життя. Не дозволяйте їй обдурити себе. Якщо ви дочитаєте книгу:

ВИ АБСОЛЮТНО НІЧОГО НЕ ВТРАТИТЕ!

Якщо хочете, можете продовжувати курити. Вам навіть полегшає. Замість того щоб почуватися дурною і мучитися докорами сумління, ви зможете сказати рідним і друзям: «Я зробила все, що могла: прочитала книжку від початку до кінця, але курити так і не кинула». Ви зробили все, про що я чи хтось інший міг вас попросити. І тепер із чистою совістю можете продовжувати курити. Усвідомте: ви абсолютно нічого не втратите. Тому нема чого супитися, продовжуючи читати. Обіцяю: попереду на вас чекають тільки добрі новини. Вам нема чого зупинятися й пропускати абзаци або й сторінки. Навпаки, ця порада може видатися дурною, але якщо ви й досі не вирішили, що вже викурили свою останню цигарку, то книга допоможе вам відмовитися від спроб кинути курити перш, ніж ви дочитаєте її до кінця. Однак не варто зловживати цим, аби читати по рядку в день. Якщо ж ви вже викурили останню, як ви сподіваєтеся, цигарку у своєму житті, то прочитайте книжку якнайшвидше.

Коли я розповідаю про куріння цигарок – а роблю я це впродовж усієї книжки, – то маю на увазі будь-яку форму куріння, зокрема й куріння трубок, цигар, самокруток, тобто будь-яке споживання нікотину, у тому числі нюхального й жувального тютюну, пластиру чи спрею для носа.

Але якщо ви абсолютно нічого не втратите, то це ще не означає, що ви нічого не отримаєте, користуючись «Легким способом». Його переваги не лише в тому, що у ваших кишенях збережеться більше грошенят і пахнутиме від вас приємніше. Люди, яким «Легкий спосіб» уже повернув свободу, надсилають мені такі слова подяки: «Дякую за те, що подарували мені життя!» або «Моє життя почалося, коли я кинув курити».

Я отримую листи від заповзятих курців з величезним стажем (таким колись був і я) – від чоловіків і жінок, від молоді. Коли ми стаємо рабами нікотину, то не можемо думати про те, наскільки і чим ризикуємо. Безумовно, у мене, як і у вас, також було чимало невдалих спроб відмови від цигарок. Я навіть не сподівався, що коли-небудь узагалі кину курити. Поки це нарешті не відбулося. Я чекав, усвідомлюючи, що куріння рано чи пізно вб’є мене. Дивно, але думки про смерть мене майже не турбували. Я впав так низько, що смерть перестала лякати мене. Зрозуміло, мені й на думку не спадало (як, імовірно, не спадає і вам), що саме куріння довело мене до такого стану. Так, я розумів, що куріння викликає задишку, але приписував млявість і постійне почуття втоми віку і перенавантаженню. Я ніяк не міг зрозуміти, що це наслідок психологічного тиску. Навпаки, я щиро вірив, що куріння додає мені сміливості й впевненості в собі. Адже всім відомо, що пити капучино в кафе і при цьому не курити – те ж саме, що вийти на вулицю голяка. А від спроб розговорити співрозмовника на вечірці без цигарок стає просто ніяково. Я вважав, що без цигарки ніколи не зумію зосередитися. Як утекти від шаленого натовпу, якщо не можеш дозволити собі перекур? Пачка цигарок була не тільки моєю кращою подругою, але й джерелом сили. Без неї я перетворювався на медузу, губив будь-яку здатність і бажання радіти життю.

Коли ж цей туман перед очими розвіюється, ми нібито прокидаємося від страшного сну. Я вирвався з чорно-білого світу страхів і депресій у сонячний багатобарвний світ енергії, впевненості й оптимізму. Приблизно за третину століття я майже забув, як це – відчувати себе живим. Як і більшість курців, я призвичаївся до куріння, коли мені ще не було двадцяти років. А коли відчув, що перестав насолоджуватися життям, то списав це на роки й усі наслідки зрілого віку. Відмовившись від давньої звички, я сподівався стати здоровішим і реалізувати себе в житті, вірив, що ці переваги є найціннішими. Але їх перевершили інші, зокрема:

1. Презирство до себе самого змінилося самоповагою.

2. Місце невпевненості зайняла безумовна впевненість у собі.

3. Зникла чорна тінь, яка, незважаючи на всі спроби позбавитися її, розростається і не дає спокою людині, котра стає залежною після прийняття другої дози. З цієї миті ми усвідомлюємо або підсвідомо обдурюємо себе впродовж усього життя. Спочатку ми запевняємо себе, що не маємо ніякої залежності, а коли усвідомлюємо, що все ж таки потрапили на гачок, даємо собі обіцянку зірватися з нього – проте не сьогодні, а завтра. Завтра – не раніше. Трохи пізніше я поясню, чому це «завтра» ніколи не настає.

4. Час покласти край рабству. Нас настільки поглинає боротьба з суспільством (а разом і з собою), яке примушує нас кинути курити, що ми навіть не звертаємо увагу на те, чи дійсно отримуємо від куріння насолоду. Насправді ж ми сприймаємо те, що відбувається, як щось цілком зрозуміле. Ось чому ми вважаємо, що більшість цигарок викурюємо просто за звичкою. Багато хто з курців скаже, що їхня улюблена цигарка – та, яку вони викурюють після їжі. Замислімося над цим твердженням. Яка різниця між однією цигаркою та рештою цигарок із тієї ж пачки? Ніякої. Вона не відрізняється від них своїм вмістом. Річ не в тім, що курець насолоджується цигаркою після їжі, а в тім, що від інших приємних подій він не отримує задоволення, якщо вони не супроводжуються курінням. У житті людей, які не курять, нічого подібного не існує. Та й чи задоволення це? Поки що ми, коли віч-на-віч стикаємося з інформацією про наслідки куріння, рідко жалкуємо про те, що взагалі маємо цю звичку. Цигарки стають цінними тільки тоді, коли курцеві забороняють курити. Чи можна уявити собі інший вид дозвілля, крім наркотичної залежності, який би так само впливав на людину? Таке «дозвілля» спокушає тільки тоді, коли воно під забороною. А коли заборона відсутня, то сама думка про таке «дозвілля» засмучує.

Однак сума плюсів, які дає життя без куріння, переважає її окремі складові. Допоки я не кинув курити, щоранку прокидався млявим і розбитим – і це після десятигодинного сну! Мені доводилося буквально витягати себе з ліжка назустріч випробуванням і негараздам нового дня. Тепер, коли мені вже за сімдесят, я прокидаюся сповненим сил і бадьорості, з радістю думаючи про те, що на мене чекає. Ось що мають на увазі люди, коли пишуть:

«Моє життя почалося, коли я кинув курити».

Лист, сповнений надзвичайного натхнення, надіслала мені молода жінка Деббі Сек’юла:

«Я сміялася з себе: це ж треба, до чого докотилася – взялася за книжку, щоб кинути курити! Книжка здалася мені нелогічною і жалюгідною. Важко повірити, щоб науково розроблені методи відмови від куріння не подіяли, а книжка допомогла».

Як і в багатьох інших сферах життя, намагаючись кинути курити, ми часто звертаємося до так званих авторитетів, таким чином запевнюючи себе, що заради досягнення мети зробили все можливе. Але в сфері нікотинової залежності все, що нам відомо про цю пастку і способи вивільнення з неї, зазвичай суперечить дійсності.

У це важко повірити, але книжка змінить ваше уявлення про цигарки – не лише під час читання, але й на все життя. Найбільше я радію одній обставині: елементарні дані стають для нас інтелектуальними інструментами, необхідними для розуміння того, як вибратися з пастки. Знання – це сила: без нього ми губимося, а з ним – почуваємо себе переможцями. Все це Деббі передала своїми словами:

«Раптом я спіймала себе на тому, що постійно посміхаюся і не можу позбутися цієї посмішки. Перегорнувши через тиждень останню сторінку Вашої книжки, я зрозуміла, що більше ніколи не куритиму. Я зрозуміла, що вилікувалася раз і назавжди.

Відчуття було дивним. Не можу точно описати його, але впевнена: Ви зрозумієте, про що я.

Я не курю вже другий тиждень. Я весела і щаслива, як тоді, коли дочитала Вашу книжку, ба навіть більше. Мені відкрився цілий світ ароматів, смаків, енергії. Мені так добре, що в це навіть важко повірити.

Сьогодні моє життя – просто диво! Усе видається новим і чудовим. Ви відкрили переді мною ці двері, і я не знаю, як Вам дякувати!

Ви пишете про одкровення, що може спуститися будь-якої миті впродовж двох найближчих тижнів. Зі мною це сталося за лічені секунди. Більше я навіть не згадую про куріння.

Наостанок скажу ще раз: дякую Вам!

Сподіваюся, коли-небудь у мене буде можливість подякувати Вам особисто, а поки що – ВЕЛИЧЕЗНЕ СПАСИБІ ВАМ ЗА ТЕ, ЩО ВИ НАВЧИЛИ МЕНЕ ЖИТИ!

Із найкращими побажаннями Вам і всім Вашим, безсумнівно, люблячим близьким.

Деббі Сек’юла».

За багато років я отримав численну кількість таких листів. Напевно, ви пам’ятаєте розповідь про те, як я сам кинув курити:

«Коли чудо відбувається, воно схоже на пробудження від страшного сну».

У своїх листах Деббі пише: «Сьогодні моє життя – просто якесь диво!» У листах часто повторюється ще одна фраза: «Це якась магія!» Розгляньмо цих близнюків більш детально -

ДИВО ЧИ МАГІЯ?

Розділ 3 Диво чи магія?

Насправді ж ні те, ні інше – просто складається таке враження. І це враження зберігається вже понад двадцять років. Майже третину століття я курив цигарки одну за одною. І не тому, що мені дуже подобалося курити, просто я не міг без нікотину. Безліч разів пробував кинути. Якось навіть протримався без цигарок півроку, але ніколи не відчував, що остаточно звільнився від цієї шкідливої звички. На мою думку, існують різні категорії курців, – безперечно, так вважаєте і ви. Наприклад, є соціальні курці – люди, які курять «за компанію». Досить лише глянути на них, аби переконатися, що куріння їм не до душі. Їм зовсім не подобається бути справжніми курцями. Вони просто хочуть відчувати себе частиною спільноти, тому й курять виключно разом з усіма. Ці люди завжди справляють таке враження, начебто їм некомфортно: вони ніколи не затягуються, постійно забувають збити попіл і зазвичайкурять тільки ті цигарки, які «стрільнули».

Існує й інша категорія, якій заздрить кожен завзятий курець, – це ті, хто курить час від часу, дійсно насолоджуючись кожною цигаркою. Вони глибоко затягуються, але не кашляють, поводяться награно і разом із тим розкуто. Неймовірно, але їм, схоже, вистачає п’яти цигарок на день. Найбільша група, про яку я вже розповідав, – курці за звичкою. Такі люди справжнє задоволення отримують лише від двох із двадцяти викурюваних щодня цигарок. Неозброєним оком помітно, що вони не отримують насолоди від куріння, яке вже стало звичкою. Однак вони стверджують, що легко відмовляться від цигарок, якщо ті шкодитимуть їхньому здоров’ю. Далі йде моя категорія – це справжні курці. У глибині душі вони знають, що повністю залежать від нікотину, тож без цигарки не здатні радіти життю, зосереджуватися чи впоратися зі стресом. Термін «нікотиноголік» ще не прижився. Але, так само як і алкоголіки, справжні курці переконані, що хімічні процеси в їхньому організмі відбуваються інакше, ніж у решти людей. Я також думав, що курці, у тому числі я, відрізняються від інших курців особливими хімічними реакціями організму. Крім того, я знав напевне: навіть якщо я візьму себе в руки і позбавлюся шкідливої звички, то, скільки б я не протримався, все рівно назавжди залишуся курцем, якому заборонено курити.

Та згодом з моїх очей раптом спала щільна завіса: я зміг глянути на куріння як на таке, а не через призму наслідків промивання мозку. Ще не встигнувши загасити останню цигарку, я зрозумів, що вже став некурцем. Я усвідомив, що більше ніколи не потребуватиму і не бажатиму закурити. Проте я не розумів, чому це відбулося так просто. Чому я не страждав від абстинентного синдрому, який супроводжував мої попередні спроби кинути курити? Мало того що симптоми були відсутні, але й сам процес відмови від куріння мені по-справжньому подобався.

На цьому етапі ви, напевно, захочете отримати відповідь на кілька запитань. Очевидно, що перше з них буде сформульовано так: «Поясніть, що відбулося з вами і яким чином ви хочете домогтися того, щоб те ж саме сталося й зі мною?»

Як я можу досягти того, щоб і з вами відбулося те ж саме? Ніяк. Ви самі досягнете цього. Усе, що вам необхідно зробити, – дочитати книжку, втамовуючи свої упередження. Та це не означає, що ви мусите покірно виконувати всі мої настанови. Навпаки, важливо піддавати сумніву все, що я стверджую, а також заперечувати все, у що вірить суспільство, яке промиває вам мозок. Кинувши виклик своїм набутим рефлексам, а також уявленням про цигарки, згодом ви зможете зробити свідомий вибір.

Різні «чому» вже переповнюють вашу свідомість, вони виникатимуть знову й знову в процесі читання цієї книжки. Очевидно, ви подумаєте й про те, що також кинули б курити без особливих на те зусиль, якби впали так само низько, як і я. Але згадайте, що мене це падіння не зупинило. Я чекав смерті, проте не зміг кинути курити. Напевно, і ви знаєте людей, які померли в молодому віці від хвороби, яку спричинило куріння. Погіршення здоров’я їх не зупинило. Не зупинило б воно й вас, опинись ви на їхньому місці. Нам болісно, коли відвідуємо хворих друзів і рідних, які помирають від цієї згубної звички. Але ж все одно ми ще частіше хапаємося за цигарки, незважаючи на сором і докори сумління. Досить лишень подивитися на цілий натовп курців перед входом до лікарні, аби переконатися в моїй правоті.

Напевно, читаючи про різні категорії курців, ви спіймали себе на думці, що належите до тієї групи, на яку «Легкий спосіб» не діє. Я теж так думав, поки не зрозумів механізму нікотинової пастки. На хвильку уявить собі, що куріння – це в’язниця, у яку ви заточили себе самі. До кожного ключа потрібен замок. «Легкий спосіб» – це ключ, що дає змогу будь-якому курцеві вибратися з нікотинової пастки. Існують різні категорії курців, але оскільки навіть близнюки чимось таки відрізняються один від одного, то кожен курець також унікальний.

Сподіваюся, ви вже чули про мою репутацію і читаєте цю книгу за рекомендацією людини, яка змогла «втекти». Можливо, ви вже встигли прочитати одну або кілька моїх попередніх книг чи навіть відвідали клініку. Тоді ви чули про курців, які спробували «Легкий спосіб», але не досягли бажаного результату. Чому?

Річ у тім, що я можу дати людині тільки ключ, але не маю права змусити її ним скористатися. Адже не можна змусити вас сісти в автобус, якщо ви цього не хочете. Тепер, очевидно, вас турбує, що якась частина вашого мозку буде проти того, аби скористатися цим ключем. Урешті-решт, навіть якщо ви щиро ненавидите куріння і не можете відшукати в ньому жодного плюса, зізнайтеся, що не хто-небудь, а саме ви прикурюєте чергову цигарку. Усвідомлюєте ви це чи ні, але щось у вашій голові змушує вас діяти всупереч здоровому глузду. Інакше ви вже давно б не курили. Але не варто хвилюватися. «Легкий спосіб» розвіє ваші сумніви. Пам’ятайте, що вам абсолютно нічого втрачати. Спочатку ви читаєте книжку, а потім вирішуєте: хочете ви кинути курити чи ні. До кінця книги ви станете такими ж вільними, як Деббі.

Зараз ваші уявлення про куріння розпливчасті, як тривимірна графіка, і вони залишаться такими доти, доки ви не навчитеся застосовувати до них вірний підхід. Однак варто глянути на проблему під іншим кутом зору, як «зображення» стане чітким.

У своїй книжці я посилаюся на лист Деббі – на те існує чимало поважних причин. Повернімося до цього листа ще раз:

«Я сміялася з себе: це ж треба, до чого докотилася – взялася за книжку, щоб кинути курити! Книга здалася мені нелогічною й жалюгідною. Важко повірити, щоб науково розроблені методи відмови від куріння не подіяли, а книга допомогла».

Зрозуміло, що Деббі досить скептично сприйняла «Легкий спосіб». Спочатку до нього так ставляться всі курці. Проте Деббі дочитала книжку й успішно кинула курити. Вона прекрасно розібралася в усіх «чому». Але вам, напевно, цікаво, як довго вона зуміла протриматися без цигарок. Адже до написання листа вона не курила всього один тиждень. А досвід підказує, що такого проміжку часу замало, аби заявляти про перемогу.

Це ще один приклад виробленого в нас безглуздого умовного рефлексу. Експерти з національної благодійної організації ASH, що виступає проти куріння і веде боротьбу за права людей, які не курять, вважають результативним рік, проведений без жодної цигарки. Такий підхід, на вашу думку, науковий? Чому рік? За якими критеріями визначено саме такий термін? Якби так було насправді, то ніхто у світі не починав би знову курити, протримавшись рік без цигарок! Однак відомо безліч прикладів, коли курці поверталися до цієї шкідливої звички після декількох років утримування. До наших клінік часто звертаються люди, які не курили кілька років виключно завдяки силі волі. Чому ж тоді їм була потрібна медична допомога?

Річ у тім, що вони, як і раніше, почували себе невпевнено і змушені були боротися зі спокусою, апелюючи до сили волі. У наших же клініках ми досить швидко позбавляємо пацієнтів необхідності боротися зі спокусою. Одна з причин такого прискореного процесу (хоч мені це й не подобається, але через неї мене називають «гуру») проста: малий термін вказує на те, що «Легкий спосіб» побудовано на містичній, духовній підставі. Ось чому він іноді видається дивом або магією, але в його основі покладено науковий підхід, здоровий глузд і факти. Я зрозумів, що вільний, задовго до того, як загасив останню цигарку. Те ж саме сталося й з Деббі – їй навіть не довелося чекати до кінця другого тижня:

«Відверто кажучи, я не встигла дочитати й до середини книжки, коли мої сумніви зникли. Раптом я спіймала себе на тому, що постійно посміхаюся і не можу позбутися цієї посмішки! Перегорнувши через тиждень останню сторінку Вашої книжки, я зрозуміла, що більше ніколи не куритиму! Я зрозуміла, що зцілилася раз і назавжди».

Подібні випадки в наших клініках не рідкість. У розпал сеансів терапії пацієнт може сказати щось на кшталт:

«Можете не продовжувати. Я зрозумів, що ніколи більше не куритиму».

І ми переконуємося, що пацієнт дійсно пройшов курс лікування. Із листів я довідався, що багато курців відмовилися від давньої звички, перш ніж дочитали книжку до кінця. Будемо сподіватися, що те ж саме станеться і з вами. Але дочитати книжку треба обов’язково. Мало досягти стану ейфорії, подібного до того, який пережила Деббі. Необхідно ще й переконатися, що він збережеться надовго і у вас ніколи не виникне бажання курити.

Ми впритул наблизилися до запитання, яке я ненавиджу, проте змушений розглянути його. Імовірно, ви вже чули про курців, які успішно застосовували «Легкий спосіб» кілька тижнів, ба навіть років, а потім знову потрапляли до нікотинової пастки. Відчуття ейфорії кудись зникало. На жаль, таке буває. Якби, наприклад, Деббі знову почала курити через три місяці після того, як кинула, лікар («експерт») з розумінням подивився б на неї і з розумінням справи сказав би:

«От бачите! Насправді вона не зцілилася. Не можна вважати, що курець дійсно зцілився доти, доки він не протримався без куріння щонайменше рік».

Однак «експерт» нехтує фактом, що з тих же міркувань не можна вважати зціленими й курців, які не курили впродовж року. Критерій успіху, на який спирається «експерт», не враховує психічного стану колишнього курця на кожному етапі періоду втримування, нібито воно не має значення. Саме тому людей, які претендують на звання суперспеціалістів, а насправді такими не є, я називаю «експертами».

«Кину курити!» – одне з найпопулярніших новорічних рішень. Мені розповідали про курців, які раділи, що їм вдалося протриматися без цигарок цілий рік: «УРА! Спрацювало!» І, вирішивши, що їм уже нічого не загрожує, святкували перемогу всього однією цигаркою. Не встигнувши отямитися, вони знову потрапляли в ту ж саму пастку. Можливо, таке відбувалося і з вами. Іноді справедливо буде зауважити, що курці потерпіли фіаско саме тому, що втримувалися від куріння рік і кидали курити на рік. Той самий лікар, напевно, нехтує фактами, що шанси на успіх «вольового методу» не перевищують і десяти відсотків. У наших клініках пацієнтам повертають гроші, коли без цигарок їм не вдалося протриматися хоча б три місяці. Цікаво, що відсоток подібних випадків однаковий, хоча в усьому світі менше 10 % наших клієнтів вважають за необхідне вимагати повернення грошей і понад 80 % звертаються до нас за рекомендацією.

Можливо, вам важко повірити в ці цифри. Нас часто критикують за проведення такої статистики, проте вона достовірна. Не забувайте, що, на відміну від антитютюнових організацій ASH чи QUIT, у нас немає численних спонсорів і ми не належимо до благодійних фондів. У моєму розпорядженні немає і капіталів міжнародних фармацевтичних концернів, які щороку проводять масові телекампанії, рекламуючи новітні таблетки чи пластири. До кінця книги ви зрозумієте, що ці продукти – усього лише рекламний трюк.

Я – приватна особа і нічого не рекламую. Але перша ж моя книга «Легкий спосіб кинути курити» щорічно (відтоді як вийшла друком 1985 року) входить до списку бестселерів. На сьогодні книга опублікована двадцятьма мовами. У Німеччині вона посіла перше місце в списку бестселерів, а в Голландії – друге. Понад 40 наших клінік розташовано на всіх материках, крім Антарктиди. Хто може в нас працювати? Усі терапевти, які застосовують нашу методику, – колишні курці, які самі кинули курити завдяки «Легкому способу» і визнали його унікальну ефективність. Зазначимо, що Деббі живе в іншій частині світу, але прочитала книжку тому, що їй та її другу відома моя репутація. Так само, як і вам, якщо ви зараз читаєте ці рядки. Чому в усьому світі Аллен Карр так само стійко асоціюється з відмовою від куріння, як Тайгер Вудс – з гольфом?

З єдиної причини: «Легкий спосіб» діє.

Але я відійшов від теми. І напевно, відвернув вашу увагу від значно важливішого запитання, яке вас турбує в цю мить. Якщо в процесі відмови від куріння не варто зважати на думку «експертів», то

ЯК ДОВІДАТИСЯ, ЩО ВИ ВЖЕ ЗЦІЛИЛИСЯ?

Розділ 4 Як довідатися, що ви вже зцілилися?

До відкриття «Легкого способу» я вірив, що дати точну відповідь на це запитання неможливо. Таку впевненість нав’язали мені «експерти». Давайте розглянемо типову спробу кинути курити «вольовим методом».

Вольовим я називаю будь-який метод, що відрізняється від «Легкого способу». До цієї категорії належить засіб Zyban, або НЗТ (нікотинозамінююча терапія – приміром, нікотинові пластирі, жувальна гумка, спрей для носа). Зазвичай ці засоби починають використовувати з почуттям зневіри й приреченості, сподіваючись при цьому досягти мети, якщо вдасться перебороти абстинентний синдром. Проте скільки ж необхідно чекати? Хто знає? Ми вже з’ясували, що навіть утримування впродовж року не гарантує бажаного результату.

Така ситуація досить складна, навіть лякає. Ба більше, нам дискомфортно, тому що ми не знаємо, на що чекати. А «експерти» апелюють загальними фразами на кшталт: «Пам’ятайте: чим довше ви терпітимете незручності, тим більше шансів матимете на успіх».

Вони вважають, що від таких слів ваша сила волі міцнішає, тож ви продовжуєте триматися з останніх сил. І парадокс у тому, що ця порада діє. На перший погляд вона цілком здорова і позитивна, якщо її не аналізувати.

Насправді ж ті слова означають: якщо я проживу без цигарок десять років, то мої шанси кинути курити назавжди будуть більшими, ніж коли б я протримався всього лише годину. Блискуче! Сам би я ніколи до цього не ійшов. Але, користуючись цією порадою, ми тільки продовжуємо свої страждання. Ось що я маю на увазі, коли кажу про використання сили волі зі знаком «мінус». Чим довше тримаєшся, тим довше страждаєш. Давайте розглянемо інший випадок: дитина хоче іграшку, а ви її забираєте в неї. Що далі? Дитина, якій не властиві вольові методи, уникне конфлікту. А дитина – власник сильної волі наполягатиме на своєму і наполягатиме доти, доки не подорослішає. А в зрілому віці така людина затягуватиме інцидент і згадуватиме про нього, коли від алкоголю затуманиться розум. Таким чином, колишній курець, а нині скиглій, який протримався без куріння років двадцять, у стресовій ситуації потерпає через відсутність нікотину чи спиртного.

Ось якою була моя остання спроба кинути курити за допомогою «вольового методу». Цілих шість місяців я не брав до рота ні цигарок, ні цигар. Люди, які таким чином успішно відмовилися від шкідливої звички, переконали мене, що важко спочатку, а згодом, якщо витримаєш, полегшає і страждання від абстинентного синдрому поступово зникнуть. Але спочатку ніякого особливого дискомфорту я не відчував. Напевно, тому, що я знав: коли не кину курити, довго не проживу. І це зміцнювало мою рішучість. Із власного досвіду ви, напевне, знаєте: проблема в тому, що муки і бажання покурити не зникали, а навпаки – посилювалися. За півроку мої нерви розхиталися вкрай, я неспроможний був упоратися з жодним завданням, де потрібно було використовувати так звану сіру речовину. І я здався. Я плакав мов дитина – частково через те, що це було принизливо, а ще й тому, що не зумів досягти поставленої мети. Тоді зрозумів: я ніколи не звільнюся. Але головна причина моїх сліз – упевненість у тому, що я однаково зірвався б, навіть якби протримався ще день, тиждень, навіть місяць. Я зневажав себе за свою слабкість. Певен, все, що я описав, вам знайоме.

Однак тепер, коли я розуміюся на проблемах куріння (можливо, і ви також), переконаний: скільки б я не протримався, шансів на перемогу не побільшало би. Таким же безнадійним було б сходження на Еверест на лижах. Використовуючи силу волі, я лише продовжував свої муки. Оскільки тієї миті, коли гасив цигарку, яка мала бути останньою, я не вірив, що зможу знову радіти життю, зосереджуватися, долати стреси. Усі ці страждання не полегшували моє життя, навпаки, погіршували. Під час невдалої спроби я цього не розумів, просто скористався раціональним рішенням, яке обрав, зважаючи на інформацію і свої переконання. Тож для себе зробив висновок: коли життя без нікотину таке складне, то я обираю коротше, але легше життя курця (якщо і ви думаєте так само, то майте на увазі: життя курця дійсно коротше, одначе аж ніяк не легше за життя людини, яка не курить, – про це ми докладно поговоримо далі).

Нагадаю: я витримав усе це лише тому, що потрапив до нікотинової пастки, а не тому, що намагався вибратися з неї. Людям, які не курять, такі тортури не відомі. Обіцяю вам: невдовзі й ви пізнаєте радість, коли дочитаєте цю книжку і скористаєтеся моїми порадами.

Напевно, ви вже ламаєте голову над тим, як же курці взагалі можуть кинути курити за допомогою «вольового методу». Я міг би вам це пояснити, але набагато корисніше витратити мій і ваш час на пошуки легких і приємних способів утечі з нікотинової пастки, хоча комусь допомагає і сила волі. Зрозуміло одне: їм залишається лише гадати, скільки вони зможуть протриматися. Один мій колега вважає, що більшість колишніх завзятих курців продовжує викурювати по цигарці в день, немов ті алкоголіки, які зав’язали. Але «вольовий метод» має й інший серйозний недолік: ми усвідомлюємо, що завдяки йому ніколи не будемо вільними.

Важливо дуже ретельно обмізкувати наступне запитання: як дізнатися, що ви вже зцілилися? Коли знайдете відповідь, яку вважатимете правильною, порівняйте її з типовими відповідями пацієнтів наших клінік:

«Коли я зможу цілий день (тиждень тощо) жити без куріння».

Нагадаю слова з листа Деббі: «Раніше будь-яка спроба закінчувалася невдачею вже через кілька годин». До речі, це зайвий раз ілюструє силу страху, спричиненого курінням. Іноді зустрічаються курці з великим стажем, які запевняють: мовляв, їм настільки подобається курити, що навіть ніколи не виникало бажання позбутися цієї звички. Колись я їм вірив. Хоча насправді їм страшно навіть спробувати. Ось вам ще одна істина: якими б чесними не були курці в інших питаннях, проте, коли йдеться про куріння, всі вони брешуть навіть самим собі – вони змушені брехати! На жаль, якщо курцеві вдавалося протриматися без куріння хоча б один день, це ще не гарантує того, що він позбудеться цієї звички назавжди, зумівши нарешті протриматися цей день.

«Коли я не куритиму цілий рік…»

Ми вже говорили про цю поширену думку. Але уявіть собі, який страх вселяє така заява курцям зі згаданої вище групи. Тож не дивно, що вони намагаються відкласти цей фатальний день.

«Коли зможу піти на вечірку і порозважатися…»

Ось це більше схоже на правду, але як зрозуміти, що ти насправді розважився?

«Коли почуватися некурцем…»

Раніше я вірив, що курці почувають себе інакше, ніж некурці. Річ у тім, що люди, які не курять, не відчувають себе некурцями, – так само як і наркомани, що не страждають на героїнову залежність, не відчувають себе наркоманами, що потрапили до героїнової пастки. Просто курець вважає, ніби без цигарок він не зможе радіти життю і долати проблеми. Це неприємне відчуття; і досить скоро ви з радістю його позбудетеся.

«Коли я зможу зосереджуватися без цигарок…»

Колись я теж схилявся до такої оманливої думки. Якщо ви переконані, що цигарки допомагають вам зосередитися, то скільки б часу ви не обходилися без них, будь-яку ситуацію психічного гальмування, яка часом трапляється в житті кожної людини, ви припишете нестачі цигарок, таким чином переконуючи себе, що не можете зосередитися.

«Я не знаю…»

Звучить не надто обнадійливо, але, принаймні, чесно. Люди, які дають таку відповідь, уже зрозуміли, що попередні п’ять – неточні.

«Ніколи!»

Я теж колись так вважав. Як добре, що я помилявся!

«Коли перестану думати про куріння…»

І знову процитую Деббі: «Більше я навіть не згадую про куріння».

Ці слова часто повторюються в листах наших пацієнтів – можливо, суть саме в них? Це і є ключ до «Легкого способу»? Адже не можна заперечувати, що Деббі зраділа переходу до категорії некурців:

«Ваша книжка і наданий мені шанс – найкраще рішення, яке я коли-небудь приймала… Я спіймала себе на тому, що постійно посміхаюся і не можу позбутися посмішки!.. Я весела і щаслива, як тоді, коли дочитала Вашу книжку, ба навіть більше. Мені відкрився цілий світ ароматів, смаків, енергії. Мені так добре, що в це навіть важко повірити… Я просто сяю! Сьогодні моє життя – просто диво… Усе видається новим і чудовим… Я в захваті! Подивіться, яка я щаслива… Відчуття було дивним! Не можу точно описати його, але впевнена: ви зрозумієте, про що я. Ви відкрили переді мною ці двері, і я не знаю, як Вам дякувати! Ви кардинально змінили моє життя! Я навіть не можу добрати слів, аби передати своє захоплення Вами і Вашим способом лікування».

Так, Деббі, навіть після вісімнадцяти років свободи я прекрасно пам’ятаю ці відчуття! Думаю, ви погодитеся зі мною, що їй вдалося точно передати свої почуття й висловити подяку.

Мене часто запитують: «Як діє “Легкий спосіб”?»

І я розповідаю: «Курці приходять до наших клінік на різних стадіях розвитку паніки. Вони переконані в тому, що змушені будуть певний час страждати і що навіть при найуспішнішому результаті свята і вечірки назавжди втратять для них колишню привабливість, а впоратися зі стресами буде набагато складніше. Однак уже через чотири години понад 90 % курців залишають нас щасливими некурцями».

Після чого ви здивовано запитуєте: «Господи! Що ж таке ви їм кажете?»

На що я відповідаю: «А у вас є зайві чотири години, щоб вислухати мене?»

Мої візаві зазвичай вважають, що я уникаю розмови. Ви, мабуть, теж так думаєте. Запевняю вас – ні. Звісно, Деббі не пошкодувала часу для написання цього листа. Вона детально описала своє почуття ейфорії, безкінечно дякуючи мені:

«Ви відкрили переді мною ці двері…»

Одначе ейфорію вона відчула лише після того, як увійшла в ці «двері». Вона змогла без жодного натяку пояснити, як «Легкий спосіб» допомагає кинути курити людям, які раніше не могли протриматися без цигарки навіть декілька годин. Так, вона перераховує всі переваги, але річ не в тім. Вона знала про ці переваги ще до того, як прочитала книжку. Усім курцям відомо, скільки плюсів має відмова від цієї шкідливої звички. Інакше – навіщо від неї відмовлятися? Отже, у чому натяк? У словах «більше я навіть не згадую про куріння»?

Ні, це просто ще одна порада від «експертів» – з числа тих рекомендацій, які перетворюють «вольовий метод» у страшний сон. Він звучить цілком логічно.

Експерт: «Спробуйте подумки абстрагуватися. Уникайте ситуацій, що нагадують вам про куріння».

Ви: «Блискуче! Як я сама не здогадалася?»

А тепер порозмірковуємо…

Ви: «Так, мій партнер курить, але його можна покинути. А друзів, які курять, я буду просто уникати. Зрештою, трохи згодом у мене будуть нові. Утім, хвилиночку: у ресторанах, пабах і клубах, де можна зустріти нових друзів, люди також курять. Гаразд, буду уникати і їх. Тоді я спілкуватимуся з людьми тільки там, де немає жодного курця. Заждіть, так я ж ніколи не зможу бувати серед людей, тим паче спілкуватися, адже цигарки – скрізь! А що ж буде з моєю роботою? Адже й там люди курять. Доведеться відмовитися від цієї ідеї».

Експерт: «Годі вам, просто ви сприймаєте це занадто серйозно і перебільшуєте. Вам необхідно уникати курців тільки доти, доки ви не досягнете успіху».

Ви: «А скільки часу для цього знадобиться?»

Саме тут і виникає розбіжність: «експерт» стверджує, що вам знадобиться як мінімум рік.

Ви: «Дуже вам вдячна! І що ж мені робити увесь цей час? Сидіти вдома і медитувати?»

Тож не дивно, що лише деяким курцям вдається кинути курити за допомогою «вольових методів».

Ви коли-небудь потерпали від безсоння через проблему, яка не давала вам спокою? Навіть підрахунок овець не допомагав? І незважаючи на всі спроби відволіктися, думки рухалися по замкненому колу, обертаючись навколо тієї ж болючої теми? Ви, напевно, переконувалися, що недосипання перетворюється на чергову проблему, адже чим більше ви переймалися тією проблемою, тим швидше переконувалися, що вам не заснути? Певен, що ви міцно і солодко засинали за п’ять хвилин до сигналу будильника.

Куріння переслідує нас усе життя. Коли Деббі писала мені листа, вона не переставала думати про куріння. Увесь її лист присвячений винятково курінню. Я також думаю про куріння більшу частину свого життя. Перші години, дні, тижні і навіть місяці курці, які намагаються відмовитися від цигарок, використовуючи «вольовий метод», одержимі думкою про куріння. Різниця в тому, які це думки: «Коли ж скінчаться ці тортури? Чи захочеться мені знову курити?» Ми ж з Деббі думаємо про куріння інакше: «Чудово, чи не так? Я звільнилася! У мене абсолютно немає ані бажання, ані потреби курити».

Невже справа в цьому? Так просто? Відтепер, щойно я потягнуся за цигаркою, мені досить сказати собі: «Чудово, чи не так? Я звільнилася! У мене абсолютно немає ані бажання, ані потреби курити». І цей спосіб діятиме? Можливо, вам для цього знадобиться кілька днів, але не гайте часу. Головне – знати, що це правда. Немає сенсу повторювати собі одне й те ж, варто лише усвідомити зміст цих слів і повірити в них.

Жоден курець не вважає себе людиною поміркованою, з непохитною силою волі – тільки не всім вистачає сміливості зізнатися в цьому. У компанії курці часто відводять мене у бік для розмови, аби довести, що куріння допомагає їм у житті, що вони отримують від нього насолоду. Якщо ви думаєте, що вони намагаються протистояти моїм спробам обернути їх у мою віру, то помиляєтеся. Коли проблемою куріння переймаєшся по десять годин щодня, сім днів на тиждень, то всіма силами намагаєшся уникати зайвих розмов про куріння. Так чи ні, але я вже давно затямив собі: простіше переконати гігантського молюска відкрити стулки раковини, аніж вмовити кинути курити людину, яка не готова до цього. Тож слухаю того співуху і при цьому думаю: «Мені подобається їсти горошок, але я не вважаю за потрібне виправдовуватися перед тими, хто його не любить». А коли моєму терпінню настає край, я запитую у співрозмовника, чи збирається він заохочувати до куріння своїх дітей і онуків. Решту вечора мені доводиться вислуховувати розповіді про те, наскільки щасливий мій співрозмовник, що його нащадки послухалися доброї поради і не стали курити, або наскільки він розчарований тим, що його діти і онуки курять, незважаючи на всі вмовляння і благання. Але варто мені лише зауважити, що намагання людини (якій куріння нібито допомагає в житті й від цигарок вона отримує ні з чим незрівнянну насолоду) відучити своїх нащадків від куріння є досить дивним, як на мене дивляться мов на дурника.

Тоді я пояснюю далі, що завзяті курці найчастіше бувають щирими інтелектуалами і вольовими людьми. Але більшість курців переконані, що вони дурні, тому що курять, і лише деякі дотримуються протилежної думки: вони курять тому, що дурні. Обидва висновки – помилкові. Навіть найрозумніші люди іноді роблять дурниці. І розумово відсталі люди, і інтелектуали часом падають з даху або потрапляють під автобус, проте навмисне вони це роблять лише тоді, коли хочуть покінчити життя самогубством. Ніхто не продовжує курити випадково – чи то людина з найвищим IQ, чи то людина, якій навчання дається нелегко. Більшість цигарок ми викурюємо підсвідомо, так само відбувається і процес витягування пачки й прикурювання. Але коли в нас закінчуються цигарки, ми цілком свідомо купуємо або «стріляємо» нові.

Запам’ятайте: кожна цигарка, яку ви викурюєте, чимось спричинена, але в жодному разі – не вашою слабкою волею чи безглуздістю. Можливо, ви думаєте, що знаєте справжню причину. Запевняю, ви помиляєтеся: якби ви дійсно її знали, то у вас би не виникло потреби читати цю книжку. Ви вже були б щасливою людиною без нікотинової залежності і залишилися б такою до скону літ.

Уся справа в наслідках. Ви почали читати цю книгу, бо почувалися пригніченою, приниженою і заляканою. Однак невдовзі вас переповнюватиме радість. Отже облиште перейматися тим, як працює «Легкий спосіб». Деббі починала не лише зі скептицизмом, але й з повним неприйняттям самої думки про те, що книга може допомогти їй кинути курити. Хоча ніхто не заперечуватиме, що вона закінчила читати з відчуттям повної ейфорії, і цей стан зберігався як мінімум тиждень. Проте беззаперечний факт: мільйони курців переконалися в тому, як просто кинути курити за допомогою «Легкого способу». А тепер я розповім вам про

СВОЮ ФОРМУЛУ.

Розділ 5 Моя формула

Моя методика – це не тільки «легкий спосіб», але і єдина можливість кинути курити. Саме тому мене називають самовпевненим дурнем. Називаючи свій спосіб єдиним, я не стверджую, що інших способів не існує. Навпаки, я вже неодноразово згадував про них під узагальненою назвою «вольові методи». «Легкий спосіб» я називаю єдиним тільки тому, що він набагато ефективніший за будь-які інші. Решта методів ускладнюють шлях до життя без куріння. Спробую пояснити, що я маю на увазі.

Якщо йдеться про боротьбу з курінням, то міркування сучасних медиків адекватні логіці, коли людині, яка не вміє плавати, замість надувних подушок вони пропонували б важкі кайдани або взагалі рекомендували зв’язати ноги. Ці професіонали вважають, ніби вони діють в інтересах пацієнтів, але неважко переконатися у зворотному. Так можуть чинити тільки люди, які нічого не знають про існування кращих методів.

Аби відстояти мою точку зору, повернімося до аналогії з плаванням. Отже, що б ви порадили людині, яка хоче навчитися плавати? Запропонували б їй одразу плавати брасом, кролем, на спині, а може, під водою чи у вертикальному положенні? Я анітрохи не здивуюся, коли хтось надасть перевагу одному стилю плавання, а хтось – зовсім іншому

Так чому б не застосувати такий же підхід і до куріння? Проте, якби я запитав у вас, чи порадили б ви плавцю-початківцю замінити надувні подушки важкими кайданами або зв’язати ноги, ви без вагань відмовилися б, чи не так? Якому інструкторові взагалі може спасти на думку запропонувати подібне учневі?

Уявіть собі, що ви знаєте про метод, який допомагає кинути курити:

ЛЕГКО, РАЗ І НАЗАВЖДИ;

БЕЗ СТРАЖДАНЬ ВІД АБСТИНЕНТНОГО СИНДРОМУ;

БЕЗ ВИКОРИСТАННЯ СИЛИ ВОЛІ;

БЕЗ НЕОБХІДНОСТІ ВЖИВАТИ ПІҐУЛКИ, КОРИСТУВАТИСЯ ІНШИМИ АНАЛОГІЧНИМИ ЗАСОБАМИ АБО Ж НА ПОЧАТКОВІЙ СТАДІЇ ВІДВИКАННЯ ПРОСТО ТЕРПІТИ І ЧЕКАТИ;

УМОЖЛИВЛЮЄ ОТРИМАННЯ БІЛЬШОЇ НАСОЛОДИ ВІД СВЯТ І ВЕЧІРОК;

НАДАЄ МОЖЛИВІСТЬ УСПІШНІШЕ ВИХОДИТИ ЗІ СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЙ;

НЕ ПОТРЕБУЄ ЗАЙВОЇ НЕРВОЗНОСТІ;

НАДАЄ ВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ;

ПОНОВЛЮЄ ЗДАТНІСТЬ ЗОСЕРЕДЖУВАТИСЯ;

НІКОЛИ НЕ ВИКЛИКАЄ БАЖАННЯ ВХОПИТИСЯ ЗА ЦИГАРКУ;

НЕ СПРИЧИНЯЄ ПОЯВУ ЗАЙВИХ КІЛОГРАМІВ…

Що б ви на це відповіли?

Якщо вірити фахівцям, то ця методика має занадто багато плюсів, тому вона не дуже схожа на правду. Хіба таке буває? Її вплив протилежний впливу вольових методів, за її допомогою легше кинути курити. Але уявіть на хвилинку, що така методика дійсно існує і її додаткова перевага – можливість продовжувати курити і водночас уміти користуватися цим способом. Навіщо тоді потрібні всі інші?

Якби ви випробували цей метод і переконалися, що він дійсно працює так, як я обіцяв, то усвідомили б його настільки, що запевняли б в його ефективності всіх курців, які вирішили кинути курити. Бо чи рекомендували б ви інший метод, менш ефективний? А якби й рекомендували, то хіба це не те ж саме, що порадити надіти на руки плавця-початківця металеві браслети замість надувних подушок?

Я маю добрі для вас новини: методика, про яку йшлося, існує. Я називаю її «Легкий спосіб», і ви вже почали нею користуватися.

Але якщо моя формула правильна, то чому б медикам не звернути на неї увагу? Хіба ви не погоджуєтеся з тим, що медики рекомендують більш складні й менш ефективні методи рятування від нікотинової залежності?

Нам промили мозок, змусивши вірити, що кинути курити неймовірно важко. Проте тисячі курців відмовляються від цієї звички, не вдаючись до сторонньої допомоги, не звертаючись до Аллена Карра чи інших фахівців, до медикаментозних та інших засобів. Ви, мабуть, чули про таких людей, а з деякими з них навіть знайомі. Проте в них відсутнє відчуття ейфорії, якому раділи ми з Деббі та переважна більшість колишніх курців, що скористалися «Легким способом». Але важливо інше: навіть тим, хто не використовував «Легкий спосіб», відмова від куріння далася порівняно легко.

Різниця між цими курцями і мною лише в тому, що вони не знають, чому їм було так легко кинути курити. Вони намагаються аналізувати причини і часто з задоволенням діляться досвідом з іншими курцями. Перш ніж відкрити «Легкий спосіб», я звертався до таких методик. Деякі дійсно допомагали, але ненадовго. Про ці методики я чув від пацієнтів у наших клініках. Іноді на групових заняттях хтось із пацієнтів починав рекомендувати присутнім свій спосіб. А я запитував, навіщо він відвідує клініку, якщо має власний метод?

«Запевняю вас, він діяв! Кілька років мені взагалі не хотілося курити, але потім я зробив помилку. Викурив усього одну цигарку. Не дуже-то й хотілося…»

Усе, далі можна не продовжувати. Цих пацієнтів я запитую: чому б їм знову не вдатися до власної методики? І завжди чую у відповідь: «Я намагався, але цього разу нічого не вийшло».

Безперечно, суспільство в цілому, зокрема й люди, які ніколи не курили, вірять у те, що кинути курити дуже важко. Є також безліч курців, які вважають, що це навіть неможливо. Такої думки певний час дотримувався і я. Але тільки вдумайтеся: чому кидати курити важко, а іноді просто неможливо? Ми вже з’ясували, що курити нас не примушує ніхто, крім нас самих. Отже, якщо ми вирішили більше не курити, то що може нам завадити? Від нас майже нічого не вимагається. Лише одне – простіше-простого: от ви й некурець!

Чи не занадто все просто? Ми знаємо, що куріння – це звичка, а звички досить живучі. Цією старою піснею «експерти» маскують свою некомпетентність. Бліц-аналіз допомагає встановити, що всі ті «експерти» нічого не розуміють у своїй роботі. По суті, обидві заяви вводять в оману, адже ми куримо не за звичкою, інакше кинути курити було б до смішного просто. Тож давайте просто зараз розвіємо міф про куріння за звичкою.

Що таке звичка? Це повторювана модель поведінки. Позбудьтеся цих повторів і – звички немає. Найцікавіше в цьому питанні – причина повторень. Я наведу декілька прикладів, аби прояснити ситуацію.

Майже все своє життя я їздив за правилами лівостороннього руху. І робив це не тільки тому, що мав таку звичку. На континенті чи в США я легко ламав звичний стереотип поведінки – з очевидних на те причин. Ви зрозуміли, до чого я веду? Звички жодним чином не пояснюють повторюваність поведінки. Щоб позбутися звички, необхідно лише усунути причину поведінки, яка стала звичною. На щастя, у мене ніколи не було звички гризти нігті, але я знаю людей, які гризуть їх і ніяк не можуть цього позбутися, навіть заради близьких. Їм важко це зробити тому, що вони не знають істинної причини своєї поведінки. А навіть якщо і знають, то не розуміють, як можна її усунути.

Тепер припустимо, що єдина причина, через яку ми продовжуємо курити, – давня звичка. То чому ж від цигарок так важко відвикнути? Адже досить просто – не прикурюйте нову цигарку, та й годі. Навіть робити нічого не доведеться!

Ще одна причина, якою «експерти» мотивують складність відмови від куріння, – страшні фізичні страждання від абстинентного синдрому. Розвіяти цей міф буде неважко. Визнаю, що навіть після того, як я загасив свою останню цигарку і зрозумів, що ніколи в житті не куритиму, я таки очікував горезвісних страждань, які спричиняє абстинентний синдром. Але так і не дочекався. Як же мені вдалося уникнути їх? Я не користувався жодною нікотинозамінною терапією. Адже щойно я почав пригадувати колишні спроби кинути курити за допомогою вольового методу, то раптом зрозумів: я ж і тоді не страждав від жодних фізичних тортур.

У наших клініках більшості пацієнтів потрібен лише один чотиригодинний сеанс терапії. Іноді після сеансу пацієнт мені телефонує і між нами відбувається така розмова:

Пацієнт: Ви запевняли, що це безболісний процес, але я потерпаю.

Я: Що саме у вас болить?

Пацієнт: Щось схоже на грип.

Я: І лікар сказав вам, що це абстинентний синдром?

Пацієнт: До лікаря я не звертався, але знаю, що грип тут ні до чого.

Я: Опишіть симптоми.

Пацієнт: Мене кидає в піт!

Я: Олімпійську чемпіонку Маріон Джонс теж кидає в піт під час кожного забігу, але це її чомусь не турбує.

Пацієнт: Але я не можу заснути вночі!

Я: Кожна людина іноді не може заснути.

Пацієнт: Я ніяк не можу зосередитися!

Я: Охоче вірю, що у вас проявляються всі перераховані симптоми, але про фізичний біль ви не сказали ані слова.

Безглуздість ситуації в тому, що, якби заради відмови від куріння необхідно було перехворіти грипом кілька днів, ми залюбки ухопилися б за такий шанс. Під час грипу іноді здається, що вмираєш, але ми не репетуємо і не панікуємо. Це можна пережити, немає причин для хвилювань. Зрозумійте мене правильно: я аж ніяк не намагався применшити страждання мого співбесідника в його чи ваших очах. Потерпання від абстиненції цілком реальні (пам’ятаю, як переживав їх упродовж півроку). Я просто хочу запевнити і його, і вас, що фізичного болю він не відчуває. Курці здатні міцно проспати всю ніч без цигарок. Цілих вісім годин без них! Прокинувшись, вони чимдуж не хапаються за пачку. Ранком переважна більшість курців спочатку встає, а вже потім закурює. Лише дехто дозволяє собі курити в ліжку. Чимало курців спочатку п’ють чай або каву, навіть снідають. А деякі взагалі закурюють тільки тоді, коли виходять з дому, інші ж – коли приїздять на роботу. І вони не репетують від болю й не лізуть від нього на стіну. Однак варто комусь спробувати вихопити в них цигарку, яку вони закурять на роботі, як цей хтось одразу наражається на ризик зламати руку!

Уявіть, що ви звернулися до лікаря із симптомами, які з’являються під час нестерпного бажання закурити. Як би ви описали свої відчуття і пояснили, де саме вони спостерігаються? Спробуйте виконати цю вправу через тридцять хвилин після перекуру, коли у вас виникнуть неприємні відчуття. Щойно вони занепокоять вас – не дайте собі знову закурити, а потім точно визначте, що і де вас турбує.

Уявіть, що ваше тіло – карта, на зразок тих, якими користуються фахівці з акупунктури. Ви можете хоча б приблизно визначити, у якій точці зосереджені відчуття? Ні, у вас нічого не вийде. Тому що вас гнітить посилене відчуття занепокоєння й невпевненості, яких легко позбутися, закуривши нову цигарку. Тепер уявіть, що ви вирішили припинити експеримент і потягнулися за пачкою, а вона – порожня. Паніка охопить миттєво, ви почнете вивертати кишені, сумки і шухляди стола, шукаючи джерела нікотину. Це – неприємне відчуття, якого ми, курці, незабаром навчимося уникати.

Так само панікують і люди, які засиджуються допізна, – вони нервують, бо, підраховуючи кількість цигарок, розуміють, що невдовзі вони скінчаться. Ви подумки, напевне, теж робили такі підрахунки: «На цій вечірці мені стирчати ще як мінімум дві години, а в мене залишилося всього чотири цигарки».

Ви розподіляєте цигарки, немов дорогоцінну воду під час подорожі Сахарою. Для вас вечірка, можна сказати, скінчилася, адже одразу після спалаху паніки ви тільки те й робите, що нагадуєте всім і кожному: рівно о такій-то годині ви підете. Загалом вечірка нібито вдалася – ви познайомилися з цікавою людиною і з’ясувалося, що серед усіх присутніх курите тільки ви двоє. Спочатку ви не переймалися тим, що він, схоже, з тих курців, які можуть і не курити. Ви навіть не надали особливого значення тому, що він навмисне не прихопив із собою цигарок. Зацікавленість новим знайомим почала зникати, коли він розпочав лекцію про частоту куріння, до того ж курив нарівні з вами, витрачаючи ваш запас, тому цигарки й скінчилися раніше. Проте найбільша прикрість, коли він постійно натякає, що багато курить лише тому, що ви подаєте йому поганий приклад!

Звісно ж, ви надто виховані, аби поставити його на місце. Але як тільки-но зрозуміли, що цигарок залишилося обмаль, то відразу припинили пригощати нового знайомого. Зрештою, ваш співрозмовник-зануда зрозумів натяк і зник. Отже, можна спокійно дістати передостанню цигарку. Аж раптом перед вами знову постає ваш співрозмовник і нахабно тягнеться за останньою – дорогоцінною – цигаркою:

– Я візьму її, можна?

– Можна?! Ну ти і свиня! Звісно, не можна!

Проте зрозуміло, ви лише так подумали. Нахаба зачепив вас заживе, але ви не хочете бути нечемною. І тому відповідаєте:

– Звісно, можна. Я (так само, як і ти) також можу жити без цигарок…

Ваш сарказм прицільно б’є по співрозмовнику, однак цигарка вже в його зубах. Тож ви залишилися ні з чим.

Будемо відверті: курці не відчувають фізичного болю, коли намагаються кинути курити, а якщо вони дійсно хочуть кинути, то позбуваються цієї звички досить легко. Це стосується не тільки вас, але й усіх курців. Однак загальновідомо, що переважна більшість курців вважає відмову від куріння надзвичайно важким, ба навіть неможливим процесом. Причина тому – страх, паніка, дискомфорт, що охоплюють вас, коли виникає бажання закурити, а ви не спроможні його задовольнити. Не намагайтеся закрити на це очі, адже ви дійсно панікуєте. Курець охоче поділиться із зовсім незнайомою людиною і цигаркою, і навіть останньою улюбленою цукеркою. Але якщо цей незнайомий наважиться претендувати на останню цигарку, а курець не побоїться бути нечемним, то відповідь, швидше за все, буде приблизно такою: «Можу запропонувати літр крові. Або навіть одну з нирок – вам варто лише попросити. Але останню цигарку?… Нізащо!!!»

Єдине, що мучить курця, який вирішив кинути курити, – це не саме бажання викурити цигарку, а неможливість його вдовольнити, тобто коли предмет прагнення – під забороною. Це своєрідні психологічні тортури, і невідомо, коли вони закінчаться і чи закінчаться взагалі. Незважаючи на їхню нематеріальність, чи ж ускладнюють вони відмову від куріння? НАВРЯД!

Розгляньмо вольовий метод детальніше. Якщо у нас є силаволі, то застосування цього методу починається зі зневіри і приреченості на безрадісне життя. Одначе ми сподіваємося, що витримаємо випробування і позбудемося залежності. Проте навіщо так страждати? Адже ми вирішили, що більше не хочемо курити. Чому ми нервуємо тільки тому, що курити не можна? Мабуть, усе через ту ж паніку, про яку ми вже говорили. Але такого тлумачення недостатньо. Ми вже з’ясували, що паніка у курців виникає лише тоді, коли вони неспроможні вдовольнити бажання закурити. Проте звідки береться паніка, якщо ми вирішили більше ніколи не курити?

Можливо, ви вважаєте, що причиною всьому нікотин – наркотик, що викликає звикання, тож у залежної людини немає іншого виходу, крім як бажати нової дози навіть після відмови від куріння. Наче цілком логічно, хоча це знову-таки нічого не пояснює. Що ж то за «бажання» таке? У нашому контексті воно може означати лише одне: «Хочу курити!» Але ж я щойно вирішив, що більше ніколи, жодного разу не захочу курити, звідки тоді це бажання? Воно позбавлене будь-якої логіки. Уявіть собі діалог двох подруг.

А: Я не проти в суботу пройтися з тобою по крамницях.

Б: І я охоче пішла б із тобою. Не люблю робити це сама.

А: Проте я пообіцяла Джонові прийти на його матч із регбі. Така нудьга… Він однаково програє, а мені доведеться стояти під дощем і вітром та переживати, аби він собі щось не зламав. І це ще квіточки! Найгірше – слухати ті дитячі пісні після матчу.

Б: Йому давно пора подорослішати, ти дарма йому потураєш.

А: Звісно, ти маєш рацію. Я вже давно попереджала, що відправлю його на матч самого. Вирішено – іду з тобою по магазинах!

А тепер уявіть, як наступної суботи перша подруга насуплено тиняється магазинами, жаліючись: «Вибач, але мені дуже хочеться подивитися гру! Не можу вже дочекатися. Сподіваюся, мені не доведеться потерпати так щосуботи».

У мене багата уява, але я навіть у нереальних фантазіях не міг би припустити ймовірність такої ситуації – і це незважаючи на те, що сам ненавиджу ходити по магазинах і обожнюю регбі. Ви скажете, що цей приклад не має жодного стосунку до вольового методу відмови від куріння. Але ж ми частенько чуємо від курців: «Годі! Мені набридла ця мерзенна звичка. Я витрачаю шалені гроші на такий “привілей” псувати собі життя. Досить, зав’язую!» Чомусь таке рішення зазвичай – одне з найпопулярніших під Новий рік. Однак у наступні кілька годин, днів і тижнів ми стаємо свідками того, як ті ж курці повторюють: «За цигарку я ладен убити!..»

Можливо, ви також пройшли через цей зовсім нелогічний процес. Зі мною таке повторювалося неодноразово. Ми називаємо це «залежність». Але саме слово не прояснює ситуації і мало чим відрізняється від спроб позбавити в цілому розумних людей звички робити безглузді вчинки!

То ж чому ми поводимося нелогічно? Ключове слово – відмова. Коли перед першою подругою постає досить делікатне завдання – як пояснити Джонові, що невдовзі він втратить її підтримку, – навряд чи вона просто скаже: «Я відмовляюся відвідувати твої матчі».

Напевно, ви помітили, що фразою «відмова від куріння» я користуюся тоді, коли йдеться переважно про вольові методи. Курцям не подобається бути курцями: на їхню думку, нелогічно вважати приємним заняттям поглинання легенями смердючого і шкідливого диму, стверджуючи, начебто він допомагає зосередитися, рятує від нудьги і стресу. Але вони вірять, що куріння дарує їм насолоду і допомагає в житті. Саме слово «відмова» припускає жертву. Безглуздо намагатися зрозуміти, чому одна страва смачніша за іншу або чому болить палець, якщо ненароком вдариш по ньому молотком, або ж чому загорається лампочка, коли вмикаєш світло. Таке ж безглуздя дізнаватися, чому цигарки нібито прикрашають свята і вечірки, чому вони допомагають зосередитися, рятують від нудьги і стресу – нам досить лише знати, що цигарки мають таку якість.

Безперечно, курці розслаблюються і знімають стрес, коли прикурюють цигарку. Якщо ви були переконані в цьому ще до того, як загасили свою нібито останню цигарку, то навіщо ж вам відмовлятися від своїх переконань? Тому й не дивно, що під час телефонної розмови чи у стресовій ситуації ваш мозок наполегливо вимагає, аби ви закурили. Не викликає подиву й те, що після добротного обіду всі, крім вас, закурюють, а ви почуваєтеся зайвим. Звісно ж, ви сподіваєтеся, що згодом ця проблема вирішиться сама собою. Але з якого дива? Адже розлука лише зміцнює кохання. Однак ви з усією пристрастю сподіваєтеся, що завдяки вольовому методу коли-небудь таки вигукнете: «УРА! У МЕНЕ ВИЙШЛО! Я ВІЛЬНИЙ!»

Таке трапляється, проте рідко. Хоча це не означає, що не трапляється взагалі. Декому вдається навіть зовсім розлучитися з куривом – ці люди з захопленням розповідають, що їм байдуже до цигарок. Їхню проблему вирішує час. Якщо їм вдається протриматися без куріння досить довго, то вони поступово призвичаюються до такої ситуації, значно рідше – страждають від абстиненції і звикають вважати себе некурцями. Одначе і в цих нечисленних випадках чимало з них зізнається, що їм бракує тієї виняткової цигарки, що викурювалася після їжі.

Саме вони – ці скиглії – залякали нас, створивши міф про вічного курця, якому ніколи не вирватися на волю. Ви помічали, що в ресторанах відвідувачам з цигарками найбільше дошкуляють саме самовдоволені колишні курці? Для них це не просто можливість обуритися, а засіб самозахисту. Дим у залі нагадує їм, що куріння для них під забороною, тож вони, принижуючи курців, стверджуються у своєму рішенні не курити.

Вольові методи даються більшості курців важкою працею, а іноді не даються й зовсім, адже нам промили мозок, з раннього дитинства привчили вважати їх складними. І якщо ви зважитеся і спробуєте застосувати один із вольових методів, марна спроба не розвіє міф, а навпаки, підтвердить його. Тому курці докладають чималих зусиль, аби кинути курити – приблизно раз на п’ять років. Саме стільки часу потрібно, щоб стерлися спогади про поневіряння.

Коли ви досягнете успіху за допомогою «Легкого способу», то, звісно ж, захочете допомогти своїм друзям-курцям. Не переймайтеся, якщо добрі новини не викличуть у них ентузіазму. Таке ставлення може бути результатом скепсису або переконанням, що на них «Легкий спосіб» не подіє. Навіть якщо друзі вірять вам, проте нещодавно вони намагалися кинути курити вольовим методом та зазнали поразки, вмовляти їх звернутися до «Легкого способу» – однаково, що пропонувати марафонцеві, який упав за двісті метрів до фінішу, півгодини відпочити, а потім таки подолати дистанцію.

Проте головна складність «вольових методів» криється в сумнівах і невпевненості в собі. Ми чимдуж беремося за роботу, сподіваючись на успіх, але не віримо в нього і нічого не знаємо напевне. Це приклад негативного мислення. Навчатися плавати важко і страшно, але ви коли-небудь бачили ейфорію дитини, яка щойно навчилася триматися на воді? Нехай навіть вона пропливла лише пару метрів, ледь не потонувши, і наковталася води? Це жодним чином не зменшує її щастя. Дитина точно знає: вона трималася на воді сама – без надувних подушок і без допомоги дорослих. Вона – пливла! І зрозуміла, що згодом, коли тренуватися, зможе здолати весь басейн і бути ще щасливішою. Ейфорію того, хто проплив свої перші кілька метрів і повірив, що рано чи пізно обов’язково навчиться добре плавати, можна порівняти хіба що з перемогою на олімпійських іграх.

Коли ви ставите собі за мету прожити рік без цигарок, то, звісно, до кінця року ви її не досягнете. Якщо ж ваша мета – прожити без куріння все життя, то очевидно, що про результати таких намагань можна говорити лише наприкінці життя. Тобто навіть якщо досягнеш своєї мети, то ніколи про це не довідаєшся! Не надто спокуслива перспектива – усе життя боятися фіаско, так і не довідавшись, переміг ти чи ні. Вольовому методу властива ще одна серйозна вада: ним користуються курці, які щиро вірять у те, що йдуть на величезні жертви. Так, вони усвідомлюють, що життя курця сповнене більше недоліками, аніж перевагами. Проте вони вірять, що куріння для них – насолода й опора. Почасти безтурботність, десь безвідповідальне ставлення до алкоголю – і вони знову опиняються в тій же пастці. Тож не дивно, що кинути курити за допомогою «вольових методів» надто складно.

У попередньому розділі я просив вас відповісти на запитання: коли ви зрозумієте, що зцілилися? Потім я докладно розглянув приклади відповідей наших пацієнтів. Очевидно, ви помітили, що бездоганних відповідей не було. Та і я лише натякав на неможливість напевне знати, що більше ніколи в житті не закуриш, поки не проживеш це життя повністю. Так звідки ж Деббі або й сам Аллен Карр знають, що більше не куритимуть?

Якщо запитати звіролова: «Чи зможете ви з усією відповідальністю стверджувати, що ніколи не потрапите ногою у ведмежий капкан?», він, напевне, не зможе чітко відповісти. А тепер трохи змінимо саме запитання: «Чи зможете ви з усією відповідальністю стверджувати, що з власної волі ніколи не втрапите ногою у ведмежий капкан?»

Швидше за все, найввічливішою з можливих відповідей буде щось на кшталт: «Яким же недоумком треба бути, щоб навмисне всунути ногу у ведмежий капкан?!» Так, звіролов усе життя боїться випадково потрапити до капкану, але його анітрохи не лякає перспектива зробити це навмисне, особливо якщо колись він уже мав нещастя побувати в ньому!

Можливо, порівняння ведмежого капкана і куріння вас не переконало. Проте я спеціально навів його для тих, хто намагається кинути курити за допомогою вольового методу. Адже вони по-справжньому вірять, що відмовляються від істинної насолоди і справжньої опори в житті. А коли вони нещасливі і їм здається, що відтепер усе їхнє життя перетвориться на низку невдач, то цілком імовірно, що в них виникне бажання закурити знову. Таке трапляється приблизно у 90 % курців. А тепер уявіть собі, що ви підсіли на новомодний фармацевтичний препарат, дозволений законом, але вам пощастило позбутися цієї залежності. Як на вашу думку, чи станете ви перейматися тим, аби знову не втрапити в цю залежність? Запевняю, що ви вже чули про цей новомодний засіб. Його назва -

«СПУСТОШЕННЯ».

Розділ 6 «Спустошення»

Саме так називають екстракт рослини, що належить до роду беладон, росте вона в Південній Америці. Це один із найсильніших наркотиків, відомих людству: досить однієї дози, аби викликати звикання. Понад 60 % дорослих тамтешніх жителів, які вживають цей наркотик, – залежні. Це сильнодіюча отрута, вона широко застосовується як інсектицид. Поступово вона руйнує імунну систему, викликає задишку і млявість, а кожну третю жертву – вбиває. Вона огидна на смак, планомірно руйнує нервову систему, викликає почуття невпевненості в собі. Загальна вартість доз, яких наркоманові вистачає на все життя, – у середньому 50 тисяч фунтів стерлінгів. А що цей наркотик дає людям? Абсолютно нічого. Можливо, він викликає ейфорію або галюцинації? Зовсім ні.

Якщо вам відомо, що таке «спустошення» і ви вірите цим фактам, то чи зможу я переконати вас спробувати його? Навіть завзяті авантюристи, хоробрі й нерозумні люди, не зважаться на експериментальну дозу, якщо повірять, що вона зможе спричинити звикання. Однак припустімо, що вам промили мозок і від народження привчили вважати, що цей наркотик має особливі переваги, а його негативний ефект проявляється, коли виникає залежність, а залежність виникає лише через багато років, тож одна доза ніяк не позначиться на здоров’ї. Тоді авантюристи, які знайдуться серед нас, можуть спробувати цей наркотик. А тепер припустімо, що ви вже чимало років страждаєте на залежність, готові підтвердити, що наркотик завдає вам шкоди, і розумієте, що вже знесилилися від потерпання. Також припустімо, що вам пощастило знайти спосіб миттєвого і простого порятунку від залежності назавжди. Чи замислитеся ви, перш ніж скористатися цим способом? А коли з’ясується, що він діє,

ЧИ ПОГОДИТЕСЯ ВИ З ВЛАСНОЇ ВОЛІ ЗНОВУ ПОТРАПИТИ В ЦЮ Ж САМУ ПАСТКУ?

Ви, певне, здогадалися, що описаний мною наркотик – це наш давній друг і помічник нікотин. Швидше за все, деякі факти ви категорично заперечуватимете. Приміром, цей наркотик планомірно руйнує нервову систему, викликає почуття невпевненості в собі і абсолютно нічого нам не дає. Але, будь ласка, спробуйте певний час сприймати цю інформацію як встановлений факт. Перечитайте її ще раз, намагаючись не асоціювати з курінням. А тепер подумайте, чи готові хоча б на секунду повірити, що й надалі матимете потребу в курінні, якщо ви:

• можете сприймати куріння виключно як описаний мною наркотик?

• знаєте, що куріння не допомагає вам розслабитися і зосередитися, що воно не додає вам сміливості й упевненості, не рятує від стресу та нудьги?

• усвідомлюєте, що єдиний шлях до порятунку – це ніколи не курити жодної цигарки?

• щоразу, коли виникає бажання курити, думаєте: «Ура! У мене вийшло! Я вільна!», а не: «Зараз покурити б…» чи: «Коли ж я нарешті звільнюся?»

Бажання викурити цигарку схоже на келих з отрутою, для курця це – суміш нектару та отрути. Нектар потрібен курцям, вони хочуть його, але разом із ним доводиться пити й отруту. Якщо попросити курця скласти список усіх переваг і недоліків куріння, а потім оцінити кожен пункт за десятибальною шкалою, то загальна сума балів недоліків значно перевищить суму балів переваг. Так чому ж ми продовжуємо курити, незважаючи на те що це абсолютно нераціонально? А тому, що в келиху є і третій інгредієнт – залежність, це містична сила, що переважає над раціональністю.

Талановитий ілюзіоніст здатний спантеличити нас і змусити повірити в те, що його трюки – справжня магія. Але якщо пояснити, у чому полягає трюк, то він втрачає свою таємничість. Правда в тому, що нектар у келиху відсутній.

«Легкий спосіб» розкриває таємницю залежності й пояснює, як вона заманює жертви, змушує їх вірити, начебто куріння здатне надавати їм насолоду і служити опорою. Коли ми сприймаємо куріння як таке, а не під впливом промивання мозку, коли розглядаємо його як героїн або навіть «спустошення» і знаємо, що нам абсолютно нічого втрачати, а навпаки, ми отримуємо дуже багато, – нас немов охоплює відчуття приреченості, зневіри або самопожертви. До кінця цієї книжки ви з нетерпінням чекатимете можливості виконати обряд «Остання цигарка», після нього зрозумієте, що ви вже некурець, і радітимете цьому.

Куріння – найвитонченіша, хитромудра пастка, спільний проект людства і природи. Чимало курців вірять, що вони самостійно обрали такий шлях. Отже, ніхто не спроможний змусити нас курити. І зрештою, ми не обираємо шлях курців. Щойно ви зрозумієте, у чому суть цієї пастки, то автоматично зможете звільнитися від неї і втратите будь-яке бажання курити – як той звіролов, який ніколи з власної волі не потрапить у ведмежий капкан.

Так чому б мені просто не пояснити таємницю залежності й більше до неї не повертатися? Тому, що на цьому етапі ви мені не повірите. Як мені переконати вас, що в історії людства не було жодного курця, якому ця шкідлива звичка змогла допомогти або дала змогу отримати справжню насолоду? Пояснити цю ілюзію дуже просто, але ви не повірите поясненням, якщо я не зможу довести помилковість беззаперечних фактів про куріння, у які нас привчили вірити ще з дитинства. Крім того, у нас є ще одне важливе завдання, на яке насамперед варто звернути увагу. Якщо кожен курець може кинути курити, тоді

ЧОМУ Ж «ЛЕГКИЙ СПОСІБ» ДІЄ НЕ НА ВСІХ КУРЦІВ?

Розділ 7 Чому ж «Легкий спосіб» діє не на всіх курців?

Уявіть себе підлітком, який проходить крізь ворота великого парку і почувається там настільки добре, що навіть не хоче звідти йти. Згодом ви запідозрите, що плоди дерев цього парку не тільки втамовують голод, але й отруюють вас. Але ви не переживатимете, навіть коли отрута почала сумарно діяти на інших мешканців цього парку. Ви залишилися спокійним тому, що ці люди видавалися вам такими ж розумними, як і ви самі. Час від часу вони полишали парк, але переважна більшість цих людей рано чи пізно поверталася.

Зрештою і ви надумали покинути це місце, бо зрозуміли, що насправді цей парк – гігантський лабіринт з єдиним виходом. У кожному коридорі цього лабіринту є двадцять розвилок. Щоб вийти з нього, необхідно на кожній розвилці обрати правильний напрямок, куди слід повернути. Шанс того, що ви жодного разу не промахнетеся, – один на мільйон. Ви спробували, припустилися однієї помилки і залишилися в лабіринті.

Потім спробували знову. Погано, що не пам’ятаєте, де саме повернули неправильно. Ви просто блукаєте лабіринтом навмання, не знаючи, скільки разів ви зробили правильний вибір, а скільки – помилилися. Зрештою ви дійшли висновку, що не варто докладати зусиль.

Чи не нагадує вам це курця, який використовує «вольовий метод»? Так, порівняння досить точне.

А тепер припустімо, що існує офіційний план лабіринту, де на кожній розвилці зазначено правильний напрямок. Напевно, ви подумаєте: «Якби в мене був такий план, то вибратися з лабіринту було б вельми просто». А що, коли в цьому плані є помилки, дарма що його розробили знані й поважні експерти? Тоді вийти з лабіринту буде надзвичайно важко, якщо взагалі можливо. Саме в такій ситуації опиняються курці, які намагаються вибратися з нікотинової пастки. І самі курці, і знані «експерти», які дають їм поради, переконані, що вони знають про куріння все, що тільки можливо. Приділимо трохи часу перевірці знань, якими вони керуються.

Хочу, аби ви відповіли на наступні запитання так, як, на вашу думку, відповіла б більшість людей (обійдемося короткими «так» або «ні»). Поки що не думайте про власні переконання, абстрагуйтеся від них. Найближчі кілька хвилин ви будете представником більшості.

Я сам ненавиджу будь-які опитування, так що не думайте, що я чекаю від вас проведення маркетингових досліджень чи розумового напруження. Не розраховуйте і на оцінки за свої відповіді. Суть цього завдання – в іншому. Просто зробіть те, що вам під силу.

ЗАПИТАННЯ:

1. Курці курять тому, що вони самі так вирішили?

2. Люди курять за звичкою?

3. Залежність у курців з більшим стажем сильніша за підлітків?

4. Затяті курці найбільш залежні, ніж ті, хто курить зрідка?

5. Чи дійсно підлітки курять для того, аби відчути себе дорослими, розкутими бунтівниками?

6. Курити – це дурість?

7. Чи подобається курцям смак певних цигарок?

8. Чи деякі цигарки (приміром, викурені після їжі) – приємніші на смак за інші?

9. Чи допомагає куріння позбутися нудьги?

10. Чи допомагає куріння зосередитися?

11. Чи допомагає куріння розслабитися?

12. Чи позбавляє куріння стресу?

13. Чи подобається курцям курити?

14. Чи схильні деякі люди до залежності?

15. Чи допомагає куріння схуднути?

16. Чи допомагають нікотинові жувальні гумки, пластир або спрей?

17. Чи потрібна сила волі, щоб кинути курити?

18. Чи обов’язково потерпати від фізичних проявів абстинентного синдрому?

19. Коли люди кидають курити, чи тягне їх спочатку до цигарок, чи стають вони роздратованими?

20. Чи важко кинути курити?

Імовірно, серед ваших відповідей є і стверджувальні, і заперечні. Хоча дивно, адже правильна відповідь на всі ці запитання – «ні». А тепер я поясню суть цього опитування. Подібну анкету я запропонував визнаним в усьому світі «експертам» на 10-й Всесвітній конференції з питань здоров’я і тютюнокуріння, що проводилася в Пекіні 1998 року. У середньому «експерти» дали 75 % неправильних відповідей.

Кожну пораду, яку дають ці «експерти» курцям, аби допомогти їм відмовитися від куріння, можна порівняти з офіційним планом лабіринту. Тож зрозуміло, чому курцям так важко кинути курити (якщо це взагалі можливо), адже ті поради – помилкові.

Я стверджую, що «Легкий спосіб» може допомогти 100 % курців кинути курити негайно, раз і назавжди. Чому ж не усім 100 % це вдається? Тому що не всі курці спроможні усвідомити вказівки і виконувати їх. Це як у тому лабіринті: досить зробити всього один невірний поворот, щоб заблукати. Якщо ж говорити про куріння, то невиконання однієї або декількох вказівок не обов’язково заважає вам кинути курити. Однак тоді процес буде не таким простим і приємним, а ризик знову потрапити в ту саму пастку зросте.

Справедливо було б зазначити, що «Легкий спосіб» не може не спрацювати, якщо ви дотримуєтеся всіх інструкцій. Іноді я отримую листи приблизно такого змісту:

«Я зрозумів усі ваші аргументи, погодився з ними і виконав усі вказівки. Я навіть купив нікотинові пластирі, але й досі продовжую курити».

Немає потреби уточнювати, що немає жодної вказівки, де йшлося б про замінники, тим більше про ті, що містять нікотин. Напевно, ви вже почали переживати і вирішили, що заплутаних вказівок буде багато і що в них не розібратися навіть Ейнштейну. Це не так: читаючи цю книжку, необхідно виконувати лише кілька рекомендацій.

Перша і найскладніша з них -

БУДЬТЕ ВІДКРИТИМИ ДЛЯ НОВИХ ІДЕЙ.

Напевно, ви вже почали посміхатися, думаючи: «Якщо це і є найскладніше завдання, то решта – простіші простого!» Тоді будьте обачні: як на мене, ваша спроба приречена на провал. Спробуйте з’ясувати в друзів, чи вважають вони себе людьми широких поглядів. Перевірте, чи немає серед них людини, яка скаже що-небудь на кшталт: «Ні, навпаки, я досить обмежена людина». Ви, напевно, помічали, які всі довкола упереджені. Вам не здається дивним, що лише ми з вами – об’єктивні та відкриті для всього нового, ніколи не поспішаємо з висновками, не намагаємося судити про що-небудь, не знаючи всіх фактів і не вислухавши обидві сторони? Не варто недооцінювати промивання мозку. Його вплив величезний; вам необхідно не тільки скептично ставитися до кожного мого слова, але й сумніватися у власних поглядах і фактах, які вам нав’язали «експерти» у процесі промивання мозку.

Наступна рекомендація з більшим ступенем складності:

ПОСТІЙНО ЗБЕРІГАЙТЕ РАДІСНИЙ НАСТРІЙ.

Я розумію, що проблема куріння не дає вам спокою, заважає радіти життю, змушує заздалегідь боятися невдачі. Хіба можна на цьому етапі роботи очікувати від вас оптимізму? Але дозвольте мені нагадати про те, у якому завидному становищі ви перебуваєте: у вас привабливі перспективи, а втрачати вам абсолютно нічого. Найгірше, що може з вами статися, – фіаско, якого ви зазнаєте, але і тоді ви нічого не втрачаєте.

Дехто вважає «Легкий спосіб» всього-на-всього вправою на позитивне мислення. Знайома ситуація: ви постійно повторюєте собі, що у вас усе вийде, і так воно й станеться. Але не все так просто. Я завжди мислив позитивно виключно тому, що вважав таке мислення логічним. Абсолютно очевидно, що ніколи нічого не досягнеш, займаючи позицію «Я не зможу». Але успіх не гарантований навіть тоді, якщо ви займете позицію «Я зможу досягти і таки досягну». Тобто, незважаючи на всі наші спроби мислити позитивно, ми однаково не можемо відмовитися від куріння, адже, як і раніше, користуємося «вольовими методами».

Якщо ви сумніваєтеся в цьому, запитайте себе, чи потрібне вам позитивне мислення, щоб не колотися героїном, не нюхати кокаїн і не труїти себе амфетамінами. Чи не простіше буде сказати, що не хочеш і ніколи не будеш їх вживати?

Я гарантую, що «Легкий спосіб» діє на всіх, хто дотримується вказівок, і чим сильніше ваша залежність від куріння, тим більше у вас шансів на успіх. Отже, викиньте з голови всі негативні думки. Сприймайте «Легкий спосіб» як кинутий вам виклик – завдяки цьому методу ви маєте можливість здійснити заповітну мрію всіх курців світу -

ЗВІЛЬНИТИСЯ ВІД КАЙДАНІВ НІКОТИНОВОГО РАБСТВА.

Третя рекомендація:

НЕ НАМАГАЙТЕСЯ КИНУТИ КУРИТИ ЧИ ЗМЕНШИТИ КІЛЬКІСТЬ ЦИГАРОК, ДОПОКИ НЕ ДОЧИТАЄТЕ ЦЮ КНИЖКУ.

Про це ми вже згадували у розділі 2. Причини цієї рекомендації згодом стануть для вас очевидними.

Четверта рекомендація:

НАБЕРІТЬСЯ ТЕРПІННЯ.

Це означає: читайте книжку в тому порядку, у якому її було написано, у жодному разі – не забігайте наперед. Можна повертатися до попередніх розділів, щоб перечитати їх, освіжити в пам’яті, позбутися сумнівів. Особливо корисно буде перечитувати вищенаведені рекомендації, щоразу запитуючи себе: «Чи дійсно я виконую їх, чи просто роблю вигляд?»

Знайти ці рекомендації дуже просто: всі вони наведені у Додатку А. І щоб не забути, одразу скажу: щодо п’ятої рекомендації, ми поговоримо про неї набагато пізніше. А поки нагадаю вам назву цього розділу:

ЧОМУ Ж «ЛЕГКИЙ СПОСІБ» ДІЄ НЕ НА ВСІХ КУРЦІВ?

Відповідь дуже проста: тому, що не всі дотримуються рекомендацій. Їх усього п’ять, вони не надто складні чи заплутані. Щоб досягти стану ейфорії, який відчула Деббі, потрібно лише виконувати їх. Деббі досить щедро приписала мені всі заслуги і посоромилася розповісти про власний внесок у спільну справу. Кинути курити легко не тому, що я про це подбав. Правда в тому, що кинути курити взагалі легко. Це факт. А я лише склав список рекомендацій, який пояснює, як на власному досвіді переконатися, що кинути курити легко. Від вас потрібно лише виконувати вказівки.

Напевно, зараз ви думаєте: «Не будемо забігати наперед. Коли Деббі писала листа, вона не курила лише другий тиждень. Але ж ніхто не може стверджувати, що зараз вона не курить цигарки одна за одною».

Ви абсолютно праві – хоча не в тому, що Деббі знову курить, а в припущенні, що таке могло статися. У нашому випадку можливі два види невдач. Один із них – відсутність ейфорії. Другий – досягнення ейфорії, а потім повернення до залежності.

Однією з найвидатніших і найприємніших жінок, які відвідували мою клініку з моменту її відкриття, була, безумовно, телеведуча Емма Фройд. Вона люб’язно погодилася сказати вступне слово під час зйомок наших відеоматеріалів. Її слова варто повторити:

«Єдиною подією в моєму житті, про яку я дійсно жалкую, стала перша цигарка – я викурила її, коли мені виповнилося чотирнадцять. Через дванадцять років я вже викурювала по двадцять цигарок на день, і мені це подобалося, хоча я й боялася, що куріння зашкодить моєму здоров’ю. Щоразу, беручи до рук газету, я знаходила в ній статтю про ракові хвороби чи наслідки куріння. Я намагалася якнайшвидше перегорнути сторінку. Коли мені говорили, що курінням я сама собі завдаю шкоди, я демонстративно закурювала нову цигарку. Я і любила, і ненавиділа куріння, але найгірше було тоді, коли моя подруга сходила на прийом до лікаря і кинула курити швидко і легко, за один день.

Ми починали курити разом. Вона курила так само часто, як і я, так само насолоджувалася курінням, але вона зуміла кинути, а я – ні. А через пару тижнів ще троє моїх друзів навідалися до того ж лікаря і спокійно, без голосних заяв і фанфар, відмовилися від цієї шкідливої звички. Вони анітрохи не потовстішали. У них не було жодних симптомів абстиненції. Вони не читали мені нотацій. Вони вийшли з клубу курців, а я – ні. Коли семеро моїх друзів без будь-яких ускладнень кинули курити з допомогою того ж самого лікаря, я зрозуміла, що більше не можу його ігнорувати.

Час, проведений разом з Алленом Карром 10 грудня 1988 року, став для мене найважливішим відтоді, як у чотирнадцять років я викурила першу цигарку. Пізніше мене часто запитували, що такого особливого він розповідає, що це так легко і швидко допомагає кинути курити. Можу сказати лише одне: я завжди це довго пояснюю, а потім даю телефонний номер Аллена Карра. Якби мої слова не звучали занадто пафосно, я б сказала, що ця подія перевернула все моє життя. Аллен Карр – дивовижна людина. Його метод простий, однак по-справжньому ефективний, до того ж завдяки його методу зовсім не набираєш вагу. Кидайте курити і насолоджуйтеся життям!»

Сподіваюся, ви пробачите мені одну помилку: я вірив, що Емма більше ніколи не куритиме. Але вона знову закурила.

Цей приклад необхідно розглядати окремо, але не зараз. Мені б не хотілося порушувати послідовність подій. Оскільки неможливо втратити почуття ейфорії, якщо ти його ще не досягнув. Тож спочатку зосередимо зусилля на тому, аби стати щасливою людиною, яка не курить. А в останньому розділі поговоримо про те, як залишатися таким до скону днів. Ось і настав час п’ятої рекомендації:

НАПИШІТЬ ВЛАСНУ ЗАЯВУ.

Що таке «власна заява»? Усі курці – і жінки і чоловіки – нудяться в одній і тій же в’язниці. Щоб вибратися з неї, необхідно позбутися наслідків промивання мозку. Мета «Легкого способу» – звільнити кожного курця від негативного впливу промивання мозку. Але оскільки між чоловіками та жінками є як справжні, так і вигадані відмінності, то промивання мозку впливає на кожного з них.

Я хочу, щоб зараз ви ненадовго відволіклися і описали своє ставлення до куріння: що, на вашу думку, воно вам дає, навіщо ви курите, чому хочете кинути. Читаючи цю книжку, поступово намагайтеся позбутися наслідків промивання мозку, додавайте до власної заяви пункти, які є для вас важливими і справедливими, вказуйте номери сторінок, на яких ви їх прочитали. Можливо, ви поки не розумієте, навіщо це потрібно, але записи допоможуть вам уникнути помилки, жертвою якої стала Емма.

Нікотинова пастка – найпідступніша і найхитріша пастка, яку підсунули нам матінка-природа і людство. Професіональний ілюзіоніст ніколи не відкриватиме таємницю своїх трюків. Навіщо? Якщо фокус втратить таємницю, то ілюзія зникне, а глядачі дивуватимуться, як вони взагалі могли попастися на такий дешевий трюк. Так само відбувається і з нікотиновою пасткою. Необхідно лише прочитати пояснення, і з’ясується, що її дія до смішного проста, як ті ж циркові трюки, що базуються на довірі. Щойно ви усвідомите це і – більше ніколи не потраплятимете в ту ж саму пастку. Тобто будь-яке бажання курити зникне назавжди.

Коли все так просто, то чому б мені не пояснити, де криється пастка? Саме це я і роблю: намагаюся розкрити вам очі і показати те, що відбувається насправді. Ключ приховано в анкеті. Допоки я не розробив свій метод, ніхто не розумів природу цієї пастки. Простота цього прикладу спантеличувала всіх, заплутувала, навіть зараз він сприймається занадто ускладненим. Великі прошарки суспільства, зокрема й так звані експерти, чіпляються за подібні ілюзії та омани, найчастіше не усвідомлюючи цього. Ми довіряємо їм. Деякі з цих «експертів» – справжні вовки в овечій шкурі, які без будь-якої причини, але холодно і розважливо стежать за тим, аби в плані лабіринту, як і раніше, були помилки. Перш ніж попросити вас повірити в просте пояснення природи нікотинової пастки, мені потрібно переконати вас у тому, що факти, які вам нав’язували від народження, просто не можуть бути достовірними.

Інакше кажучи, моє твердження, що відповіді на всі запитання будуть заперечними, свідчить про те, що від цигарок курці не отримують ніякої насолоди і куріння нічим їм не допомагає. До того ж це означає, що будь-якому курцеві легко кинути курити. Усім курцям відомо, скільки недоліків має куріння, якої шкоди воно завдає здоров’ю, нашим фінансам, працездатності. Отже, якщо я зумію довести вам, що від куріння немає жодної користі, навпаки, воно спричиняє стрес і нудьгу, заважає розслаблятися й зосереджуватися, сподіваюся, ви погодитеся, що кинути курити буде не тільки легко, але й приємно. По суті, куріння мало чим відрізняється від наркотику «спустошення», який я описав у шостому розділі.

Зробимо ще один крок на шляху до свободи: ретельно розглянемо

ПРОМИВАННЯ МОЗКУ.

Розділ 8 Промивання мозку

На цьому етапі роботи я не буду доводити, що факти, які суспільство вважає правдивими, насправді помилкові. Я просто хочу, аби ви абстрагувалися від стереотипів, запитали себе, чи дійсно ці факти правдиві. Ми вже піддали сумніву перший міф – про те, що люди курять за звичкою. З’ясувалося, що насправді це не так. Куріння стає звичкою тільки тому, що люди курять, але не навпаки.

Ніхто не змушує курців кидати курити, отож, коли це стається, природно вважати, що курець сам зробив такий вибір. Чи може більшість курців пригадати, як вони закурили вперше, аби спробувати? Приміром, я – можу. Парадокс, але перша цигарка запам’ятовується нам гидким присмаком, кашлем і нудотою. Про насолоду навіть мови не може бути. Саме тому ми й потрапляємо в пастку. Підліткам здається, ніби всі курці насолоджуються курінням, тож ці уявлення витісняють природну реакцію: «Та невже до цієї гидоти можна звикнути?» Вони навіть не підозрюють, що віра в ілюзію, неначе наживка на гачку, призведе їх до тієї ж залежності.

Можна заперечити, що приохочення до цигарок розвивається згодом. Але навіщо тоді взагалі його розвивати? Навіть якщо кілька років куриш одні цигарки, то, змінюючи марку, до іншого смаку доводиться заново звикати. А при спробі перейти на легкі цигарки курці зазвичай починають вдаватися до різних хитрих прийомів, аби тільки повернутися до колишнього смаку. Безперечно, ніхто не відчуває потреби в курінні, поки не потрапляє на цей гачок. Лише курці не вміють розслаблятися, зосереджуватися, насолоджуватися їжею чи говорити по телефону без цигарки. Коли будете в людному місці, поспостерігайте за некурцями. Невже їхня поведінка багато в чому пояснюється відсутністю нікотинової залежності?

Швидше за все, ви теж пам’ятаєте той день, коли викурили першу цигарку. Ви хотіли тільки спробувати, але обмежитися однією цигаркою вам не вдалося. Ви пам’ятаєте, коли усвідомлено вирішили курити постійно, щодня, і стали панікувати, нервувати, хвилюватися, коли раптом бракувало цигарок? Цього не пам’ятає жоден курець. Хіба причина не очевидна? Обирати шлях курця ми можемо з таким же успіхом, як обирати рідну мову. Куріння – невід’ємна частина культурного середовища, у якому ми зросли. Зрештою, переважна більшість людей піддається цій спокусі, 90 % із них стають залежними майже одразу.

Правда в тому, що ми не обираємо шлях курця і не вирішуємо, чи продовжувати нам рухатися цим шляхом. Якщо в нас є вибір, то чому ж нам так важко зупинитися? Навіщо знадобилося читати цю книжку? Я неодноразово пробував зупинятися, але не зміг. Адже ми куримо не тому, що самі так вирішили, а тому, що ми не в змозі що-небудь вирішувати. Ми в пастці, з якої не знаємо виходу, чи не так? Авжеж, тут немає залізних ґрат, немає наглядачів, крім нас самих, ніби ніщо й не заважає втекти. Хіба не можна назвати залежністю це прагнення свободи, з яким нам усе одно не вистачає сил реалізувати своє рішення? Щойно я відкрив у собі нові сили, як мені сподобалося постійно робити усвідомлений вибір – вам також це сподобається.

Оскільки ми віримо, що куримо за звичкою, логічним буде припущення: чим довше й активніше ми куримо, тим глибше укорінюється звичка. Але давайте знову звернемося до незаперечних фактів: курити частіше кидають активні курці зі стажем, а не молодь, яка хапається за цигарку час від часу. Суспільство не спроможне вберегти молоде покоління від залежності. Особливо це стосується дівчат. Можна заперечити, що молоді люди, які курять час від часу, не мають ані потреби, ані бажання кидати курити. Згоден. А якщо вони курять тому, що потрапили у пастку, а не тому, що самі так хочуть, чи можна навести більш вдалий приклад залежності? Хто більш залежний – людина, яка впевнена, що сама вирішила курити, чи людина, яка переконана, що потрапила в пастку? Доки не зрозумієш, що ти в пастці, у тебе не виникне жодного бажання вибратися з неї, значить – кинути курити: твої шанси на успішну відмову від цигарок дорівнюють нулю. Звісно, якщо ми зізнаємося собі, що перебуваємо в пастці, це ще не гарантує нам порятунку, але надає таку можливість.

Запитайте себе чи іншого курця, навіщо особисто вам або ж йому куріння, і почуєте відповідь на кшталт:

«Мені подобається смак цигарки, особливо після їжі».

Вам коли-небудь доводилося їсти або хоча б жувати цигарку? Яка ж вона на смак? Коли ж цигарки дійсно мають смак, то як може одна цигарка в пачці відрізнятися від решти? Так, я знаю, що ви не можете відповісти на це запитання. Але ж ви не позначаєте цигарки в пачці ярликами «Сніданок», «До кави», «Після вечері». Курці скажуть, що цигарки рятують від нудьги та стресу, допомагають зосередитися й розслабитися. Проте заждіть: нудьга і зосередженість – протилежні стани, так само як стрес і розслаблення. Ні тих курців, ні вас дурнями не назвеш. Якщо я спробую продати вам чарівну пігулку, ефект якої буде прямо протилежний ефекту пігулки, яку ви прийняли годиною раніше, то ви назвете мене або шарлатаном, або кретином. Проте суспільство в цілому і курці зокрема готові повірити в абсолютно суперечливі властивості тютюну.

Так чому ж ми миримося з цими протиріччями? Чому без сумніву виводимо на чисту воду дурня або шарлатана, який намагається продати нам чарівну пігулку, але наївно віримо в суперечливі переваги куріння і навіть сприяємо поширенню міфів про нього? І чому ж продовжуємо це робити, незважаючи на те що наші «маленькі друзі» і «помічники» надто дорого коштують і мають небезпечні побічні ефекти?

Корінь протиріччя криється набагато глибше. У західному суспільстві ви не зустрінете батьків, які б потурали курінню дітей, причому батьки-курці більш затяті супротивники нікотину, ніж тато і мама, які ніколи не курили. Але ті ж самі батьки-курці довго і заповзято пояснюватимуть вам, що від куріння вони отримують насолоду, воно їм допомагає, от тільки головне, щоб цього не чули діти.

Навіщо ж таке неприховане лицемірство? Хоча насправді це не лицемірство: усім курцям здається, що вони курять тому, що опинилися в пастці, а не тому, що самі так вирішили.

Одна з причин, з якої я хочу, щоб ви поки що продовжували курити, у тому, що ви не дізнаєтеся правди про куріння, якщо відразу кинете курити. Адже зараз ви курите тому, що вірите в неземну насолоду, яку нібито отримуєте від цигарок, тож якщо кинете курити, то віритимете в ту насолоду все життя. Але як тільки-но ви зрозумієте, що насолоди як такої немає, то не сумуватимете за нею все життя. Якщо глибоко в душі ви переконані, що цигарки чудові на смак, а куріння – приємне заняття, перевірте себе: закуріть негайно. Зосереджено глибоко затягніться шість раз поспіль і запитайте себе, чи дійсно вам це подобається. Зосередьтеся на цигарці, яку ви тримаєте в руці, на смаку диму в роті, на відчутті в легенях.

Виконати цю вправу набагато складніше, ніж здається. Річ у тім, що переважну більшість цигарок ми викурюємо машинально. Навіть ілюзія насолоди розвіюється, коли щоразу ми усвідомлюватимемо, що втягуємо в легені шкідливий канцерогенний дим, що досить однієї цигарки, аби спровокувати розвиток ракової пухлини, що впродовж свого життя ви витратите на цигарки понад 50 тисяч фунтів стерлінгів.

Звісно, це пояснює те лицемірство, ті подвійні стандарти, а також те, чому в цілому чесні люди брешуть собі та іншим, коли йдеться про куріння. Це не навмисний обман, радше ознака відсутності вибору. Це спроба впоратися з життєвими проблемами за допомогою цигарок, а також намагання виправдати куріння загальновизнаними причинами.

Жіночі причини, на які ми щоразу посилаємося, у буквальному значенні слова перевірені і випробувані іншими жінками-курцями. Зазвичай жінки перебувають у тісному контакті одна з одною ще з юності, і всі перераховані виправдання досить популярні серед них. На різних життєвих етапах жінка користується найбільш доречними виправданнями, аби продовжувати курити, до того ж її подруги-курці підтверджують справедливість цих виправдань.

Коли особисте життя не складається, цигарки слугують розрадою. Коли на поверхню випливають стрес і напруження, цигарки допомагають заспокоїтися і дають можливість абстрагуватися від емоційних «американських гірок». А згодом, коли природні процеси в жіночому організмі створюють гормональний дисбаланс, жінки продовжують курити тому, що впевнені: цигарки просто-таки необхідні для підтримування балансу. Спливає час, а приводи, виправдання і пояснення продовжують існувати. Вони приховують правду. Зрештою, нікому не хочеться привселюдно визнати, що всі довкола почувають себе нещасними, і дійти висновку:

ЯКА Ж Я ДУРЕПА! З МЕНЕ ГОДІ!

Однак згодом занепокоєння лише посилюється: виникає страх перед відмовою від куріння і життям без цигарок. І ми йдемо на компроміс: «Я кину курити, тільки не сьогодні. Зараз це не на часі». А поки не варто засмучувати навколишніх, нагадуючи їм, яку дурість ми робимо щоразу, коли закурюємо цигарку, – от ми і замовчуємо правду. Нам подобається курити під час стресу, розслаблення, радості, нудьги і зосередженості. І що залишається? Тільки час, витрачений на їжу (багатьом з нас особливо подобається курити під час їжі та ще перед сном – коли ми взагалі не куримо). Нам складно визнати, що слушної миті для відмови від куріння просто не буває. Ось одна з хитрощів не тільки нікотинової, але й багатьох інших пасток: вони побудовані з таким розрахунком, щоб усе життя тримати нас у полоні.

Поки я ще не довів, що курці від куріння не отримують навіть крихти насолоди і воно аж ніяк не допомагає їм у житті. Але якщо ви здатні легко сприймати викладену інформацію, то не заперечуватимете, що уявлення про куріння, нав’язані нам суспільством, не відповідають одне одному. Вони лише зайвий раз заплутують нас, бо то є накопичення протиріч і штампів. У цьому ви переконаєтеся згодом. То в чому ж правда? Пропоную уважно розглянути

НІКОТИНОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ.

Розділ 9 Нікотинова залежність

Тютюн належить до тієї ж родини рослин, що й беладона. У тютюні міститься сильнодіюча отрута, яка входить до складу промислових інсектицидів. Учені, працюючи з ним у лабораторіях, надягають спеціальні костюми хімічного захисту, такі ж як для роботи з радіоактивними відходами. Аби купити великий флакон цього інсектициду (15 моль – розміром із флакончик очних крапель), потрібен дозвіл. Придбати грам нікотину на вулиці не можна – це вам не грам героїну.

Нині в результаті нікотинової залежності щорічно вмирає приблизно півмільйона людей. Можливо, ви здивуєтеся, довідавшись, що ця цифра щороку зростає. За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 30-х років XXI століття річна смертність від захворювань, пов’язаних з курінням, перевищить 10 мільйонів осіб.

У середньому одна цигарка містить 0,5 міліграма нікотину. 1000 міліграмів становлять 1 грам. Якщо людині ввести у вену нікотин, що міститься всього в одній цигарці, то вона помре. Одначе прошу вас: візьміть на віру, не переконуйтеся в правді моїх слів експериментальним шляхом.

Нікотин – найбільшсильнодіючий і зухвалий наркотик з усіх нині відомих людству, який призводить до найсильнішого звикання. Свого часу на залежність від нього страждали понад 90 % дорослого населення в західному суспільстві. Під час кожного затягування через легені в мозок потрапляє доза нікотину, що діє набагато швидше, ніж доза героїну, введена безпосередньо у вену. Якщо одну цигарку ви викурюєте за двадцять затягувань, то до вашого організму надходить майже двадцять доз нікотину.

Щойно ви гасите цигарку, як нікотин починає швидко виводитися з вашого організму і з’являються симптоми абстиненції. Курці вважають ці симптоми жахливою травмою, якою супроводжується будь-яка спроба відмови від куріння. Насправді фізичні прояви абстинентного синдрому при нікотиновій залежності настільки слабкі, що їх можна і не помітити. Це відчуття порожнечі і невпевненості, чимось воно нагадує звичайний голод. Ми розпізнаємо цю потребу за бажанням робити що-небудь руками і пояснюємо її як «хочу курити!».

Через тридцять хвилин після викуреної цигарки вміст нікотину в крові знижується наполовину, через годину – на три чверті. Цим і пояснюється потреба більшості курців приблизно в двадцяти цигарках на день. Одразу після споживання нової цигарки нікотин знову надходить до організму, і почуття порожнечі та невпевненості зникає. На зміну їм приходить приємне відчуття, яке курці називають насолодою або ж розслабленням. Це те ж саме, що зняти тісні туфлі. Молодь іноді говорить, що куріння «плющить». Чому описи такі різні? Тому що коли ми починаємо курити, то отриманий досвід у жодному разі не можна назвати приємним.

Я називаю це відчуття порожнечі і невпевненості «маленьким чудовиськом». Чому саме так? Тому що воно дійсно існує, але залишається або майже невловимим, або ледь помітним. 99,99 % курців живуть і вмирають, так і не довідавшись про це «маленьке чудовисько». Багато років я був переконаний, що в мене нікотинова залежність. А ще говорив, що в мене залежність від гольфу. Але ні в першому, ні в другому випадку я не вірив, що в мене залежність від наркотику. Нікотин у моїй уяві був просто коричневою бруднуватою речовиною, що підфарбовує пальці та зуби. Безумовно, я і не підозрював, що намагаюся нагодувати оте ненажерливе «маленьке чудовисько», і це єдина причина, що змушує мене і решту курців закурювати одну цигарку за іншою.

Якщо ви й досі не зрозуміли суті моїх роз’яснень, не хвилюйтеся.

Напевне, ви зараз думаєте: «Якщо все так просто, то не може бути, щоб тільки Аллен Карр про це знав!» Але хитромудрий фокус стає простим і зрозумілим тільки після того, як його викриють. До Галілея люди дивилися, як Сонце сходить на сході й сідає на заході, і слідом за «експертами» повторювали те, у що вірили всі жителі планети: Сонце обертається навколо Землі – це ж зрозуміло кожному, навіщо сумніватися. Тепер ми вже знаємо: то була ілюзія, що виникла в результаті єдиного міфу, зруйнувати який було досить просто. Однак ця ілюзія мала таку владу, що людство не скоро вирвалося з її полону. Та й сьогодні ми сприймаємо це так, ніби Сонце дійсно сходить на сході й сідає на заході, а не Земля обертається навколо своєї осі, тому Сонце то з’являється, то зникає.

Нікотинову пастку важко помітити з кількох причин. По-перше, «маленьке чудовисько» – усього лише відчуття, і, хоча його наслідки помітні, саме відчуття невидиме. А все, що не можна побачити, наприклад електрика, важко піддається нашому розумінню. По-друге, саме відчуття майже невловиме. По-третє, його нелегко відрізнити від звичайного почуття голоду або невпевненості, а це остаточно збиває нас з пантелику. Четверта, головна причина обману – зворотна дія пастки. «Маленьке чудовисько» починає свої тортури, вимагаючи цигарку, тільки коли ми не куримо. Ба більше – є ще певний час між викурюванням останньої цигарки і потребою закурити нову. Але щойно ми затягуємося цигаркою, як нас миттєво охоплює хвиля полегшення. Ми відразу розслабляємося і забуваємо про негаразди, які ще хвилину назад не давали нам спокою. Ми не знаємо, як цигарці вдається створити таке чудо, – так само як не знаємо, чому після клацання вмикача спалахує лампочка. Нам і не потрібно це знати. Досить пам’ятати, що дива трапляються. Тож зрозуміло, чому курці сприймають цигарки як джерело насолоди та розради.

До речі, ця зворотна дія – ключ до розуміння будь-якої наркотичної залежності. Той, хто ніколи не сидів на героїні, злякається, побачивши, як наркоман вводить собі у вену дозу. Спостерігачеві цілком зрозуміло, що наркоман жадає не яскравих галюцинацій, а порятунку від мук абстинентного синдрому. Ще одна тонкість залежності полягає в тому, що процес розвивається непомітно і поступово, незважаючи на те що залежність виникає після першої ж дози. Тому потрібні роки, аби ми усвідомили, що потрапили на гачок. Ми усвідомлюємо це тільки тоді, коли намагаємося кинути курити і розуміємо, що в нас нічого не виходить. Проте й у цьому випадку правда не відразу нам відкривається. Ми починаємо шукати пояснення і виправдання. Найулюбленіше з них: «Я обрав невдалий час». Спочатку ми можемо не згадувати про куріння днями, навіть тижнями. Ми розсміємося в обличчя тому, хто скаже, що згодом відсутність цигарок нас лякатиме.

Залежність чимось нагадує дорослішання і старіння: вона розвивається так повільно, що ми цього не помічаємо. Щодня ми почуваємося так само, як і напередодні, щоранку бачимо в дзеркалі ту ж саму людину, що й двадцять чотири години тому. Але подивіться на своє фото, зроблене десять років тому, і ви зрозумієте, що різницю можна побачити неозброєним оком. Так і з курінням. Ми забуваємо про те, як до виникнення залежності раділи святам і вечіркам, як зосереджувалися на проблемах і боролися зі стресом. І навіть якщо й звертаємо увагу на неприємну млявість, то приписуємо її не нашим «маленьким друзям», а старінню.

Якби ж можна було зберегти «фото» власного доброго самопочуття, яким воно було, доки ви не потрапили до пастки! Корисно було б заглянути у власний мозок і нутро та побачити, як зміниться стан організму всього через три тижні після викурювання останньої цигарки. Маю на увазі не тільки фізичні зміни чи прилив енергії: ідеться про впевненість у собі й почуття цілісності. Ви, напевно, зараз подумали: «Невже мені дійсно буде так добре?» Для вас залишиться загадкою, чому ви раніше цього не розуміли. На курців ви дивитиметеся не із заздрістю, а з жалістю, як на наркоманів, які сидять на героїні. На жаль, перенести вас далі, ніж на три тижні вперед, я не можу, але ви зробите це самі. Досить лише відкритися, дотримуватися вказівок і включити уяву.

Колись, можливо, ви вже відмовлялися від куріння на три тижні чи й довше, але не відчували описаної мною ейфорії. Я вам вірю: зі мною кілька разів було те ж саме. Однак раніше ми не мали «Легкого способу».

У нікотинової пастки є ще одна хитра особливість, про яку я розповім, перш ніж перейду до головної теми книжки: жінки і куріння. Ця особливість пов’язана безпосередньо з імунітетом. Ви ніколи не ламали голову над тим, яким чином дикі тварини відрізняють корисну їжу від отрути? Людям робити це легко. Якщо в нас розумні й відповідальні батьки, вони заберуть подалі від нас усі отруйні речовини, поки ми не подорослішаємо і не навчимося остерігатися їх. А як же справляються з цим завданням дикі тварини? Матінка-природа наділила все живе на нашій планеті різними особливостями, призначеними спеціально для виживання. Візьмемо вашого кота – це свійська тварина, і вам не спаде на думку нагодувати його отрутою. Але кіт про це не знає. Ви помічали, як довго він обнюхує їжу, що викликає в нього підозру? Лише потім він наважується або проковтнути з апетитом, або насторожено лизнути. Іноді кіт взагалі не торкається їжі – повертається і йде, високо задерши хвіст, неначе йому підсунули отруту. Тому що ви дійсно ледь не отруїли його!

У нутрощах істоти є два геніальні апарати – органи смаку і нюху. Те, що погано пахне, – отрута. Якщо запах викликає сумнів, то спробуй шматочок. Якщо цей шматочок несмачний – перед тобою отрута. Ця система розпізнавання настільки ефективна, що дає змогу розрізняти за смаком і запахом колись їстівну, але зараз уже зіпсовану їжу. От чому перші цигарки і алкоголь видаються нам огидними на смак. Організм подає нам сигнал: «Це – отрута, не вживай її!» Щасливці дослухаються до застережень і більше ніколи не курять і не п’ють спиртних напоїв. Але навіть якщо ми пручаємося, матінка-природа не кидає нас напризволяще. Вона могла б заявити: «Я тебе попередила, а далі – як знаєш. Якщо ти проігнорував застереження, тобі ж гірше». Але вона нічого подібного не робить. Натомість вона дає нам другий шанс: змушує кашляти, викликає запаморочення і нудоту, а якщо й цього нам мало – подбає про те, щоб нас вирвало.

Чимало людей вважає кашель, нудоту і блювоту хворобами. Хоча це тільки симптоми хвороби і частково – засоби зцілення. Кашель і блювота – ще два хитромудрі механізми виживання, якими матінка-природа наділила нас, щоб ми могли виводити отруту з легенів і шлунка.

На цьому її бажання захистити нас не закінчується. Якщо ми продовжуємо регулярно курити і вживати спиртне, то матінка-природа дійде висновку, що в нас просто немає вибору, і річ не в тім, що ми не надто розумні для такого вибору (парадокс, але вона права!). І тоді матінка-природа звертається до ще одного інструмента для виживання, який можна по праву назвати дивом. Розглянемо, як влаштована

НАША ІМУННА СИСТЕМА.

Розділ 10 Наша імунна система

Як і більшість людей, я ніколи не приділяв особливої уваги ні своїй імунній системі, ні будь-яким іншим аспектам фізичного функціонування власного організму (якщо не враховувати період статевого дозрівання і старіння, щодо яких я ні з ким не радився). Коли подорослішав, то переконався, що хворіти час від часу – цілком нормально. А потерпати від важких хронічних, ба навіть невиліковних хвороб судилося людям похилого віку. Коли я хворів (таке траплялося порівняно рідко), то звертався до лікаря, який прописував мені всілякі мазі чи піґулки, які зціляли мене. Тож заслуги імунної системи залишалися непоміченими.

Лише з плином часу я второпав, що дикі тварини могли б запросто обійтися без допомоги ветеринарів (якби не отруювали місця їхнього природного перебування!). І рід людський також спроможний проіснувати сотні тисяч років, не звертаючись до лікарів і цілющих трав. Кожен медик знає, що найпотужніша та найефективніша цілюща сила, яка відома нам сьогодні, – наш імунітет. Це ще один інструмент, дарований нам природою для виживання.

Наша імунна система не лише бореться з хворобами: механізм її дії настільки складний, що коли ви продовжуєте регулярно труїти власний організм, то вона здобуває часткову стійкість до цієї отрути. Распутін вижив після дози миш’яку, яка у двадцять разів перевищувала дозу, якої вистачило б для вбивства середньостатистичної людини. Адже у Распутіна з часом виробився імунітет до миш’яку. Стійкість до отрути (варфарину) миші і пацюки здобувають вже у третьому поколінні.

Коли ми привчаємо себе регулярно вживати спиртне й курити, то в нашому організмі виробляється імунітет до огидного смаку і отруйної дії алкоголю та нікотину. Раджу не квапитися з висновком: «Чудово! Значить, імунна система вбереже мене від раку легенів, емфіземи, атеросклерозу та інших смертельних хвороб», адже ви не тільки здобуваєте частковий імунітет до отруйної дії наркотику, але й пристосовуєте той-таки імунітет до цього наркотику. Це твердження вимагає роз’яснення.

У курців, так само як і в некурців, бувають вдалі й невдалі дні. Щоб не заплутатися остаточно, припустімо, що до першої цигарки ми почуваємося нормально. Звісно, викурюючи першу цигарку, ми можемо закашлятися, у нас може бути запаморочення. Та ми не звертатимемо уваги на симптоми отруйного впливу, тож припустімо, що наше самопочуття, як і раніше, нормальне. Ми гасимо першу цигарку, нікотин починає виводитися з організму, у нас з’являються ознаки абстинентного синдрому. На цьому етапі відчуття порожнечі й невпевненості настільки слабке, що ми його навіть не помічаємо. Ми просто розуміємо, що наше самопочуття трохи гірше за звичайне. Якщо ми закуримо ще одну цигарку і нікотин знову потрапить до організму, то відчуття порожнечі зникне, і ми відчуємо себе так само, як і до першої цигарки.

Саме в цьому і криється приголомшливий парадокс. Якщо я кажу правду, значить, курець продовжує курити тільки з однієї причини – аби почуватися так само, як і до першої викуреної цигарки. Тобто від куріння ми отримуємо єдину насолоду і єдину допомогу:

ВІДЧУТИ СЕБЕ НЕКУРЦЕМ.

Так, насолода і допомога цілком реальні, але спроба приписати таку заслугу цигаркам помилкова. Навпаки, саме цигарки й спричинили погіршення вашого самопочуття. Стверджувати, нібито цигарки допомагають вам розслабитися – це те ж саме, що вихваляти тісні туфлі, які буцімто знімають напруження. Тому, звісно ж, друга цигарка проблему не вирішує, навпаки: вона забезпечує ваш організм нікотином і знову змушує потерпати від абстинентного синдрому, і ці страждання не припиняються до скону днів. Таким чином, справжню насолоду можна відрізнити від наркотичної залежності. Приміром, я люблю омарів, але прекрасно почуваюся без них роками і анітрохи не переймаюся тим. Я не відчуваю невпевненості в собі й не панікую, коли зі мною немає хоча б одного омара, мені абсолютно не потрібно завжди і всюди мати про запас щонайменше двадцять омарів, аби бути спокійним і впевненим у собі! Куріння викликає ланцюгову реакцію: кожна попередня цигарка викликає потребу в наступній.

Але повернімося до імунітету. По мірі того як наш організм виробляє імунітет до нікотину, ми дізнаємося, що, закурюючи нову цигарку, не повертаємося до норми. Ми живемо в стані перманентного нікотинового похмілля, дискомфорту і вважаємо його нормальним. На превеликий жаль, ми засвоюємо моделі поведінки і щиро віримо, що зможемо їх позбутися. Як і решті видів наркотичної залежності, курінню характерна потреба в частішому вживанні наступної дози. Як результат – процес стає постійним. Разом із тим отруйний вплив накопичується. Властивість будь-якої наркотичної залежності: чим гірше самопочуття, тим сильнішою є потреба в тому, що ви вважаєте своїм помічником і другом. Коли я дійшов до стану майже безперервного куріння, то зовсім не звертав уваги на вплив наркотику і вже не сподівався на насолоду чи допомогу, які нібито надає куріння. Мій фізичний стан погіршився настільки, що я зрозумів: якщо не зупинюся, то невдовзі помру. Одначе психологічно я був настільки залежний від отих «опор», що погоджувався скоріше вмерти, ніж кинути курити.

Настав час приділити увагу одному з найважливіших аспектів будь-якої залежності. Коли ми молоді та сильні, то не думаємо про здоров’я, до того ж якщо куріння нам по кишені, то й поготів не виникає бажання позбутися цих «друзів» і «помічників». Поступово звикаючи до годування «маленького чудовиська», ми збільшуємо дозу, погіршуючи тим самим ситуацію. Згодом у нас розвивається «кашель курця», з’являються млявість і задишка. Разом із тим у нашому житті збільшується рівень стресових ситуацій, і ми боремося з ними за допомогою куріння. Як результат – виникають нові проблеми, пов’язані зі здоров’ям і фінансами. Зрештою розуміємо: від куріння ми не отримуємо жодної насолоди! Спочатку вирішуємо скоротити кількість цигарок, що викурюємо за день, але на той час ми вже дійшли до так званої критичної точки. Рано чи пізно цього стану досягають усі наркомани, тому дуже важливо зрозуміти його значення. Критичну точку можна порівняти зі станом комахи, яка, вдовольнившись нектаром комахоїдної рослини, захотіла полишити її, але, виявляється, це неможливо, і невдовзі настане черга рослини харчуватися комахою.

Ось тоді-то одна частина нашого мозку хоче курити якомога більше, а друга – прагне курити якнайменше. Досить складна ситуація: нам не можна курити, скільки нам хочеться, проте ми куримо дуже багато. Так втрачаються останні ілюзії щодо насолоди, яку буцімто отримує курець.

Якщо оте «маленьке чудовисько» здатне довести до такого стану колись цілком щасливу і здорову людину, значить, можна стверджувати, що воно зовсім не маленьке, навпаки, величезне. Я називаю його «маленьким» лише тому, що фізична абстиненція аж ніяк не є основною проблемою. Раніше я вже пояснював: ми майже не помічаємо існування цього «маленького чудовиська» – настільки незначні наслідки. Нам воно відомо лише під кодовою назвою «хочу курити».

Іноді фізичні прояви абстиненції стають помітними. Поспостерігайте за курцями, які змушені бути без цигарки довше звичного для них часу. Вони починають хвилюватися і нервувати, крутять в руках запальничку чи пачку цигарок. Їхні руки хоч-не-хоч тягнуться до губ, м’язи обличчя мимоволі напружуються. Таке відчуття курці описують як потребу будь-чим зайняти руки. У некурців подібні проблеми не виникають.

На початку групових занять я завжди кажу курцям, що їхня недовіра до моїх слів більш ніж очевидна. Зазвичай ми дозволяємо курцям диміти під час заняття і навіть заохочуємо їх, але буває й таке, коли ніхто із слухачів не курить і нікому з них не хочеться починати першим. Курці нервують, їхні руки тягнуться до рота. Я перериваю свою розповідь і кажу їм про ці явні ознаки нервозності. А після пояснюю, що роблю це не із садистських міркувань чи бажання спантеличити людей, а з двох вагомих причин.

По-перше, я привертаю увагу курців до одного факту: під час куріння вони не стільки розслабляються, скільки позбуваються нервозності, яку вони відчувають, коли не курять.

По-друге, я розумію, що слухачі не тільки починають нервувати, але й відволікаються. Ось ще одна причина, через яку я прошу курців продовжувати курити, допоки вони не дочитають мою книгу. Я зовсім не хочу, аби ви крутилися на місці і квапилися. Краще розслабтеся та уважно слухайте мої пояснення.

Можливо, таким чином я визнаю, що куріння допомагає зосередитися? Навпаки: це доводить, що куріння заважає сконцентрувати увагу. Згодом я це поясню.

На щастя, гострої залежності від самого наркотику в нас ніколи не виникає. «Маленьке чудовисько» – усього лише частина загальної ілюзії, каталізатор серйозної проблеми під назвою

«ВЕЛИКЕ ЧУДОВИСЬКО».

Розділ 11 «Велике чудовисько»

Це «чудовисько» – наслідок промивання мозку. Ми переконані в тому, що куріння – це справжня насолода і опора в житті, тож, аби кинути курити, знадобляться неймовірні зусилля. Відмова від куріння видається нам страшною травмою, і якщо ми зробимо неможливе й відмовимося від нього, то життя назавжди втратить колишню привабливість і протиставити стресу нам буде нічого. «Велике чудовисько» – це ще й віра в ілюзії, перераховані в анкеті. І цей список із двадцяти пунктів невичерпний.

Отже, я впритул наблизився до найважчої частини книжки. Мене вже обвинувачували в самовпевненості. Та мені байдуже до цих обвинувачень. Бо в мене є причини на те, аби бути самовпевненою людиною. Я переконаний у своїй правоті, адже вона народилася внаслідок розчарувань і пережитих мною прикрих моментів, а отим «експертам» не довелося цього випробувати на собі. Довгі роки я спостерігав за фахівцями, які діяли в повній відповідності з поглядами, які панували щодо куріння. Мене здивувала їхня обмеженість, а також небажання задіяти радикальний, але ефективний підхід. Лише зараз, через двадцять років, більшість фахівців починає розуміти, як важливо брати до уваги не тільки сам наркотик, але й психологічний стан кожної конкретної людини, яка потерпає від залежності. Накопичені мною знання про наркотичну залежність – результат двадцятирічного спілкування з пацієнтами, а також відповідей на численні запитання, мета яких – розвіяти занепокоєння нікотинозалежних людей.

«Легкий спосіб» не діє на деяких курців тільки тому, що вони виконують не всі вказівки. А не виконують вони їх тому, що прислухаються до порад лікаря чи іншого так званого експерта.

Якщо я намагатимуся стримувати свій запал чи видаватиму себе за скромнягу, то ви, швидше за все, не повірите мені, отже – не так старанно дотримуватиметеся вказівок.

Потішу себе думкою, що кодовий замок на дверях в’язниці, у якій сидять курці, я зламав завдяки своєму інтелекту. Хоча й прекрасно розумію: своїм відкриттям я зобов’язаний ряду випадків та інцидентів, що уможливили появу зроблених мною висновків, якими тепер може скористатися кожен курець. Цей метод – щось на кшталт корисного винаходу, який мусить бути в кожній оселі.

Я НІКОЛИ НЕ МАВ ІЛЮЗІЙ ЩОДО ПРИЄМНОГО СМАКУ ПЕВНИХ ЦИГАРОК.

Коли я тільки-но починав курити, то суміші різних сортів тютюну були не такі вишукані, вони не містили в собі підсолоджувачів, таких як мигдальне масло; цигарки були без смаку ванілі й гліколю, що зволожує горло і полегшує куріння. Я пам’ятаю, якими огидними були для мене перші цигарки, однак невдовзі почав курити їх одну за одною. Активний курець не має жодної ілюзії щодо насолоди, яку буцімто отримує від куріння. Я завжди пишався своїм умінням іти власним шляхом, а не перетворюватися на вівцю з отари. Щоранку мені доводилося спостерігати, як відкашлюється й відхаркується мій батько, тож я розумів, що від того куріння немає ані крихти насолоди. До того ж я знав, що маю вдосталь сили волі. У інших сферах моєї діяльності все було в моїх руках, я все тримав під контролем – нікому не дозволяв брати наді мною верх. Однак перед цигарками я спасував – незважаючи на те що ненавидів їх і знав, що коли-небудь вони мене таки знищать. Коли ж я намагався відмовитися від куріння, то був неспроможний зосередитися, не міг радіти життю і переборювати стреси, ставав нещасним, безвладним і врешті-решт піддавався спокусі.

Якось син переконав мене прочитати статтю з сімейної медичної енциклопедії. Пояснювати йому, що мені прекрасно відомо про шкідливість куріння, я не став. Тому з небажанням заглянув у статтю й одразу зрозумів, що цей текст важкий для сприйняття – він був переобтяжений термінами на кшталт «капілярне ложе», «адреналін», «норадреналін», «біохімічна реакція», «інгібуючі клітини» тощо. Проте невідомо чому, але я продовжував читати і поступово захопився. Ця історія залишила по собі враження, ніби я довго дивився на просту і зрозумілу картинку, аж раптом її пазли склалися зовсім інакше, і на моїх очах зображення змінилося. Проте варто було кліпнути очима, як ілюзія зникала.

Трохи згодом я зрозумів зміст тієї мови. У статті повідомлялося: коли нікотин виводиться з організму, то курці відчувають порожнечу й невпевненість, від яких рятує лише наступна цигарка.

Я не просто кліпнув – я закліпав очами. Однак сформована картинка не зникала: вона, як і раніше, була виразною і не перемішувалася з тією, з якої виникла. Заждіть, я все поясню. То не я відкрив, що при виведенні нікотину з організму курці відчувають спустошеність і невпевненість, які зникають лише при закурюванні наступної цигарки. Безперечно, медикам цей процес був відомий вельми давно, значить, і виробникам тютюнової продукції також, але його сприймали просто як одну з причин, через яку курцям важко кинути курити.

Суть мого великого відкриття в іншому. Я зрозумів, що люди продовжують курити, аби «почухати там, де чешеться», а не тому, що їм подобається це робити, – не заради розслаблення, доповнення до їжі, намагання зосередитися чи подолати стрес. Ніхто не буде навмисне сувати руки в окріп тільки для того, аби згодом, коли їх витягне, відчути полегшення. Але саме так і роблять курці. Чітко усвідомивши це, вони з радістю кидають курити раз і назавжди.

Коли я взявся за роботу, то вважав, що зумію зцілити будь-якого курця – досить сказати йому: «Слухай, ти куриш тільки тому, що без нікотину почуваєш себе невпевнено, а коли знову вводиш його в організм, то до тебе повертається впевненість. Це те ж саме, що носити тісні туфлі заради можливості потім зняти їх і відчути полегшення!» Як це наївно! З таким успіхом Галілей міг би заявити: «Ні, це не Сонце рухається по небосхилу. То Земля обертається навколо своєї осі й створює таку ілюзію». А потім чекати, доки всі візьмуть на віру його слова. Напевне, у відповідь він почув би: «Якби Земля оберталася, то ми б це відчували. Коли щось і обертається, то лише твої мізки!» А мені найчастіше відповідали так: «Коли ти кажеш, що жодного разу в житті не отримував насолоди від цигарок, я тобі вірю. Чому ж ти не можеш повірити, що цигарками я дійсно насолоджуюся?»

Згодом я зрозумів: аби переконати курця в моїй правоті, я мушу колись таки позбавити його від наслідків промивання мозку та ілюзій, а затим показати, що його переконання помилкові.

«Легкий спосіб» складається з двох частин: перша – це усунення наслідків промивання мозку, друга – пояснення сутності нікотинової пастки. В обох я спираюся на комунікацію. Не менш очевидно й те, що при спілкуванні з представниками і жіночої, і чоловічої статі треба враховувати фізичні та емоційні відмінності між ними.

Написати цю книжку мене підштовхнули два фактори. Перший був пов’язаний з добрими новинами, а другий – з поганими. Погані новини – це листи жінок, життя яких занапастило куріння. Вони настільки хотіли кинути курити, що вдавалися заради цього до героїчних зусиль, але нічого так і не досягли.

Добрі новини – листи від таких жінок, як Деббі. Вони не тільки надихають мене, спонукують і надалі вести боротьбу проти нікотинової залежності, але й дарують надію тим, хто поки ще не зміг подолати пристрасть до цигарок.

Я вже говорив, що в листі Деббі не сказано, як діє «Легкий спосіб». Проте зрозуміло, у якому настрої вона писала цього листа – отже, ця радість доступна й вам.

Цього і будемо прагнути. Однак дозволю собі нагадати, що не варто нав’язувати думку: «Я нізащо, ніколи в житті не викурю жодної цигарки». Такої позиції стосовно героїнової залежності могла б дотримуватися людина, яка ніколи не вживала героїну. Я хочу, аби ви, побачивши курця, думали: «Шкода бідолаху! Яке щастя, що я тепер вільна!», а не: «Іноді жалкую, що мені не можна курити».

Щоб постійно дотримуватися викладеної вище позиції, спочатку необхідно позбутися наслідків промивання мозку і сприймати куріння як хворобливу залежність від наркотику під назвою «спустошення». Ми вже відмовилися від деяких помилкових переконань, решту – поставили під сумнів. Однак потрібно позбутися їх повністю. До речі…

ЯКІ ПАРФУМИ ВАШІ УЛЮБЛЕНІ?

Розділ 12 Які парфуми ваші улюблені?

Мене завжди полонили жінки, які вибагливо ставляться до своєї зовнішності. Деякі з них здатні витрачати безліч часу і грошей, підбираючи ефектний одяг і аксесуари, задихатися під ковпаком, роблячи зачіску, чистити зуби і шкіру, ретельно наносити макіяж, стежити за тим, аби парфуми були вишуканими і не дратували того, хто поряд. Урешті-решт виходить витвір мистецтва – ні більше, ні менше. Але всі ці старання здатний звести нанівець запах із рота, що нагадує «аромат» переповненої попільнички. Класичний приклад – акторка Джоанна Ламлі. У цієї дивної красуні безліч талантів, зокрема сумнівна здатність курити без упину, що поступово перетворює її на обсипану попелом нечупару, яка постійно тримає цигарку в зубах.

Звісно, усе це ви знаєте і без мене. Можливо, колись ви вчилися «звабливо» курити, позуючи перед дзеркалом. Є навіть веб-сайт, повністю присвячений сексуальному курінню! Але якщо на вас направлено об’єктив фотоапарата або ж камери, то чи зможете ви прийняти правильну позу, надути губки і звабливо закурити? Нізащо! Ви почнете судорожно шукати: «Де б мені погасити цигарку?»

Про це мені часто пишуть: «Я сама собі псую життя. З таким же успіхом я могла б обмазуватися перегноєм з голови до ніг! Не розумію себе. Це треба ж бути такою дурепою!» Не хвилюйтеся: усі курці звинувачують себе, навіть якщо нікому в цьому не зізнаються, але жоден із них не може зрозуміти, чому продовжує курити. Може здатися, що причина цьому – безпросвітна дурість, але насправді людьми керує страх. Це характерний приклад сили впливу нікотинової залежності.

Ще одна розповсюджена тема листів, які я отримую від жінок, – вплив куріння на колір обличчя і кровообіг. Я бачив, з яким нестерпним болем вмирали від раку, спричиненого курінням, мій батько і старша сестра. Напевне, у багатьох із вас близькі теж помирали від наслідків споживання нікотину, але навіть життя в такому пеклі вас не зупинило. На мою думку, захворювання на рак легенів – справа випадку і везіння. Певне, ви вже запідозрили, що я скористався методом лікарів і почав вас залякувати? Зовсім ні: цей прийом не допоміг мені, а якби він допоміг вам, то ви зараз не читали б цю книжку.

Хоча, якби ви знали достеменно, що наступна цигарка спровокує рак легенів, то закурили б ви її чи ні? Коли б я мав можливість бачити, що відбувається в моєму організмі, то напевно перестав би курити. Ні, я не про забиті нікотином легені. Нікотинові плями на зубах і руках теж не турбували мене, хоча мені відомо, що цією проблемою переймаються майже всі жінки. Але курити вони через це не припиняють! Чимало курців знаходять витончені способи заглушити запах цигарок, також вони використовують свій улюблений засіб – лимон, – аби стерти з рук плями нікотину.

Та зараз я говоритиму про поступову зашлакованість усіх кровоносних судин, яка згодом збільшується. Ефект такий же самий, як і при використанні хімічного добрива, виробленого на основі отрути. Якщо підгодовувати рослини невеликими, ретельно відміреними дозами, їхній ріст прискориться. Насправді ж рослина всіма силами нарощує захисні шари тканин, щоб уберегтися від щоденних доз отрути. Якщо продовжувати й надалі годувати її добривом, з’являться перші ознаки зів’янення: пожовкле листя, чорні плями, засохлі гілки. Зміни, викликані отрутою, можна побачити неозброєним оком. Під час куріння кисень та інші поживні речовини, необхідні внутрішнім органам, м’язам і кісткам людського організму, поступово витісняються чадним газом, іншою отрутою. Як наслідок, тепер назавжди маю сірий колір обличчя. Але, незважаючи на весь свій інтелект, ми не хочемо приписувати ці зміни курінню і стверджуємо, що це наш природний колір обличчя або ж наслідок перевтоми.

Ба більше – шкіра пересихає, на ній з’являються темні плями, перед очами плавають цятки (особливо коли ми різко встаємо), розвивається варикозне розширення вен. Усі ці зміни ми списуємо на вік. Але, на мою думку, найнебезпечніше куріння впливає на функції імунної системи. Принцип її дії подібний до банку – у його резервів є ліміт. Продовжуйте виснажувати той ліміт і зрозумієте, що ймовірність перевитрати неминуча.

Ми не гірше за медиків знаємо, що куріння викликає задишку, астму, бронхіт, емфізему та інші захворювання органів дихальної системи. Усе це нам відомо. Однак ми часто-густо забуваємо про нашу імунну систему. Вона веде постійну боротьбу проти повсякденних нездужань і хвороб, зокрема й онкологічних. Якщо імунна система ушкоджена, вона не здатна впоратися зі своєю роботою, тож змушена розставляти пріоритети. Так буває, коли на нас звалюється одночасно кілька справ і ми не справляємося з навантаженням. Поспостерігайте за завзятими курцями. Ви переконаєтеся, що в них сірі обличчя, суха шкіра, застиглий тьмяний погляд. Така їхня розплата за куріння на все життя, звісно якщо їм ПОЩАСТИТЬ уникнути важких хвороб.

А чи доводилось вам чути про курців, яких лікарі попереджали: якщо вони не кинуть курити, у них може початися гангрена, через яку можлива ампутація пальців ніг? Ці люди так і не змогли зупинитися. Після ампутації пальців їх попереджали, що наступного разу вони втратять ступні або частину ноги, якщо не припинять курити. Ці курці прекрасно розуміли, що лікарі не жартують і не перебільшують, і все-таки віддали перевагу курінню! Уявіть себе на їхньому місці й подумайте, змогли б ви кинути курити чи ні?

Ні, зупинятися на цьому я не буду. Я ж обіцяв, що не лякатиму вас, і взагалі – маю добрі новини. Проте важливу думку корисно доводити на прикладі. Думаєте, курець погодився позбавитися ноги, аби тільки мати змогу й надалі курити, отримувати ні з чим не зрівнянну насолоду чи користь, які нібито він отримує від куріння?

Згадаємо ще раз лист Деббі: чому вона так раділа, чому була сповнена ентузіазму? Адже вона всього-на-всього стала колишнім курцем. А ви коли-небудь чули, щоб людина, яка не курить, раділа, що в неї не пахнуть волосся і шкіра і що вона чудово почувається? Майте на увазі, ентузіазм Деббі дійсно щирий. Вона просто радіє тому, що нарешті позбулася жалюгідної долі курця!

Швидше за все, ви знайомі з курцями, яким вдалося кинути курити і без допомоги «Легкого способу», і деяким з них – порівняно легко. Чи раділи вони так, як Деббі і Аллен Карр? Навряд чи. Тому що наслідків промивання мозку вони так і не позбулися. Напевно, ви помічали, що курці, які бажають кинути курити і не братися за цигарки знову, часто вживають вираз «відмовитися від куріння». Я теж так кажу, коли йдеться про вольові методи. Ці курці дійсно вірять, що приносять велику жертву. Вони перетворюються не на некурців, а на колишніх курців, більшість із яких стане колишніми курцями-скигліями. Чули б ви їхні скарження: «Як мені подобалося курити після обіду, а тепер не можна!» У «Легкому способі» я намагаюся уникати виразу «відмова від куріння», замінюючи його іншими словами: кинути, припинити курити, а частіше – вирватися з пастки або втекти.

На превеликий жаль, історії про курців, готових радше вмерти, аніж відмовитися від куріння, посилюють найстійкіші уявлення про куріння: цигарки дають нам ні з чим не зрівняну насолоду і допомагають у житті, а позбутися нікотинової залежності неможливо. Якщо кинути курити нездатна навіть людина, якій загрожує ампутація кінцівки, то як може Аллен Карр сподіватися, що начебто курці не потерпають від гострого абстинентного синдрому і що кожен із них без проблем може зупинитися? Поговоримо ще про один аспект, що хвилює жінок набагато більше, ніж чоловіків, це -

ГОЛОД.

Розділ 13 Голод

Чому голод зазвичай завдає клопоту саме жінкам? Головна причина є та ж сама – промивання мозку. Десятиріччями жінкам нав’язували зразки ідеального тіла і бажаного зовнішнього вигляду, а тепер, схоже, жертвами подібних прийомів маркетингу стають і чоловіки. Образ тіла став культурною нормою. Але жінки частіше за чоловіків прагнуть ідеальної ваги чи бажаного зовнішнього вигляду. Ці установки слугують багатьом жінкам мірилом власної цінності, нерідко стиль їхнього спілкування продиктовано оцінюванням оточуючих з позицій таких установок.

Сьогодні в західному суспільстві першочерговою вимогою до їжі є поняття «зручність». Супермаркети, впливові виробники продуктів харчування і агресивні маркетингові кампанії визначають, яким буде наш раціон. Майже вся їжа, яку ми споживаємо, має апетитний вигляд, прекрасно втамовує відчуття голоду, приємна на смак, при цьому перенасичена добавками, сіллю і цукром.

Насправді ж нас обдурюють. Процес виробництва такої їжі спрямовано насамперед на те, аби додати їй належного вигляду, а поживні речовини і джерела енергії, що необхідні нам, відступають на другий план. Їжа перестала постачати наш організм калоріями, що повільно витрачаються, і вітамінами. Вона віднімає в нас енергію. Організму доводиться важко працювати, щоб витягти мізерну кількість поживних речовин, які ще збереглися в тій їжі. Феноменально низька віддача призводить до того, що потреби нашого організму залишаються незадоволеними, ми постійно відчуваємо голод. У відповідь на безперестанні сигнали «хочу їсти!» ми знову пхаємо до рота їжу, яка пройшла інтенсивну обробку, а згодом та їжа перетворюється на жирові відкладення на нашому тілі.

Таку пастку приховує в собі харчування продуктами інтенсивної обробки. Оскільки зовнішність для жінок є предметом гордості частіше за чоловіків, саме жінки всіма силами намагаються уникнути цієї пастки. На жаль, найчастіше вони обирають непродуктивні методи. Деякі витрачають половину свого життя на догляд за фігурою, змінюючи новомодні дієти як рукавички. Більшість дієт створює в організмі дефіцит необхідних для збереження здоров’я поживних речовин. Замінювати три прийоми їжі, що складаються з корисних продуктів, трьома склянками невідомої речовини, яка нагадує бальзамуючий розчин, навряд чи розумно.

Нам властиво сприймати голод як страшне зло. А дарма. Подобається нам це чи ні, але голод – ще один інструмент, яким природа наділила нас спеціально для виживання. Ми вже говорили про те, як дикі тварини відрізняють їжу від отрути. Але чому дикі тварини взагалі хочуть їсти? Відповідь очевидна: тому що без їжі вони помруть. Так, але хіба вони про це знають? А може, вони їдять саме тому, що відчувають голод?

Розглянемо мотиви наших вчинків. Люди їдять тому, що без їжі не можуть жити. Але чи траплялося вам хоч раз у житті говорити собі: «Зараз мені необхідно поїсти, інакше я помру від голоду»? Безперечно, ви неодноразово промовляли: «Хочеться їсти – аж вмираю!» або «Я зголодніла, необхідно щось перекусити». Але це не означає, що ви дійсно помираєте. Ви просто перебільшуєте. Найгірше, що може статися з вами, – непритомність або запаморочення. Зміст ваших слів такий: «Я страшно зголодніла, і мені кортить втамувати голод». Хіба дитина просить їсти тому, що знає – без їжі вона помре? Звісно ж ні; вона плаче і кричить тому, що зголодніла.

Голод – дивне явище. Якщо до вашого раціону не входитимуть продукти, які погано засвоюються, а навпаки, більшу його частину становитимуть натуральні продукти, які вживаєте регулярно, то навряд чи ви зголоднієте задовго до наступного прийому їжі. Отже, тричі на день ви можете насолоджуватися, втамовуючи голод. Хіба життя не прекрасне? Суцільні радощі без єдиного недоліку. Можливо, у вас склалося враження, що корисно вживати тільки ту їжу, смак якої нагадує картон? А от і ні: корисна та їжа, смак якої вам приємний. Важко повірити, але, слово честі, це правда (якщо я вас не переконав, то читайте «Легкий спосіб скинути вагу»).

І навіть якщо ми розуміємо, що зголодніли, але з якоїсь причини не можемо відразу втамувати голод, що в цьому поганого? Адже це не фізичний біль. Так, у нас гурчить у животі, але нам не боляче. По суті, це те ж саме відчуття порожнечі й невпевненості, яке нам уже знайоме: «Хочу їсти!» Якщо їжа до організму так і не надійде, нам буде подано інший сигнал: «Я мушу поїсти». Якщо їжі зовсім небагато або знайти її не вдалося, виникають страх і паніка: «Якщо я зараз же не з’їм що-небудь, то помру!»

Нагадую: кожен інстинкт, яким наділила нас природа, призначений для виживання. Тому робимо висновок: страх смерті – навіть під час відсутності фізичного болю – дійсно існує, він досить сильний. Цей страх змушує хижаків, ризикуючи життям, нападати на здорову дорослу жертву, якщо молода чи поранена – недосяжні. Відомі навіть випадки канібалізму серед людей, які не мали чого їсти. Ви, очевидно, так само як і я, вважаєте, що ніколи так низько не впадете. Але ж ми з вами ніколи не залишалися без їжі більше доби.

Я вже говорив, що тяжіння до нікотину не відрізняється від звичайного голоду. Однак це тяжіння має значно могутніший вплив. Як алкоголік з похмілля купує не їжу, а випивку, так і курець, що не може дозволити собі і продукти і цигарки, обирає друге. Це відбувається тому, що в середньому нам потрібно втамовувати звичайний голод усього тричі на день, а тяжіння до нікотину виникає набагато частіше. Середньостатистичний курець, що витрачає пачку цигарок на день, відчуває такий потяг приблизно 7120 разів на рік. Зрозуміло, що ми прагнемо позбутися перш за все дискомфорту, який відчуваємо частіше. При розставленні пріоритетів потреба в нікотині задовольняється першочергово.

Деякі курці переконані: вони курять тому, що їм подобається смак цигарок або власне сам ритуал. Багато хто вважає особливою першу викурену за день цигарку. Парадокс, але саме вона спричиняє кашель і посилене слиновиділення. Такий початок дня ніяк не можна назвати приємним, так чому ж ми не можемо обійтися без цієї цигарки? Тому що вісім годин жили без нікотину. Звісно, стільки ж часу ми обходилися і без їжі, але перед нами постає завдання: перш за все задовольнити потребу в нікотині. Хоча спустошеність і невпевненість, викликані голодом, не відрізняються від симптомів нікотинової абстиненції, проте тамування одного аж ніяк не відбивається на іншому.

Уявіть собі, яка плутанина панує в голові курця. У некурців нічого подібного не буває. Вони теж прокидаються з почуттям спустошеності й невпевненості, але їм одразу зрозуміло, звідки воно взялося. Вони пам’ятають, що вісім годин провели без їжі, тому квапляться поснідати. Для більшості людей, які не курять, сніданок – улюблений прийом їжі, адже чим довше голодуєш, тим приємніше втамовувати цей голод. Вирішивши проблему голоду й забезпечивши організм джерелами енергії і поживних речовин, вони забувають про відчуття порожнечі, невпевненості й радіють новому дню.

Курці теж прокидаються з відчуттям порожнечі й невпевненості. Ті, хто викурює двадцять цигарок на день, зазвичай позбуваються абстинентного синдрому щогодини. Для них протриматися без нікотину вісім годин однаково, що для некурців прожити без їжі майже три доби. Не дивно, що насамперед курці тягнуться за цигарками, хоча й пам’ятають, наскільки неприємний їхній смак. Так, після першої ж затяжки вони розслаблюються, але порожнеча і невпевненість, викликані відсутністю їжі, від куріння не зникають. Через імунітет курці позбуваються тяжіння до нікотину лише на час, але щойно вони гасять першу цигарку, як нікотиновий ланцюжок продовжується. Тому одна відома акторка на запитання: «Чи не здається вам, що ліпше треба поснідати?» – відповіла: «А я і поснідала! П’ятьма цигарками й трьома чашками кави!»

Якщо голод, викликаний відсутністю їжі й нікотину, однаковий, то звідки курцеві знати, якою мірою він викликаний кожною з причин? І оскільки потребу в нікотині однією цигаркою не задовольнити, курець постійно «голодний». Певною мірою саме тому цигарка після їжі так багато важить для курців. Після тамування відчуття голоду некурці повністю розслаблюються. Не можна стверджувати, що цигарка є доповненням до їжі курців, – вони просто не можуть радіти, поки не нагодують оте «маленьке чудовисько».

За іронією долі, ситуація стає остаточно заплутаною, коли курці вдаються до вольових методів. Поки ми куримо, то постійно є ошуканими: хапаємося за цигарку тоді, коли наш організм потребує не нікотину, а їжі. Тобтоми призвичаюємося заміняти їжу цигаркою. Але коли ми кидаємо курити, то нікотин виводиться з організму за кілька днів, а ми продовжуємо відчувати порожнечу й невпевненість. Ми ж розуміємо, що вони означають «хочу курити!». Страшенна плутанина: нам відомі всі вагомі й розумні причини, які мусять позбавити нас потреби курити, проте ірраціональне бажання вхопити цигарку все-таки відчуваємо. А оскільки позбуватися неприємних відчуттів за допомогою куріння ми більше не можемо, то намагаємося заглушити їх: їмо шоколад, смокчемо льодяники, жуємо гумку. Але ці замінники анітрохи не задовольняють «маленьке чудовисько» – тільки липнуть до зубів, псують апетит, відкладаються зайвими кілограмами, наганяють тугу і спричиняють гіркоту. Чому? Тому, що з незрозумілих причин нам чомусь здається, ніби лише цигарка може позбавити нас відчуття порожнечі. Але ми забороняємо собі курити. І тому почуваємося нещасними і обділеними. Потреба в курінні посилюється разом із роздратуванням, тому що задовольнити цю потребу неможливо.

Кінець цьому причинно-наслідковому ланцюгу можна покласти тільки одним способом. Якоїсь миті сила волі підводить нас, і ми знаходимо новий привід закурити, але так, щоб не втратити свого достоїнства. Якщо розібратися в механізмі дії нікотинової пастки, то дивуєшся не стільки тому, що люди із потужною силою волі не можуть відмовитися від куріння, скільки тому, що комусь із курців узагалі вдається успішно застосувати вольовий метод.

По суті, таких щасливців небагато. Навіть ті, кому вдалося протриматися кілька днів, необхідних для вбивства «маленького чудовиська», не впевнені в тому, що вони врятувалися. Оскільки відчуття порожнечі й невпевненості абсолютно ідентичне звичайному голоду і стресу, то колишні курці, які застосовують вольовий метод, тлумачать це як сигнал «хочу курити!». Цей сигнал вони отримують ще багато тижнів, місяців і навіть років після того, як викурюють останню цигарку і вбивають «маленьке чудовисько».

Якщо ви уважно слідкували за ходом моєї думки і зрозуміли, до чого я веду, то, безперечно, запитаєте, скільки часу знадобиться, аби розпрощатися з «маленьким чудовиськом», і як довідатися, що його більше не існує? Шкода, але відповісти на ці запитання я не можу. Хоча ці запитання і видаються вам важливими, насправді ж вони не заслуговують на увагу. Щоб зрозуміти це, порівняймо: уявіть собі, що ви ведете під водою бій не на життя, а на смерть. Вам вдалося перерізати шланг, по якому до вашого супротивника надходить кисень. Тепер ворог приречений. Яка різниця, коли саме він задихнеться? Тож «маленьке чудовисько» приречене з тієї миті, як ви перестали забезпечувати його нікотином. Можливо, вас турбує, що спочатку ви відчуватимете спустошеність і невпевненість через дефіцит нікотину. Не хвилюйтеся. Пригадайте: курці все життя потерпають від цього ж, але не переймаються тим. Плутанину і роздратування викликає лише нерозуміння причин. Тільки-но ви усвідомите, що всі неприємні відчуття викликані попередньою цигаркою, а відчути полегшення заважає наступна, то зрадієте, а не впадатимете в депресію. Та про це піде мова в розділі 18.

Зараз куріння сприймається як антисоціальна поведінка. З такою оцінкою погоджуються навіть самі курці: більшість не курять у ліжку, дехто закурює лише після легкого сніданку. Є й такі, хто взагалі не курить удома. Під час ранкових пробіжок, особливо взимку, я завжди дивуюся, коли бачу, як дівчата намагаються утримати пальцями в рукавичках закурену цигарку. Промивання мозку змушує їх вірити, що вони щасливі. Проте вони мають сумний і пригнічений вигляд.

Сила нікотинової залежності – у її подібності з голодом. Ситуація загострюється, коли ми не знаємо, чого хочемо, – їсти чи курити. А якщо в нас є улюблена страва і цигарки улюбленої марки, то можна порадувати себе, втамувавши голод, і разом із тим «насолодитися» смаком цигарки. І в першому, і в другому випадку здається, що наше задоволення нічим не затьмарене.

Якщо ми можемо все життя втамовувати голод тричі на день без жодного ризику для себе, то хто стверджуватиме, що, викурюючи по двадцять цигарок на день упродовж усього життя, ми також нічим не ризикуємо? При ретельному дослідженні з’ясовується, що подібність відчуття голоду і тяжіння до цигарок – витончена ілюзія: ці два відчуття діаметрально протилежні, тому що:

1. Їжа дає нам здоров’я, енергію, щастя, продовжує життя. Тютюн губить здоров’я, робить нас млявими і нещасними, вкорочує життя.

2. Їжа смачна, втамовувати голод по-справжньому приємно. Вдихати канцерогенний дим неприродно.

3. Їжа не викликає почуття голоду, навпаки, втамовує його. А оскільки голод згодом повертається, то ми маємо можливість все життя радувати себе їжею. Наша перша цигарка не задовольняє голод «маленького чудовиська», а створює його. Якщо впродовж усього життя не викурити жодної цигарки, то «маленьке чудовисько» помре, а ми цього навіть не помітимо. Цигарки не втамовують його голод, навпаки, збуджують апетит. Єдиний спосіб задовольнити це чудовисько – перестати годувати його! Пам’ятайте: під час куріння ви радієте тільки можливості ненадовго повернутися в той стан, яким некурці насолоджуються все життя. Імунітет унеможливлює повністю відчути цей стан навіть у ті кілька хвилин, коли страждання від абстиненції приглушені.

Смачна їжа в затишному ресторані – це приємний ритуал, але його основна мета – втамувати природний голод у певний час доби, і шкода, якщо ви не зумієте його втамувати. Тут простежується подібність із курінням. Позолочені запальнички, яскраві пачки, а також срібні табакерки – усе це створено, аби надати шарм огидній звичці. Загалом, куріння має тільки одну мету – задовольнити «маленьке чудовисько». От чому нам доводиться закурювати, брати до рота цигарку і втягувати в легені смердючий дим -

ВИКЛЮЧНО ЗАРАДИ ДОЗИ НІКОТИНУ.

Деяким курцям важко звикнутися з тим, що єдине задоволення від куріння – лише часткове тимчасове рятування від проявів абстиненції. Але так буває не завжди: іноді після цигарки дійсно зникає напруженість, ти розслабляєшся, перестаєш нудьгувати, краще зосереджуєшся. Це не ілюзія, а реальність. Ілюзія – переконання, що кожна цигарка полегшує страждання, а не збільшує їх. Нюхальний тютюн допоможе нам зрозуміти, яким є насправді куріння.

Ви, певне, знаєте, що нюхальний тютюн – це звичайний тютюн, тільки подрібнений, до масового виробництва цигарок він був найпоширенішим наркотиком, що викликає залежність. Зараз нам важко повірити, що колись нюхати тютюн вважалося престижним. Навіщо кокаїністи нюхають кокаїн? Гадаєте, тільки тому, що їм приємно втягувати сторонні речовини в ніс чи відчувати вплив наркотику? Той, хто нюхає тютюн або кокаїн, чинить на зразок курців, які не розуміють справжніх причин, чому вони курять, тож вигадують досить переконливі (на перший погляд) виправдання. Будь-який курець продовжує курити тільки тому, що прагне позбутися порожнечі й невпевненості, які виникли через попередньо викурену цигарку.

До речі, якщо ви мрієте перейти на самокрутки, сигарели або навіть трубку – забудьте про це! Те, що ми не знаємо, скільки нікотину міститься в цигарах, ще не означає, що в них нікотину немає взагалі. Зазвичай я згадую тільки про куріння цигарок – так зручніше. Про всяк випадок пояснюю: ідеться про вживання будь-яких тютюнових виробів, що містять нікотин, зокрема й нюхальний тютюн, цигари, сигарели, нікотинові жуйки, пластирі та спреї. Позбавте легені навантаження! Затямте собі: ви здобули нікотинову залежність не тому, що курите, – ви курите тільки тому, що потерпаєте від нікотинової залежності!

Важливо усвідомити, що, подібно до звичайного голоду, вплив «маленького чудовиська» – це фізіологічна реакція. Ні, це не окремний організм, приміром солітер, але діє «маленьке чудовисько» майже так само. Радше сприймати його як реальну істоту, що харчується нікотином. Підростаючи, вона спричиняє все більший дискомфорт і неприємні відчуття. Ви створили цього монстра, викуривши першу цигарку, і відтоді продовжуєте його годувати. Щойно ви позбавитеся наслідків промивання мозку, як це чудовисько помре від голоду. Уточню: це не те ж саме, що заморити голодом солітера, – разом із ним доведеться голодувати й самому. Ви просто перестанете годувати «маленьке нікотинове чудовисько», а не самого себе. Зате отримаєте задоволення, усвідомлюючи, що більше ви себе не отруюєте.

Перш ніж ми підемо далі, необхідно прояснити одну важливу річ щодо нікотинової залежності. Незважаючи на те що нікотин (найсильніший наркотик, відомий людству) викликає звикання, всі його властивості криються тільки в швидкості, з якою він заманює свої жертви до пастки. Втішає наступне:

ЖОДЕН КУРЕЦЬ НЕ ПОТЕРПАЄ ВІД НІКОТИНОВОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ.

На мою думку, термін «нікотинова залежність» помилковий. Дійсно, помітні симптоми фізичної абстиненції слугують каталізатором. Обманним шляхом нас змушують повірити, начебто куріння дійсно допомагає нам і дає насолоду. Але ми потрапляємо на гачок ілюзії, а не самого нікотину. Позбавтеся наслідків промивання мозку, і ви позбудетеся залежності автоматично!

Я вже згадував про замкнене коло? Воно буде нескінченним, якщо ви не перестанете годувати «маленьке чудовисько». Сподіваюся, ви чули, що кожна цигарка забирає п’ять хвилин нашого життя і що для виведення з організму накопичених відходів куріння потрібно десять років. Це правильно, але лише тоді, коли ви продовжуєте курити чи потерпаєте від смертельної хвороби. Коли ж ні, то ви зможете повернути собі 99 % загублених хвилин. Так, ваш організм ніколи не очиститься від відходів куріння повністю (у мізерних кількостях їх виявляють навіть в організмі некурців, що постійно контактують із курцями), але більша їхня частина виведеться вже за перші кілька тижнів.

Якщо ми проведемо скрупульозний аналіз укорінених уявлень, то з’ясуємо, що загальновідомі факти досить суперечливі. Якщо застосувати той же аналіз до моєї формули, згідно з якою куріння – це не приємне проведення часу разом із друзями, а всього лише вдихання легенями шкідливого диму заради марної спроби позбутися порожнечі й невпевненості, спричинених першою цигаркою, то всі ці загадки і протиріччя просто зникнуть.

Коли ж проаналізувати процес куріння (і ваш, і тих, хто поряд з вами), то невдовзі зрозуміємо, що курці не тільки не отримують насолоди від цигарок, але й позбавлені можливості радіти подіям, які без куріння були б набагато приємнішими. Може скластися враження, ніби про це ми вже говорили, але то не зовсім так. Запам’ятайте: якщо ви просто кидаєте курити, це не означає, що

ВИ БІЛЬШЕ НЕ НАСОЛОДЖУВАТИМЕТЕСЯ ЖИТТЯМ!

Я хочу, аби ви кинули курити, але не тому, що куріння – брудна, огидна залежність, яка завдає шкоди здоров’ю і вашому гаманцю, позбавляє волі та спричиняє розлад у сімейному житті. Я прагну цього виключно з егоїстичних причин:

ВИ БУДЕТЕ ПО-СПРАВЖНЬОМУ РАДІТИ ЖИТТЮ.

Якщо ви переконані, що радіти життю чи долати стреси без цигарок неможливо, а відмовитися від куріння – немислимо, то, напевно, погодитеся ліпше вмерти, аніж жити без куріння. Щороку такий вибір роблять майже чотири мільйони курців. Хоча, якщо чесно, то вони не мають вибору. Вони готові померти заради куріння лише тому, що не знають шляхів до втечі. Отже, можна зробити висновок: істина в тому, що фізичне утримання від нікотину майже непомітне, жодних ускладнень після того, як ви загасили останню цигарку, не відбувається. Тортури створюються ілюзією. На щастя, ми з вами можемо позбутися наслідків промивання мозку до того, як загасимо останню цигарку. Якщо ви діятимете за цією та рештою вказівок, то невдовзі станете щасливою людиною без нікотинової залежності. Отже, уперед! До речі, чи виникла б у вас потреба кинути курити, якби ви могли сказати:

«КУРЮ ЧАС ВІД ЧАСУ, ТОМУ Я ЩАСЛИВА ЛЮДИНА»?

Розділ 14 Курю час від часу, тому я щаслива людина

Затяті курці не ймуть віри, що у світі є щасливці, які беруться за цигарку лише час від часу. Якщо ви курите часто, значить, ви не належите до тих щасливців. Інакше ви не читали б цю книжку. Усі курці змушені брехати собі та всім довкола. Але оскільки в усьому іншому вони чесні й порядні громадяни, то ми їм віримо. Утім, варто лише проаналізувати, як створений ними міф розвіється.

Навіщо ж затятим курцям заздрити тим, хто курить час від часу? Коли я захоплювався гольфом і грав у нього тричі на тиждень, то не заздрив бідолахам, які бували на полі лише раз на сім днів. Заздрість у мене викликали професійні гольфісти, які все своє життя грають у гольф. Якщо затяті курці заздрять тим, хто курить зрідка, то чому б їм самим не курити час від часу?

Людина, яка курить подеколи, зазвичай заявляє: «Можу курити, можу й не курити. Іноді не торкаюся цигарок цілий тиждень, місяць, півроку, рік». Мимоволі думаєш: «Щастить же йому! Мені б так». Але якщо цим людям дійсно подобається курити після їжі чи під час телефонної розмови, з якого ж дива їм терпіти цілий тиждень? Якби вони дійсно могли легко обходитися без цигарок, то взагалі не бралися б за них. Адже нам відомо, що куріння призводить до звикання, до того ж це задоволення не із дешевих і вважається у західному світі вбивцею номер один. Тільки повний ідіот чіплятиметься за таку звичку – зрозуміло, якщо він ще не став залежним. Запевняю вас, я з легкістю можу вживати, а можу і не вживати героїн. У правді своїх слів я міг би переконати вас, якби ніколи не пробував наркотики. Але ж ви образитеся, почувши: «Я легко можу обмежити себе в героїні. Іноді я тижнями його не торкаюся!»

А ви коли-небудь замислювалися над тим, чому від курців нерідко можна почути щось на кшталт: «Можу курити, а можу і не курити. Іноді не торкаюся цигарок цілий тиждень»? Якби я сказав вам, що тижнями не вживаю моркви і не потерпаю від того, ви подумали б: «Ну то й що? І я так можу. Навіщо взагалі говорити про це, тим паче вихвалятися?» Кожен, хто вживає героїн (не важливо, як часто), залежить від нього. Те ж саме стосується і курців. Пам’ятаєте, що ми говорили про «СПУСТОШЕННЯ»? Ніхто не став би вживати наркотик, якби міг легко обходитися без нього.

Коли курці запевняють: «Можу курити, а можу і не курити. Іноді не торкаюся цигарок цілий тиждень», вони намагаються переконати вас і самих себе в тому, що куріння не є для них проблемою. Але насправді вони зізнаються хоча б вам, якщо не можуть зізнатися собі, у протилежному. Якби вони дійсно не мали проблем, то і заяви такі не знадобилися б. Вони завжди виголошують їх хвалькуватим тоном. А все тому, що мають реальну на те причину – це дисципліна, завдяки якій курець упродовж тижня протримався без цигарок.

Якщо ви коли-небудь намагалися зменшити кількість викурюваних вами цигарок, то, напевно, пам’ятаєте відчуття гордості, що виникає в перші дні. Здійснилася заповітна мрія затятого курця: тепер ви курите так мало, що можете не замислюватися про витрати й не боятися, що занедужаєте від якої-небудь жахливої хвороби, яку спричиняє куріння. Одначе вам не вдалося повністю відмовитися від цигарок. Вам лише здається, що ви вже в раю.

Типовий приклад Мері, молода домогосподарка, яка звернулася до мене по допомогу. Вона намагалася кинути курити, скорочуючи щоденну кількість цигарок. Спочатку вона викурювала по дві пачці на день. Якось в розпачі вона зім’яла пачку і жбурнула її в смітник. А через годину вже рилася в картопляних очистках, шукаючи ті цигарки. Наступного дня її охопила та ж сама відраза до куріння. Як поміркована жінка, Мері вирішила не повторювати помилку, тому спочатку вимазала цигарки гірчицею, а вже потім викинула їх. Але через годину вона знову рилася в смітті й зіскрібала ту гірчицю із цигарок. Щось подібне траплялося майже з кожним курцем, але деякі з них продовжують запевняти, що курять тільки заради неповторного смаку цигарок.

Мері вирішила, що такого «ламання» вона не переживе. І спробувала полегшити своє життя. Вона міркувала так: «Я курю по дві пачці на день. Коли викурюватиму щодня хоча б на одну цигарку менше, то значних зусиль для цього не знадобиться. Швидше за все, я нічого навіть не відчую, а якщо чітко дотримуватимуся плану, то врешті-решт зовсім кину курити».

Усі курці свого часу приймають подібні рішення. На перший погляд вони звучать цілком логічно. За шість тижнів Мері скоротила щоденну кількість цигарок до однієї штуки. Але відмовитися від цієї останньої цигарки їй ніяк не вдавалося. Три місяці вона викурювала по одній цигарці на день, а потім звернулася до мене. Ось як вона описувала своє життя: «Я проводжаю чоловіка на роботу, а дітей – до школи. Потім сідаю, дістаю з пачки оту цигарку, ховаю її назад і вирішую спочатку вимити посуд».

Закінчивши мити посуд, Мері повторювала ту ж саму процедуру, але спочатку вирішувала попрасувати білизну. Увесь день цигарка була для неї оманливою метою, і Мері навіть не доводилося обдурювати себе. Вона точно знала, що викурить свою єдину цигарку незадовго до приходу дітей зі школи. Просто сяде й покурить.

Уявляєте, яку радість вона відчувала після цілого дня очікування і на що була готова заради цього ілюзорного задоволення? Можна посперечатися, адже, можливо, Мері дійсно насолоджувалася? Ні і ще раз ні: смак цигарки був таким же неприємним, як завжди. Задоволення вона отримувала від можливості позбавити себе подальших страждань. Якби цигарка дійсно їх припиняла, то я погодився б: так, Мері насолоджувалася. Але єдина цигарка тільки посилювала її потерпання, і Мері, не витримавши, звернулася по допомогу до мене.

Припустімо, що ви познайомилися з Мері під час тих трьох місяців, коли вона викурювала одну цигарку на день. Тільки уявіть собі, яких зусиль довелося докласти Мері при тій спробі відвикнути від мерзенної отрути, яку силу волі вона проявила! Думаєте, Мері пішла на все це тому, що хотіла бути курцем? Чи, можливо, вона стрімко рвалася на волю? Якби в ці три місяці (тобто в період, коли Мері вдавалося викурювати лише одну цигарку на день) ви запитали, як у неї справи, то якою була б найімовірніша відповідь? Можливо, такою: «Так, я і сама розумію, що марную час. Цигарки прекрасні, не розумію, навіщо мені знадобилося так травмувати себе». Або ж Мері викрикнула б: «У мене все чудово! Тепер мені вистачає всього однієї цигарки на день!» Звісно ж, тоді б ви її привітали. А насправді її варто було б пожаліти. Заздрити тому, хто курить час від часу, – однаково, що робити об’єктом заздрості людину, яка все життя сидить на дієті, до того ж споживає не їжу, а отруту.

А тепер подивимося на реальний стан речей. За логікою Мері, від мети її відокремлювала лише одна цигарка. Але впродовж двадцяти трьох годин на добу її переслідувала думка про наступну цигарку, до того ж Мері потерпала й фізично. Куріння лише збільшує тяжіння до нікотину. За аналогією голоду: чим довше мучишся, тим приємніше припинити страждання хоча б на якийсь час. Мері не позбулася ілюзорної нікотинової залежності, у її свідомості укорінилася думка про те, що цигарка – найдорожча річ у світі.

Якщо ви коли-небудь намагалися за допомогою одного зі способів викурювати меншу кількість цигарок, то вам відомо, що такий підхід спрацьовує недовго. Деякі мої візаві запевняли мене, що саме таким способом їм вдалося повністю відмовитися від куріння. Хоч як це дивно, але, розповідаючи про це, вони курили або жували нікотинову гумку! Якщо курець зумів відмовитися від куріння, поступово обмежуючи себе в цигарках, мені залишається лише зняти перед ним капелюха. Мабуть, він володіє феноменальною силою волі. Проте мені шкода його: він сам себе прирік на зайві страждання.

Чому ми віримо, що можна або викурювати меншу кількість цигарок (скажімо, декілька штук на день), або ж скористатися цим зменшенням як сходинкою на шляху до повної відмови від куріння? Тому, що така логіка інформації, якою ми володіємо. Ми знайомі з деякими щасливими курцями, які курять час від часу. Якщо вони так можуть, то чому б і нам не спробувати? Адже і ми колись належали до тих щасливців. (Тоді, коли нас ще нудило при кожній затяжці і ми ще не встигли призвичаїтися до постійного куріння. А чи було таке з вами? Поміркуйте хвилинку, пригадайте той час.)

Скільки цигарок із тисяч викурених вами запам’яталося вам надовго? Чи часто вам доводилося глибоко затягнутися і подумати: «Це було чудово!»? Ви коли-небудь говорили собі: «Добре, що я почала курити. Мені пощастило, що я стала курцем»? Чи ви втяглися поступово, як усі, намагаючись не думати про те, що відбувається, нечітко пообіцявши собі, що колись таки кинете курити?

Згадаємо слова Емми Фройд:

«Єдиною подією у моєму житті, про яку я по-справжньому жалкую, стала перша цигарка – я викурила її, коли мені виповнилося чотирнадцять. Через дванадцять років я вже викурювала по двадцять цигарок на день, і мені це подобалося, хоча я й боялася, що куріння негативно вплине на моє здоров’я».

Одразу кидається в око її внутрішня боротьба. Якщо Емма щиро жалкувала, що почала курити, залишається припустити, що мінуси куріння значно переважали його плюси. Емма чітко дала зрозуміти, чим викликані ці мінуси, але жодних натяків не зробила на те, за що вона любила куріння. Дивно, але це загальна проблема всіх курців, незалежно від віку і стажу куріння. Для молоді прилучення до цигарки починається зі слів: «Голова йде обертом!» Запитайте цих людей, чи готові вони витратити 50 тисяч фунтів стерлінгів і піддати себе ризику занедужати невиліковною хворобою тільки для того, аби відчути це запаморочення. Адже можна просто закрити очі та обернутися навколо себе! Не дивно, що це бентежить мого співрозмовника.

Нагадаю: Емма написала наведені слова через кілька місяців після того, як кинула курити, – тоді вона ще вірила, що курити їй по-справжньому подобається. Лише цим можна пояснити, чому вона знову почала курити: Емма забула по- збутися наслідків промивання мозку.

Людська натура влаштована так, що ми легко забуваємо погане, але дбайливо зберігаємо у своїй пам’яті все добре. Тому й народився вираз «старі добрі часи» – коли можна було браво підкотити до шикарного ресторану в екіпажі, запряженому четвіркою коней, з’їсти по-справжньому смачний обід, послухати найкращий концерт у рідному місті та ще й отримати здачу з фунтової купюри. Але нам властиво випускати з уваги те, що тоді ж чимало громадян було без роботи, не кажучи вже про гроші, а більшість наших співвітчизників взимку бігали по холоду вдовольняти свої потреби до «зручностей» у дворі та й з кранів текла тільки холодна вода.

Якщо ж звернутися до досвіду курців, то нам пригадується лише погане. Саме тому майже всі ми пам’ятаємо, як викурили першу цигарку, – не тому, що вона була чудовою, а тому, що від неї нас ледь не вивернуло. Ми також пам’ятаємо, як колись бігали в пошуках цілодобового магазину, щоб купити серед ночі цигарки, аби тільки приборкати паніку. Майже всі ми любимо викурити цигарку після їжі, але чи запам’ятався вам хоч один такий обід із багатьох тисяч? Радше у пам’яті спливуть вечірки, безнадійно зіпсовані забороною курити. Жінка, історію якої ми вже наводили як приклад, ніколи не забуде, як почала панікувати, втративши дві останні цигарки, а Мері довго пам’ятатиме, як намагалася зіскребти гірчицю з цигарок, і ту ненависть до себе за те, що перетворилася на нікотинову рабиню.

Якщо ви вважаєте, що викурюєте певну кількість цигарок тільки тому, що привчили себе до цього, то логічно буде припустити, що можливий і незворотний процес. Тобто якщо можна змусити себе поступово курити менше, то звичка залишиться і згодом навіть зникне бажання збільшувати кількість цигарок. Ба більше, звичкою стане і відсутність будь-якої потреби чи бажання хапатися за цигарку. Усе досить просто і зрозуміло. Чому ж цього не відбувається? Чому курці, яким вдалося відмовитися від шкідливої звички за допомогою вольового методу, як і раніше, час від часу мріють закурити – навіть після того, як загасять свою останню цигарку? Чому переважна більшість знову попадає на той же гачок?

ВІДПОВІДЬ ОЧЕВИДНА: КУРІННЯ – НЕ ЗВИЧКА, А НІКОТИНОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ.

Ми з’ясували, що зменшення кількості цигарок – то марна справа. Від цього ми не станемо ані колишніми курцями, ані курцями, які згадують про цигарки час від часу. Тільки-но ви зрозумієте сутність нікотинової пастки, як у вас виникне думка: спроби скоротити кількість цигарок просто переконують мене, що без них я не здатна радіти життю та долати стреси.

Уявіть собі, що «маленьке чудовисько» – це нестерпна сверблячка. Яка наша природна реакція на звичну сверблячку? Правильно: ми чухаємо те місце, де свербить. Напевно, ви погодитеся з моєю дружиною Джойс, що від почісування нам стає тільки гірше. Можливо, ви разом з нею і праві. Але я краще погоджуся чесати деякі укуси комарів, попри те що розчісую їх до крові, аніж терпітиму те подразнення. Сверблячку можна порівняти з курінням: поки куриш, ти відчуваєш полегшення, навіть не підозрюючи, що воно тимчасове.

Дозвольте мені ненадовго ухилитися від теми. Свого часу виробники тютюнової продукції рекламували свій товар, вживаючи слова «задовольняти» або «отримувати насолоду». Не треба бути генієм, аби зробити висновок: досягти задоволення неможливо, якщо до цього не почувався незадоволеним. Розглянемо кілька прикладів. Ми втамовуємо голод, спрагу, сексуальні потреби. Але цигаркою вдовольнитися неможливо. Від неї можна отримати насолоду лише за умови виникнення нікотинової «сверблячки». Хоча (і я вже говорив про це) то лише тимчасове зцілення, оскільки саме нікотин і спричинив оту «сверблячку». Некурці з такими проблемами взагалі не стикаються.

Коли ми лишень починаємо курити, то періоди між «розчісуванням місця, що свербить» і «поновленням свербіння» ще досить великі. Але досить скоро ми вже починаємо купувати цигарки регулярно, курити з певною періодичністю (не тільки за компанію), і врешті-решт нас охоплюють приступи паніки, коли закінчуються цигарки. Усі ці зміни відбуваються не тому, що у нас виробилася звичка, – просто така натура чудовиська. Ми набуваємо імунітету полегшення, «сверблячка» стає перманентною, так само часто виникає і природне бажання «почухати там, де чухається». Тобто ми куримо одну цигарку за іншою.

Проте чому не всі стають затятими курцями? Тому, що для постійного куріння – цигарка за цигаркою – потрібні дуже міцні легені, повірте мені. Чимало курців фізично не витримують більше п’яти-десяти цигарок на день. Інші курять час від часу, тому що можуть дозволити собі лише такі витрати. Більшість із них, ще не отримавши нікотинової залежності, курять зрідка не тому, що вони розумніші за решту курців. Просто ці люди не можуть змиритися з негативним впливом нікотину, або їм не по кишені значні витрати в процесі звикання, або ж їм просто пощастило мати друзів, які з якихось причин не потрапили до нікотинової пастки.

Зараз багато жінок курять час від часу з кількох причин – усі вони пов’язані з докорами сумління, презирством до себе і постійним застосуванням самодисципліни. Розповсюджена причина обмеження кількості викурених цигарок – приклад, який жінки надають дітям і онукам. Випадок Христини – типовий, у чомусь потішний, але разом із тим зворушливий:

«Я і без того потерпала від докорів сумління, розуміючи, що є поганим прикладом рідній дочці Сарі. Коли вона поверталася зі школи і читала мені лекції про шкідливість куріння, розповідаючи, як їй страшно, що я помру, то я всіма силами намагалася відмовитися від куріння. Початок був успішним, я пишалася собою. Коли я вже думала, що перемогла, то одного вечора, поклавши Сару спати, вирішила, що заслуговую на маленьку винагороду. Навряд чи одна цигарка мені зашкодить. Не варто й говорити, що звичка повернулася, а одна цигарка згодом перетворилася на декілька. Відверто кажучи, невдовзі я щовечора викурювала одну цигарку за одною. Проте згодом мене викрили. Якось Сара довго не могла заснути. Розлютившись, я пішла з її спальні. Хоча й розуміла, що Сара ні в чому не винувата, але без куріння не могла більше витерпіти ані хвилини. Щойно я закурила і зайнялася посудом, як дитячий голосок за моєю спиною вимовив: “Матусю, хіба ти куриш?” Я підставила цигарку під струмінь води, обернулася і зуміла вимовити: “Звісно що ні, люба”. По щоках у Сари котилися сльози. Я також розревілася. Я брехала рідній дочці… Від хвилювання я (не повірите!) знову закурила – у неї на очах. Я проклинала себе, проте не лише не змогла зупинитися, але й курила весь наступний день, майже без упину. Будь ласка, ви можете допомогти мені?»

Я з радістю повідомив, що можу. Але знову-таки, якби вам довелося поспілкуватися з Христиною тоді, коли вона щовечора викурювала всього по одній цигарці, то вона переконала б вас, що курить лише час від часу і цілком щаслива. Так воно й було. Але через сутність «чудовиська»

ТАК ТРИВАТИ НЕ МОЖЕ.

Багато курців привчає себе не курити в певних ситуаціях: під час поїздок в автомобілі, вдома або в ліжку. Курці-діти намагаються не курити в присутності батьків. Утім, куріння – це не просто споживання цигарок. Це надходження доз нікотину до організму, а затим виведення його, після чого виникає відчуття порожнечі й невпевненості. Придивіться уважніше до курців, які заявляють: «Я можу обійтися без цигарок». Зверніть увагу на те, якими неспокійними вони стають, коли в них подовгу немає можливості покурити, як легко вони знаходять нагоду, аби взяти-таки цигарку. Зрозумійте, що викурювання кожної нової цигарки – це не полегшення симптомів тієї «сверблячки», а просто спроба поповнити дефіцит нікотину в організмі. Погляньмо: цигарка згоряє досить швидко, і щойно ви її загасите, як «сверблячка» знову повертається. Насправді ж ми ведемо реальну війну з перемінним успіхом: з одного боку – нестерпна «сверблячка», що супроводжується бажанням «почухати там, де свербить». З іншого – вагомі причини бажати, аби потреба чухатися не виникала взагалі.

Зменшення кількості цигарок чи куріння вряди-годи (що в широкому розумінні одне й те ж) не допомагає тому, що чухання сверблячого місця – це єдине задоволення, яке курець отримує від куріння. Чим сильніше чухаєш, тим сильнішим стає імунітет полегшення сверблячки, тобто бажання курити одну цигарку за іншою. Проте чим більше ми куримо, тим серйозніші маємо шанси втратити здоров’я, фінанси і нерви. Нікотинова залежність – страшна пастка: наш мозок хоче, щоб ми продовжували курити, і водночас закликає нас курити менше.

Ми ніяк не второпаємо, що завжди перебуваємо в незручній ситуації. Допоки ми ще не вирішили щодо зменшення кількості цигарок, то закурювали одразу, щойно виникало таке бажання чи була потреба в цьому. Та нам це не подобалося – інакше навіщо захотіли курити рідше? Проте щоб зменшити кількість цигарок, треба відучитися закурювати за першим бажанням. Отже, доведеться просто позбавити себе декількох цигарок. Розумієте, про що я? Чим більше куриш, тим менше хочеться курити. Чим менше куриш, тим більше хочеться курити. Курці завжди в програші. Звісно, це вже вам відомо, але хочу, щоб ви зрозуміли – чому саме. І прийміть це як неминучість. Лижник може спуститися з гори, майже не витрачаючи сил. Але згодом він дізнається, як важко підніматися на лижах вгору. Потерпати від нікотинової залежності – те ж саме, що все життя підніматися на лижах схилами.

Зменшуючи кількість цигарок, ми привчаємо себе не реагувати на «сверблячку», щойно вона виникає. Чим довше носиш тісні туфлі, тим приємніше нарешті скинути їх – так само і зі «сверблячкою»: чим довше її терпиш, тим яскравіше ілюзія насолоди, коли нарешті можна дозволити собі «почухати там, де свербить». Таке посилення впливу ілюзії насолоди негативно позначається на нашому бажанні кинути курити. Ви, очевидно, заперечите, адже чим менше ми куримо, тим менше шкодимо своєму здоров’ю і гаманцю. Що ж тут поганого? А от що:

ОСКІЛЬКИ БАЖАННЯ КИНУТИ КУРИТИ СЛАБШАЄ, ТО МИ НЕ РОБИМО НІЧОГО, ЩОБ ЗУПИНИТИСЯ.

Саме тому «часткові» курці залежать від цигарок більше, ніж затяті. З листів на тему «Я діяв за всіма вашими вказівками, але мені “Легкий спосіб” не допоміг» особливо мене дратують ті, де є такі фрази: «Хоча є і плюси: тепер я викурюю всього п’ять цигарок на день. А до візиту у вашу клініку викурювала по сорок!»

Такі новини, безперечно, порадували б «експертів». Чому ж мені прикро за тих курців? Та тому, що вони так і не зуміли усвідомити характер нікотинової пастки: відмовляючи собі в нікотині впродовж тижня, зрозуміло, що такі курці відчують безмежне полегшення, коли нарешті зможуть «почухати там, де свербить». Таке саме полегшення вони відчули б, якби позбулися запору, від якого потерпали тиждень. Але знову ж таки нікому не спаде на думку навмисне страждати від запорів тільки для того, аби потім насолоджуватися полегшенням.

Бажання зменшити кількість цигарок чи ті ж невдалі спроби кинути курити переконують нас: так, куріння – це насолода і підтримка в житті. Тому що без цигарок ми почуваємося знедоленими і нещасними, але наші муки закінчуються, варто нам лишень закурити. Тому логічно припустити, що насолоду ми отримуємо саме від цигарок. Однак, якщо ми маємо можливість курити будь-коли, щойно виникне таке бажання, то не дуже цьому радіємо і сприймаємо як належне все, що надає нам куріння. Така поведінка дивує насамперед тим, що, маючи можливість насолоджуватися повсякчас, ми не можемо зрозуміти, яке саме задоволення отримуємо від куріння, тож хочемо позбутися цієї звички. Курити стає приємно тільки тоді, коли це забороняється.

Я не намагаюся виправдати таку точку зору. Сила тривалого промивання мозку в тому, що воно створює ілюзії, які продовжують існувати лише тому, що їх повторюють мільйони разів. Якщо вам доводилося використовувати вольовий метод відмови від куріння, то після цього важко буде уявити, що кинути курити можна одразу і з радістю. Але чи можна зрозуміти, наскільки приємно позбутися запору, коли в тебе його ніколи не було? А якщо не страждаєш від запорів, то хіба бракуватиме відчуття полегшення? Звісно ж ні. Невже так важко усвідомити, що без «маленького чудовиська» чи нікотинової «сверблячки» вам не знадобиться стримувати себе цілий тиждень, вам не потрібно буде позбуватися чи бажати позбутися цієї «сверблячки», а коли позбудетеся, то відчуєте полегшення?

Переконайтеся самі. Вам траплялося відмовлятися надовго від куріння і настільки вірити в себе, що вам не кортіло зробити пару затяжок – просто щоб довести свою перемогу? Якщо ви піддавалися цій спокусі, то вам відоме і продовження: цигарка не тільки була огидною на смак, але й нічого вам не давала. Хоча ви переконувалися, що більше ніколи не станете жертвою нікотинової залежності. Тому приблизно через тиждень ви дозволяли собі викурити всього одну цигарку з абсолютною впевненістю, що від цього не почнете курити знову. Ви потрапляли в ту ж саму пастку, що й першого разу. Тож мільйони курців рятувалися з цієї пастки тільки заради того, щоб потрапити в неї знову.

Проте нагадаю, що ми прагнемо досягти такого стану, аби раз і назавжди втратити будь-яке бажання чи потребу навіть в одній цигарці. Тому зменшення кількості цигарок – неефективне: воно лише посилює ілюзію насолоди і допомоги. Куріння не лише підтримує життя «маленького чудовиська», але й надає сил «великому чудовиську». От чому всі цигарки, які викурюємо після тривалого утримання – приміром, після їжі, сну або ж сексу, – ми називаємо особливими.

Під час куріння ви радієте лише одному: настав кінець потерпанням без нікотину. Переконаний, що немає сенсу вкотре повторювати: наступна доза нікотину не позбавить вас від тих страждань.

Якщо хоча б одну цигарку ви сприймаєте як певний вид допомоги чи насолоди, то і мільйон інших цигарок сприйматимете так само. Я знаю «експертів», які пояснять: вам необхідно побороти спокусу викурити лише єдину цигарку – наступну. Шкідливість від таких запевнень у тому, що вони справедливі. Але ж вам не пояснюють інше: якщо хоча б одну цигарку ви розціните як допомогу чи насолоду, то вам доведеться до скону днів боротися з бажанням закурити! Хто ж цього захоче?

Зменшення кількості цигарок не може зарадити нам через природу того «чудовиська», яке змушує нас щоразу «чухати там, де свербить» і не дає змоги робити це рідше. Спроба курити менше частково схожа на дієту: щоб досягти успіху, доводиться використовувати силу волі й дисципліну. Хіба їжа втрачає для вас свою цінність через те, що ви сидите на дієті? Звісно ні. Ви стаєте одержимі їжею, перебуваєте в неї в полоні. Після кожної трапези ви або потерпаєте від докорів сумління, тому що порушили дієту, або страждаєте від голоду і невдоволення, бо дотрималися її. Намагання курити рідше означає постійно мучитися і від самої сверблячки, і від того, що не можна, коли цього дуже хочеться, «почухати там, де свербить». Така ситуація потребує постійно застосовувати силу волі, змушує бути дисциплінованим. Можливо, певний час вам це вдаватиметься. Хочу, аби ви затямили: характер процесу такий, що він неминуче посилюватиме бажання курити й послаблятиме готовність кинути курити. Навіть якщо вашої сили волі вистачить, аби терпіти ці страждання все життя, то чи ви дійсно бажаєте такого безрадісного існування?

Проте сила волі та дисципліна рано чи пізно перестануть діяти. Тоді бідний курець остаточно стане знервованим, зневажатиме себе, переконається, що він безвольний і не здатен без нікотину існувати й радіти життю. Напевно, тільки років через п’ять він наважиться спробувати ще раз. От чому мені прикро, коли чую: «Проте тепер я викурюю всього п’ять цигарок на день».

То що – ви і зараз вірите, ніби люди, які курять зрідка, по-справжньому щасливі й упродовж усього життя в них жодного разу не виникало бажання викурити понад п’ять цигарок на день? Тоді я прошу вас запам’ятати дві речі. Перша стосується наведених прикладів. Так, це лише приклади. Але попри те що двох абсолютно однакових історій не існує, у більшості своїй вони схожі одна на одну. Особисто я надав допомогу 25 тисячам курців. На сьогодні існує понад 40 клінік, де застосовують «Легкий спосіб», і регулярні консультації з нашими лікарями підтверджують мої припущення: коли курці звертаються по допомогу, то їм уже немає сенсу робити вигляд, начебто вони все тримають під контролем і щасливі бути затятими чи «частковими» курцями.

Наступне, що варто запам’ятати, стосується самих курців. Нерозумно вважати, що люди, які курять час від часу, щасливі тому, що вони самі кажуть про це, чи тому, що нам промили мозок і переконали в існуванні таких курців. Незайвим буде ще раз повторити: знайдуться такі розумники, які намагатимуться переконати вас, що щасливі бути курцями, але спробуйте відшукати хоча б одного з батьків-курців, який потуратиме своїй дитині в цій шкідливій звичці. Те ж саме стосується і батьків, які курять подеколи. Поговоріть з цими щасливими курцями. Поговоріть з ними віч-на-віч, і ви переконаєтеся, що більшість з них охоче відмовилася б від цигарок. У тому, що серед них є люди, готові прикриватися щитом, що складається головним чином зі страху, можна легко пересвідчитися. Зараз я розповім вам про Дейрдре – її випадок досить типовий.

Дейрдре зателефонувала в клініку і наполягала на індивідуальній консультації. Я одразу зрозумів: вона знає, чого хоче, і звикла завжди досягати свого. Тож пояснив, що веду групові заняття по десять годин на день сім днів на тиждень, а для решти прийомів мені просто бракує часу. На що вона заявила: мовляв, коли справа у грошах, то для неї це не проблема. Мене це вразило. Не знаю, як ви, а я готовий визнати, що в кожного своя ціна, проте натяки на те, що мене цікавлять тільки гроші, сприймаю досить категорично. Я відповів, що не в грошах справа – мені бракує часу, який Дейрдре зараз у мене попусту віднімає. Вислухавши це, вона розревілася.

Ці сльози були справжніми. Дейрдре змусило плакати те ж лихо, від якого ридма ридають мільйони інших сильних, щасливих, здорових чоловіків і жінок, – нікотинове рабство.

Вас, очевидно, це здивує, але Дейрдре курила вже дванадцять років і жодного разу не перевищила щоденну дозу – дві цигарки. Затятий курець міг би вирішити, що вона живе в раю. Скільки курців щиро вірять, що дві цигарки на день врятували б їх від безодні розпачу!..

Невже в Дейрдре був рак легенів чи, можливо, якась інша важка хвороба? Навпаки, вона фанатично стежила за своєю фізичною формою і вирізнялася відмінним здоров’ям. Але рак легенів відігравав важливу роль у її побоюваннях: батьки Дейрдре померли від цієї хвороби ще до того, як вона потрапила в нікотинову пастку. Дейрдре, так само як і я, страшенно боялася куріння задовго до того, як стала потерпати від тієї горезвісної залежності. Та попри це вона не витримала соціального пресингу і викурила першу цигарку, яка здалася їй огидною. Але якщо згодом я докотився до майже безперервного куріння, то Дейрдре втрималася. Проте її не оминули страхи, які переслідують усіх курців. Це щось на кшталт того ж голоду: чим довше мрієш про цигарку, тим вона стає дорожчою, коли мрія нарешті здійснюється. І звісно, коли куриш менше, то і менші втрати для здоров’я та гаманця, але водночас і менша потреба відмовлятися від куріння.

Оскільки батьки Дейрдре померли від раку легенів, то для себе вона зробила висновок, що наслідувала якусь ваду. Мій брат також смертельно боявся раку, адже і сестра, і батько померли від раку, коли їм не було і шестидесяти. Дивно, яким чином людству вдалося проіснувати віки, не відаючи, що таке рак? 1900 року від цієї хвороби вмирав лише один із п’ятдесяти громадян Великобританії. Сьогодні – кожен четвертий. Чому ж ми звинувачуємо батьків або навіть Творця нашого? Якщо вам стане дурості щодня обливати свій автомобіль солоною водою, то, коли машина зрештою заржавіє, невже ви звинувачуватимете виробника? Ми отруюємо свої легені, їжу, річки, повітря, яким дихаємо, а потім витрачаємо мільярди, аби винайти панацею. А засоби для зцілення прості й очевидні – треба позбутися умов, які спричинили хворобу. Якби в мене була хоча б одна мільярдна частина тих грошей, то я ліквідував би і нікотинову, і будь-яку іншу наркотичну залежність.

Батьки Дейрдре померли з тієї ж самої причини, що і мої сестра та батько: вони були затятими курцями. Дейрдре дуже боялася збільшити кількість цигарок, які викурювала, аби, як і її батьки, не стати жертвою раку легенів. Але вона викурювала всього дві цигарки на день. Хіба важко відмовитися від такої незначної дози? Так, нам промили мозок і привчили вірити, що це дуже просто. Саме тому ми не розуміємо, чому продовжують курити наші діти. Невже так важко здогадатися, що вониможуть стати залежними? Насправді ж ми нічого не розуміємо. Нам навіть не вдається вберегти дітей і онуків від нікотинової пастки.

Страх перед раком змусив Дейрдре покликати на допомогу силу волі та дисципліну – вона задовольнялася всього двома цигарками на день. Якщо вас постійно турбує сверблячка, але ви дозволяєте собі «почухати там, де свербить» лише двічі на день, то це потребує від вас колосальної сили волі та дисципліни. Проте хочу нагадати: сверблячка курця – це відчуття порожнечі, смутку, відсутність сміливості й упевненості у своїх силах. Щодовше ми потерпаємо від цього, тим меншу підтримку відчуваємо і тим більш цінною видається нам кожна закурена цигарка. Тож коли надумаєте заздрити тому, хто курить зрідка, майте на увазі: ці люди все життя потерпають від відчуття порожнечі й невпевненості. Чи, можливо, ви вважаєте Дейрдре щасливицею, бо вона курить час від часу? Якщо це так, то навіщо ж їй знадобилася моя допомога? Упродовж дванадцяти років вона полегшувала свої страждання всього двадцять хвилин на добу, а двадцять три із лишком години – потерпала. А скільки вам вдавалося протриматися під час своєї найбільш вдалої спроби зменшити кількість цигарок чи курити зрідка (що, по суті, одне й те ж)?

Як, на вашу думку, ставилися до Дейрдре її друзі та колеги, які не курили? Дейрдре настільки соромилася своєї звички, що ніколи не курила в присутності будь-кого. Вона вважала, що люди думатимуть: «Не розумію її. Сили волі та розуму їй не займати. Якщо вона курить зрідка, значить, ніякої залежності в неї немає. То навіщо тоді взагалі псувати собі життя? Адже не можна не зважати на тютюновий запах із рота, а також від волосся та одягу!»

Я абсолютно переконаний, що друзі й колеги, які курили, заздрили Дейрдре. Цілком зрозуміло, що про свої страждання вона нікому не розповідала. Їй не хотілося, аби хтось довідався, яка вона слабка і нерозумна – як і будь-який наркоман. Уявіть собі, скільки сили волі та дисципліни їй знадобилося, щоб упродовж дванадцяти років справляти на всіх таке оманливе враження?! Хіба незрозуміло, чому цій сильній, самодостатній і розумній жінці знадобилося молити мене про допомогу, незважаючи на роздратування, яке їй хотілося виплеснути? Це не моя заслуга, але я радий, що вона стрималася. От вам ще один доказ того, як ота злощасна «трава» знищує свої жертви не тільки фізично, але й психічно.

Безумовно, Дейрдре має найбільшу силу волі з-поміж тих людей, з якими я коли-небудь зустрічався. У наступному розділі ми розвіємо міф про те, що курцям, яким так і не вдалося кинути курити, не вистачило сили волі. Детальніше ми зупинимося й на міфі про те, що у всьому світі курців-жінок більше, ніж курців-чоловіків. А також – ніби дівчата підпадають під нікотинову залежність частіше, аніж юнаки, в силу того що жінки в цілому слабші, не настільки розумні, вони більше керуються емоціями, ніж логікою, і проявляють меншу силу волі, ніж чоловіки.

Але нам необхідно розглянути ще й міф про тих, хто курить зрідка. Поговоримо про курців тієї категорії, якій дуже заздрять затяті курці. Назвемо їх умовно «для мене відмова від куріння – не проблема, я легко кину курити, варто лише захотіти».

Одначе таким курцям не слід заздрити. Якби я намагався продати вам лампу Аладина і запевняв вас, що вона має магічні властивості, чи повірили б ви мені на слово? Не треба бути Шерлоком Холмсом, щоб дійти висновку: курців, здатних відмовитися від куріння за власним бажанням, просто не існує. Почнемо з протиріччя: якби вони дійсно могли відмовитися від куріння, то не починали б курити знову. Навіщо їм взагалі відмовлятися від цигарок? Зрештою, нас змушують кинути курити не більше, ніж колись змушували розпочати курити. Очевидно, чи не так? Жоден курець не відмовлявся б від своєї звички, якби йому подобалося курити. То чому ж ці люди знову хапаються за цигарки після того, як вони начебто відмовилися від них? Відповідь знову очевидна: бути некурцями їм також не подобається.

Переконаний, що такі курці мають зиск від обох своїх світів. Але прошу, не заздріть їм! Вони, як і решта курців (чи то затяті, чи то «часткові»), змушені терпіти і всі мінуси обох тих світів: коли вони курять, то мріють стати некурцями (бо навіщо ж тоді їм позбавляти себе можливості курити?), а коли стримують себе у вживанні нікотину, то почуваються знедоленими та нещасними (бо чого ж вони знову хапаються за цигарки?).

Усі курці різні, але пам’ятаймо, що всі вони потерпають через залежність від одного й того ж наркотику. «Що корисно одному, то шкодить другому» – не наш випадок. Наркотик, про який ми ведемо мову, отруйний для всіх живих істот. Усім і кожному він несе

СПУСТОШЕННЯ.

Сподіваюся, ви зрозуміли зміст моїх слів. Хоча, можливо, ви й досі переймаєтеся тим, що також станете курцем, який то кидатиме, то знову починатиме курити, і щоразу почуватиметеся нещасною. Побутує думка, ніби той, хто колись курив, залишається курцем назавжди. Тобто скільки б років колишній курець не відмовляв собі в курінні, він не почуватиметься так, як людина, яка ніколи не потрапляла до нікотинової пастки. Звісно, для переважної більшості колишніх курців це дійсно так, адже вольовий метод не розвіює ілюзію того, що ти відмовляєшся від рятівної підтримки й насолоди.

Проте завдяки «Легкому способу» ви зможете почуватися краще, ніж до того, як почали курити. Чимало некурців радіє своєму статусу, але їм постійно здається, ніби вони щось втрачають. Адже й вони піддаються агресивному промиванню мозку – усі ми колись вперше спробували закурити тільки тому, що чули про нібито корисні та приємні властивості цигарок. Ці люди дотримуються думки «чого не знаєш – про те не жалкуєш». «Легкий спосіб» переконає вас: кинути курити – те ж саме, що

ПРОКИНУТИСЯ ВІД СТРАШНОГО СНУ.

А тепер приділимо увагу найбільш шкідливій і впливовій думці з усіх існуючих, а саме:

КИНУТИ КУРИТИ, НЕ ЗАСТОСОВУЮЧИ СИЛУ ВОЛІ, НЕМОЖЛИВО.

Розділ 15 Кинути курити, не застосовуючи силу волі, неможливо

Цей міф укорінився настільки, що на радіо й телебаченні не пропускають в ефір рекламні ролики антинікотинових засобів, якщо в тексті немає фрази про те, що без застосування курцем сили волі засіб не діє. Після того як представник британського Комітету рекламних стандартів (КРС) розглянув запропоновану мною рекламу, у мене з ним відбулася така розмова.

Представник КРС: Мені шкода, але в такому вигляді пропустити вашу рекламу в ефір я не можу. Ви мусите додати до неї слова про те, що ваш метод подіє лише за умови застосовування курцем сили волі.

Я: Одна з переваг «Легкого способу» якраз у тому, що він не вимагає застосування сили волі.

Представник КРС: Послухайте, пане, нічого страшного в тому немає, що для досягнення мети нам доводиться докладати значних зусиль.

Я: Але, на мою думку, мета КРС – захищати громадськість від помилкових та оманливих рекламних обіцянок.

Представник КРС (досить самовдоволено): Саме так.

Я: То чим тоді можна виправдати вашу пораду мені – збрехати?

Представник КРС (його самовдоволення поступово змінює стурбованість): Але це ж не неправда! Кинути курити, не застосовуючи силу волі, неможливо!

Я: А ви фахівець з таких питань?

Представник КРС: Я взагалі на цьому не розуміюся.

Я: А чи відомо вам, що мене в цьому питанні вважають найкращим фахівцем в усьому світі?

Представник КРС: Я багато чув про вашу репутацію, проте всі знають: аби кинути курити, потрібна сила волі.

Я: А скажіть, будьте ласкаві, якщо ви не хочете сідати в автобус № 9, то чи потрібна вам сила волі, щоб втриматися і все-таки на нього не сісти?

Представник КРС: Само собою, не потрібна.

Я: Ви, напевно, чули про курців, у яких раптом зникало будь-яке бажання курити, і вони, не докладаючи зусиль, відмовлялися від цієї шкідливої звички. Так діє і «Легкий спосіб». Якщо курець не має ані потреби, ані бажання курити, то навіщо йому сила волі, щоб кинути курити?

Представник КРС (самовдоволення зникло, як і не було; розгублено і сердито): Послухайте, я просто намагаюся вам допомогти. Правило є правило.

Я: Але якби курцям потрібна була сила волі, щоб кинути курити, то усілякі хитрі штучки, які ви рекламуєте, їм би взагалі не знадобилися. Щотижня у Великобританії від споживання нікотину помирає понад 2000 курців. Сьогодні кожен курець у розпачі шукає простий метод, який не потребує застосування сили волі, але водночас допомогає кинути курити. Ви ж самі сказали, що мета КРС – захищати споживачів. Але ваше правило, яке заважає курцям довідатися про ефективний метод, аж ніяк не належить до засобів захисту.

Навпаки, КРС погіршує ситуацію та сприяє збільшенню смертей серед курців! Уже давно необхідно скасувати це абсурдне правило!

Представник КРС: Радо погоджуся з вами, але скасувати це правило може лише лікар, який його встановив.

Ще одне правило забороняло мені зв’язатися із тим «експертом» або хоча б дізнатися його прізвище.

У мене не викликає подиву те, що курці, які так і не змогли кинути курити, почуваються безвольними, мов той віхоть. Від народження ми піддаємося активному промиванню мозку, нам нав’язують, що відмовитися від куріння дуже важко, але, застосувавши силу волі, все-таки можливо. Тому людина, якій куріння завжди було ненависним, так само як і я, неодноразово намагається кинути курити вольовими методами. Але щоразу – безуспішно. То чим це можна пояснити, як не повною відсутністю сили волі? І я також цьому вірив. Проте чому я ставав безсилим лише тоді, коли йшлося про куріння? Чому в інших сферах своєї діяльності я демонстрував достатню силу волі? Тому що відмова від куріння не має жодного стосунку до сили волі. Відбувається боротьба принципів.

Звернімо увагу на беззаперечні факти. Пригадайте свої шкільні роки, коли одні дівчата наважувалися експериментувати, а інші – ні. Хто з них був на видноті? Сором’язливі й втаємничені дівчата, які люблять читати, чи й наполегливі активістки? Усе досить просто – позбавтеся упереджень, і факти самі розвінчають міфи. Хто був зразком для наслідування? Завдяки кому сила-силенна дівчат-підлітків потрапила до нікотинової пастки? Звісно ж, такі суперпопулярні зірки, як Ель Макферсон, Джоанна Ламлі, Кейт Мосс. Невже хоч одна з них справляє на вас враження безсилої?

Щороку засоби масової інформації оголошують другу середу березня Національним днем без куріння. У цей день кожен курець має не курити. Проте кожен із них скаже вам, що один день на рік здатен витерпіти будь-хто. І на підтвердження своєї точки зору чимало з них курить особливо зухвало – вдвічі більше цигарок, ніж зазвичай. Курців дратує заступницьке ставлення громадськості – дарма що вона керується добрими намірами, однак не має жодного уявлення про проблеми курців.

Одразу після терактів 11 вересня 2001 року в США влада заявила про майже двадцять спроб ввезення до країни збудників сибірської виразки: у двох випадках підозри підтвердилися і стали фатальними. Згодом оголосили про двадцять непідтверджених випадків у Великобританії. Національна британська щоденна газета повідомляла, що в країні підготовлено близько 50 млн доз вакцини проти сибірської виразки. Експерти при уряді Великобританії порадили «бути обережними, але не панікувати». За кого вони нас мали? Невже нам дійсно потрібні були оті поради «експертів»? Зв’язок між курінням і раком легенів було встановлено майже п’ятдесят років тому. То невже хтось вважає за корисне один день на рік нагадувати курцям, що куріння шкодить здоров’ю, попри те що попередження надруковані на кожній пачці цигарок?

Чому оті «експерти» не можуть зрозуміти: люди курять не тому, що куріння шкодить здоров’ю, і першочергове їхнє завдання – усунути причини, які змушують людей продовжувати курити? Тому що «експертам» незрозуміла природа нікотинової пастки, тим паче способи порятунку від неї. Усі курці інтуїтивно розуміють, що куріння не додає їм здоров’я. Але згадаймо про наш страх перед можливістю захворіти на рак та раз і назавжди переконаймося: нездатність кинути курити залежить не від сили волі, а від протистояння думок.

Звісно ж, ми всі відчуваємо тиск однолітків, реклами та інших видів промивання мозку, завдяки яким потрапляємо в пастку і залишаємося в ній. Але разом із тим ніхто не примушує нас ні закурювати цигарку, ні відмовлятися від неї. Так само очевидно й те, що було б досить просто відмовитися від куріння, якби в нас не виникало бажання закурити наступну цигарку. Проте нам промили мозок, переконали, що куріння – це насолода, яка надає користь. На одній шальці терезів плюси – куріння негативно впливає на наше здоров’я і фінанси. Але зачекайте, хіба це не мінуси? Ні! Саме тому нікотинова пастка збиває нас із пантелику. Упевненість у тому, що куріння слугує так званою опорою і дає змогу насолоджуватися життям, спонукає нас курити й надалі. Тому перераховані плюси насправді – мінуси, особливо тому, що базується та впевненість на ілюзії. Насправді ж погіршення здоров’я і фінансового становища – стимули для відмови від куріння, проте в цьому випадку вони є плюсами.

Однак шальки терезів перебувають у постійному русі, співвідношення плюсів і мінусів постійно змінюється. Якщо ми не збираємося кидати курити, то намагаємося не думати про вплив куріння на здоров’я і фінансове становище, тому наші міркування щодо них в цілому не мають значення. Якщо ж у нас немає ні потреби, ні бажання курити, то плюси переважують, а шалька з мінусами залишається високо вгорі. Але рано чи пізно в «маленького чудовиська» починається «сверблячка»: з’являється бажання курити, і вага мінусів зростає. Коли ж розташування сил змінюється, то шалька з мінусами опускається, а з плюсами – піднімається. Закурюючи, ми вдовольняємо своє бажання, тож опускатися починає шалька з плюсами.

Однак коли ми вирішуємо кинути курити, то згадуємо про негативний вплив нікотину на наше здоров’я і фінансове становище. Тобто рівень нашого усвідомлення підвищується, відчутно зростає сумарна вага плюсів, і навіть коли «маленьке чудовисько» подає мозку сигнал «хочу курити!» чи «потрібна цигарка!», то у відповідь чує: «Може бути, але ми вже по горло ситі дурницями, так що цигарку ти не отримаєш».

Тоді в гру вступає «велике чудовисько». Сверблячка не є проблемою, коли можна «почухати там, де свербить». А якщо почухати не можна? Тоді сверблячка зводить нас з розуму! Особливо якщо свербить у важкодоступному місці, приміром під пов’язкою чи гіпсом, або ж ваше тіло, як і моє, не настільки гнучке. Ну як комарам вдається віднайти на моїй спині єдиний квадратний сантиметр, до якого мені, хоч як би я намагався, не дістатися?! Залишається одне: або тертися спиною об цегельну стінку, або зупиняти першого-ліпшого і просити, щоб той почухав мені спину. Однак ще гірше тоді, коли дістатися місця сверблячки легко, а ми не дозволяємо собі його почухати!

Якщо сверблячка відчувається в тій частині мозку, яку ви не бажаєте чухати, то потрібна вся сила волі, аби стримати себе. Але це не означає, що в такій ситуації власник сильної волі протримається довше, ніж безвільна людина. Не можна заперечувати одного: в обох у душі відбувається боротьба принципів – незалежно від сили волі. Припустимо, що в слабовільної людини сверблячка може зникнути назавжди вже через п’ять хвилин, а в сильної і вольової – триватиме півроку. Щоб втриматися і жодного разу за шість місяців не «почухати там, де свербить», потрібна неймовірна сила волі. Якщо через шість місяців супротив людини, його сила волі (називайте це як завгодно) нарешті скінчиться, а сверблячка виявиться сверблячкою курця, то люди довкола нас дійдуть висновку, що слабовільний курець насправді сильний і – навпаки. Та цей висновок буде помилковим.

Подібне протистояння з властивим йому перемінним успіхом (або «шизофренія курця») можна застосовувати у багатьох сферах нашого життя. До того як встановили зв’язок між курінням і раком легенів, більшість курців охоче мирилася зі специфічними кашлем, астмою, бронхітом і загальною апатією, вважаючи їх мізерною платою за насолоду і нібито користь від цигарок. Але ризик захворіти на рак значно збільшив вагу плюсів. Тож чимало курців вирішили для себе, що справа того не варта, тому треба зупинитися. Інші ж заперечували, що зв’язок ще не доведено, і навіть якщо ця гіпотеза вірна, то не варто все життя сидіти під ковпаком, уникаючи будь-якого ризику. Адже, приміром, будь-якої миті можна потрапити під автобус! Ким були ті, хто кинув курити, – розсудливими і вольовими людьми чи боягузами і панікерами? Солдатів, які під час Першої світової війни залишали окопи, тому що вважали її абсурдною, розстрілювали за легкодухість. Необхідно бути сміливцем, аби, усвідомлюючи, що ризикуєш захворіти на рак легенів, разом із тим пручатися тиску громадськості! То що – курці, які продовжують курити, незважаючи на весь ризик і вмовляння, – сильні та вольові люди?

У більшості своїй це припущення підтверджується. Якщо розмірковувати про силу волі конкретного курця з огляду на те, зумів він кинути курити чи ні, то з’ясується, що невдачею закінчувалися спроби якраз заповзятих, сильних та вольових людей. Найбільш приємними для нас (ми називаємо їх «найсмачнішими») зазвичай стають цигарки, які ми викурюємо в стані релаксації, приміром після їжі чи в хорошій компанії, тобто в ситуаціях, де фактор насолоди і без того відіграє значну роль. Однак відмову від куріння перш за все ускладнюють цигарки, у яких ми відчуваємо потребу або ж без яких несила обійтися, наприклад у стресовій ситуації чи коли потрібно зосередитися. Заповзятим і вольовим людям властиво брати на себе численні зобов’язання та піддаватися стресам – як невід’ємній складовій частині такого способу життя. Тому в цей напружений графік вдало вписуються цигарки.

А тепер прийшов час розвінчати ще один міф. Дійсно, цигарки вашої улюбленої марки на смак приємніші за решту. Річ у тім, що ви привчили свої легені, виробили в них частковий імунітет до конкретної комбінації отрути, що характерна для цигарок вашої улюбленої марки. А чи не були ви свідками того, як курці, коли немає цигарок улюбленої марки, готові викурити навіть стару мотузку? Мільйони курців навмисне замінюють цигарки улюблених марок на самокрутки, цигари або трубки, сподіваючись нарешті відмовитися від куріння або зменшити кількість цигарок та заощадити гроші. Згодом вони надають перевагу новій улюбленій марці, а колишня викликає лише невдоволення – це ще один доказ того, що смак чи насолода не мають ніякого стосунку до куріння: уся справа в нікотині, якого ми жадаємо.

Добре продумана участь привабливих для наслідування прикладів у рекламі тютюнових виробів переконує деяких курців, що сам ритуал куріння чи куріння заради самого куріння приємний і що нікотин та отрута – лише прикрий побічний ефект.

«От якби хтось винайшов абсолютно чисті цигарки!..» – часом зітхають курці. Такі існують уже не один рік і називаються трав’яними, або безнікотиновими. Якщо ви пробували їх, то вам відомо: незважаючи на всі намагання, вам ніколи не відчути навіть ілюзії насолоди під час викурювання таких цигарок. Курити безнікотинові цигарки – те ж саме, що втягувати в легені смердючий дим. Ілюзії насолоди вони ніколи не створять з однієї простої причини – вони не містять нікотину. Куріння тютюну – це також вдихання смердючого диму в легені, і якби не нікотин, то воно не створювало б ніякої ілюзії розради чи насолоди.

Так чому ж цигарка після їжі видається нам смачною, а цигарка з тієї ж пачки, викурена після новорічної вечірки, – огидною? Тому, що має значення не саме куріння, а час, коли нарешті вдалося «почухати там, де свербить». Після їжі ви вже задовольнили дві потреби – голод і спрагу, – тому можете розслабитися. Цигарка, викурена після вечері, для нас приємніша, ніж після сніданку чи обіду: у першому випадку робочий день закінчився, можна нарешті відпочити. Це особливо відчутно, якщо ви вечеряєте в ресторані. Адже якщо ви домогосподарка, то з вечерею ваш робочий день не закінчується. У домашніх умовах ви не тільки шеф-кухар, але й офіціантка, і посудомийниця. А вечеря в ресторані – особлива подія, яка дає змогу розслабитися; до того ж, якщо ви вечеряєте в компанії друзів чи близької вам людини, нудьгувати вам не доводиться. Якщо ж трапезою відзначається якась урочиста подія (весілля, день народження, Різдво), то на радощах ви розслабляєтеся повністю. Звісно, у вашому житті вистачає турбот, але ж на кілька годин можна дозволити собі забути про них – і це лише посилює відчуття блаженства. Тобто такими вечорами ви перебуваєте у стані ейфорії.

Але хіба вам не доводилося під час таких посиденьок непомітно скидати під столом свої кращі туфлі? Так, вони ідеально доповнюють ваш образ, але чому в продажу завжди є всі розміри, крім вашого? Це ще один класичний приклад закону підлості. Річ у тім, що неможливо насолоджуватися справжнім і безумовним блаженством, коли на тобі тісні туфлі. Те ж саме стосується і нікотинової залежності. Курці не отримують насолоди від цигарки, викуреної після їжі, її смак мало чим відрізняється від смаку цигарок, які викурюються за інших обставин. Просто якщо вони не дозволять собі «почухати там, де свербить», їм не вдається розслабитися повністю. Без цигарок вони почуваються знедоленими і нещасними. У таких випадках різниця між курінням і утриманням від куріння – це не просто стан легкого збудження – це різниця між раєм і чистилищем. Ось чому смак цигарки після їжі чи напоїв здається таким приємним.

По суті, всі ці розмови про силу волі – заради того, аби відвернути вашу увагу.

Можна заперечити, що курці, які кинули курити, довідавшись про зв’язок між курінням і раком легенів, вчинили так тому, що були поміркованими і вольовими людьми. Можна також заявити, що ці люди були наляканими і слабовільними. Не важливо, якими вони були. Головне – вага плюсів переважила. Для деяких курців цей ризик раз і назавжди змінює розташування сил. Але на мене і на багатьох інших він не подіяв. Погано, що при спробі відмовитися від куріння сумарна вага «плюсів» починає знижуватися: ви вже не ризикуєте невиліковно занедужати. Кашель, астма і бронхіт невдовзі безслідно зникнуть. Ви більше не пускаєте гроші на вітер, не зневажаєте себе, як нікотинового раба. Тобто всі потужні стимули, які колись змушували вас кинути курити, швидко втрачають свою актуальність. Факти залишаються незмінними, змінюється лише ваше уявлення про них, а в протистоянні принципів воно відіграє вирішальну роль.

Поки знижується сумарна вага плюсів, збільшується вага мінусів на другій шальці терезів. Коли ви курили, то цигарки виснажували ваш гаманець. Але тепер у вас у кишенях знову з’явилися гроші, і ви можете зрідка дозволити собі пачку цигарок. Однак найсуттєвіше те, що, відмовляючись від куріння, ви вірили, ніби дійсно жертвуєте собою, адже кілька днів терпіли сверблячку, почуваючись знедоленим і нещасним. Ми прекрасно розуміємо, що сукупна вага плюсів, тобто причин стати некурцем, значно перевершує сукупну вагу мінусів. Але коли під впливом алкоголю чи стресових ситуацій ми проявляємо слабкість і безглуздість, то нам здається, що мінуси переважують плюси, тому закурюємо – усього одну цигарку. Але через нікотинову залежність знову потрапляємо до пастки, з якої намагалися втекти.

Отже, перестаньте вважати курців віхтями, а нездатність кинути курити – ознакою відсутності сили волі: відбувається протистояння принципів, у якому розташування сил постійно змінюється. А тепер подивімося правді в очі: від куріння ми не отримуємо жодної насолоди, від нього немає ніякої користі, воно руйнує нервову систему, позбавляє нас впевненості в собі, сміливості та здатності зосереджуватися і розслаблятися, воно не рятує від нудьги і стресу, але, разом із тим, спричиняє їх. Спробуємо уявити, що ніяких протистоянь і плутанини немає, що ви позбулися всіх наслідків промивання мозку і розумієте, що куріння нищить усе – у вас зникнуть і потреба, і бажання закурювати нову цигарку. Якщо ж відсутні і потреба, і бажання курити, то вам не потрібна ніяка сила волі, аби позбутися цієї пристрасті – незалежно від того, наскільки ви сильні чи слабкі. Сила волі лише спантеличує нас.

Якщо я, розповідаючи про силу волі, відволікаю вашу увагу від основного, то чому ж приділяю їй стільки часу? Пояснюю: наркотична залежність страшна ще й тим, що її жертви переконані, ніби мають певні фізичні чи психологічні вади, тому без допомоги наркотику неспроможні радіти життю чи долати стреси. Ясно і зрозуміло одне: куріння не посилює наші фізичні можливості, не допомагає нічим і не дає змоги насолодитися життям. Фізична і психологічна слабкість, які спостерігаються у курців, не є наслідком природного процесу, вони спричинені дією наркотику.

Є й такі курці, які прекрасно розуміють, що нікотинова залежність лише створює ілюзію насолоди і розради, вони переконані, що ніколи не куритимуть, і радіють з того. Проте їм усе-таки здається, ніби в їхньому житті чогось бракує. Ось типовий уривок із листа Фіони:

«Я розумію все, що ви розповідаєте про “Легкий спосіб”, і погоджуюся з вами. Тепер я нарешті усвідомила, що куріння було головною причиною катастрофи мого шлюбу. Пояснюю: я надзвичайно щаслива, що не курю, і знаю, що більше ніколи в житті не куритиму. Проте маю одну проблему, вирішити яку ніяк не вдається. Там, де я працюю, немає співробітників-курців. Я ніколи не куритиму на вулиці чи в транспорті… Не пам’ятаю, щоб до розлучення я надавала особливого значення першій цигарці, яку закурювала вже дома. Але після розлучення навколо цієї цигарки почало обертатися все моє життя. Розумію, ви скажете, що куріння має асоціюватися в мене тільки з однією думкою: “Як прекрасно, що я тепер вільна!” – саме так я тепер і почуваюся. Постійно – але не тоді, коли повертаюся в самотній дім. Мимоволі виникає бажання: “От би зараз цигарку!..” – Але я знаю, що ніякої цигарки не буде, її просто не існує. Я не курю вже півроку. Чи не могли б ви мені допомогти?»

Лист Фіони викликав у мене співчуття, звісно, я міг їй допомогти. Її бажання подолати спокусу вражає! Переконаний, що більшість курців, потрапивши в таку ситуацію, знову стали б жертвами нікотинової пастки. Тож я запитав у Фіони, як би вона почувалася, повертаючись у не самотній дім. Відповідь була очевидною: набагато краще. Ми маємо справу із досить розповсюдженим синдромом «маленької нагороди». Такі нагороди мають особливе значення для людей, які живуть одноманітним або ж напруженим життям. Кинути курити легше, коли усвідомлюєш, що куріння якраз заважає зосереджуватися і псує нерви (при цьому не відчуваєш потреби будь-чим замінити його!). Та коли куріння сприймаєш як нагороду, то втрачати її досить важко, навіть якщо переваги такої нагороди ілюзорні.

Колишнім курцям я кажу: «Яка проблема? Такого ж ефекту можна досягти, якщо носити тісні туфлі: хочеш отримати нагороду – на кілька хвилин зніми їх». Таке вирішення проблеми їх не влаштовує, вони думають, що я жартую.

Але таким чином я допомагаю курцям побачити справжній стан речей. Фіону мучила реальність повернення в порожній дім. Сподіваюся, що проблема вже позаду. Добре, що Фіоні вистачило здорового глузду зрозуміти: не варто боротися з нещастям, повертаючись у ту ж саму пастку і створюючи при цьому ще більше проблем. Аналогічно раджу курцям і в інших ситуаціях, коли вони сприймають цигарку як маленьку винагороду. Коли ви не вірите, що варто лише скинути тісне взуття, аби позбутися тортур, то який сенс дурити себе, запевняючи, що вирішити проблему може різновид матерії, визнаний у західних країнах убивцею номер один? Ваше життя одноманітне і напружене? Отже – змініть його! Можливо, згодом ви зрозумієте, що стрес і журба полишать вас і без куріння (свого часу мій здоровий глузд осягнув це!). Фіона змогла усвідомити, що цигарка нічого не змінить. А мені вдалося переконати її, що коли вона це розуміє і не збирається починати курити знову, безглуздо мучити себе думками про цигарки!

Коли кидаєш курити, то не варто замість куріння вигадувати собі нові заняття. Адже ми здатні були радіти життю і долати стреси ще задовго до того, як повірили в необхідність фальшивої підтримки й допомоги. Якщо ви зараз дійсно почуваєтеся слабкою і невпевненою у своїх силах (навіть якщо курите нерегулярно), то пригадайте: у Дейрдре очі завжди були на мокрому місці, хоча вона викурювала всього дві цигарки на день. Подібна слабкість і невпевненість ускладнюються тим, що жінки-курці піддаються промиванню мозку у ще більш огидній формі, ніж чоловіки. Нас змушують вірити в те, що жінки не тільки фізично слабші, ніж чоловіки, але й мають менш розвинений інтелект: їм не властива логіка, вони більш емоційні та менш відповідальні.

Кидаючи курити, варто усвідомити: відчуття слабкості і невпевненості нам не ввижається! А ще важливіше зрозуміти, що ці відчуття викликані курінням, тож якщо дотримуватися всіх вказівок, то призабуті сміливість і впевненість дуже швидко повернуться до вас. Розумію, у це важко повірити, особливо якщо ви пройшли через тортури використання вольових методів відмови від куріння. Але ж я таки маю рацію. А тепер настав час знайти відповідь на запитання:

ЯКА СТАТЬ СИЛЬНІША?

Розділ 16 Яка стать сильніша?

Навіть тепер побутує думка, ніби чоловіки в цілому сильніші за жінок і фізично, і психологічно. Вірити в цей факт людей привчали впродовж багатьох поколінь. Безперечно, зараз у країнах Заходу курців-жінок більше, ніж курців-чоловіків. Така ж тенденція спостерігається й серед молоді, яка потрапила до нікотинової пастки. Чому так відбувається?

Так звані експерти часом переконливо пояснюють це явище тим, що курці з розвиненим інтелектом усвідомлюють критичність ситуації, тому намагаються зупинитися. Зазвичай вольові люди досягають успіху – це думка «експертів», які натякають на те, що в цілому чоловіки розумніші за жінок і наділені більшою силою волі. Тож зазвичай подібні заяви можна почути від «експертів» чоловічої статі.

А тепер звернімося до фактів. Ми вже з’ясували, що найбільш заповзяті та вольові представники як чоловіків, так і жінок найчастіше стають об’єктами для наслідування і «допомагають» іншим потрапити в пастку. Раніше, коли понад 90 % дорослих чоловіків курили, то чоловіків-некурців вважали слабаками. Цьому твердженню притаманна своя логіка: потрібно мати міцні легені, щоб вдихати отруйний дим, і силу волі, аби звикнути до куріння. Але справжня причина, через яку 10 % чоловіків усе-таки оминула пастка, не в тому, що вони були розумнішими: ці люди на фізичному рівні не сприймали вплив нікотину або ж не могли дозволити собі марно витрачати гроші на отруту.

«Експерти» подовгу обговорюють причину, через яку в нікотинову пастку потрапляє молодь. Проте ці фахівці набагато більше довідалися б про різні аспекти нікотинової залежності, якби досліджували прямо протилежне явище – підлітків, яким вдалося уникнути нікотинової пастки. Логічно припустити: якщо в цілому курці фізично й психологічно міцніші за некурців, значить, сучасна жінка сильніша за сучасного чоловіка. По суті, жінки завжди були сильнішими!

Я вже пояснював, що таке «сверблячка курця»: це «маленьке чудовисько», тобто бажання курити. Говорив і про стурбованість та дискомфорт, які відчувають курці, бажаючи «почухати там, де свербить», але з якихось причин не маючи можливості закурити. Це явище я називаю «неврозом курця»: він пальцями торкається губ, потирає щелепи, розминає цигарки, клацає запальничкою – це характерні ознаки такого стану. Якщо подруга говорить вам, що їй «треба хоч що-небудь з’їсти», то ви розумієте: вона дійсно голодна і не заспокоїться, доки не втамує голод. Вам відома різниця між потребою в їжі і бажанням що-небудь перекусити – ви розумієте її. Багатьом некурцям важко зрозуміти, навіщо курцеві взагалі хочеться курити і чому в нього постійно виникає потреба в цигарці. Проте некурець, який упритул спілкується з курцем, чітко бачить: той не просто хоче курити, йому конче необхідна цигарка. Людині, яка не курить, непросто зрозуміти, чому так відбувається, однак не викликає сумніву те, що курець залежний, він – раб своєї звички.

Моя мама не курила. Ніхто в родині не розумів причин «ранкових хоралів» – так ми саркастично називали ту мить, коли батько зі сльозами на очах відкашлювався, ледь не вихаркуючи легені. Ми розуміли, що від того куріння батько не отримує жодної насолоди. На маминих очах згасав батько від раку легенів, їй напевно було боляче дивитися на те, як стаю курцем я, і разом із тим усвідомлювати, що переконати мене їй не вдасться. Але вона спробувала, інстинктивно відчувши, що моя дружина має наді мною певну владу. І мама запитала Джойс: «Можливо, ти пригрозиш йому, що покинеш його, якщо він не кине курити?» Джойс відповіла: «Та він радше відпустить мене, аніж кине курити». Джойс теж не курила, тому, як і мама, не розуміла, навіщо це безглуздя. Вона знала, що я всіма силами намагався кинути курити, розуміла, що я курю не тому, що хочу, а тому, що переконаний: без куріння мені не протриматися, життя моє буде безрадісним! Соромно визнавати, але, незважаючи на всю мою любов до Джойс, я не кинув би курити, навіть якби вона поставила ультиматум. Це приклад того, як у жертви куріння зароджується і міцнішає страх.

Різницю між бажанням покурити і потребою в курінні важливо усвідомлювати насамперед самим курцям. Вони охоче зізнаються в тому, що їм треба перекусити, а якщо вони не алкоголіки – у своїй потребі в спиртному. Але вони нізащо не зізнаються в тому, що їм необхідна цигарка. Несхвальне ставлення громадськості змусило найбільш свідомих курців взяти собі за правило не курити в машині або в гостях у друзів, які не курять. Почувши від друга-некурця: «Якщо тобі треба покурити, не соромся, кури прямо тут», курець, скоріше за все, відповість, що куріння для нього – не обов’язок, а задоволення. Після цього курці зазвичай намагаються тривалий час не курити, аби переконати друзів у своїй правоті та довести самим собі, що в них усе під контролем. Вони навіть не розуміють, що своєю поведінкою доводять протилежне. Не в силах терпіти довше, курець знаходить який-небудь привід і залишає дім або зал ресторану. Якщо ж йому знову скажуть, що дим нікого не дратує, а отже, і виходити немає сенсу, курець відхилить пропозицію, пояснюючи, що антисоціальні витівки не для нього. У нього навіть не виникає думка, що друзі, які не курять, із задоволенням побули б у його компанії, навіть якщо заради цього довелося б дихати димом. Курець не усвідомлює, що, позбавляючи друзів своєї присутності, він діє антисоціально.

Цигарки, викурені в компанії, наприклад після їжі, видаються нам найприємнішими, однак без цієї ілюзії ми цілком можемо обійтися. По-справжньому ми відчуваємо потребу в цигарці в стресовій ситуації. Помірковані та заповзяті люди вибирають відповідальну роботу з різних на те причин: вона престижніша, краще оплачується, сприяє розвитку особистості тощо. Водночас відповідальність у нас асоціюється зі стресами, тому помірковані й відповідальні працівники найчастіше стають затятими курцями. Логічним буде сказати, що наділені інтелектом і силою волі курці мають курити менше за решту. Але тут, як і в кожному аспекті куріння, факти суперечать логіці, якщо не до кінця розібратися безпосередньо в природі нікотинової пастки.

Безперечно, жінкам доводиться виконувати значно більше різних ролей і обов’язків, ніж середньостатистичним чоловікам. Донедавна після укладання шлюбу право власності на майно жінки переходило до її чоловіка. Колись і сама дружина вважалася власністю чоловіка. Споконвіку побутувала думка, начебто жінки здатні лише на брудну, чорну роботу, приміром домашню, а коли в неї не було власної родини – тим самим вона займалася поза домом: доглядала за хворими і немічними, працювала служницею. Навіть аристократки могли претендувати лише на доброчинну чи громадську діяльність.

Мені ніяково, коли чую, як на групових заняттях у клініці, відповідаючи на запитання про професію і місце роботи, жінки, потупившись, з відчуттям провини бурмочуть: «Просто домогосподарка».

Розглянемо обов’язки, які виконує «просто домогосподарка». Якщо ви не заперечуєте, то наведу приклад, відомий мені краще за інші, – мою дружину Джойс. Я з головою занурився у своє прагнення звести куріння до рівня попередньої форми нікотинової залежності – вживання нюхального тютюну. Аби ніщо не відволікало мене, Джойс виконує 99 % усіх функцій у нашому подружньому житті. Вона справляється з усіма традиційними обов’язками домогосподарки: пере і прасує, купує продукти і побутову хімію, підтримує в будинку чистоту і порядок, готує, накриває на стіл і миє посуд. Джойс не тільки купує весь необхідний одяг, але й підбирає мені костюм на щодень, бо знає: інакше я витрачу дорогоцінний час на пошуки та вибір. Раніше вона піклувалася і про дітей, просиджувала з ними всю ніч, коли вони нездужали, і ніколи не скаржилася. Усе перелічене, мабуть, не становить і десятої частини домашніх справ, виконаних Джойс упродовж багатьох років.

Прошу не звинувачувати мене в забудькуватості – краще повернімося до Джойс. Вона не тільки опікується домашніми справами, але й разом зі мною допомагає курцям позбутися цієї шкідливої звички. Джойс бере на себе функції секретаря в приймальні та на телефоні, вона оплачує рахунки і веде облік витрат. Якщо нам потрібна допомога водопровідника чи електрика, їх викликає знову ж таки Джойс. У наших спільних поїздках вона замовляє квитки, бронює номери в готелях, відповідає за обмін валюти, оренду машини тощо. Зрештою зауважу, що Джойс – порадниця, утішниця і моя опора.

Завдяки дружині я можу направити свої зусилля на досягнення своєї єдиної мети. Відверто кажучи, я не спроможний ефективно виконувати кілька справ одночасно. Іноді Джойс зверталася до мене з проханнями полагодити розетку чи перевірити рівень масла в машині. Соромно визнавати, але в таких випадках я пропонував їй повчитися на курсах автомеханіків. Зовсім забув: Джойс працює не тільки в будинку, але й у саду, тому це рятує нас від необхідності наймати садівника і хатню робітницю.

Як і більшість жінок, Джойс вміє виконувати одночасно тисячу справ, притому з високою ефективністю. Зрозуміло, що майже всі повсякденні домашні турботи відрізняються приземленістю і одноманітністю. Безвідповідальна людина вважає таку роботу занадто напруженою, а інтелектуал – не тільки стресовою, але й нудотною. Я знаю, що Джойс надзвичайно розумна, але, хоч як це дивно, зі своєю роботою вона справляється життєрадісно, навіть без нарікань. Життя поруч із нею сповнене радості, що підтверджує навіть її ім’я.

Мене нерідко хвалять за досягнення, а Джойс, яка завжди поруч, погоджується, не намагаючись нагадати про свій внесок у нашу спільну справу. Не знаю, хто колись сказав: «За кожним великим чоловіком стоїть велика жінка». Хто б то не був, але він не дуже помилився. Слід було б сказати: «Велика жінка стоїть за кожним посереднім чоловіком». Джойс працює зовсім безкорисливо, тому що любить мене і вірить у нашу спільну справу так само, як і я. На мій погляд, вона не типова домогосподарка, а одна з найвеличніших жінок на землі. Утім, на об’єктивність я не претендую. Але переконаний, що більшості чоловіків і жінок властиві ті самі недоліки і переваги.

Емансипація допомогла жінкам домогтися виборчого права, дала їм майнові права, частково зрівняла професійні можливості й оплату праці жінок на рівні чоловіків. Парадокс, але деякі з цих досягнень лише підвищили рівень стресів у житті жінки. Щоб домогтися рівності в професіях, які колись вважалися виключно чоловічими, жінці доводиться бути на голову вище колег-чоловіків. Більшість жінок не тільки вибудовують кар’єру і терплять пов’язану з нею напруженість, але й змушені миритися з такими традиційними джерелами стресу, як вагітність, народження дітей, годування, обслуговування і виховання дітей, зокрема і доволі дорослих.

Одне попередження, шановні пані: можливо, вам поки здається, що цими словами я намагаюся переконати вас, ніби жінкам кинути курити набагато складніше чи відмовлятися від куріння в цьому випадку нерозумно. Аж ніяк. Я всього лише підкреслюю, що в житті жінок стресів більше, ніж у житті чоловіків, незалежно від того, справедливо це чи ні. Саме тому жінкам легше потрапити до нікотинової пастки і застрягти в ній. Спробуйте затямити: куріння не допомагає при стресі! Навпаки, викликає його. Дійсно, для більшості курців нікотинова залежність – не тільки основне джерело стресів, але й причина, через яку багато інших сфер життя вони сприймають як напружені та стресові.

Я маю на увазі не тільки те, як впливають на наше фізичне і психічне здоров’я, а також працездатність і самооцінку накопичення отрути в організмі і фінансові витрати (хоча й ці фактори також посилюють стрес). Ідеться також і про паніку, спустошеність, невпевненість, спричинені нікотиновою залежністю. Повсякденні, пересічні життєві проблеми, які некурці переборюють не замислюючись, куріння перетворює на доволі серйозні травми. Я вже згадував, що почав курити майже безупинно з однієї причини: через ненависть до своєї роботи й викликаний цією обставиною стрес. Але істина полягала в моїй залежності від нікотину, саме залежність і створила стресову ситуацію. Така природа «нікотинового чудовиська».

Припустимо на хвилинку, що цигарки дійсно допомагають впоратися зі стресом. Виходить, курці мусять бути спокійнішими і врівноваженими порівняно з некурцями. А що ми спостерігаємо насправді? Хіба ми не знаємо, що курці перебувають у напруженому і неспокійному стані, особливо коли перекур неможливий? Вам не доводилося криком заганяти дітей спати, аби тільки без перешкод вислизнути з дому і спокійно покурити? Хто, якщо не курці, вічно щось крутять в руках, смикаються, намагаючись хоч як-небудь заспокоїти свої нерви? Якщо цигарки дійсно заспокоюють, звідкіля ж тоді у курців ця нервозність?

Щойно ви кинете курити, як стресів у вашому житті значно поменшає. Природа забезпечила вас усім необхідним для подолання нормальних життєвих перешкод. Але вона не наділила вас здатністю справлятися зі стресами, спричиненими курінням, лишень навчила розпізнавати сигнали тривоги, переконуючи, що курити небезпечно.

У куріння занадто багато непривабливих аспектів. Важко вирішити, який із них більш негативний, але одне з перших місць у цьому списку посідає

КУРІННЯ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ.

Розділ 17 Куріння під час вагітності

Безумовно, громадська думка щодо куріння під час вагітності досить негативна. Не можу уявити собі іншу ситуацію, де б курець потерпав від настільки ж болісних докорів сумління. Цікаво, що курці-вагітні охоче погоджуються зі своїми обвинувачами, принижуючи тим самим своє і так незавидне становище. Листи, що надсилають мені матері, які курять, переповнені самокритикою і презирством до себе. Ці жінки звинувачують себе в тому, що подають поганий приклад дітям і ризикують залишити їх сиротами. Деякі з них дали клятву відмовитися від куріння, якщо завагітніють, і їм – найважче. Уривок з листа Джин – яскравий приклад того:

«За іронією долі, у перші чотири роки нашого шлюбу ми робили все, аби тільки уникнути вагітності. Ми були міцними і здоровими (незважаючи на моє куріння) і не думали, що згодом у нас виникнуть якісь проблеми. Не стану навантажувати вас кошмарними подробицями обстежень, які ми пройшли, але після восьми років марних спроб ми повірили, що дитини нам ніколи не зачати, і всерйоз задумалися про всиновлення.

А потім – сталося чудо. Навіть не намагатимуся передати відчуту радість! Я не могла дочекатися повернення чоловіка з роботи, аби поділитися радісною звісткою. На той час у мене була звичка строго розподіляти пачку цигарок з таким розрахунком, щоб до ранку в ній залишалося не менше п’яти штук. Закуривши, я раптом побачила, що в мене в запасі всього дві цигарки. Була майже п’ята вечора, тобто я безупинно курила відтоді, як повернулася додому. І не дивно – цьому сприяли обставини. Потрясінням для мене стало інше: я згадала, що заприсягла Эрику і самій собі, що обов’язково відмовлюся від цигарок, якщо мені пощастить завагітніти. По суті, я з нетерпінням чекала вагітності тільки тому, що сподівалася позбутися шкідливої звички! Але тепер моя радість раптом змінилася панікою.

Эрику я нічого не сказала. Він ніколи не курив, проте ставився до мене з розумінням і не зачіпав мене, переконуючи облишити цю звичку, хоча я знала, що куріння йому неприємне. Зараз я на п’ятому місяці, вагітність стає помітною, а я дотепер нічого не сказала йому. Спочатку я виправдувалася тим, що ще рано, що не варто обнадіювати Эрика, коли ще нічого невідомо. Але зараз я розумію: я мовчала, боячись навіть подумати про те, що мені доведеться кинути курити.

Як я могла розраховувати на розуміння чоловіка, особливо після всього, що ми пережили? Я пригнічена і нещасна. Навіть якби я зраджувала чоловікові, то не почувалася б гірше, проте я в такому стані, начебто дійсно зраджувала йому. Зрештою, я ж не дурна, але мені аж ніяк не вдається викурювати хоча б дві пачці на день. Проте зараз я розумію: краще самій розповісти чоловікові про все, не чекаючи, доки він здогадається сам. Я знаю: ви переконані, що кожен курець легко може відмовитися від куріння, і ви, напевно, порадите мені зробити те ж саме, але мені страшно думати навіть про можливі спроби.

Кажуть: “Не судіть, і не будете судимі”. Я ледве не втратила кращу подругу: накричала на неї при всіх за те, що під час вагітності вона викурювала по п’ять цигарок на день. Вона буде з мене знущатися, коли довідається, що я нічим не краще! Не те щоб я не вірила, що куріння завдає шкоди здоров’ю майбутньої дитини, – я вірю в це. Я знаю, що відбувається зі мною, мені постійно сниться, начебто в мене народилося огидне чудовисько. Але курити я не кидаю, незважаючи на всі ці кошмари. Мабуть, я безнадійна, і ви, напевно, теж не зможете мені допомогти».

Я не став радити Джин відмовитися від куріння. Замість цього я запропонував їй прийти в клініку разом із чоловіком. Я був готовий пояснити їм обом, що нікотинова залежність намертво оволодіває своєю жертвою. Джин не довелося б зневажати і картати себе, а чоловік набагато краще зрозумів би, у якому скрутному становищі вона опинилася.

Джин чудово усвідомлювала всі наслідки нікотинової залежності. Вона думала: «Зла сила так міцно тримає мене, що я ніколи не зумію вирватися з її лап, не кажучи вже про те, щоб легко кинути курити». Ця сила – відчуття паніки і впевненість у тому, що вже ніколи не зможеш радіти життю чи долати труднощі без цигарок. Ця паніка справжня. Але щойно ви зрозумієте, що кожна цигарка не тільки не рятує вас від паніки, а викликає її, як зла сила втратить всю владу над вами і перетвориться в ту саму силу, що не дасть вам захотіти викурити нову цигарку. Під час нашої зустрічі Джин вдалося усвідомити це.

Деяким людям важко розібратися в цих поясненнях, доки в них зберігається нікотинова залежність. Але якщо ви вільні від неї, вам усе зрозуміло. Джин та Эрик виявилися розумними людьми. Наприкінці сеансу Эрик обійняв дружину й сказав: «Тепер я все розумію. Навіть не намагайся кинути курити, доки не захочеш сама». До речі, тієї миті він ще не знав про вагітність Джин. Вона відповіла: «Свою останню цигарку я вже викурила», а затим повідомила про дитину… За двадцять років війни з нікотиновою залежністю я багато чого пережив, не раз стикався з ворожнечею, зберіг у пам’яті чимало неприємних хвилин. Але якою винагородою за всі ті труднощі для мене стала розмова чоловіка і дружини, свідком якої мені випала честь бути. Бачив це і великий пакунок паперових хусточок.

Випадок Джин можна назвати винятком, хоча лише деякою мірою: загалом же він навіть занадто типовий. Мене обурює, що наше суспільство в буквальному значенні слова полегшує дівчатам спосiб потрапити до нікотинової залежності, практично штовхає їх у цю пастку. Ми терпляче чекаємо, коли вони завагітніють, а потім, коли настає час, можливо, найбільш напруженого періоду їхнього життя, коли, на їхню думку, без маленьких «друзів» їм не обійтися, ми пригнічуємо їх, картаємо, переконуємо відмовитися від куріння. Вагітність перетворюється на нескінченну низку обстежень і проб, варіантів і рішень, радості й страху. А якщо жінці, яка курить, не вдається пройти випробування вагітністю, ми дорікаємо їй та зневажаємо за її слабкість.

Таке ставлення з боку медичних працівників цілком виправдане, хоча й не дуже корисне для майбутньої матері й дитини. Але некурці, колишні курці, родичі та навіть сторонні люди вважають своїм обов’язком зробити свій внесок у те цькування. До «полювання на відьом» приєднуються зі своїми зауваженнями навіть курці-подруги майбутньої мами: «Не розумію, як ти можеш курити зараз, коли ти вагітна. На твоєму місці я б одразу кинула». Утім, коли настає черга цих подруг виношувати дитину, їхня позиція змінюється: вони опиняються по іншу сторону барикад. Така нездатність до співпереживання властива людській природі. Коли ви сильно застуджувалися і почувалися зовсім розбитою, скільки разів ви чули від близьких: «Ну і чого ти переживаєш? Подумаєш, застуда!» Зазвичай співчувають у таких ситуаціях тільки люди, які перебувають у такому ж становищі і на власному досвіді знають, як ви зараз почуваєтеся. На жаль, серед нас завжди знайдуться такі, хто не вміє ставити себе на місце ближнього.

Зустрічаються і щасливиці: під час вагітності природа змінює їхні звички, пов’язані з харчуванням, робить їх корисними для дитини і самої матері, тож жінка втрачає будь-яке бажання курити. Ось ще один приклад чудової роботи людського організму. Деякі жінки свідомо вирішують припинити куріння, але їм це не вдається. Невдача, у якій жінка анітрохи не винувата, навіть якщо дитина народжується здоровою, змушує її потерпати від докорів сумління все життя. Важко уявити собі, як страждає мати, дитина якої народжується з якою-небудь вадою.

Деяким жінкам вдається кинути курити на час вагітності, тоді після дев’яти місяців дискомфорту, страху, напруженого очікування і радості починається найбільш напружений період їхнього життя: родові муки зі страхом і болем, психологічним і фізичним виснаженням, які завершуються народженням дитини. Якщо пологи проходять успішно для матері і для дитини, страх зникає, нездужання й біль моментально забуваються. Жінка миттєво злітає з безодні до немислимих висот. У житті курця є дві крайнощі, коли мозок змушений подати сигнал:

«ХОЧУ КУРИТИ!»

Від жінок, які протрималися без цигарок майже всю вагітність, я нерідко чув, як вони знову закурили ледь не під час перерізання пуповини чи одразу після пологів. Декому вдається придушити перший порив, але вони надолужують втрачене під час післяпологової депресії. На жаль, остаточно і безповоротно кидають курити через вагітність далеко не всі. Як і в решті ситуацій, щойно зникає причина не курити, як пропадає і бажання не курити.

Одна жінка втратила бажання курити під час першої вагітності, але одразу після неї знову стала залежною. Вона розповідала мені, що навмисне завагітніла знову – не тому, що хотіла ще однієї дитини, а заради того, щоб кинути курити. Спочатку ця ідея здалася мені дикою, але чим довше я розмірковував, тим більше змісту в ній бачив. На жаль, цей спосіб не спрацював.

Багато вагітних жінок або навідріз відмовляються вірити в негативний побічний вплив куріння на плід, або виправдовують куріння: «А по-моєму, дитині буде набагато гірше, якщо я зараз перестану курити». Деякі навіть стверджують, що саме з цієї причини лікар заборонив їм кидати курити. Про висловлювання лікарів щодо куріння я міг би написати окрему книгу. Безперечно, серед їхніх висловлювань трапляються і слушні, але, по-моєму, більша частина їх вирвана з контексту або прикрашена. Ще один улюблений метод захисту курців – виправдання і відмовки, почуті від інших курців і взяті на озброєння під тим приводом, що вони справедливі для всіх.

На одному з моїх семінарів молода дівчина, що страждає на астму, заявила: лікар порекомендував їй курити, щоб позбутися приступів астми. Цю заяву було зроблено в присутності понад тридцяти курців. Я заперечив: «Але куріння є основною причиною астми. Неможливо повірити, що лікар міг таке вам порадити». Дівчина продовжувала наполягати на своєму. «Нечувано! – обурився я. – Прошу, назвіть мені прізвище і адресу цього лікаря – я позиватимуся до суду». Тоді моя співрозмовниця відступила: «Узагалі-то він нічого такого не говорив, просто я пояснила йому, що під час приступів астми куріння допомагає мені, і він кивнув». Якби я не витяг з неї цього зізнання, тридцять курців пішли б із семінару переконаними, начебто деякі лікарі визнають користь куріння при астмі.

Керуючись благими намірами, чимало лікарів радять вагітним пацієнткам якщо не повністю кидати курити, то хоча б скоротити кількість цигарок, які вони викурюють. Ця порада видається логічною, але я вже пояснював, що для майбутньої матері таке рішення найгірше з трьох можливих. Замість того аби впродовж декількох днів перетерпіти симптоми психологічної та фізичної абстиненції, вона всі дев’ять місяців потерпає від додаткового стресу, викликаного самообмеженням, крім того, у неї виникає відчуття провини, якщо у важкий для неї день вона раптом перевищить свою норму. Особливо ж шкідливий цей метод тим, що у жінки з’являються ілюзорні уявлення про цінність кожної цигарки. Вона постійно з нетерпінням чекає порятунку від «сверблячки». Щойно закурюється цигарка, як колосальне полегшення стає винагородою за терпіння. Після пологів мати опиняється в тому ж становищі, що і людина на дієті, у якої більше немає причин, аби терпіти обмеження. Шанувальник дієт від’їдається, курець накурюється до очманіння.

Не буду детально пояснювати, якої шкоди може завдати куріння дитині в утробі матери і навіть занапастити її (частково тому, що про це вже написано чимало, але перш за все тому, що вагітним найменше хочеться читати про те, як вони шкодять власним дітям). Курець усе вже знає, але це його не зупиняє.

Доброзичливці, які залякують вагітних, не розуміють одного: шкідливість куріння ці жінки усвідомлюють краще, ніж будь-хто інший. Навіть якщо співрозмовниця не зізнається в цьому чи спробує виправдати свої вчинки, докори сумління не перестають переслідувати її ні на мить. Вона поводиться так само, як і решта курців упродовж усього життя. Чим гостріша тривога, нервозність і невпевненість, спричинені оточуючими, тим сильніша потреба жінки в ілюзорній опорі.

Вагітність сама по собі та пов’язані з нею моральні переживання викликають неспокій, а жінка-курець у цей період зазнає додаткового потрясіння. Загалом молодь, яка курить, переконана, що сама регулює режим куріння, тож, якщо виникне потреба, вона зможе відмовитися від нього. Найчастіше вагітність стає подією, яка змушує молодих курців усвідомити: вони нічим не відрізняються від мільйонів інших «нікотинових наркоманів»!

Не можу не згадати про один із аспектів впливу куріння на здоров’я дитини. Я читав, що діти матерів, які вживають героїн, теж страждають абстинентним синдромом. І це цілком логічно. Зрештою, у судинах матері та її плоду тече одна й та ж сама кров. Отже, той самий принцип справедливий і для нікотинової залежності.

Пам’ятаю, коли я намагався кинути курити вольовими методами, то нервував перш за все тому, що цигарки були для мене під забороною. Однак варто було лишень усвідомити, що почуття спустошеності викликане саме цигарками і невдовзі зникне, як відсутність можливості курити абсолютно перестала дратувати мене. Отже, тепер мені відомі дві ключові ситуації. В одній я впевнений, що цигарка рятує від відчуття спустошеності, а в другій – що цигарка спричиняє це відчуття. Не розумію, як можна терпіти фізичний дискомфорт через відсутність нікотину і не пов’язувати його з курінням, але як переконатися, що вони взаємозалежні?

Можна вдатися до одного корисного способу. Я вже зазначав, що фізичний дискомфорт при нікотиновій абстиненції подібний до відчуття звичайного голоду. Коли діти голодні, то вони плачуть. Якщо у дитини нікотинова залежність, то при нестачі нікотину вона постійно відчуватиме голод, отже – плакатиме. І годуванням цей голод не заглушити. Тож стомлена і розгублена мати лише понадміру годує дитину, чим ускладнює ситуацію.

Але повернімося до того, з чого ми почали. Незалежно від того, вагітні ви чи ні, я хочу, щоб ви кинули курити виключно з егоїстичних міркувань і надалі раділи життю. Звісно, життя не завжди безхмарне. Якщо у вас є серйозні проблеми, але їх можна розв’язати, то зробіть це! Та коли заподіяти в складній ситуації нічим, то змиріться з цим фактом і визнайте, що хвилювання не зарадять у жодній із них. Якщо ви курите, то у вас дійсно серйозна проблема. На щастя, вирішити її можна легко і просто:

КИНЬТЕ КУРИТИ!

Кинувши курити, ви, як і я та тисячі інших людей, почуватиметеся настільки прекрасно, що пересвідчитеся: решта нерозв’язаних проблем зникла сама по собі. Якими б справжніми чи ілюзорними не були ваші переживання і труднощі щоразу, варто лишень втекти з нікотинової пастки, і вони втратять колишню значимість та гостроту.

А тепер звернімося ще до однієї ілюзії, яку беруть близько до серця мільйони жінок:

МІФ ПРО КУРІННЯ І СХУДНЕННЯ.

Розділ 18 Міф про куріння і схуднення

Я вже збився з ліку у своїх підрахунках – така неймовірна кількість жінок розповідала мені, що вони почали курити навмисне, аби схуднути. Але куріння не сприяє схудненню, і згодом я поясню чому. Як і всі ілюзії, куріння має зворотний ефект. Та навіть якби куріння й допомагало позбутися зайвої ваги, я все одно не повірю, що людина готова приректи себе на долю курця лише заради цієї чи будь-якої іншої мети. Затямте: думка інших курців сприяє нікотиновій залежності, саме вона переконує нас, ніби ми щось втратимо, коли все ж таки кинемо курити. Варто зрозуміти й наступне: немає жодного курця, який би курив тільки тому, що він так вирішив чи захотів; куріння нікого не наділяє новими якостями чи відчуттями, і всі курці шкодують, що призвичаїлися до цигарок.

А якою буде ваша думка, коли я так само мотивуватиму іншу шкідливу звичку? Приміром, я скажу: «Ніхто і ніколи не призвичаював себе сунути руки в окріп тільки для того, щоб потім висмикнути їх і відчути полегшення». Швидше за все, ви погодитеся з такою аргументацією і не дискутуватимете зі мною. Різниця між цими прикладами в одному: коли ми куримо, то сліпо віримо в те, що куріння – то наша насолода і «опора». Переконаний, якби ми усвідомили, що куріння – це «спустошення», то ніхто з нас не захотів би стати залежним від нього. Проте нагадаю: нам промили мозок і змусили вірити, що куріння наділяє нас новими якостями та відчуттями. То чому б і не закурити навмисне, аби набути цих якостей і відчуттів?

Попри те що ми віримо в ілюзорну користь куріння, не піддається логіці навмисне приречення на нікотинову залежність. У чому криється позитив куріння? У насолоді, яку ми нібито отримуємо від куріння? Перша ж викурена цигарка переконує нас, що без такої насолоди цілком можна обійтися. Нас запевняють, що куріння допомагає зосередитися і розслабитися, рятує від стресу і нудьги. Але ж ми знаємо, що куріння завдає шкоди здоров’ю, це – сморідна і неприємна звичка. Коли ми ще не курили, то прекрасно вміли зосереджуватися, розслаблятися, радіти спілкуванню, були спроможні впоратися з нудьгою і стресами без втягування в легені їдкого диму. То ж у чому полягає логіка ризику заради ілюзорних переваг, які нам, по суті, не потрібні?

Це алогічно. Тому робимо висновок: єдина переконлива причина свідомого набування нікотинової залежності – бажання скоїти суїцид. Хоча про логіку тут можна говорити досить умовно: важко уявити собі найтриваліший, болючий, дорогий і неефективний метод досягнення такої мети, як скорочення власного життя.

Однак можна посперечатися, що молодь, яка намагається привернути до себе увагу, охоче повірить у те, що куріння допоможе позбутися зайвої ваги, і почне курити навмисне. Не варто вважати нашу молодь непоміркованою. Адже кожна пересічна людина навіть з невисоким рівнем інтелекту знає, що схуднути можна лише єдиним шляхом – необхідно скоротити кількість споживаної їжі та напоїв і замінити їх здоровим харчуванням. Образ ідеального тіла, нав’язаний засобами масової інформації, призвів у 90-х роках XX століття до порушення традиційної системи харчування. Ця тенденція спричинила таку гостру проблему, що влада, аби стримати небезпечну для здоров’я моду, спробувала заборонити залучати до реклами охлялих моделей.

Реклама тютюнових виробів змінилася кардинально, компанії-виробники винайшли спосіб непомітно задіяти свої головні козирі – сексуальність і крутість. Коли молодь бачить, як затягується цигаркою Ель Макферсон чи інша струнка та зваблива зірка, то вона спокушається цим образом. Але таке сприйняття дійсності хибне, бо нам рекламують лише нікотин. Прикро, що тютюнові компанії використовують для реклами красивих людей, іноді – навіть безплатно. Ба більше, моделі платять тютюновим компаніям за можливість створити імідж нікотину (йому самому це не під силу), підтримуючи таким чином виробництво тютюну, який урешті-решт їх і нищить. Певною мірою всі курці працюють на тютюнові компанії, хоча лише деякі з них привертають увагу засобів масової інформації і можуть потрапити до випуску новин. Пропоную вам, коли підете на вулицю, пограти в детектива. Ваше завдання – віднайти в натовпі людей курця з надмірною вагою. Запевняю, що результати приголомшать вас, ця гра відкриє вам очі.

Звісно, аби вирішити проблему зайвої ваги, варто перш за все змінити свої звички щодо харчування. Навряд чи хтось погодиться стати залежним від убивці номер один, витрачаючи впродовж життя на цю «особливу перевагу» 50 тисяч фунтів стерлінгів, не спробувавши традиційні методи на кшталт тих же дієт і не переконавшись, що вони неефективні. Імовірно, ви зараз подумали: «Просто курці не знають, що вони стануть залежними, і не здогадуються про можливі витрати». Згоден. Але підступність нікотинової пастки якраз в тому, що молодь потрапляє до неї абсолютно переконаною, що їй не загрожує залежність від цигарок. Однак тому, хто не зумів приборкати свої пристрасті та не був поміркованим у своєму харчуванні, розраховувати на це не варто. Зрештою, нам відомо, що нікотин досить швидко спричиняє залежність і, щоб позбутися її, варто докласти значних зусиль. Саме тому в 60-х роках XX століття, коли в моду ввійшли так звані легкі наркотики, чимало затятих курців на зразок мене не зважилися експериментувати з ними. Бо розуміли: якщо навіть звичайні цигарки зробили нас залежними, то проти наркотиків, які ми вважали сильнодіючим засобом, нам не встояти.

Свою точку зору аргументуватиму ще й тим, що курці зазвичай не прораховують імовірної суми витрат на ту згубну звичку. Коли ми робимо який-небудь вибір, то зважуємо всі «за» і «проти». Перш ніж стати на лижі, ми спочатку приміряємося, чи спроможні на такі витрати, а мої однолітки навіть намагаються завбачити ймовірність перелому ноги чи серйознішої травми. Якби ми знали, що кожен третій лижник гине під час спуску крутими схилами, то цей вид спорту не користувався б популярністю навіть у відчайдух. Як на вашу думку, коли людина знала б, що перша цигарка обійдеться їй у 50 тисяч фунтів стерлінгів, чи почала б вона курити навмисне, тим паче заради такої неоднозначної причини, як рятування від зайвої ваги? Якби курці знали, як довго їм доведеться розплачуватися за першу цигарку, то до пастки потрапляли б лише одиниці.

Навіть той, хто курить роками і знає про свою залежність, не здатен змусити себе підрахувати, скільки він уже витратив на цигарки і витратить ще, допоки не кине курити. Запитайте курця, скільки грошей він витрачає на свою звичку, і ви навряд чи почуєте правдиву відповідь. Ми спотворюємо істину навіть тоді, коли намагаємося відмовитися від куріння. Кажемо про те, скільки грошей заощадили за тиждень, хоча просто менше їх тринькали. Можна заперечити, що так само намагаємося підсолодити пігулку, відповідаючи і на запитання про виплати по іпотечному кредиту: якщо ми й зізнаємося, що прострочили їх, то всього на місяць. Це ухиляння від відповіді є наслідком тих самих причин: ми не хочемо нагадувати самим собі, що на нашій шиї висить тягар вартістю 50 тисяч фунтів. Але стосовно іпотеки ми принаймні заздалегідь знали, на що йдемо. Часом виплати серйозно обтяжують нас, але ж ми оплачуємо найдорожче, що маємо, – наше житло. До того ж його вартість лише зростатиме.

Усі курці брешуть, хоча не завжди помічають це. Коли вони знаходять якесь правдоподібне і логічне пояснення, наприклад: «Я почав курити заради того, щоб схуднути», то чіпляються за нього мертвою хваткою. Наш невеличкий аналіз оманливої логіки лише підтверджує повну нелогічність міркувань курця. Він готовий постійно виправдовувати свою звичку. Однак незаперечний факт – у західних країнах не знайти жодного курця, який би не відмовляв власних дітей курити, – найпереконливіший доказ того, що і самі курці не курили б, якби мали вибір. Яким же дурнем треба бути, щоб платити 50 тисяч фунтів за залежність від наркотику, що не наділяє нас новими якостями та відчуттями, укорочує життя кожного третього наркомана і робить рабом на все життя? Навіть якщо повірити в байку, що куріння – це насолода і розрада в житті, будь-якому курцеві відомо: до настання нікотинової залежності він не мав фінансових проблем – отже, некурці нічого не втрачають. Інтуїтивно курці розуміють, що потрапили в пастку. Не треба ніяких зізнань. Я просто хочу, щоб ви усвідомили: жодному курцеві не подобається ним бути, тут нема чому заздрити.

Чимало курців були б не проти повернути собі свободу, але на це наважиться далеко не кожна людина. Тому, аби не принижувати себе, курці – зокрема і ми з вами – спотворюють істину. Але свобода вже не за горами. Головне – не забувати, що будь-який курець був би тільки радий врятуватися з аварійного корабля. Не заздріть тим, хто курить. Поспівчувайте їм.

Чому ми віримо, що куріння допомагає схуднути? Почувши від подруги, що вона не курить уже півроку, ми вітаємо її і запевняємо, що вона помітно посвіжішала. І при цьому думаємо: «Мабуть, новий гардероб влетів їй у копієчку!» Так, більшість курців, які використовують вольові методи, повніють. Якщо ваші батьки чи інші родичі курили, то за багато років ви неодноразово чули сакраментальне: «Я намагалася кинути, але так потовстішала, що довелося знову почати курити». На перший погляд ці слова нас не стосуються, але коли ми самі намагаємося втекти з нікотинової пастки, то підсвідомо нас лякають незворотні наслідки відмови від куріння. Слід зазначити, що багатьом колишнім курцям не вдається скинути набрану вагу. Тоді напрошується очевидний висновок: якщо курці набирають вагу після того, як кидають курити, значить, куріння допомагає їм позбутися зайвої ваги. Необхідно зрозуміти характер нікотинової пастки, аби оцінити, що все відбувається з точністю до навпаки. Для ілюстрації якнайкраще підійде наступний приклад.

Я вже пояснював, що відчуття порожнечі, викликані звичайним почуттям голоду і потягом до нікотину, нічим не відрізняються, і розповідав, чому курець швидше викурить цигарку, аніж перекусить. По мірі того як ми набуваємо нікотинової залежності, у нас виробляється звичка пропускати не тільки сніданок, але й обід. Після цього на перший план у житті курця виходить вечірній прийом їжі, і не дивно – адже до цього часу він уже відчутно зголоднів. Ми вечеряємо, але відчуття порожнечі не зникає, навіть якщо наше меню було досить ситним. Ми, звісно, робимо висновок, що не втамували голод, – ще б пак, адже ми цілий день нічого не їли.

Насправді ж організм вимагав їжі увесь день, але мозок тлумачив його сигнали як «хочу курити!», от ви й курили замість того, аби перекусити. Увечері організм прагнув нікотину, але мозок тлумачив його сигнал інакше: «Ти голодний. З’їж побільше». Особисто я ніяк не міг зрозуміти, що мені потрібен нікотин, і продовжував жувати. Відчуття порожнечі, викликане дефіцитом нікотину, не відрізняється від почуття голоду, але задовольняти потребу в нікотині їжею можна з тим же успіхом, що й заглушити нікотином потребу в їжі.

У результаті цієї плутанини ми весь день куримо, заповнюючи дефіцит нікотину, але не втамовуємо справжнє почуття голоду. Увечері ми від’їдаємося за весь день, але ситості не відчуваємо, оскільки організму потрібен нікотин. Таким чином я набрав тринадцять зайвих кілограмів, хоча я цілими днями голодував.

Так чому ж курці набирають вагу, коли відмовляються від куріння? Тому, що нікотин виводиться з організму дуже швидко, а «маленьке чудовисько» гине не одразу і певний час ще продовжує вимагати нікотину. Виникає природне бажання замінити нікотин їжею. Далі я поясню, чому відмовитися від подібних замін важко і курці знову хапаються за цигарки, навіть якщо втримувалися від куріння кілька років. У таких випадках «маленького чудовиська» вже не існує, однак потяг до цигарок зберігається.

Ми підійшли до найважливішого етапу, що, як на мене, став каменем спотикання для курців, які так і не змогли скористатися «Легким способом». Ваше головне завдання – якнайкраще зрозуміти зміст наступних абзаців. Я отримую порівняно небагато листів від курців, яким так і не вдалося досягти успіху; типовим прикладом є уривок із листа Барбари:

«Шановний Аллене!

Серед моїх знайомих є люди, які кинули курити, прочитавши вашу книжку. Я згодна з тим, що книжка чудова, я прекрасно розумію все, що ви пишете, і погоджуюся з вами. Книжку я перечитала кілька разів, але, на жаль, мені вона не допомогла.

Я зробила кілька спроб, однак мені вдалося протриматися без цигарок щонайбільше три тижні. Я одружена з фермером, наші четверо синів працюють на фермі. У нас напружене життя, доводиться багато працювати. Намагаючись кинути курити, я ніяк не можу позбутися думки про цигарки. Я стаю вразливою, відчуваю себе пригнобленою. Мені відомо, що ви дуже зайнята людина, але я була б вам вдячна за допомогу».

Перш ніж розглянути аспекти, описані в листі Барбари, я дам вам необхідні рекомендації, про які я дотепер мовчав. Так, я говорив, що їх усього п’ять. Це правда. Але виконувати рекомендації необхідно під час читання книги. Їхнє завдання – викликати у вас потрібний настрій тоді, коли ви закурите свою останню цигарку. Однак для того, щоб зберегти цей стан на все життя, знадобиться ще раз перерахувати вказівки. Деякі з них я вже наводив, на інші ж – лише натякав. Якщо ви цього не помітили – не засмучуйтеся: настане час, і я назву їх по черзі.

Кожна вказівка відіграє настільки ж важливу роль, як і вибір вірного напрямку в лабіринті. Одна з них полягає в тому, що не варто навіть намагатися не думати про куріння, після того як ви кинете курити. Це пояснюється тим, що ми почуваємося нещасними, коли застосовуємо вольові методи, відмовляючись від куріння. А все тому, що куріння для нас – під забороною, але ми одержимі думками про нього, хоча й намагаємося не думати про цигарки. Проте не думати про що-небудь неможливо. Якщо я скажу вам: «Уявіть собі величезного рожевого слона в чорних яблуках, що балансує на футбольному м’ячі», хіба ви зможете не думати про нього?

Повернімося до листа Барбари. Рішення кинути курити, можливо, найкорисніше і найцінніше з усіх, які ви коли-небудь приймали. Хіба можна не думати про нього? Навіть якщо ви спробуєте контролювати свої думки, кілька днів «маленьке чудовисько» нагадуватиме вам про те, що його не погодували. Доброзичливці почнуть розпитувати вас про успіхи. Можливо навіть і таке, що інші курці навмисне видихатимуть дим вам безпосередньо в обличчя, намагаючись переконати і вас, і себе, що ви багато чого втрачаєте. Не думати про куріння неможливо, і якщо ви спробуєте подолати настирливі думки, то це лише додасть гіркоти.

Але звідки виникає це бажання не думати про куріння? Ви не тільки прийняли найважливіше рішення у своєму житті, але й зробили один із найбільших вчинків. Нічого поганого не відбулося, навпаки, сталося чудо. Понад двадцять років свободи від нікотинової залежності я постійно думаю про куріння. Однак дотепер я радію отриманій свободі.

Зверніть увагу на слова Барбари: «Намагаючись кинути курити, я ніяк не можу позбутися думки про цигарки». Напевно, вона і досі переконана, ніби відмовляється від чогось важливого, інакше не витрачала б стільки часу на думки про куріння. До того ж Барбара пояснює, що в неї напружене життя. Охоче вірю, але якщо ваше життя сповнене стресами, то чи варто витрачати безліч грошей на те, що тільки збільшує ці стреси?

Значить, Барбара зрозуміла не все. Розібратися в «Легкому способі» не вдається не тільки курцям, які так і не зуміли кинути курити. Хоч як це і парадоксально, але люди, які зуміли позбутися шкідливої звички, нерідко стають поганими наставниками. Пам’ятаєте, Деббі писала: «Більше я навіть не згадую про куріння»? Оскільки прихильники «вольового методу» почуваються обділеними і нещасними, вони, звісно, з нетерпінням чекають того дня, коли куріння перестане домінувати в їхньому житті й про нього можна буде забути. Слова Деббі просто спантеличують їх. З її слів можна зробити висновок, начебто ключ до успіху – повне забуття. І чим старанніше ці люди намагаються не згадувати про куріння, тим більше вони думають про нього, почуваючись нещасними.

Не має значення, думаєте ви про куріння чи ні: головне – що саме ви про нього думаєте. Якщо, приміром, ви подумки запитуєте себе: «Коли ж я нарешті перестану думати про куріння?» або «Коли я перестану почуватися обділеною і нещасною?», то хочете лише переконатися, що відповідь на обидва запитання – «ніколи!». Та коли ви, думаючи про куріння, сповнені радості: «Чудово! Я вже вільна!», то так воно й буде!

Невже це так просто? І це все, що вимагається від вас до скону літ, – щоразу, згадуючи про куріння, думати: «Чудово! Я вже вільна!»? Ні, цього замало. І не сподівайтеся, що від постійних повторів ці слова стануть істиною. Нам відомо, що куріння – фальшивка: ми не обманюємо себе, не запевняємо, що це героїчне або ж пристойне заняття. Ми куримо просто тому, що не могли зосередитися, говорити по телефону, отримувати насолоду від їжі або долати стреси тоді, коли намагалися минулого разу кинути курити. Чому так сталося – невідомо: чи то нам бракує чогось, чи то курінню властива якась магія.

Ми дійсно не зрозуміли, у чому річ. Просто так сталося. Нам не вдалося обдурити себе, відчути себе вільними, а також повірити, що позбутися тієї «опори» було здорово. Коли ми усвідомимо, що нікотинова пастка досить підступна (ми куримо не через слабкість, не через те, що нам бракує чогось, а нікотин абсолютно не допомагає зосередитися чи розслабитися, навпаки, заважає), тоді нам не потрібно буде переконувати себе в тому, що нам необхідно курити. Думаючи про куріння, у мене не виникає потреби нагадувати собі: «Чудово! Я вже вільний!», бо просто зрозумів: так воно і є, навіщо себе дурити.

Відмовляючись від нікотину, курці повнішають тому, що перші кілька днів «маленьке чудовисько» продовжує провокувати в них відчуття порожнечі й невпевненості. «Почухати там, де свербить» колишнім курцям не можна, а оскільки тяжіння до нікотину не відрізняється від звичайного почуття голоду, то виникає природна реакція – посмоктати льодяник чи пожувати гумку. До того ж колишній курець вважає цигарку маленькою винагородою, яка допомагає прикрасити важкий і напружений день, тому намагається знайти їй адекватну заміну.

Звісно, колишні курці розуміють, що від гумок і солодощів їхня вага збільшиться. Але вони сприймають цю міру як тимчасову і впевнено сподіваються відмовитися від зайвих пристрастей, щойно позбудуться звички. Прикро, але солодощі не задовольняють потяг до нікотину, тому колишні курці беруть цукерку, потім ще одну, ще… Але смак кожної наступної гірший, ніж смак попередньої, згодом від солодкого їх починає нудити. Крім того, цукерки не рятують від звички до маленьких винагород, а лише зміцнюють її. Ще не оговтавшись, колишній курець набирає десять із лишком кілограмів зайвої ваги, від льодяників його нудить, а бажання курити не вщухає. Так виникає наступне правдоподібне пояснення: «Я не тільки псувала собі життя, набираючи зайву вагу, але й витратила безліч грошей на новий гардероб. Краще вже курити!»

Курці, які використовують вольові методи, зазвичай набирають вагу з тих причин, про які я вже говорив. Застерігаю від помилкових висновків: вони набирають вагу не тому, що кинули курити, а тому, що потрапили в пастку. Нікотинова залежність викликає постійне почуття голоду, отже, схильність до надлишкової ваги. Можливо, ви знаєте надзвичайно струнких курців з фігурою першокласної топ-моделі. Але, як справедливо зазначила фундаторка косметичної компанії Воdу Shор Аніта Роддик, моделей такого рівня у світі всього сім, а решта – звичайнісінькі люди.

Важливо усвідомити, що вживання більшості замінників призводить до надлишкової ваги і нових проблем, до того ж замінники заважають кинути курити. Підкреслюю: користуючись «Легким способом» ви не набиратимете зайву вагу навіть на короткий час.

Спробуйте уявити в своїй утробі «маленьке чудовисько» у вигляді живого солітера, який харчується нікотином. Скільки вам знадобиться голодувати, перш ніж він помре? Можна пройти медичне обстеження і з’ясувати, як довго нікотин виводитиметься з організму. Але неможливо визначити, коли «маленьке чудовисько» перестане жадати його. Чому? Тому що справжні фізичні відчуття майже невловимі й не відрізняються від порожнечі та невпевненості, які викликає звичайний голод, а також деякі інші проблеми, з якими цілком можна жити. Тому всі дані я наводжу, спираючись на власний досвід, та на спостереження і досвід колишніх курців. Однак, незважаючи на це, прошу вас -

НЕ ПАНІКУВАТИ!

Попереджений – означає озброєний. Зараз я поясню, чого вам слід дотримуватися, щоб ви зрозуміли: боятися нема чого. Одразу після того як надходження нікотину в організм припиниться, нікотинова спрага поступово посилиться і досягне піку приблизно через п’ять-сім днів. Далі напруження колишнього курця зменшуватиметься, на зміну йому прийде релаксація. Організм виведе всі шкідливі речовини і повернеться до стану гомеостазу або ж гармонії. Після трьох тижнів утримання колишній курець відчує, що «маленьке чудовисько» померло. Колись такий стан асоціювався у вас виключно з курінням. Раптом ви усвідомлююте: ви не тільки давно не курили – вас навіть не турбують думки про куріння. Стає очевидним, що можна радіти життю, долати труднощі, але при цьому не бути в полоні нікотинової залежності. Ви відчуєте себе абсолютно вільною людиною.

Ці відчуття тішать кожного курця, хоч би завдяки якому методу він не позбувся залежності. Однак цей момент приховує в собі небезпеку, він звів нанівець чимало в цілому успішних спроб кинути курити. Відчуття свободи викликає бажання закурити – просто щоб переконатися, що курити вже не хочеться. І ви отримуєте доказ! Після трьох тижнів утримання смак цигарки здається огидним і дивним. Ви не відчуєте ніякого задоволення, не будете вважати нікотин помічником і здивуєтеся, звідки у вас взагалі виникли подібні ілюзії. Проте нікотин знову потрапить до нашого організму, а коли почне виводитися з нього, з’явиться нове «маленьке чудовисько». Можливо, одразу ви не будете «чухати там, де свербить», але через кілька днів або тижнів, коли спокуса повернеться, подумаєте: «Два тижні назад я викурив цигарку, але залежним не став – отже, від однієї цигарки шкоди не буде». От ви і потрапили в ту ж саму пастку, з якої вже втекли. Ви і отямитися не встигнете, як почнете курити частіше, ніж колись.

Важливо не плутати цей тритижневий період із тривалим потягом до куріння, що відчувають курці, які застосовують вольовий метод. Про існування «маленького чудовиська» вони навіть не підозрюють. Ще довго після його смерті при кожному приступі спустошеності й невпевненості, незалежно від того, чим вони викликані – звичайним почуттям голоду чи повсякденним стресом, тривогою чи радістю, – мозок наполегливо підказує: «Це значить, що ти хочеш курити, – от бачиш, ти так і не позбулася звички!»

Я вже зазначав, що коли в організмі припиняється дія нікотину, то потяг до нього поступово зростає і досягає вищої точки приблизно через тиждень. Можливо, ви вирішили, що саме зараз у вас має бути гостре ламання і тривалий період боротьби із залежністю. Аж ніяк! Нагадую: справжні фізичні відчуття невловимі, ми навіть не підозрюємо, що вони існують. От чому ті, хто курить зрідка, можуть витримати без цигарок цілий тиждень, не відчуваючи навіть ніяких симптомів абстиненції. Запам’ятайте ще одне: залишаючись непоміченим, відчуття порожнечі переслідує вас, поки ви курите, а коли ви припиняєте курити, то воно не посилюється.

Коли я нарешті кинув курити, то ніяк не міг зрозуміти, чому мене не тягне до цигарок або чому я не користуюся пігулками від абстиненції. Я одразу зрадів і відтоді не перестаю радіти. Потяг до нікотину я весь час називав «маленьким чудовиськом». По суті, потреба організму в нікотині не більша, ніж у їжі. Організм може лише посилати в мозок сигнали на кшталт «хочу їсти, я голодний!» або «хочу курити!». Перший з них призначений для безпеки – цей сигнал тривоги потрібний для виживання і підтримки життєвого тонусу. А другий – жорстоке й витончене шахрайство, зловживання довірою. Цей сигнал переконує: у вас є бажання або ж потреба спожити сильнодіючу отруту, що поступово підірве ваше психічне й фізичне здоров’я, причому ви абсолютно не отримаєте ані насолоди, ані допомоги. Пам’ятайте про це, особливо перші кілька днів, поки «маленьке чудовисько» ще активне: у такій ситуації у вас цілком може виникнути відчуття «хочу курити!».

А тепер ми впритул наблизилися до найбільш, на мій погляд, важливої і вирішальної відмінності «Легкого способу» від «вольових методів».

Звертаючись до вольового методу, колишній курець аналізує численні вагомі причини, з яких курити просто нерозумно. Однак не проходить і декількох хвилин після рішення більше не торкатися цигарок, як внутрішній голос вмовляє: «Ти хочеш курити» або «Тобі треба покурити». І ми губимося. Ми не розуміємо, що це – передсмертна агонія «маленького чудовиська». Залишається припустити, що бажання курити виникає тому, що воно дає насолоду і допомагає, або ж тому, що викорінити звичку поки не вдалося. Причина не має особливого значення. Головне, що ви хочете, але не дозволяєте собі курити. І від цього почуваєтеся обділеним і нещасним. Тим часом «маленьке чудовисько» ви так і не нагодували, тому бажання поступово зростає. Почуття обділеності й пригніченості посилюється, спричиняючи стрес.

Пригадайте, коли саме ви відчуваєте потребу в цигарці. Правильно, під час стресу. Такий причинно-наслідковий зв’язок: чим сильніший стрес, тим більша потреба; чим довше не задовольняється потреба, тим сильніший стрес. Не дивно, що курці, які відмовляються від куріння «вольовими методами», стають такими дратівливими і з великими труднощами досягають успіху.

Коли ви користуєтеся «Легким способом», варто заздалегідь очікувати, що у вас напевно виникне відчуття «Хочу курити!» або «Мені треба покурити». Змиріться з цим, спробуйте зустріти відчуття у всеозброєнні. Не забувайте, що це лише агонія «маленького чудовиська». Вам уже відомо, що ваші відчуття – злісне шахрайство, породжене попередньою цигаркою. Але оскільки ви знаєте, що куріння не дає ніякої насолоди, не наділяє нас новими якостями та відчуттями, то, замість того щоб мріяти про цигарку і почуватися нещасним і обділеним, краще змініть позицію на протилежну. Скажіть собі: «Тепер я розумію, у чому суть цього підступного шахрайства. Тепер я нізащо не вдихатиму цю отруту. Чудово, правда? Я вільна!» Ці думки ви зможете підкріплювати фактами щоразу, коли відчуватимете симптоми виведення нікотину з організму.

Можна заперечити: чим би не були викликані відчуття «Хочу курити!» чи «Мені потрібно покурити», у кожному випадку це та ж сама тяга до куріння. Не зовсім так: кажучи «Хочу курити!», ми маємо на увазі миттєву подію чи дію. Проте потяг не швидкоплинне відчуття, а тривале нереалізоване бажання. Ви помічали, що в новому, тільки-но купленому автомобілі ручка, яка активує «двірники», завжди знаходиться на тому місці, де у вашій колишній машині були кнопки індикаторів або клаксон? Типовий закон підлості. Перші кілька днів ви страшенно плутаєтеся у ручках і кнопках. Якось, коли мене підрізали, я переплутав кнопки й замість того, аби просигналити, просто облив водою вітрове скло. Це було кепсько, але збитку не принесло. Я давно забув би про цей випадок, якби Джойс дотепер щоразу, коли нас хто-небудь підрізає, не радила: «А ти облий його, Аллене!»

До будь-яких змін у житті, нехай навіть змін на краще – до покупки нової машини чи будинку, переходу на нову роботу, – потрібно пристосовуватися, а дляцього потрібен час. Але хіба ми дратуємося, помилково включаючи «двірники» замість того, щоб посигналити? Хіба повторюємо цю ж саму помилку навмисне? Звісно що ні: ми просто миримося із труднощами перехідного періоду, пристосовуємося і продовжуємо жити. Крім того, не забувайте: дрібні незручності, які доводиться терпіти, коли кидаєш курити, – наслідок того, що ви колись потрапили до нікотинової пастки, а не вашого нинішнього прагнення вирватися з неї.

Отже, змиріться з тим, що в перші безнікотинові дні мозок буде буквально волати: «Хочу курити!» або «Мені потрібна цигарка!» Усвідомте, що у вас є свобода вибору. Можна сказати собі: «А непогано було б зараз покурити. Скільки ще я відчуватиму потяг до цигарок? Чи стану я коли-небудь вільною від цієї залежності?» Якщо ви підете цим шляхом, то виберете потяг до цигарок, і дарма. Тому що в цьому випадку свободи вам не дочекатися.

Я вже говорив, що жоден курець з власної волі не залишився б курцем і що курці потрапляли в пастку тільки тому, що не знали, як уникнути її або як вирватися з неї. Скажемо відверто: врятуватися можна. «Легкий спосіб» – ключ від дверей цієї клітки. Він дає шанс покинути її негайно, легко і назавжди. А якщо у вас раптом виникне бажання покурити або потреба в цигарці, то, замість того аби панікувати чи оплакувати чергову невдачу, зробіть паузу і скажіть собі: «Зрозуміло: це всього лише передсмертна агонія “маленького чудовиська”. Чудово, чи не так? Я вже вільна!»

І ВИ СТАНЕТЕ ВІЛЬНОЮ!

Але як довідатися, чи не обманюєте ви себе, чи дійсно ви вільні? Стверджуючи, що ви не відчуваєте залежності від нікотину, обманювати себе ви просто не можете. Від нікотину не залежить ніхто, навіть курці. Їх просто обдурили, змусили повірити в залежність. Використовуючи вольові методи, курці гасять цигарку, яка, як вони сподіваються, стане останньою, і ще кілька днів після цього скаржаться: «Покурити б зараз, так не можна!» Дехто з них не курить до кінця своїх днів, але часом зітхає: «Цигарку б!» Зачекайте. Тільки замисліться про цю безглузду ситуацію: спочатку ми кажемо, що не хочемо курити, а потім все життя мріємо про цигарку.

Чи можна уявити собі більшу плутанину в голові?

У чому полягає справжня різниця між курцем і людиною, яка не курить? У некурців немає ані бажання, ані потреби курити. До чого прагнуть курці, коли намагаються кинути курити (не важливо, яким методом вони при цьому користуються)? Усе життя мріяти про цигарку і почуватися нещасними тільки тому, що цигарки під забороною? Звісно ні! У курців живе надія на те, що коли вони тривалий час утримувалися від куріння, то одного ранку можуть прокинутися з відчуттям:

«ЧУДОВО! Я ВІЛЬНИЙ! Я БІЛЬШЕ НЕ КУРЮ!»

Можна з упевненістю сказати одне: нічого подібного вони не дочекаються. Під дією вже згаданих причин ці люди стикаються з перешкодами на шляху до дивовижного стану свободи. Щоб стати некурцем, не варто чекати, навпаки, важливо не чекати, а діяти. Якщо ви сподіваєтеся, що погашена цигарка буде для вас останньою, і водночас вірите, що цигарки – джерело насолоди і користі, то чим ви зможете довести зворотне?

Чи не краще спочатку розкрити всі таємниці, прояснити плутанину і розвіяти сумніви? Якщо з цим завданням ви впораєтеся до того, як загасите останню цигарку, то знатимете, що ні від чого не відмовляєтеся, що куріння не сприяє зосередженості й релаксації, не рятує від нудьги і стресу, навпаки, провокує цей стан, заважає зосередитися і розслабитися. Можливо, краще почати з усвідомлення цієї прекрасної істини? Зрозуміти, що ви ні від чого не відмовляєтеся, не позбавляєте себе насолоди і допомоги – просто лікуєтеся від хвороби, що є головною причиною смертності в західних країнах, а також позбуваєтеся від потерпань, докорів сумління і рабства? Чи не краще почати з відчуття:

«ЧУДОВО! Я ВІЛЬНА! Я БІЛЬШЕ НЕ КУРЮ!»

Так я і зробив. Так вчинила і Деббі, а також сотні тисяч інших колишніх курців, яким допоміг «Легкий спосіб». Усе, що від вас потрібно, – дотримуватися вказівок. Якщо ви візьметеся за справу, озброївшись оптимістичними відчуттями, то вам не потрібно буде чекати вирішальної події:

ВИ ВЖЕ СТАЛИ ЩАСЛИВИМ НЕКУРЦЕМ

і тепер можете радіти цьому все життя. Ви знову станете некурцем, потрібно перечекати п’ять днів, три тижні або ще довше, і ви просто повернетеся в колишній стан. По суті, чекати вам нічого.

У некурців, курців і колишніх курців бувають вдалі й невдалі дні. Використовуючи вольовий метод, колишній курець у всіх своїх негараздах звинувачує те, що він більше не курить. Людина, яка користується «Легким способом», готова до всього, однак вона запам’ятає: тільки-но вона загасила останню цигарку, як разом із нікотином з її організму почнуть виходити шкідливі речовини, накопичені за весь час. Якщо ви десь чули, що для повного очищення організму потрібно сім-десять років, забудьте про це: автори цих заяв, медики, просто намагалися переконати вас кинути курити негайно. Тактика залякування неефективна: все, чого домагаються ці медики, – вселяє в нас страх і змушує тягтися за новою цигаркою. Так, залякування підкріплює наш намір кинути курити, але – краще завтра. Та ми знаємо, що це завтра не наступає ніколи.

Поки нас оточують курці, повного виведення шкідливих речовин з організму нам не дочекатися: ці речовини втримуються навіть в організмі некурців разом із безліччю інших отрут, якими ми забруднюємо планету. Однак природа створила нас напрочуд міцними. Не знаю, як при моєму режимі куріння мені вдалося уникнути раку легенів та інших невиліковних хвороб. Але оскільки я все-таки не захворів, значить, мої слова мають сенс. Я не боюся вдихати порівняно невелику кількість чужого диму.

Утім, основна частина шкідливих речовин виводиться з організму вже в перші кілька днів після того, як ви припинили курити. Не чекайте цього! Просто пам’ятайте: щойно ви загасите останню цигарку, як зміцнієте фізично і психологічно.

Якщо у вас видався невдалий день, змиріться. Просто скажіть собі: «Так, день був невдалим, але тепер я фізично і психологічно сильніша, ніж раніше, я переборю труднощі успішніше, ніж тоді, коли я курила». Згодом ви, як свого часу і я, зрозумієте, що невдалі дні трапляються все рідше. Людині, яка слабша душею і тілом, властиво робити з мухи слона. Якщо ж ви сильні, проблеми, які раніше здавалися вам серйозними, будуть сприйматися як незначні ускладнення, які легко побороти.

Навіть якщо вам здається, що я занадто наполегливо звертаю увагу на цей момент, вибачатися я не збираюся: зараз вам абсолютно необхідно зрозуміти це. «Маленьке чудовисько» дійсно існує, але головну роль у нікотиновій залежності відіграє не воно. Як завжди в умовах промивання мозку, воно діє як каталізатор, викликає у вас бажання закурити, але при цьому вибір залишається за вами – курити чи не курити. Мабуть, вам траплялося машинально відкрутити кран і сунути руку під дуже гарячу воду. То ви так і тримали руку під струменем води, доки вирішували, забрати її чи ні? Звісно ні. Такий же вибір у вас є, коли виникає думка: «Треба покурити!» Чи замислюєтеся ви над тим, що курити не можна? Коли так, то чи не краще запитати себе інакше: «Чи потрібна мені залежність від наркотику “спустошення”?»

Як дізнатися, що означає відчуття порожнечі – агонію «маленького чудовиська» чи звичайний голод – у перші дні після викурювання останньої цигарки? Визначити це неможливо, як і з’ясувати, ще ви курець чи вже некурець. Але вам ці знання ні до чого. У цей період необхідно харчуватися розумно, а не перекушувати – аби знати, що відчуття внутрішньої порожнечі є не що інше, як передсмертна агонія «маленького чудовиська». Але, швидше за все, воно пройде майже непоміченим, не створить відчуття дискомфорту, а навпаки, порадує.

Можливо, ви належите до тих людей, які постійно щось жують у перервах між основними прийомами їжі. Напевно, причина тому – ваша нікотинова залежність. Я вже пояснював, чому вона викликає постійне почуття голоду, і підкріпив свій висновок поясненнями, що куріння не допомагає схуднути. Якщо у вас уже є проблеми з вагою, вам нічого втрачати. Навпаки, ви, напевне, з’ясуєте, що разом із нікотиновою залежністю позбудетеся проблем з вагою і більшості інших проблем, – саме це й сталося із сотнями тисяч курців, які виконували рекомендації «Легкого способу».

Запам’ятайте: наповнивши шлунок солодощами і печивом, почуття голоду вам не позбутися. Тим паче що ви позбавите себе однієї з кращих насолод у житті: набиваючи живіт солодощами, ви не тільки повнішаєте і потерпаєте, зокрема й від нудоти, та ще псуєте справжню цінність – здоровий апетит. Не випадково у деяких народів, які розуміються на харчах, перед трапезою бажають не «смачного», а «приємного апетиту». Навіть досить вишукана їжа не вдовольняє нас, якщо ми не зголодніли. Нам властиво сприймати голод як неприємне відчуття. І дарма. Навпаки, саме завдяки голоду ми можемо насолоджуватися їжею. Харчуйтеся регулярно і розумно, і між прийомами їжі вас не мучитиме почуття голоду.

Навіть якщо вам доведеться терпіти голод у перші кілька днів після того, як ви кинете курити, – не біда. Голод – найбільша цінність: чим довше ми його відчуваємо, тим приємніше його втамовувати.

Куріння посилює почуття голоду, але водночас негативно позначається на роботі органів смаку і нюху. Одна з величезних переваг некуріння – повернення природної реакції цих органів. Ви зможете насолоджуватися цим, щойно загасите свою останню цигарку. Але якщо ви спробуєте замінити її печивом або цукерками, то не тільки позбавите себе багатьох радощів, але й потовстішаєте і створите нові причини для хвилювань. І це ще не всі мінуси. Згодом ми поговоримо про значення втрати асоціацій і заповнення вакууму: замінники мають до цього пряме відношення. Саме вони заважають усвідомити, що ви вже вільні. Замінники ефективні, але рано чи пізно вам доведеться шукати спосіб відмовитися від них.

Підсумуємо. У розділі 7 я попросив вас відповісти на запитання про двадцять найпоширеніших ілюзій, які в нашому суспільстві вважають фактами. Отже, запитайте себе:

СКІЛЬКИ МІФІВ МИ ВЖЕ РОЗВІЯЛИ?

Розділ 19 Скільки міфів ми вже розвіяли?

Повернімося до поставлених мною запитань на с. 62. Спокійно обміркуйте їх, а коли будете готові, то запишіть відповіді. Після цього порівняйте їх із тими, які дали першого разу. Наскільки вони співпадають?

А тепер прочитайте пояснення до тих запитань. За необхідності повертайтеся до відповідних розділів, аби переконатися, що нічого не упустили.

1. Курці курять тому, що вони самі так вирішили?

Ми вже з’ясували (див. розділ 7), що курці здатні самі вирішувати, курити чи не курити, так само як і вибрати рідну мову. А чи з власної волі американський турист придбав Лондонський міст? Його ніхто не змушував це робити, отже, на перший погляд може здатися, ніби та покупка була його самостійним рішенням. Однак він став жертвою шахрайства. Він не давав згоди на те, щоб його обдурили. Чи був вільним вибір миші, яка вирішила з’їсти сир у мишоловці, чи вибір тієї ж комахи, звабленої нектаром рослини-пастки? Беззаперечно, вони не зробили б цей вибір, якби були краще поінформовані. Їх просто обдурили!

2. Люди курять за звичкою?

Ні, вони курять тому, що потрапили до найвитонченішої і хитромудрої пастки, розставленої для них спільними зусиллями людини і природи, – НІКОТИНОВОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ (див. розділ 5).

3. Залежність курців з більшим стажем сильніша за підлітків? (Див. розділ 5.)

«Експерти» дають незрозумілі відповіді на запитання про те, коли саме підліток, який лише час від часу викурює цигарку, набуває нікотинової залежності. А коли в комахи виникає залежність? Це ж очевидно: коли вона вперше відчуває аромат нектару і їй залишається тільки йти за своїми інстинктами. Молодь стає залежною тоді, коли вирішує викурити свою першу цигарку. То чому ж не всі експериментатори стають курцями? З тієї ж самої причини, з якої деякі рибки чи мишки, з’їдаючи приманку, не потрапляють на гачок чи в мишоловку, – їм просто щастить!

«Чи є різниця між залежністю затятих курців і підлітків?» – запитаєте ви.

4. Затяті курці більш залежні, ніж ті, хто курить зрідка? (Див. розділ 9.)

Кому б ви позаздрили більше – людині, яка загрузла в сипучих пісках по кісточку, чи тому, кого затягло в ті піски по шию? Вони обидва потрапили в одну й ту ж пастку. У кого більше шансів врятуватися? Можливо, у того, хто не розуміє, у якому становищі він опинився, тому щиро вірить, ніби сам зробив вибір і начебто від куріння він отримує справжню насолоду? Якщо ви зрозумієте, що потрапили до пастки і захочете втекти з неї, то принаймні матимете шанс. А коли у вас немає бажання втекти, то ваші шанси дорівнюють нулю!

5. Чи дійсно підлітки курять для того, аби відчути себе дорослими, розкутими бунтівниками?

Звісно, молоді подобається почуватися дорослими і крутими. Адже дитинство і юність – навчальний полігон для дорослого життя. Бунтарський дух – радше корисна властивість, аніж недолік, проте за умови добрих намірів і мудрого наставника. У мене четверо дітей. Я щасливий, що свого часу всі четверо були бунтівниками. Я намагався втовкмачити їм, що ставати курцем нерозумно. А ще я навчив їх, як потрібно переходити вулицю. Двоє з них почали курити. Але після того як я роз’яснив дітям всю важливість правил дорожнього руху, нікому і на думку не спало гратися на проїжджій частині. Я не знаю жодної дитини, яка б зчиняла бунт проти правил дорожнього руху. Так чому ж наші діти, бунтівники від природи, повстають проти заборони на куріння, а проти правил дорожнього руху – ні? Чи не тому, що курити вони починають з іншої причини?

Парадокс, але підлітки не вважають курців-дорослих вишукано-елегантними чи крутими. Навпаки, вони переконані, що ставати залежними нерозумно! Вони не розуміють характер пастки, їм навіть невтямки, що рано чи пізно вони також стануть дорослими. Пам’ятаєте, як плакала дочка Христини – Сара: вона боялася, що мама помре. Сара подорослішала і, швидше за все, вже стала нікотинозалежною. Пригадую свого батька, який тяжко кашляв: його очі були налиті кров’ю, вони постійно сльозилися, пальці та зуби пожовкли від тютюну, а в затхлому подиху не було ні вишуканості, ні елегантності, ні крутості. Але хіба це завадило мені потрапити до тієї ж пастки? Звісно ні – як не стає на заваді сотням тисяч підлітків потрапляти до її обіймів. Молодь, яка не наважилася піддатися цій спокусі, захоплюється своїми однолітками-бунтівниками. Куріння, як і раніше, вважається атрибутом незалежності, формою виходу з-під батьківського контролю, невід’ємною частиною процесу дорослішання. І курять усі ці люди не тільки через уже названі вагомі причини, але й через ще одну – загальну для них, для вас і для мене. Нас обдурили!

6. Курити – це дурість?

Коли так, то Бертран Рассел, Зиґмунд Фройд, Альберт Ейнштейн і навіть Шерлок Холмс – дурні. Так, я знаю, що Шерлок Холмс – вигаданий персонаж, але хіба він не причетний до тієї плутанини промивання мозку? Холмс розповідає нам про «завдання на три трубки»: така поважна людина – і безсила застосувати дедуктивний метод без куріння. Хоча пригодами Шерлока Холмса нині, мабуть, зачитуються лише деякі підлітки. Його сучасним аналогом, напевно, може бути персонаж Мела Гібсона у фільмах із циклу «Смертельна зброя». Чому ми дивуємося нашій переконаності, начебто без цигарки неможливо зосередитися? Чи можна вважати мишу дурною тільки за те, що вона їсть сир? Так, скажемо ми, адже знаємо: сир – це приманка. Чи наївна та комаха, яка летить за нектаром до комахоїдної рослини? «Звісно», – скажемо ми, бо розуміємо, як влаштована ця пастка. Отже – ми б до неї не потрапили.

Але нікотинова пастка – зовсім інша річ. Вона досить хитромудра і створена людьми спеціально для того, щоб заманювати до неї інших людей. Ще кілька поколінь назад у цю пастку потрапляло до 90 % дорослих. Зараз вона заманює понад 30 % молоді, але дівчат частіше за хлопців. Саме ця пастка спричиняє передчасну смерть (більше, ніж будь-яка хвороба, голод і всі збройні конфлікти в історії нашої планети, разом узяті). Сьогодні жертвами нікотинової залежності щороку стають понад чотири мільйони осіб. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 30-х років XX століття ця цифра сягне десяти мільйонів.

Як ви гадаєте, чи спокусив би мишку сир, якби вона розуміла принцип дії мишоловки? Пояснювати дітям, що куріння – це витратна справа і шкодить здоров’ю, не варто: вони все одно потрапляють до пастки. Вони не дурніші за нас з вами, а схема пастки з часів нашої молодості анітрохи не змінилася. Змусити дітей звернути зі шляху, що веде до пастки, можна лише одним способом: пояснити, як саме вона діє. Лише одними словами про шкідливість куріння їх не переконати.

Двадцять років тому я був єдиним прибічником «Легкого способу». Тепер під моїми словами можуть підписатися тисячі людей. Вони знають, що «Легкий спосіб» – ефективний. Коли й ви переконаєтеся в цьому, то буду вдячний, якщо не обмежитеся просто листом на мою адресу. Дуже прошу: напишіть у газету, вашому лікареві, члену парламенту від вашого округу – запитайте, чому вони підтримують ілюзії, завдяки яким на планеті дотепер процвітає зло?! Переконайте їх залишити похмуре середньовіччя заради XXI століття. Прикро, що справжній характер нікотинової пастки пізнають лише курці, які захворіли на рак легенів. Їм залишається тільки жалкувати про власну непоміркованість і нарікати на себе. Однак це несправедливо. Вони – всього лише жертви хитромудрої пастки, яку однозначно обійшли б стороною, якби розуміли, у чому її сутність.

Чи можемо ми зробити нашій молоді дорожчий подарунок, ніж інформація, що дає шанс уникнути нікотинової пастки або ж вирватися з неї? Навіть бунтівна молодь не заперечує методів, призначених не для залякування (про те, як діє залякування, відомо всім медикам, які проводять у школах профілактичні бесіди про шкідливість куріння).

7. Чи подобається курцям смак певних цигарок? (Див. розділ 5.)

8. Чи деякі цигарки (приміром, викурені після їжі) – приємніші на смак за інші?

Якби курці безпосередньо з’їдали ці цигарки, то ми отримали б відповіді на обидва запитання. Якщо вам коли-небудь доводилося «майструвати» самокрутку чи виловлювати з попільниці «бичок», то ви, мабуть, знаєте, який тютюн на смак, отже, розумієте, що я маю на увазі.

Деякі курці стверджують, що їм подобається запах тютюну, проте, заходячи в задимлене приміщення, навіть вони кашляють і кривляться. Різниця лише в тому, що курець адаптується в такому приміщенні швидше за людину, яка не курить, тому він невдовзі перестає зважати на дим і запах.

Зупинимося на питанні про нібито приємний запах тютюнового диму. Той, хто не курить, скаже, що тютюновий дим має неприємний запах, який особливо дратує під час їжі. Хоча іноді навіть людям, які не курять, запах тютюну подобається. Вони також відчувають вплив залежності й звикають до неї. Щоб обзавестися «маленьким чудовиськом», необов’язково курити самому. Головний мінус пасивного куріння в тому, що канцерогенний дим містить нікотин, а він породжує «маленьке чудовисько» в організмі людей, які не курять. На колишніх курців дим від цигарок має більший вплив у двох випадках, про які необхідно знати.

Один із них – це перші кілька днів після викурювання останньої цигарки. Тоді «маленьке чудовисько» потерпає і вимагає нагодувати його. Для колишнього курця, який не розуміє дії пастки, з якої він щойно втік, нікотиновий дим такий же звабливий, як аромат нектару для комахи. А чи не доводилося вам спостерігати, як колишні курці жадібно втягують повітря, намагаючись вловити дим від цигарок? Дим слугує умовним подразником, тому куріння у них асоціюється з почуттям комфорту. Якщо ви нещодавно кинули курити і до вас зненацька невідомо звідки надійшов знайомий сигнал «Хочу курити!» – він здатен спантеличити вас. Колишні курці, яким відоме значення цього сигналу, не попадуться на таку приманку. Вони розумітимуть, що відбувається, і ще раз подякують долі за те, що позбулися потреби в цигарках, а бажання курити згодом щезне.

Крім того, важливо усвідомити, що тютюновий дим може видатися приємним лише тоді, коли ви самі не курите. Декотрі з тих, хто курить трубку, перш ніж закурити, нюхають вміст кисетів – так роблять гурмани перед тим, як збираються скуштувати вишукану страву. А коли голод «маленького чудовиська» втамовано, то ні запах, ні смак тютюну вже не здаються приємними.

Однак якщо пасивне куріння здатне знову зробити вас залежною, то чи не краще уникати його? Ні! Затямте собі: залежною вас зробило не «маленьке чудовисько». Головний винуватець інше «чудовисько» – велике: віра в те, що годування «маленького чудовиська» приносить насолоду і користь. Саме цією скибочкою сиру мишку і заманюють у мишоловку. Проте якби мишка сприймала цей шматочок сиру як приманку, що занапастить її, а не як харч для гамування голоду, то вона зрозуміла б суть мишоловки. Неймовірно, але приманкою нікотинової пастки є навіть не їжа, а вбивця номер один, відомий усім країнам Заходу. Варто вам зрозуміти, як влаштована пастка, і ви ніколи не піддастеся спокусі погодувати «маленьке чудовисько».

Ще один випадок, коли треба проявляти особливу обережність, – зустрічі з друзями на свята, приміром на Новий рік або Різдво, коли всюди радість, сміх, феєрверки… Тоді гості, які не курять, мимоволі перетворюються на пасивних курців. Можливо, ви помічали, що найагресивніше щодо куріння поводяться якраз самовдоволені колишні курці. Роками вони боролися за своє право курити коли їм заманеться, а тепер, щойно ставши некурцями, настільки ж войовничо відстоюють своє право дихати чистим, а не зіпсованим курцями повітрям, які думають тільки про себе. Це не егоїзм і навіть не бездушність колишніх курців: просто пасивне куріння знову породжує «маленьке чудовисько». Навіть якщо запах тютюну неприємний, то колишні курці знову чують таємний сигнал: «Ти хочеш курити!» У такі хвилини колишні курці стають безпомічними. Вони знають, що їм можна позаздрити на відміну від курців, але курці так само веселі, задоволені, до того ж їм можна курити! Вороже ставлення до курців – лише захисна реакція. Нападаючи на курців і принижуючи їх, колишні курці стверджуються в правильності свого рішення.

Отже, потрібно уникати місць, де курять? Звучить логічно, таку ж пораду дають «експерти», але ця порада так само недоцільна, як і спроби не думати про куріння. Лишень подумайте, чим може обернутися для вас така рекомендація. Вона означає, що надалі для вас закриється вхід на всі свята, весілля, вечірки та похорони, не можна буде відвідувати паби і ресторани, де, напевно, знайдуться курці. Якщо у вас є друзі, які курять, то з ними доведеться припинити спілкування або перетворитися в самовдоволеного колишнього курця і вимагати, щоб у вашій присутності ніхто не смів курити. Якщо курці є серед ваших колег – вам доведеться змінити місце роботи. Не можна бувати в тенісному та гольф-клубах, грати в бридж і бінго, тому що й там зустрічаються люди, які курять. А якщо ваш чоловік курить і егоїстично відмовляється кинути цю звичку, та ще й наполягає на своєму праві диміти у вашій присутності, то краще пошукати йому заміну. У вас залишається єдиний вихід – піти в монастир чи до якоїсь спільноти, де куріння строго заборонено. Але подумайте, від чого ще доведеться відмовитися, аби дотримуватися цієї поради.

Вам абсолютно не варто уникати курців і місць, де курять. Ви ж не намагаєтеся відмовитися від життя! Ви навіть не відмовляєтеся від куріння. Жодні відмови не потрібні.

Щойно ви погасите свою останню цигарку, як проблему буде вирішено. Ви перестанете труїти себе і почнете швидко міцніти і фізично, і психологічно. Можна одразу почати радіти життю, якщо ви, звісно, не жалкуватимете про втрату оманливої «опори» чи насолоди. Проілюструвати це можна прикладом, який я називаю «Інцидент на званому вечорі».

Якось я зустрівся з Маргарет, але вона посоромилася курити в моїй присутності. Люди знають, чим я заробляю собі на хліб, і бояться, що я буду найагресивнішим із колишніх курців, з якими вони коли-небудь зустрічалися. Їм здається, начебто я всюди читаю лекції про шкідливість куріння. Так сталося, що під час нашої другої зустрічі з усіх присутніх курила тільки Маргарет. Навряд чи вона боялася когось образити – просто їй було ніяково курити самій. Коли вечеря завершилася, Маргарет мучив «невроз курця».

Усі довкола жваво розмовляли, а Маргарет мовчки крутила в руках запальничку і цигарки. Я не можу дивитися на курців у такому стані, тому й сказав: «Маргарет, вечеря закінчилася, ви нікому не заважаєте, тож коли вам потрібно – куріть». Вона відповіла: «Потреби немає, але від цигарки я не відмовилася б».

Мені хотілося промовчати, але її відповідь подіяла на мене, як червона ганчірка на бика. Не втримавшись, я запропонував: «Якщо потреби немає, то й не варто курити. Навіщо труїти себе без причини?»

Вона вже збиралася прикурити, але зупинилася і кивнула: «Добре, не буду».

Я продовжив розмову з сусідкою Шейлою, з якою тільки-но познайомився, але нишком продовжував спостерігати за Маргарет. Мені хотілося побачити, як вона впорається з ситуацією. Звісно ж, досить скоро «сверблячка» стала нестерпною.

Розумію, ви на стороні Маргарет. Певен, що вам, як і мені, неодноразово доводилося потрапляти в подібну ситуацію. Але давайте поміркуємо: роль лиходія виконував не я. Джерелом зла був тютюн. Люди, які не курять, не знають, як це – почуватися нещасним тільки тому, що заборонено курити. Подумавши, Маргарет вирішила вийти в туалет і встала. Вона схопила запальничку і цигарки, подивилася на мене і поспішно сіла. Думаю, вона чекала від мене іронічної репліки. Я вже починав відчувати, що чіпляюся до неї без причини. Але замість того щоб розрядити обстановку, я ледь все не зіпсував. Коли я шукав вихід з ситуації, Шейла раптом вигукнула: «Я б зараз вбила за цигарку!»

Я здивувався, адже знав, що вона не курить. Мало того, я був переконаний, що Шейла ніколи не курила. Вона була ніжною і тендітною, мала доглянуту шкіру, тож скидалася на статуетку із дрезденської порцеляни. Але в першу чергу мене спантеличило те, що Шейла була жінкою вікарія. Не знаю, звідки я взяв, що дружині вікарія не можна курити. Швидше за все, чимало з них курять. Але ми часто-густо буваємо упередженими.

Я сказав: «Вибачте, не знав, що ви курите. Якщо ви не курите тільки через мене, то дарма. Свого часу я курив так, як ніхто». Шейла відповіла: «Нізащо! Я не курю вже вісім років і починати не збираюся. Але раніше мені подобалося покурити після їжі, от і зараз я б не відмовилася». Тим часом Маргарет, переконана, що я захопився розмовою із дружиною вікарія, прикурила і жадібно затягнулася.

Цей інцидент говорить про те, що курець не має жодних переваг. Ми бачимо, як Маргарет, якій незатишно і совісно, нишком затягується, сподіваючись, що на неї ніхто не зверне увагу, і потай бажаючи стати такою ж вільної, як присутнє там панство. І бачимо Шейлу – вона не курить вісім років, але продовжує шкодувати про те, чого вже ніколи не отримає!

Ситуація була абсурдною. Нерозумно заздрити кому-небудь, навіть якщо здається, що його трава зеленіша, ніж ваша. Ми бачимо, як жінки заздрять одна одній, тоді як у кожної є вибір – курити або ж не курити. Найбільше мене дратувало те, що перед вечерею я півгодини розмовляв з Маргарет, пояснюючи, як приємно стати вільним, і переконував наслідувати мій приклад. Я вже обв’язав мотузкою її талію і поступово витягав з ями. Маргарет належала до курців, які без цигарки не здатні прожити жодного дня. Уявіть собі, що вона відчула, почувши, що навіть після восьми років утримування Шейла продовжує мріяти про цигарку?

Якось одна щоденна газета присвятила цілу статтю жінці, яка кинула курити, протрималася вісім років, а потім вирішила почати знову. Героїня публікації докладно розповідала, якою нещасною почувалася всі ці роки і як вона набирала вагу кілограм за кілограмом. Затим вона зізналася, що надзвичайно раділа, коли твердо вирішила знову почати курити. Але досить детально та жінка описувала ні з чим не зрівнянний смак першої цигарки.

Щиро їй співчуваю. Я вже розповідав, як мені було важко, коли намагався кинути курити за допомогою вольового методу. Але разом із тим я чудово розумію, що надміру перебільшую значення травми. Скажу одне: героїні статті не сподобалося бути некурцем. Але давайте уважно прочитаємо її зізнання. Якщо вона дійсно настільки високо цінує куріння, то навіщо їй узагалі знадобилося кидати курити? Якщо всі вісім років вона потерпала, чому ж не поклала край своїм мукам раніше? Вона просто не зважилася сказати, що роль курця була їй ненависною. Нізащо не повірю, що вона відчула хоч якусь радість, коли нарешті зізналася собі, що вісім років покарання для неї були марно потраченими!

Я пам’ятаю, яке безмежне полегшення відчув, коли зважився відмовитися від спроби вкотре кинути курити за допомогою вольового методу. Але не пригадаю, щоб у мене хоч раз з’явилася думка: «Здорово! Я знову курю. Який дивний смак, чи не так?» Навпаки, полегшення завжди супроводжувалося зневірою і сумними передчуттями, а смак перших декількох цигарок здавався мерзенним.

Діарея неприємна, але людина, яка вісім років страждала на запори, напевно, сприйме її як неземне блаженство. Якби ви вісім років мріяли про цигарку, то після куріння відчули б ні з чим не зрівнянне полегшення, але на смаку цигарки воно не позначилося б. Нагадаю знову: всі люди, залежні від наркотиків, – брехуни. Інакше і бути не може. Слова Шейли пролунали безвинно, проте вони дуже вплинули на Маргарет і повністю звели нанівець усі мої колишні старання. Уявіть собі, як могла та стаття в газеті вплинути на людину, яка нещодавно кинула курити і тепер страждає після застосування вольового методу? Або ж – на курця, вже готового зупинитися?

Немає сумніву – вам доводилося бути свідком або й учасником подібних ситуацій, тож ви можете поспівчувати героїні статті. Однак – не уникайте курців. Навпаки, вони нагадуватимуть вам про те, як здорово – на все життя залишити їхні ряди! Якщо стерти позолоту, заглянути під нашарування самообману, то з’ясується, що всі курці, незалежно від частоти куріння, всього-навсього нещасні наркомани. Варто подивитися на них під іншим ракурсом, і ви зрозумієте, що цих людей можна лише пожаліти.

Якщо думка про відпочинок без цигарок і тепер вас лякає, то чимскоріш заплануйте якусь вечірку, щойно викурите свою останню цигарку. Але не давайте волі сумним передчуттям. Нічого поганого не станеться. Ви вже вирвалися з в’язниці, куди потрапили на довічне ув’язнення за злочин, якого не коїли. Попереду на вас чекає безліч чудових подій.

Ваша мета – це те, чого прагнуть усі курці планети, – СВОБОДА. У вас є шанс довести: не варто чекати, доки перетворишся на щасливого некурця. Можна одразу починати радіти життю, вечіркам та іншим комунікативним заходам. Ви обов’язково будете в центрі уваги, станете зіркою. Курці ж розраховують побачити вас жалюгідною і нещасною. Навіть якщо серед присутніх ви будете не єдиною жінкою, яка не курить, кожен курець потай позаздрить вам. Хоча і не кожен наважиться зізнатися в цьому. Дехто навіть спробує видихати дим вам в обличчя або ж пропонуватиме цигарку, сподіваючись застукати вас зненацька. Не уникайте цих людей, краще пожалійте їх. Страх, породжений нікотиновою залежністю, здатен перетворити на варварів навіть досить приємних у спілкуванні та чуйних людей. А раптом у стані ейфорії ви забудете, що кинули курити, і ваша рука потягнеться до запропонованої цигарки? Якась спокусниця обов’язково таки вигукне: «А я думала, що ти кинула курити!», решта – просто сміятиметься. А ви замрете з протягненою рукою, присоромлена і принишкла, думаючи: «І мені здавалося, що я кинула курити!»

Під час таких неприємних ситуацій дійсно починаєш сумніватися. Мимоволі запитуєш себе: «Я звільнилася насправді чи це просто самообман?» Не хвилюйтеся, ви просто заплуталися. Замисліться: ця помилка сама по собі – добра ознака. Чим ще можна довести, що ви не просто радієте життю, але навіть не згадуєте про те, що кинули курити?

Реагувати на запропоновану цигарку можна по-різному. Можна взяти її та зім’яти зі словами: «А я і не збиралася курити. Просто хотіла витягнути хоча б один цвях із кришки твоєї труни». Але такі зауваження не в моїх правилах. Напевно, курці вже відчули, що ви перестали думати про цигарки. А ще вони зрозуміли, що свобода викликала у вас почуття ейфорії. Тому краще чесно зізнатися: «Не йму віри! Раніше, коли намагалася кинути курити, то почувалася такою нещасною і настільки переймалася тим, що ні на хвилину не забувала про куріння. Якби мені тоді сказали, що я здатна забути про нього всього за два дні та ще й так переконливо, що я з великою насолодою відмовлюся від запропонованої цигарки, – нізащо не повірила б!»

Можливо, комусь спаде на думку, що та репліка сказана з підтекстом. Але по суті ви робите курцям послугу. Не забувайте про постійні конфлікти курців з колишніми курцями, які відмовилися від цигарок, використовуючи вольові методи. Колишні курці привселюдно повторюють, як помітно покращилося їхнє здоров’я і скільки грошей вони заощадили, позбувшись отієї шкідливої, огидної звички. Курці у подробицях розписують переваги куріння, запевняють, що витрачають гроші недарма, зазначаючи при цьому, що завтра кожен може потрапити під автобус. Із «Легким способом» блефувати немає сенсу: у вас на руках козирний туз і ви переконані, що курці не мають і кількох дрібних козирів. Навіть ті курці, які по-справжньому люблять вас і бажають вам лише добра, у глибині душі чекають вашої поразки. Причина в тому, що ви поповнили ряди людей, які врятувалися з аварійного корабля, чим збільшили страх курця, який боїться рано чи пізно залишитися на самоті.

Думка про відмову від куріння лякає нас через таких людей, як Шейла чи героїня статті в газеті. Не варто уникати курців. Побачивши, що ви радієте життю і зовсім не шкодуєте про цигарки, навколишні вважатимуть вас супержінкою. А ви отримаєте додатковий бонус: зможете вмовити рідних і друзів кинути курити. Але найважливіше те, що ви відчуєте себе супержінкою. Відкиньте всі сумніви, намагайтеся досягти мети, яку шанувальники «Легкого способу» вважають найважливішою у своєму житті. Будь-який втікач із в’язниці знає, що п’янке почуття свободи ніколи не зникає.

Нерідко в листах, що приходять на мою адресу, зустрічається думка, що коли один із партнерів курить, то другому кинути курити неможливо. Не зробіть помилки, не переконуйте партнера кинути курити разом із вами. Інакше ви або втратите близьку людину, або знайдете суперника, який зробить все, аби применшити ваші досягнення. А якщо вам пощастить, то ваш партнер перетвориться на найнещасливішого курця планети: йому доведеться курити потай! Просто дотримуйтеся вищевикладених принципів. Тож коли ваш партнер зрозуміє, що ви дійсно звільнилися, то він з власної волі приєднається до вас.

Отже, ми розглянули основні ілюзії, що виникають у курців (пп. 1–8).

А міфи стосовно курінням (пп. 9-12) зручніше аналізувати одночасно:

9. Чи допомагає куріння позбутися нудьги?

10. Чи допомагає куріння зосередитися?

11. Чи допомагає куріння розслабитися?

12. Чи позбавляє куріння стресу?

Я вже говорив про те, що релаксація і стрес, а також нудьга і зосередженість – діаметрально протилежні стани. Запитайте у курця, як може одна й та сама цигарка впливати на нього прямо протилежно з огляду на те, була вона викурена годиною пізніше чи годиною раніше: цей феномен не можуть пояснити навіть «експерти». А пояснення дуже просте. Коли нікотин виводиться з організму, він спричиняє напруженість і стрес. Якщо курець перебуває в стресовій ситуації, скажімо, відразу після автомобільної аварії, то він цілком може списати цей стрес на аварію. А коли ми закурюємо, то одразу відчуваємо, що стрес починає слабшати, і віримо, що цим частково зобов’язані цигарці. Ми не розуміємо одного: в аналогічних ситуаціях у курців під час куріння стрес набагато більший, ніж у людей, які не курять. Це відбувається тому, що цигарка лише частково знімає абстинентний синдром. Курець не може повністю розслабитися, допоки не позбудеться нікотинової сверблячки. Цим пояснюється поведінка людей, які курять зрідка і змушені на вечірках курити одну цигарку за одною. Можете не вірити мені, але поспостерігайте за ними самі.

Феномен нудьги і зосередженості вимагає деяких роз’яснень. Майже неможливо переконати людину, яка тривалий час виконує одноманітну роботу (приміром, у нічну зміну), що цигарка не позбавляє її від нудьги. Дехто ж переконаний, що жувальна гумка також допомагає розслабитися, адже один із симптомів стресу – стискання щелеп. Проте жування гумки якраз спричиняє їх роботу. Так, вона оберігає зуби і зменшує їхнє зношування, але ж від стресу не рятує. Якби гумка дійсно допомагала долати стрес, то її не знадобилося б жувати. Знову-таки не беріть мої слова на віру. Але коли побачите людину, яка жує гумку, то спробуйте відповісти собі на запитання: який вона має вигляд – розслаблений чи напружений? Якщо не піддаватися впливу промивання мозку, то правда стає очевидною.

Ми віримо, що куріння рятує від нудьги тільки тому, що закурюємо, лише коли нам стає нудно. Проте нудьга – психологічна проблема. Цей стан підказує, що для нашого мозку немає роботи. Але ж його можна задіяти під час розгадування кросворду, читання цікавої книжки чи іншої корисної справи. Куріння не розвиває розумові властивості. Навіть процес прикурювання з часом стає машинальним. Так, я згоден: підлітки найчастіше викурюють перші свої цигарки від нудьги, що дає їм змогу на кілька хвилин позбутися неї. Однак щойно вони стають залежними, як куріння переходить на підсвідомий рівень. Закурюючи від нудоти, ми при цьому навряд чи подумаємо: «Як цікаво! Я вдихаю канцерогенний дим, а потім видихаю його. Це так весело!» Ментальні процеси не задіяні навіть при викурюванні так званих особливих цигарок – приміром, після їжі. Так само, як і гумка, яка не рятує від стресу, а лише підкреслює напруженість, куріння також не позбавляє вас нудьги, а якраз вказує на те, що вам нудно.

То чому ж люди курять, коли їм невесело? Переважно тому, що їм промили мозок і переконали, що куріння позбавляє нудьги. Утім, більшою мірою вони курять тому, що їм за відсутності стресу і зосередженості потрібно чим-небудь зайнятися – інакше їхньому спокою дошкулятиме «сверблячка». Але якщо вам дійсно нудно, то позбутися «сверблячки» не вдасться, доведеться «чухати там, де свербить».

Відчуйте себе на моєму місці: одна цигарка за другою, день у день, упродовж тридцяти років. Чи можна уявити собі більш нудне, огидне і дурне заняття?

Нікотинова залежність спричиняє нудьгу з декількох серйозних причин. Оскільки ми віримо, що куріння рятує від нестачі розваг, то хапаємося за цей легкий вихід, а він відволікає нас від ефективного вирішення проблеми. Зважаючи на те що куріння розвиває апатію і виснажує наші фінанси, зрозуміло, чому нам не вистачає ані фізичних, ані фінансових сил для цікавіших занять. Але найголовніше те, що ми уникаємо ситуацій, коли не можна курити, адже почуваємося тоді дискомфортно. Гадаєте, я випадково перестав грати у футбол, регбі, крикет і теніс значно раніше, ніж мої однолітки, які не курять, і захопився гольфом, аби мати можливість і грати, і курити одночасно?

Я вже казав, що справжня протиотрута від нудьги – розгадування кросвордів. Хоча багатьом курцям навіть на думку не спадає взятися за кросворд без цигарки. Таким був і я. Аби зосередитися повністю, необхідно позбутися всього, що тебе відволікає. Курців відволікає «сверблячка». Звертати на неї увагу не хочеться. Ось чому більшість курців може спілкуватися по телефону лише тоді, коли вони курять. Телефонна розмова потребує уважності, тому необхідно позбутися всього, що відволікає. А коли ще й вирішується важливе для вас питання, яке може спричинити стрес, то виникає ще одна причина для куріння. Якщо ж ми розмовляємо з подругою, то хочемо розслабитися повністю. Та коли розмова не клеїться, то від нудьги нас порятує нова цигарка. Отже – закурюючи, ми лише частково позбуваємося сверблячки, таким чином знову поступаючись некурцям у здатності зосередитися.

Один відомій і компетентний у своїй сфері діяльності оксфордський професор заявив по національному телебаченню: «Куріння допомагає зосередитися». Усім нам промили мозок і переконали, що це правда. Якщо так, то чому ми не примушуємо курити під час виконання своїх обов’язків машиністів поїздів, пілотів, хірургів, а також усіх, чия діяльність вимагає абсолютної зосередженості? Чому саме їм на роботі забороняється курити? Тому, що інтуїтивно ми розуміємо: без нікотину не можуть розслабитися, позбутися нудьги і стресу, а також зосередитися лише ті люди, які потрапили до нікотинової пастки.

Але під час численних спроб відмови від куріння я зрозумів для себе, що не можу зосередитися без цигарки. Бо вірив у користь куріння. Під час психологічного занепаду я просто сидів без діла, не знаючи, як бути, і думав, що цигарка була б досить доречною, жалкуючи, що курити не можна. Тому й не дивно, що мені не вдавалося зосередитися!

Але хіба від психічного занепаду потерпають тільки курці й колишні курці? Якщо так, значить, куріння – не ліки, а причина такого занепаду. Звісно, подеколи ми всі перебуваємо у стані, спричиненому бездіяльністю чи відсутністю розваг. То як із нього виходять некурці? Так само, як і ми, доки не стали залежними, – вони шукають правильне рішення. Оскільки, закурюючи цигарку, ми лише трохи заспокоюємо «сверблячку», куріння заважає зосередитися. У процесі отруєння організму нікотин проникає до кожного органу, зокрема й до мозку. Коли я відкрив «Легкий спосіб» і кинув курити, у мене інколи траплялися моменти занепаду, проте я вже знав, що куріння заважає зосереджуватися, тому й не марнував свого часу на мрії про цигарки. Я просто шукав рішення, намагаючись оминути перешкоду. Коли писав цей розділ, на моєму шляху виникла саме така перешкода. Раніше я закурив би ще одну цигарку і продовжував би потерпати. Але тепер, знаючи, що цигарка – не рішення, а всього лише момент, який відволікає увагу, покликав на допомогу логіку. Після чого і причина занепаду, і спосіб виходу з цього стану стали зрозумілими. Затим я зосереджено працював п’ять годин поспіль – моєму мозку потрібно було відпочити. Дійсно, скільки нездоланних проблем дивним чином зникає, коли ми усвідомлюємо, що нам потрібно виспатися!

Отже, ми вже розвіяли основні міфи (пп. 1-12), теперперейдемо до двох найпоширеніших фантазій, породжених уявою курців.

13. Чи подобається курцям курити?

Якщо ми навіть розуміємо, як влаштована нікотинова пастка і як вона породжує ілюзії, та нерідко нам важко визнати, що взагалі-то курити ніколи й не подобалося. Ще складніше змиритися з думкою, що всі курці були не у захваті від цигарок, цигар і трубки. Лише позбувшись ілюзій і наслідків промивання мозку, ми віч-на-віч стикаємося з правдою: нікотинова залежність – усього лише «СПУСТОШЕННЯ», про яке йшлося на початку розділу 6. Перечитайте його визначення, і ви будете вражені: кому взагалі спало на думку вважати куріння справою, від якої можна отримати насолоду?

Запитайте курця, чому він курить, і, напевно, почуєте у відповідь: «Звісно, тому, що мені подобається курити». А поцікавтеся, чи насправді приємно вдихати в легені канцерогенний дим, і відповідь буде менш означеною. Ми вже розглянули всі виправдання, до яких вдаються курці, і довели їхню ілюзорність. Я знаю чимало жінок, які зізнаються, що носять тісне взуття. Але я ще жодного разу не зустрічав людину, якій би подобалося ходити в таких туфлях (у ресторані їх зазвичай непомітно знімають під столом – саме тоді, коли закурюють, щоб одразу позбутися всіх видів «сверблячки»). Куріння – аналог носіння тісного взуття: враження від обох не з приємних.

Є ще одна причина, на яку посилаються більш завбачливі курці. Про неї я ще не згадував. Ця причина – ритуал. Поміркуйте над уривком із листа:

«Я – дипломований психіатр і затятий курець. Оскільки я людина мисляча, то дійшла висновку, що від куріння отримую насолоду, інакше ні я, ні мільйони інших жінок і чоловіків не курили б. Я проаналізувала всі причини, на які посилаються курці, і вважаю їх безглуздими. Спочатку я вірила, що просто схильна до залежностей, але професійні знання допомогли мені довести, що і це припущення не має сенсу. Тож я вирішила, що мені приємний сам ритуал: яскрава пачка, здирання целофанової обгортки, висмикування золотистої фольги, протягування пачки подрузі, висмикування ідеально круглої і туго набитої тютюном цигарки, закурювання, перші затяжки, приємне видихання диму – звісно, якщо поблизу немає некурців! Цей ритуал асоціюється в мене з найприємнішими враженнями. Відверто кажучи, без нього я вже не уявляю свого життя».

У цьому листі згадуються ще два важливих моменти, але в першу чергу поговоримо про ритуали. Якби авторка листа відчувала насолоду тільки від ритуалу, то навіщо ж тоді закурювати цигарку? Іноді курці намагаються виконувати ритуал, але не закурюють, і переконуються, що цей спосіб неефективний. Девід Брайант – відомий гравець з куль і організатор чемпіонатів – не випускав трубку з рота навіть під час змагань у закритих приміщеннях, де було заборонено курити. Щоб зрозуміти, чому цей спосіб не діє, розглянемо ритуал споживання їжі.

Можете вважати мене снобом, але мені подобається обідати в ресторанах з вишуканим інтер’єром, приємною атмосферою і мальовничим краєвидом із вікна. А коли офіціант обслуговує ще й цілу компанію – тим краще. Чисті серветки, кришталь, срібло, гарна порцеляна роблять обідній ритуал особливо приємним. Тепер уявіть собі, що залою розходиться аромат вашої улюбленої страви, а ви зголодніли. Нарешті вам принесли замовлення. Ви чемно чекаєте, доки обслужать ваших сусідів по столу. Потім збираєтеся піднести до рота перший шматочок, як раптом офіціант хлопає вас по плечу і заявляє: «Перепрошую, але ви заплатили тільки за ритуал, а не за їжу». Чи зможете ви насолоджуватися ритуалом, знаючи, що їжі не буде? Звісно ні. Ви оскаженієте. Ресторанний ритуал призначений виключно для того, щоб вам було приємніше тамувати голод. Якщо ж втамувати його не можна, то ритуал втрачає будь-який сенс – ви отримуєте не насолоду, а гіркоту на душі.

Повернімося до куріння: гарні пачки, золотаві запальнички, срібні портсигари і кришталеві попільниці мають прямо протилежне призначення – вони переконують нас, що у вдиханні канцерогенного диму в легені є щось приємне і прийнятне для суспільства. Але як і ритуал споживання їжі не має сенсу без самої їжі, так немає потреби у ритуалі куріння, якщо він унеможливлює «почухати там, де свербить».

Ще один спосіб розібратися в цьому явищі – спробувати безнікотинові цигарки, які можна купити в аптеці. Тут навіть не варто нічого пояснювати: якщо ви ніколи їх не курили – спробуйте, тоді й зрозумієте, що я маю на увазі.

14. Чи схильні деякі люди до залежності?

Цей міф особливо подобається мені тому, що нереально довести неіснування чого-небудь. Можна лише врахувати всі аргументи, звернутися по допомогу до власної поміркованості та вирішити, яке твердження здається вам найбільш імовірним.

Чимало курців дійдуть висновку, що вони схильні до наркотичної залежності. Чому? Зазвичай тому, що це єдине логічне виправдання їхньої залежності. Проте якщо схильність до наркоманії дійсно існує, то це виправдання все рівно не має сенсу. Тобто якщо я схильний до стадності, то змушений весь свій вік прожити в отарі. Тим паче я маю цього прагнути, радіючи такій долі. Коли ж я схильний до наркоманії, значить, я хочу мати наркотичну залежність, і не тільки від нікотину, але й від героїну, і від решти речовин, що спричиняють звикання. Проте я жодного разу не зустрічав людину, яка б навмисно хотіла бути наркотично залежною.

Цей міф вигадано, аби лише відвернути нашу увагу. Сподіваюся, мої аргументи переконають вас. Якби я дав вам мільйон фунтів і доручив з’ясувати, чому в Нілі гине більше єгиптян, ніж українців, та чи не мають єгиптяни звички тонути у своїй річці, – ви досить швидко оцінили б ситуацію і зробили б висновки: українці рідше тонуть у Нілі тому, що живуть далеко від нього; єгиптяни ж тонуть тільки тоді, коли купаються в Нілі чи плавають по ньому на човнах. А ви – не маєте героїнової залежності тому, що не вживаєте героїн. Не можна набути залежність від речовини, не скуштувавши її. Дивно, але ці слова стали одкровенням для тисяч курців, які до «Легкого способу» були переконані у своїй схильності до наркоманії.

Залежність виникає не через особливості вашого характеру, а через речовину, що спричиняє її. До того ж ми впевнені, що куріння – це насолода і розрада, що без нього не можна радіти життю чи долати стреси. Тобто ви залежите від нікотину, а він допомагає вам виживати у стресових ситуаціях. Звісно, ви фізично залежите від нікотину, але водночас і від ілюзії, що ваше життя без цигарок неповноцінне. Щойно ця ілюзія щезне, як зникне і залежність.

Ми розвіяли міфи курців (пп. 1-14). Перш ніж розглянути ще шість, звернімо нашу увагу ще на одне питання, про яке йдеться в листі: «Цей ритуал асоціюється в мене з найприємнішими враженнями. Відверто кажучи, без нього я вже не уявляю свого життя». Нам необхідно поговорити про те, як важливо

ПОЗБУТИСЯ АСОЦІАЦІЙ.

Розділ 20 Позбуваємося асоціацій

«Легкий спосіб» придатний для будь-якого курця. Проте, незважаючи на мої зусилля і старання моїх колег допомогти кожному курцеві, який відвідує наші клініки, невеликому відсотку пацієнтів усе ж таки не вдається кинути курити. Хоч вони і вважають себе безнадійними, однак ми дотримуємося іншої думки, бо переконані, що кожен із них легко може кинути курити. Наш девіз, як у канадської кінної поліції: «У нас повсюди свої люди!», – це стосується і жінок, і чоловіків. У кожному складному випадку ми намагаємося проаналізувати причини невдачі. Досить важливо дотримуватися всіх вказівок, але я попросив би вас приділити особливу увагу наступним пунктам, від яких безпосередньо залежить успіх.

ВІРА В ТЕ, ЩО ВИ ОСОБЛИВА, ТОМУ «ЛЕГКИЙ СПОСІБ» НА ВАС НЕ ПОДІЄ

Це всього-навсього негативна установка, вона одразу при зведе до поразки.

Якщо перша спроба застосування «Легкого способу» була невдалою, то це означає, що ви не зрозуміли одну чи кілька вказівок або ж просто не дотримувалися їх. Хоча ситуацію можна виправити. За єдиним суттєвим винятком, ви нічим не відрізняєтеся від приблизно 40 % жителів Землі, які потрапили до нікотинової пастки і намагаються вибратися з неї, – ви тепер володієте істинними фактами, а не безглуздою балаканиною чи припущеннями. Тепер у вашу свідомість на зміну затьмаренню прийшло просвітлення.

СПОКОНВІЧНА ДЕПРЕСІЯ АБО Ж СТРАХ, ВІРА В ТЕ, ЩО КИНУТИ КУРИТИ ДОСИТЬ ВАЖКО

Звідки взялася ця депресія? Ви ж вирішили стати вільною. Шанс відчути себе вільною, як Нельсон Мандела на порозі в’язниці після довгих років ув’язнення, випадає нам не щодня. Візьміться за справу з почуттям радості й упевненості в правильності свого вибору і не сприймайте поставлене перед собою завдання як випробування. Ви абсолютно нічого не втрачаєте, а навзамін отримаєте чимало.

НЕРОЗУМІННЯ, ЩО ВСІ КУРЦІ ПРОДОВЖУЮТЬ КУРИТИ ЛИШЕ З ОДНІЄЇ ПРИЧИНІ – АБИ НАГОДУВАТИ «МАЛЕНЬКЕ ЧУДОВИСЬКО»

Оте «маленьке чудовисько» – фізіологічна залежність вашого організму. А ваше переконання, що куріння – це насолода і розрада у житті, – усього лише ілюзія, створена тим «маленьким чудовиськом»: саме воно спричиняє вам дискомфорт. Намагаючись його позбутися, ви помилково думаєте, ніби цигарка поверне вам душевну рівновагу. Тепер ви вже розібралися в цьому ланцюзі обманів, і вам відомо, що кожна цигарка не тільки не позбавляє вас відчуття порожнечі й непевності, навпаки, вона спричиняє їх. Значить, треба раз і назавжди позбутися чудовиська.

НЕРОЗУМІННЯ ТОГО, ЩО «МАЛЕНЬКЕ ЧУДОВИСЬКО» НАГАДУЄ ПРО СЕБЕ ЩЕ КІЛЬКА ДНІВ ОПІСЛЯ ТОГО, ЯК ВИ ЗАГАСИТЕ СВОЮ ОСТАННЮ ЦИГАРКУ

Коли ви загасите свою останню цигарку, вам раптом захочеться викурити ще одну. Пам’ятайте: це неусвідомлене бажання. Просто у «маленького чудовиська» почалася агонія. Тож настав час радіти й повторювати, що ваше рішення правильне.

НЕВМІННЯ РОЗПІЗНАВАТИ ВНУТРІШНІ НЕГАТИВНІ АСОЦІАЦІЇ ТА ПОЗБУВАТИСЯ ЇХ

Я знову пригадав приклад із автомобільними «двірниками». Кожній людині притаманні риси, яких вона набуває під час колишніх моделей поведінки. Хтось, приміром, аби заспокоїтися, у важку хвилину обов’язково смикає волосся, адже так він робив у дитинстві. Курцям властиво підкреслювати негативні аспекти відмови від куріння. Ми навіть не уявляємо, як можна говорити по телефону чи вирішувати складне питання без цигарки. Бо коли почуваємося пригніченими, то асоціюємо цей стан з відсутністю цигарок. У будь-якій ситуації саме цього страху перед іншим станом досить, аби він завадив навіть спробам кинути курити.

Якщо під час спроби відмовитися від куріння ви раптом відчуєте, що вам важко уявити свій обід без цигарок, то що може статися? Зараз поясню. Ви не куритимете, скажімо, днів п’ять, а потім підете на вечерю до друзів. Після вечері вони закурять, ви відчуєте запах цигарок, а ще живе «маленьке чудовисько» жадатиме поїсти. Що ви робитимете? Або покличете на допомогу силу волі й подолаєте спокусу, або закурите. Після п’ятиденного утримування смак цигарки буде для вас дивним, зате сверблячка і «маленьке чудовисько» вдовольняться, а ваша позиція, що насолоджуватися їжею без цигарки просто неможливо, стане переконливішою.

Саме через страх перед подібними асоціаціями вам доводиться звертатися до сили волі, щоб не закурити знову. Сигнал «Хочу курити!» подає не тільки «маленьке чудовисько» – так само діє будь-яка асоціація. Ось чому Шейла була готова «убити заради цигарки» навіть після восьми років утримування, ось чому курці, які користуються «вольовим методом», ніколи не почуваються абсолютно вільними.

Перш ніж ви загасите свою останню цигарку, важливо зруйнувати якнайбільше подібних асоціацій. Для цього вам потрібна буде фантазія, можливо, навіть сміливість. Але справа того варта – нагадуйте це собі постійно. Пояснюйте – заради цього усі ваші старання!

По-перше, затямте, що всі ситуації, які асоціювалися у вас із курінням, були і знову будуть приємними. У вас уже є переконливий доказ, вам не варто шукати його на цих сторінках. Ви знаєте, що у некурців у таких ситуаціях не виникає ані бажання, ані потреби курити. А ще ви пам’ятаєте, що також їх не мали, допоки не потрапили до пастки.

Затямте собі, що куріння заважає вам насолоджуватися, оскільки на вас впливають умовні подразники й спричинена ними поведінка, характерна для наркоманів.

Тобто коли курець не може викурити цигарку, то для нього будь-яка ситуація втрачає свою привабливість і не несе позитиву. А насправді весь негатив спричинений тільки нікотином. Коли підійти до ситуації з позиції людини, яка не курить, але залишатися у властивому курцям настрої, то нічого доброго з того не вийде. Якщо ви постійно думатимете: «Навряд чи це мені сподобається, коли там не можна курити», то заздалегідь позбавляєте себе шансів на успіх.

У попередній главі я рекомендував вам одразу після того, як ви кинете курити, побувати на вечірці. Так і зробіть, аби переконатися в моїй правоті. Пошукайте потрібні асоціації, поміркуйте над ними та використайте їх, щоб змінити свої підсвідомі й свідомі уявлення. Це допоможе вам перепрограмувати свою поведінку. Доведіть собі, що вам не варто чекати, доки ви станете некурцем, немає потреби терпіти довгий і безрадісний перехідний період. Поки нікотин виводиться з організму, радійте тому, що отрута залишає ваш мозок, і паралельно позбувайтеся асоціацій.

Таких асоціацій налічуються десятки. Розглянемо найтиповіші з них.

На весіллі або за святковим столом ви знайомитеся з компанією курців. Усі радіють, усі щасливі, однозначно – вони не нудьгують. Усюди курять, мимоволі наштовхуючи вас на думку: «Несправедливо! Ці люди дійсно розважаються. Їм можна курити, а мені – ні». Очевидно, їм весело не тому, що вони курять. Просто в них свято. І хоча курці в цьому нізащо не зізнаються, кожен із них заздрить вам. Якщо в подібних обставинах вам захочеться курити, значить, ви хочете неіснуючого. Ви нічого не втратили, а нещасною почуваєтеся тому, що самі зробили себе такою, і від цього потерпаєте.

Уявіть собі, що ці курці, крім пристрасті до куріння, мають ще якийсь недолік. Скажімо, у всіх бракує кінцівки. Припустимо, що вони весело відпочивають, незважаючи на свої каліцтва. Чи жалкуватимете ви, що вам поталанило мати «повний комплект» рук і ніг?

Подібні ситуації характерні й для залів очікування в аеропортах, особливо якщо рейс затримується. Не знаю, як їм це вдається, але в таких місцях куди не кинеш оком – всюди магазини безмитної торгівлі. Вам нудно, ви роздратовані, а тут ще й курці підраховують, скільки грошей вони заощадили. Мимоволі замислишся: «Раніше я непогано заощаджувала на безмитних покупках. Піду-но я за блоком цигарок». Нізащо! Краще нагадайте собі, що в середньому курець за своє життя витрачає близько 50 тисяч фунтів навзаєм сумнівних привілеїв бути рабом нікотину й шкодити своєму здоров’ю.

Придивіться до курців довкола вас, особливо до тих, які чекають той же рейс. Зверніть увагу на те, чи радіють вони.

Заздалегідь готуйтеся до ситуацій, де колишні асоціації спливають самі собою. Це ваші умовні подразники, які застосовував Павлов. Жінкам властиві емоційність і вміння розпізнавати свої емоції, які проявляються досить швидко, особливо в стані тривоги. Якщо ми відчуваємо дисгармонію, то шукаємо шляхи виправлення ситуації: думаємо, вирішуємо і починаємо діяти. Будьте до цього готові. Якщо знову пролунає «дзвінок Павлова», підкріпіть своє рішення усвідомленням того, що ваша перша реакція – «Хочу курити!» – не що інше, як умовний рефлекс, прихована пам’ять, яка проявилася в мить дискомфорту.

Якщо перші кілька тижнів відсутність цигарок травмуватиме вас, то відчуття будуть сильнішими. Але пам’ятайте, що в цьому випадку в дію вступають не одна, а дві сили.

Можливо, нікотин усе ще виводиться з вашого організму, чим і пояснюються фізичні незручності.

Можливо, на вас діє психічна складова події, яка травмує.

Мозок не розуміється на нюансах ситуацій і повторює вам: «Цей дискомфорт наполовину спричинений нікотиновою абстиненцією і наполовину – емоційною напруженістю».

У ВАС ПРОСТО СТРЕС!

Призвичаївшись реагувати на дзвінки, мов собаки Павлова, і вірячи, що цигарки рятують від неприємних відчуттів, ви закурюєте за сигналом. Але вам відомо, що цигарка лише тимчасово полегшить ваші страждання, ба більше, увесь процес почнеться заново.

Коли виникне зовнішній подразник, не панікуйте. Сприймайте його появу як можливість нагадати собі про реальність. Ніколи не сумнівайтеся у правильності рішення кинути курити. Нагадуйте собі, що вам пощастило стати людиною, яка не курить.

Ще одна класична ситуація – дрібні життєві негаразди. Хтось стукнув вашу машину. Звісно, втішного тут мало. Закрадається думка: «Зараз мені не завадила б звична милиця…» Пригадайте той період, коли ви і курили, і час від часу переживали дрібні та значні неприємності. Так, ви закурювали, іноді навіть викурювали по кілька цигарок. Але хіба при цьому думали: «Життя прекрасне! Я розбила машину – то й що? Зате я маю прекрасну цигарку»? Думаючи про куріння у таких випадках, ви просто мучите себе.

Не так розповсюджена, але зазвичай напруженіша ситуація – зустріч із близькою подругою, разом із якою ви колись починали курити. Пам’ятаєте, як вплинули на Емму Фройд подруги, у компанії яких вона прилучалася до куріння? Але вплив може бути як позитивним, так і негативним. Приміром, у вас із подругами існує традиція згадувати минуле й обговорювати теперішнє за келихом вина й цигаркою. Значить, без цигарки діла не буде? Ваша дружба втратить колишню міць?

Пам’ятаєте слова Емми: «Вони вийшли з клубу курців, а я ні»? А що, коли під час таких зустрічей ваші подруги почуватимуться некомфортно і вважатимуть вас зрадницею? Приготуйтеся до цього заздалегідь. Нагадайте собі, що залишаєте не клуб, радше – колонію прокажених. Не забувайте: незважаючи на всілякі запевнення, усі ваші подруги мріють стати вільними, як і ви. Зверніть увагу: Еммі знадобився приклад семи подруг, аби вона зважилась зізнатися, що куріння їй ненависне. Тільки уявіть собі, як приємно першій із цих семи подруг згадувати, скільком людям вона допомогла врятуватися, зокрема й Еммі. Досить скоро така ж честь випаде і вам.

Якщо нікотин дійсно має всі властивості, які йому приписують, то чи означає це, що раніше, доки ще не викурили свою останню цигарку, ви:

НЕ ЗНАЛИ, ЩО ТАКЕ СТРЕС; НІКОЛИ НЕ ВІДЧУВАЛИ НАПРУЖЕННЯ; НІКОЛИ НЕ НУДЬГУВАЛИ; БУДЬ-ЯКОЇ МИТІ МОГЛИ ЗОСЕРЕДИТИСЯ.

Кому вдалося втокмачити нам, що без цигарок ми щось втрачаємо, отже, не можемо відчувати свою цілісність?

Шоста й найголовніша причина, через яку «Легкий спосіб» може не спрацювати, -

ПОРОЖНЕЧА.

Розділ 21 Порожнеча

Що таке порожнеча? Це переконаність у тому, що ми недосконалі, незалежно від нашого походження на цій планеті. У що б ви не вірили – у Бога, еволюцію, комбінацію факторів, – це нічого не змінить. Ми розуміємо, що найбільш розвинені види, такі як горили, тигри й слони, неймовірно сильні фізично і можуть вижити в умовах дикої природи без одягу зі штучних тканин, без укриттів, лікарень, лікарів, ліків, ін’єкцій і щеплень.

Можна заперечити, що ці види тварин перебувають на межі вимирання. Хоча б лише тому, що владу на планеті захопив інший вид живих істот, який не тільки знищив первозданне середовище дикої природи, забруднив ріки, землю і навіть повітря, але й перебив чимало тварин лише з комерційною і естетичною метою – заради слонової кістки чи шкури.

Ми вважаємо горил, слонів і тигрів неймовірно сильними, однак наш організм складається з таких же кісток і шкіри. Нам відомо, що на 96 % наша ДНК співпадає з ДНК шимпанзе. Безперечно й те, що ми – як розумна істота не проіснували б на цій планеті так довго без вогню, тим паче без лікарень, лікарів, ліків, ковдр і захисних сіток, які ми сприймаємо як належне.

Чому дитинча жирафи стає на ноги вже через кілька годин після появи на світ, а людському дитинчаті потрібен рік, щоб навчитися ходити? Чому в західних країнах така природна функція людини, як дітонародження, сприймається як хвороба? А в племенах жінки народжують за допомогою лише однієї помічниці й знову беруться до роботи вже через двадцять хвилин після пологів?

Я в жодному разі не пропоную нам повернутися до первісного ладу. Я охоче погоджуюся з тим, що сучасна медицина допомогла знизити смертність породіль і немовлят. Я лише наголошую на тому, що ми звикли вважати фізично немічними і неповноцінними не тільки дітей, але й дорослих.

Як часто нам доводиться чути заяложений вислів: «Шкільні роки – це найкраща пора нашого життя»? Вірити їй просто нерозумно. Пологи – найсильніший стрес, з яким стикається жива істота. І те, що природа дає нам можливість забути цей досвід, нічого не змінює. Дитячі та юнацькі роки також сповнені стресів, у цьому віці ми вчимося жити, підростаємо і набуваємо незалежності. Здавалося б, досить подорослішати і стати незалежними, як ми заживемо розкошуючи. Але де там: на нас навалюються іпотеки, податки, необхідність заробляти на їжу, одяг, освіту, а також створювати родину. Усі ці обов’язки ми беремо на себе добровільно, то чому ж вони спричиняють стрес, а не викликають задоволення?

А тому, що нам від народження промивали мозок, вчили вірити, що нам необхідний якийсь чудодійний продукт чи пристрій, аби змінитися на краще, стати цілісними. Проте людський організм у комплексі з розумовими здібностями утворюють найпотужніший і досконалий механізм для виживання на цій планеті. Ми переконані, що у своєму розумовому розвитку значно перевершуємо слонів і тигрів, але істотно поступаємося їм у фізичній витривалості. Насправді ж усе навпаки. Якщо шкільні роки – найщасливіша пора в нашому житті, то чому щороку в західних країнах збільшується кількість підлітків, які накладають на себе руки? Чому ми – єдині істоти на планеті, які навчилися плакати, ба навіть квитатися з життям?

Бо наш так званий інтелект спрямований на самознищення. Підлітковий вік – складний період, але природа подбала про нас, як і про всіх інших жителів планети, дала шанс пережити його. Переконаний, що найкраще з даних нам природою пристосувань для виживання – це наш розум, тобто здатність мислити й робити висновки.

У розділі 18 ми говорили про те, як хитромудра нікотинова пастка змушує нас закурювати, щойно ми відчуваємо порожнечу й невпевненість у собі, – незалежно від того, чим вони спричинені. Ця ж сама пастка спокушає нас курити, коли ми хочемо розслабитися після їжі чи подолати стрес. Ми куримо за звичкою щоразу, тільки-но відчуваємо порожнечу і непевність у собі. Нас обдурили, переконали в тому, що цигарки рятують від цих почуттів. Однак тепер ви вже розумієте, що це просто обман.

Згодом ми перестаємо сприймати цигарку як ліки від порожнечі й не почуваємося позбавленими чогось тільки тому, що нам не можна курити, так само як пристосовуємося до керування новим автомобілем. Тепер цигарка для нас – це осередок проблем, а ми сповнені радості, адже позбулися необхідності рухатися по замкненому колу – нашу проблему вже розв’язано.

Дотепер ми не підозрювали про існування беззаперечних фактів і не знали про властивості хитромудрої пастки, але продовжували досліджувати її вплив і ситуації, у яких ми опинялися з її вини. Однак повернімося до теми розмови.

Упродовж десятиліть тютюнові компанії використовують у маркетингових акціях тактику психоаналізу. Інформація, якою володіють представники влади і тютюнової галузі, свідчить, що люди зазвичай вибирають продукти, які змiнюють їхній статус. Кожен пересічний громадянин жадає значущості, він сприймає матеріальні цінності як засіб досягнення вищого положення в суспільстві. Зрозумівши цю тенденцію, тютюнові компанії продовжують збір інформації, аби визначати специфічні цільові групи, для яких призначена їхня продукція.

Видатні психоаналітики тісно співпрацюють із відділами маркетингу, беруть участь у виборі емблем та іміджу, що відповідають потребам і сподіванням представників певної групи. Аби на ринку тютюнової продукції охопити різні верстви населення і прошарки суспільства, застосовуються колірні рішення та ідеї, що асоціюються з молодістю, успішністю й інтеграцією в суспільство. Така «турбота» має переконливий успіх, адже тютюновим компаніям, як і раніше, вдається заманювати в пастку цілі покоління курців.

Оприлюднені та використані в юридичних процесах проти тютюнових компаній документи свідчать про те, наскільки цинічний підхід виробників до вибору маркетингових викрутасів. Побутує думка, що залежний від нікотину курець «нелогічний і дурний», тобто він не уявляє, що йому підсовують отруту, яка спричиняє сильну залежність. Та навіть якщо люди і зрозуміють підступність пастки, однак вирватися із неї вже не зможуть.

Здавалося б, отримавши таку інформацію, влада просто зобов’язана була змінити ситуацію на ринку тютюнових виробів. На жаль, цього не сталося. Оприлюднення документів під час Міннесотського процесу проти компанії Philip Мorris 1998 року ніяк не позначилося на виробництві тютюну і не змусило владу протистояти тютюновим компаніям – виробники процвітають і дотепер.

Інформація, на яку орієнтуються тютюнові компанії, частково надходить і від вас. Приміром, під час постійних моніторингів обсягів продажу або ж опитування покупців. Запитання формулюють не самі тютюнові компанії, однак вони купують отримані відомості. Можливо, і вам доводилося заповнювати такі анкети. Коли так, то не забувайте зазначати, що не даєте дозволу на поширення наданої інформації.

У 60-х роках XX століття співвідношення курців-чоловіків і курців-жінок становило 60: 40. Згодом намітилася тенденція до скорочення чисельності курців: серед них чоловіків стало приблизно 50 %, а жінок – 30 %. Із цієї статистики тютюнові компанії зробили висновок, що чоловікам вдається виходити з гри частіше за жінкок. До 1998 року серед чоловіків налічувалося всього 28 % курців, а чисельність жінок-курців, скоротилася ще на 27 %. У 1990-ті жінки почали відігравати роль своєрідної заглушки, що перешкоджає великомасштабному обвалу ринку тютюнових виробів у західних країнах. Тютюнові компанії з’ясували, що жінки значно менше піддаються впливу акцій проти куріння переважно тому, що ці кампанії орієнтовані на курців-чоловіків. Проблеми, означені організаторами акцій, не зачіпали жінок, саме тому жінки, намагаючись кинути курити, частіше стикалися з труднощами.

Зараз кількість курців серед чоловіків і жінок приблизно однакова. Хоча значно більше непокоїть те, що чисельність курців-дівчат зростає, а в деяких країнах навіть перевищує чисельність курців-юнаків. Основна рушійна сила цього зростання – успішна маркетингова стратегія провідних тютюнових компаній. Із 1960-х вони наживалися на радикальних змінах, якими супроводжувався рух за емансипацію жінок. Підприємства тютюнової індустрії сприймали жінок як ринок, який варто завоювати, тому виділялися значні кошти на рекламу й маркетинг, орієнтовані саме на споживачів-жінок. Надані до суду документи компаній підтвердили систематичний аналіз цього сегмента ринку для оперативного реагування на «потреби і нові бажання» сучасних жінок. Спеціально для вивчення цього сегмента ринку було розпочато широкомасштабні дослідження.

ЯКИМИ БАЧАТЬ ВАС ТЮТЮНОВІ КОМПАНІЇ

(Інформацію взято з документа «Структурно-психологічна сегментація ринку дорослих споживачів жіночої статі») ^[1]

Особливу тривогу викликають документи стосовно неповнолітніх курців, а також розробка загального підходу до маркетингу товарів, призначених для молоді. Виробники вивчають смаки споживачок, оцінюють сучасні тенденції й прогнозують майбутні. Вони розробляють бренди, які вдосконалюють імідж й асоціюються з жіночністю в сучасному світосприйманні. Ключ до цієї інформації криється в поставленій підприємствами тютюнової промисловості меті – «протистояти впливу повсякденного життя». «Жінки, – йдеться в цих документах, – шукають різні способи, щоб на певний час забути про проблеми, зібратися з силами й думками, і цей продукт не тільки дає можливість втекти від реальності (скажімо, коли діти, бавлячись, зчиняють лемент), але й служить винагородою (я щойно закінчила прибирання/тижневий звіт/статтю і за свої старання заслужила перекур)». До болю знайома картина, чи не так?

1 Автор книжки використовує назву «Великий Тютюн» (Вig Тоbaссо) – таке найменування отримали три найбільші тютюнові корпорації: R. J. Rеуnоlds, Рhilip Моrris і Вritish Аmerikan Тоbассо. (Прим. перекл.)

Якщо ви курите легкі «Мальборо», то потрапили на гачок виробників. Адже будь-які цигарки, що належать до категорії легких, – обман. Їх спеціально призначено для споживачів, які переймаються станом свого здоров’я. Тому нам подають оті «легкі» як продукт, який завдає значно меншої шкоди, таким чином підказуючи курцям ще одну причину, аби продовжувати курити. Тютюнові компанії самі зізнаються, що легкі цигарки – «не що інше, як фікція». Просто, щоб отримати необхідну дозу нікотину із цих цигарок, доведеться сильніше затягуватися. Якщо не вірите, пригадайте, як минулого разу курили цигарки категорії «ультралайт» (так-так, ви ще змушені були прикривати отвори у фільтрі, пам’ятаєте?).

І зрештою в останню чергу (по порядку, але не по значимості) згадаю продукцію, розроблену тютюновими компаніями спеціально для жінок з низькими доходами. Що створює ілюзію розкоші й багатства краще, ніж золотава пачка?

Звернімося до схеми. Звісно, ви оберете для себе одну з категорій, на які розділили споживачок провідні тютюнові компанії, аби краще зрозуміти психологію курців. (Якщо ви хочете докладніше довідатися про структуру тютюнової індустрії, проведіть в Інтернеті пошук за ключовими словами Вig Тоbaссо.)

Я міг би нескінченно продовжувати розповідати про тактику заманювання споживачів у нікотинову пастку. Але зізнайтеся собі: коли ви закурювали свою першу цигарку, то навіть не підозрювали, що вас підвели до неї неймовірно складним шляхом.

Тепер ця інформація знадобиться вам, щоб інакше сприймати цигарки й унеможливити нове потрапляння до пастки, що так наочно представлена на схемі. Кажуть, ретроспективи корисні. У наведеному прикладі ви знову зможете стати курцем. Хоча вам це не подобалося, тому ви й почали читати мою книжку, щоб урятуватися втечею. Доля курця ніколи не змінюється на краще – тільки на гірше. Якщо вам ненависне ваше нинішнє становище, то ви завжди ненавидітимете його. Яку пораду ви дали б собі, якби мали можливість повернутися в минуле – у ту мить, коли закурили вперше?

Невдовзі ваше становище зміниться на краще: ви викурите свою останню цигарку, покінчите з курінням раз і назавжди та звільнитеся. Ви повернетеся до тих щасливих днів, коли вміли радіти життю без цигарок. З висоти нинішнього досвіду ви можете дати собі корисну пораду. Нарешті ви зробите по-справжньому правильний вибір.

МОЖНА ЗАСТРЯГНУТИ В ПАСТЦІ ДО СКОНУ ДНІВ, 99 % СВОГО ЧАСУ ІГНОРУЮЧИ РЕАЛЬНІСТЬ, І ЗНАТИ, ЩО ВИ ЗАВЖДИ БУДЕТЕ НЕЩАСНОЮ,

або

МОЖНА ВИРВАТИСЯ НА ВОЛЮ І ЩИРО РАДІТИ ПОРЯТУНКУ.

До першої пробної цигарки вакууму не існувало. А з того самого дня ви намагаєтеся заповнити вакуум, штучно створений першою цигаркою, не розуміючи, що заповнюєте його лише на нетривалий проміжок часу, а потім створюєте заново.

З власної волі вживати речовину, що впливає на природні функції найскладнішого на планеті механізму, – так само безглуздо, як наладжувати інструмент, що ідеально звучить. Зізнайтеся собі: вам непотрібно курити і

НЕ ПОТРІБНО ШУКАТИ ЗАМІНУ КУРІННЮ.

Таким чином, ми повернулися до пункту 16 опитування: чи допомагають нікотинові жувальні гумки, пластир або ж спрей? Зараз я поясню вам, що

ЗАМІННИКИ ТІЛЬКИ ЗАВАЖАЮТЬ КИНУТИ КУРИТИ.

Розділ 22 Замінники тільки заважають кинути курити

Ми намагаємося позбутися бажання курити або ж потреби в самій цигарці. Можливо, ви й дотепер упевнені, що досягти цього нелегко. Заприсягаюся – зробити це простіше простого. Головне – дотримуватися всіх вказівок. А везіння тут ні до чого. Ви самі управляєте процесом.

Одна з вказівок категорично забороняє використовувати замінники. Ще раз наголошую: необхідно позбутися твердої впевненості в тому, що без куріння вам бракує чогось у житті. Якщо ви шукаєте замінник, то мотивуєте його, приміром, так: «Куріння насправді шкодить моєму здоров’ю, це доволі витратна справа. Я не проти позбутися такої звички, але ж це моя насолода і розрада в житті, тому варто пошукати щось навзамін». Тобто ви не тільки не позбуваєтеся ілюзії залежності від нікотину, але й підтверджуєте її. Бо навіщо тоді вам шукати замінник нікотину?

Лікуючись від грипу, хіба ви шукаєте хворобу, на яку можна його замінити? Ні, ви просто радієте з того, що одужуєте. А тепер перечитайте визначення поняття «СПУСТОШЕННЯ» у розділі 6 – ось та хвороба, від якої ви потерпали. Я розумію, що вам і зараз важко сприймати куріння як хворобу, однак хочу переконати вас наступним прикладом. Уявіть собі безнадійного алкоголіка. Не стільки важливі причини, що змусили його пити, скільки безпосередньо сам алкоголь, від якого немає абсолютно ніякої користі. Але не розуміє цього лише одна людина – потерпілий. Тобто кожна речовина, здатна викликати в людини залежність, впливає на свою жертву. Тож чим глибше такі речовини затягують вас у дряговину (маю на увазі не тільки фізичний вплив – його наслідки очевидні), тим більшої шкоди вони завдають вашій сміливості й упевненості в собі, тим гостріше постає потреба в ілюзорному розраднику й підтримці, на яку можна покластися.

Тут варто задіяти свою уяву, аби відчути це на собі. А для цього потрібна сміливість. Гадаю, проблеми тут не виникне? Адже природа наділила нас і першим, і другим. Нам усім властиві якості Лева-боягуза з казки «Чарівник країни Оз» – ми трохи призабули, що сміливість і впевненість надані нам природою. Нам необхідно лише відкрити їх у собі.

Тож чим швидше вам вдасться виснажити «маленьке чудовисько», тим краще для вас. Але бажано чимскоріш позбутися «великого чудовиська». На щастя, «велике чудовисько» – всього лише плід вашої уяви, ілюзія. Це щось схоже на світ, відтворений у фільмі «Матриця», – абсолютний самообман, якого можна позбутися задовго до того, як ви загасите свою останню цигарку.

Усі замінники лише подовжують життя ілюзії. Тому перш за все слід позбутися самої ілюзії, а потім гасити свою останню цигарку, інакше згодом зробити це буде нелегко. Зрозумійте, що всі замінники й створено для того, аби подовжувати життя «великому чудовиську». Замінники, які містять нікотин, мають ще один недолік – вони унеможливлюють смерть «маленького чудовиська». Безумовно, я маю на увазі нікотинові жуйки, пластирі та спреї. Так, їхня поява була виправдана певною логікою. Адже, за однією з теорій, при спробі відмовитися від куріння доводиться вести бій із двома супротивниками. Перший – це наші страждання, спричинені обмеженням нікотину, другий – сама звичка. Здоровий глузд підказує нам, що вести бій з обома небезпечними супротивниками одночасно погодиться тільки дурень.

Та ж сама теорія запевняє: коли ви загасите цигарку з наміром, що вона остання для вас, слід перебороти саму звичку курити, а щоб не потерпати від жахливих фізичних тортур через нестачу нікотину, варто поповнювати його запаси в організмі. А вже позбувшись звички, можна долати другого супротивника, поступово зводячи споживання нікотину нанівець.

Звучить переконливо, чи не так? Але – допоки ми не копнули глибше: хіба не можна досягти потрібного результату, поступово зменшуючи кількість цигарок? Так навіть простіше. Адже боротьбу можна почати не зі звички, а з подолання фізичних страждань. Пам’ятаєте Мері, про яку я розповідав у розділі 13? Вона обрала цей шлях і зрозуміла для себе, що не позбулася залежності, навпаки, Мері переконалася, що цигарка – найбільша для неї цінність.

Нікотинозамінна терапія здається логічною, але вона базується на трьох помилкових засадах:

1. Куріння – це звичка.

2. Позбутися звички важко.

3. Обмеження нікотину супроводжується нестерпними фізичними відчуттями.

Усі ці три передумови ми вже розглянули й знищили їх вщент. Ви, напевно, чули думку курців, які безуспішно намагалися кинути курити за допомогою пластиру: «Фізичних мук він мене, безперечно, позбавив, але психологічної проблеми не вирішив». Тобто пластиру приписують розв’язання неіснуючої проблеми, одночасно зазначаючи, що реальну він не вирішує.

Я просив десятки кваліфікованих лікарів обґрунтувати науково, чому поступове зменшення кількості цигарок не дає такого ж ефекту, як нікотинозамінна терапія. А також пояснити, чому вони стверджують, нібито ця терапія допомагає кинути курити, адже доведено, що, зменшуючи кількість цигарок, відмовитися від куріння значно складніше. Ніхто з лікарів навіть не спробував запропонувати хоч якесь пояснення.

Тоді я запитав їх: «Хіба можна наркомана позбавити недуги, прописуючи йому наркотик, від якого він залежить?» На це запитання відповіді також не надійшло – лікарі навіть не зрозуміли, що я мав на увазі!

Порадити курцеві замість цигарки жувати гумку, що містить нікотин, – однаково, що порадити героїнозалежній людині цей наркотик не курити (адже курити шкідливо!), а колоти його прямо у вену! Сама назва «нікотинозамінна терапія» збиває з вірного шляху: ні про яку терапію тут не йдеться і ніякої заміни пацієнтові не пропонується. Просто йому прописують той же наркотик, лише в іншій формі. Саме тому наші клініки відвідують тисячі колишніх курців, які потрапили в залежність від нікотинової гумки.

То на що ж ми розраховуємо, коли потребуємо замінників? На те, що матимемо всі переваги куріння, але не його недоліки? Чарівну пігулку, що розважить нас, допоможе зосередитись, чи, можливо, стимулятор і засіб релаксації в одному флаконі? Авжеж! Ви напевно дотепер вірите у фей, тому й попалися в пастку? Дороті свого часу переконалася, що Чарівник із країни Оз – просто шахрай. Їй не потрібно було нічого шукати, вона все мала. Так і з вами. Організму не потрібна стороння допомога. Він сам позбавить вас від стресу (навіть краще за будь-які цигарки), забезпечить викидом адреналіну в складній ситуації та дофамінами, якщо виникне потреба розслабитися, а також створить відчуття ейфорії, коли небезпека залишиться позаду.

Хочу трохи поговорити про лікарів. Терапевти мусять допомагати не тільки курцям, але й лікувати решту наших хвороб, адже людина – найскладніший механізм на цій планеті. Не будемо надто прискіпливими до лікарів – для них звичніше виписувати ліки, які випускає фармацевтична промисловість. Мені ж, аби розгадати таємницю нікотинової пастки, знадобилося все життя. Середньостатистичний терапевт знає про нікотинову залежність не більше за людину з вулиці. До наших клінік якраз медики звертаються частіше за представників будь-якої іншої професії. Наголошую: вони звертаються саме по допомогу, як самим вирватися з пастки, а не щоб лікувати пацієнтів!

Отже, нам залишилося розглянути чотири останні ілюзії:

Чи потрібна сила волі, щоб кинути курити?

Чи обов’язково потерпати від фізичних проявів абстинентного синдрому?

Коли люди кидають курити, чи тягне їх спочатку до цигарок і чи стають вони роздратованими?

Чи важко кинути курити?

Частково ми вже торкалися цих питань. Наша відповідь – рішуче «ні» (за умови, якщо ви виконуєте всі мої вказівки).

А тепер переходимо до найцікавішого етапу. Уявіть себе Едмундом Гілларі або шерпом Тензином Норгейєм, яким залишилося подолати останні 30 метрів до вершини Евересту. Уся наполеглива підготовча робота позаду. Погода прихильна до вас, ніщо не зашкодить вам досягти мети.

Ви нервуєте й готові запанікувати? Дарма. Уявіть собі, що відчував Нельсон Мандела, коли розкрилися двері його в’язниці. Відчуйте його радість! Як на вашу думку, його лихоманило? Зараз ви, як Гілларі з Тензином, за крок до вершини, тільки вам набагато краще. Вам не слід покладатися на пані Фортуну чи слушну нагоду. Досить скоро ви, як і Мандела, будете за ворітьми в’язниці. Від вас вимагається тільки одне – зважити на

ОСТАННІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.

Розділ 23 Останні рекомендації

Але спочатку розглянемо ще одне важливе, дотепер не порушене питання – вибір слушної нагоди. Напевне, ви вже переймалися тим, чи вірно вибрали час для спроби кинути курити.

Прошу вас, не потрапляйте в ту ж саму пастку, інакше думатимете, що слушна нагода для вас не настане ніколи. Зрештою, курці курять у найприємніші хвилини: нерозумно відмовлятися від цигарок напередодні весілля, Різдва чи відпустки. До того ж це стрес: «Краще дочекатися, коли трохи заспокоюся і вирішаться проблеми X, Y і Z». Такий підхід рано чи пізно погубить нас. Завжди буде якесь свято чи трагічна подія, і ми вкотре перенесемо день X.

Скажімо, якась людина потерпає від хвороби, через яку її стан погіршується. Проте від тієї хвороби існує простий і недорогий засіб. А що, коли запропонувати його хворому? Вам навіть не потрібно замислюватися, коли це зробити краще. Відповідь проста – НЕГАЙНО, ЦІЕЇ Ж МИТІ! Тільки повний ідіот, не дійшовши 30 метрів до вершини Евересту, вирішить: «Та ні, зійду на вершину наступного року».

Адже нічого поганого не трапиться. Навпаки, попереду – щось неймовірне.

ТОЖ ЗРОБІТЬ КРОК НАЗУСТРІЧ!

Ви вже знаєте рекомендації, яких необхідно дотримуватися, читаючи цю книжку. Немає потреби повторювати їх знову. Але перед ритуалом викурювання останньої цигарки важливо зрозуміти основний принцип «Легкого способу»: від куріння ви не отримуєте жодної насолоди, воно жодним чином не допомагає у розв’язанні проблем. Про всяк випадок поясню: це не означає, що в житті курця позитиву більше, ніж негативу. Кожен курець знає про це ще до того, як стає залежним, знає і доки курить, і після того, як відмовляється від куріння, а також під час нестерпного тяжіння до цигарок. Я хочу сказати, що куріння не має переваг.

Ілюзію насолоди і розради створює нікотин, що поступово виводиться з організму й викликає почуття порожнечі й непевності, певного дисбалансу. Ні від нудьги, ні від стресу нікотин не рятує, він не сприяє розслабленню й зосередженості, навпаки: саме нікотин спричиняє дисбаланс, і цей стан зберігатиметься доти, доки ви знаходитимете причини для куріння.

Хочу, аби ви зрозуміли, що це твердження справедливедля кожного курця, а не тільки для вас. Коли ж ви цього не усвідомили, то рекомендую вам ще раз перечитати всю книжку, але не намагатися кинути курити завчасно. Якщо й після цього виникнуть проблеми, тоді звертайтеся по допомогу в одну з наших клінік (їхні адреси ви знайдете на с. 234).

Крім того, необхідно розібратися ще з чотирма останніми ілюзіями з нашої анкети:

17. Чи потрібна сила волі, щоб кинути курити?

18. Чи обов’язково потерпати від фізичних проявів абстинентного синдрому?

19. Коли люди кидають курити, чи тягне їх спочатку до цигарок, чи стають вони роздратованими?

20. Чи важко кинути курити?

На різних етапах роботи ми вже обговорили ці питання, і якщо ви зрозуміли принцип дії нікотинової пастки, то вам відомо, що все перераховане вище – ілюзії. Тож в ідеалі ви зараз мусите рватися, мов той пес на ланцюзі, поспішаючи викурити свою останню цигарку й нарешті звільнитися від нікотинової залежності. Але якщо ви колись уже намагалися кинути курити і дійшли висновку, що це важко чи взагалі неможливо (таке зі мною траплялося), то ви ще не готові погодитися з тим, що цей процес може бути приємним і простим для кожного курця. Але це не завадить вам спробувати. Переконатися, що пудинг – це пудинг, можна простим способом: його варто скуштувати. А декому такий доказ потрібен перш за все! Тому не хвилюйтеся, якщо нервуєте чи боїтеся невдачі. Ви все рівно не програєте (за умови – дотримуватися всіх рекомендацій)!

ОСЬ ОСТАННІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

1. Перевірте, який у вас зараз настрій. Пам’ятайте: справжні розбіжності між курцем і некурцем не в тому, що один курить, а другий ні, а в тому, що у некурця немає ані бажання курити, ані потреби в цигарці: ні сьогодні, ні завтра – ніколи. Якщо вам важко змиритися з думкою, що ви більше не куритимете, то спробуйте обміркувати альтернативи й зрозуміти, які почуття вони у вас викликають:

а) все життя мріяти про цигарку, але не дозволяти собі курити;

б) так і не кинути курити.

Ваші побоювання й нервозність ще не означають, що ви приречені мучитися до скону днів. Важливо створити для себе гарний настрій і, зберігаючи його, усвідомити, що таке насправді куріння (не що інше, як наркотик під назвою «СПУСТОШЕННЯ»), і затямити собі, що на вас чекає справжнє чудо, від якого не відмовився б жоден курець планети:

РЯТУВАННЯ ВІД НІКОТИНОВОГО РАБСТВА.

2. Ви ніколи не збиралися стати курцем на все життя. Вас до цієї пастки просто заманили, як і решту курців. Але не варто недооцінювати її вплив. Свого часу в цій пастці нудилося понад 90 % дорослого населення планети. На відміну від довічно ув’язненого, вас не випустять через 30 років і не амністують за зразкову поведінку. Ця в’язниця для того й призначена, щоб тримати вас у рабстві до самої смерті. Ба більше – ви звинувачені в злочині, якого не коїли. Сподіватися, що колись вас порятує чудо, не варто. Насамперед треба самому вирішити втекти з цієї в’язниці.

Цим зараз ви і займетеся. Деякі рішення даються нелегко. Купуючи нову машину, доводиться враховувати сотні факторів. Але цієї миті на вас чекає напевно найважливіше рішення в житті. Не думайте, що я перебільшую. Як і тисячі курців, які кинули курити завдяки «Легкому способу», невдовзі ви озирнетеся назад і переконаєтеся, що сьогоднішнє рішення стосується всіх аспектів життя. Не забувайте, що ви не просто відмовляєтеся від куріння: ви робите вибір між життям у пастці та свободою. Не обманюйте себе, не сподівайтеся кинути курити завтра, якщо не вийде сьогодні. Якщо так робитимете, то просто підтвердите мої слова, що пастка міцно тримає вас і ви залишитеся в ній до скону днів. На щастя, цей вибір не тільки найважливіший, але й найлегший. Немає потреби зважувати всі «за» і «проти». У курців однаково немає жодних переваг. Недоліки їхнього становища жахливі, думати про них просто нестерпно. А тепер урочисто заприсягніться мені: після того як ви докурите останню ритуальну цигарку, більше ніколи не куритимете за жодних обставин у вашому житті.

Зробіть вибір, у правильності якого ви впевнені, і більше ніколи не сумнівайтеся в ньому. Нас від народження привчили сприймати куріння як джерело насолоди чи «опори». Пам’ятайте, що куріння – нікотинова залежність, а нікотин – наркотик під назвою «СПУСТОШЕННЯ». Ваші уявлення про куріння були викривлені. І можуть спотворитися знову. Але факти залишаються фактами. Куріння – це залежність від «СПУСТОШЕННЯ», і воно завжди буде таким.

Деяким курцям важко (іноді навіть неможливо) повірити, що кожен із них може кинути курити легко та з радістю. Ще раз зазначу: хоч тисячі колишніх курців і вважають «Легкий спосіб» чаклунством, проте в ньому немає нічого магічного. Втекти з заплутаного лабіринту нескладно, якщо у вас є карта. Чимало критиків стверджують, що «Легкий спосіб» – просто набір корисних порад. Але не тільки – це карта, що полегшує курцеві шлях до волі. Чудова істина полягає в тому, що кинути курити легко, якщо точно дотримуватися рекомендацій. Курцям буває важко зупинитися тільки за умови, якщо вони:

а) переконані, що втрачають справжню насолоду та розраду;

б) гасять останню свою цигарку, сподіваючись більше ніколи не курити, а потім усе життя мріють про цигарки, почуваються позбавленими чогось та нещасними тільки тому, що їм не можна курити.

Єдина складність у цій справі – сумніви, непевність, страх перед невдачею. Якщо ви виконували всі рекомендації, то вже маєте зрозуміти, що зробили правильний вибір, і більше ніколи не картайте себе. Зупинитися вам буде легко, якщо ви:

а) не відчуватимете себе позбавленими чогось, навпаки, радітимете тому, що більше не курите;

б) не заздритимете курцям, а жалітимете їх.

Якщо у вас немає відчуття, що ваш вибір правильний, то ви загнали себе в глухий кут: тоді ви заздритимете тому, чого не існує в реальності й ніколи не існувало. У вас залишиться тільки два виходи. Один – боротися зі спокусами, відчуваючи себе нещасним і позбавленим чогось. Другий – спокуситися й викурити всього одну цигарку. Затямте собі: якщо не впораєтеся зі спокусою один раз, то вона невідступно переслідуватиме вас, а ви залишитеся вічним рабом нікотину.

У КОЖНОМУ РАЗІ ВИ БУДЕТЕ НЕВДАХОЮ.

На щастя, є третій вихід: визнати, що вам промили мозок. Якщо ви заздрите курцям, але не тому, щоб подимити самому, вірогідно ви сидите в прокуреному приміщенні й курите пасивно, відчуваючи фізичну реакцію.

Або, можливо, вас просто вразив вдоволений вигляд курців, які сидять довкола, і вам спало на думку, що вони отримують від куріння певну насолоду. Це важливий сигнал тривоги: він означає, що умовні рефлекси й промивання мозку знову починають діяти. Не забувайте про значні суми, які витрачають тютюнові компанії тільки на те, щоб проникнути у вашу свідомість. Однак у вас є надійний захист від цієї пропаганди: ви знаєте принцип дії нікотинової пастки і розумієте: вона має силу тільки тому, що її бранці залишаються рабами нікотину довічно. Тож радійте, що тепер ви розумієте підступність тієї пастки і вже досягли мети, про яку потай мріє кожен курець планети.

Замість того щоб зараз піддавати сумніву правильність вашого вибору, скористайтеся нагодою і зазначте собі:

ЯК ЧУДОВО БУТИ ВІЛЬНОЮ, КОЛИ НЕМАЄ ПОТРЕБИ ПЕРЕЖИВАТИ ДРАМАТИЧНИЙ ПЕРІОД І ЧЕКАТИ, ДОКИ СТАНЕШ НЕКУРЦЕМ.

Якщо ви й чекаєте чогось, то тільки зникнення непевності й сумнівів. Але навіщо чекати? Ви, так само як і я та кожен курець, інтуїтивно розумієте: куріння – це гра, розрахована на дурнів. Усе дуже просто, і зараз на вас чекає прекрасний

РИТУАЛ ОСТАННЬОЇ ЦИГАРКИ.

Якщо ця фраза, як і раніше, лякає вас, спробуйте зрозуміти: ви боїтеся того, що нудьгуватимете за цигарками і без них не зможете радіти життю й долати труднощі. Це – непідроблений страх, але до потрапляння в пастку ви його не відчували.

Отже, розглянемо ритуал останньої цигарки в істинному руслі. Усе своє життя курцем ви готувалися до цього моменту. Невдовзі ви зробите рішучий вчинок, який вважається досить складним, а частіше неможливим. Ви пройшли довгий шлях, до вершини залишилося лише 30 метрів. Маршрут уже завершено. Ритуал останньої цигарки – це щось на кшталт церемонії вручення «Оскара». Що значить «Оскар» без церемонії? Яке значення мали б весілля чи похорон без ритуалів?

Гілларі й Тензин зійшли на вершину вдвох, але це не завадило їм провести церемонію підняття прапора. Про це досягнення довідався увесь світ. Згодом і ваші рідні, друзі, колеги та знайомі довідаються, чого домоглися ви. У вас попереду не просто ритуал останньої цигарки, а церемонія на вашу честь, святкування вдало здійсненої втечі з кошмарного рабства

НІКОТИНОВОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ.

Я хотів би, щоб усі, хто дотримувався моїх рекомендацій і продовжує курити дотепер, викурили свою останню цигарку. Якщо ви з тих читачів, які заприсяглися більше ніколи не курити ще до того, як почали читати цю книжку, не вважайте себе обділеними тільки тому, що вам доведеться обійтися без церемонії. Свою останню цигарку ви вже викурили, але це не завадить вам зараз відсвяткувати свій подвиг. Це навіть необхідно, незважаючи на те що ви пішли далеко вперед. У вашому випадку «маленьке чудовисько» або корчиться в останніх конвульсіях, або вже мертве.

Шкода, що не можна орендувати стадіон «Голлівуд Боул» і влаштувати загальне свято для всіх, хто кидає курити. Я переконаний: якби можна було надати цій події такий же розголос, як церемонії вручення «Оскара», то нікотинову залежність у нашому суспільстві досить скоро вдалося б викорінити.

Звісно, можна провести церемонію й у колі рідних і друзів. Чи, можливо, влаштувати її на самоті?

Що б ви не вибрали, поставтеся до процесу викурювання останньої цигарки свідомо. Відчуйте, яка вона неприємна на смак, як огидно вдихати смердючий канцерогенний дим. Навіть якщо ваші друзі й рідні не присутні при цьому, пам’ятайте, що вони на вашому боці. По суті, вас підтримують усі курці планети, тільки вони не зізнаються в цьому: щоразу, коли хто-небудь втікає з пастки, у курців, що залишилися в ній, є крапля надії на порятунок.

Я почав із заяви, що жоден курець ніколи не насолоджувався смаком цигарок. Тепер я в цьому твердженні зроблю поправку: можна не тільки насолодитися цигаркою, але й відчути екстаз за умови, що ми твердо знаємо: ця цигарка стане для нас останньою.

Незалежно від того, наскільки сильно ви натягали повіддя, тепер можете дати собі волю й усвідомити, що ви більше ніколи не потрапите до пастки. Будь ласка, викуріть цю останню цигарку – поверніть той ключ, що відкриє вам двері й звільнить вас від

НІКОТИНОВОГО РАБСТВА.

Загасивши останню цигарку, приходить усвідомлення: ви – вже не курець. Тепер треба розуміти, що у всіх курців, а також у тих, хто не курить, і у колишніх курців бувають вдалі й невдалі дні. Чим довше ви не куритимете, тим більше у вашому житті буде гарних днів, а поганих менше. У перші кілька днів можлива легка дезорієнтація, але хвилюватися не варто – це просто симптом одужання. Усе надто просто, і не треба пояснювати мені, як нерозумно поводяться ті, хто курить. А тепер підемо далі: щоразу, думаючи про куріння (будь-коли – вдалого чи невдалого дня), не сумнівайтеся у своєму виборі, а візьміть собі за правило промовляти:

УРА, Я БІЛЬШЕ НЕ КУРЮ!

Це не просто мантра: повторюючи що-небудь, ми сподіваємося, що слова стануть істиною. І це дійсно істина. Через нікотинову пастку ви вірили, що куріння почасти рятує від спустошеності й непевності. Мета «Легкого способу» – допомогти вам усвідомити, що істина прямо протилежна цьому переконанню. Потрібен час, аби звикнути до неї. А поки що просто дотримуйтеся всіх вказівок, і за кілька днів на вас чекатиме дивовижна подія. Я називаю її моментом істини. Таке ж почуття охоплює нас, коли ми вперше пливемо без підтримки й рятівного круга чи складаємо іспит на права водія. Досить стати кваліфікованим водієм, і увесь світ опиниться у вашій кишені. Можна рулити куди завгодно й нікого не просити ризикувати своїм життям, супроводжуючи вас. Ви самодостатні, як тоді, коли навчилися їздити на двоколісному велосипеді без підтримки батьків. Ця ідея знайшла прекрасне втілення в одній із телереклам: хлопчик наполегливо повторює: «Тільки не відпускай, тату!», а потім озирається і бачить, що батько вже перестав притримувати його ззаду за сідло і останні 50 метрів він проїхав сам, без зайвої допомоги.

Справжню радість у таку мить ми відчуваємо від отриманої свободи й розуміння того, що більше ні від кого не залежимо. Але момент істини за силою впливу перевершує всі наведені приклади. Приємно не залежати від людей, які тебе люблять і раді допомогти. Але усвідомити, що більше не залежиш від нікотину, який вбиває тебе, що ти позбувся причин для зневаги до самого себе та ще й не витрачатимеш на своє рабство значні суми, – цей момент ні з чим не зрівняти.

Зазвичай він наступає через кілька днів після викурювання останньої цигарки, після однієї з тих ситуацій, у якій раніше вам було важко уявити себе без цигарки. Це може бути вечірка чи стресовий стан. Ви раптом зрозумієте, що не тільки не закурили, але й не згадали про куріння. Зрозумієте і те, що я казав вам чисту правду: спілкування може бути приємнішим, подолання стресу – успішнішим, вам не потрібно все життя жаліти про «втрачену нагоду насолодитися», а вислів «курець колись – курець назавжди» – оманливий.

Так само як спроби не думати про куріння породжують фобію й не дають змоги забути про цигарки, так і спроби штучно створити момент істини стануть гарантією, що ви його ніколи не досягнете. У курців, що користуються вольовими методами, момент істини настає рідко, оскільки вони ніколи не впевнені в тому, що досягли успіху у своєму намірі кинути курити. Якщо ваша мета – відмовитися від куріння на тиждень чи на рік, то важко зрозуміти, чи здійснили ви цю мету, доки не мине тиждень чи рік. Якщо ж ваша мета – не курити ніколи, то ви не довідаєтеся, досягли її чи ні, доки не скінчиться життя. Точніше, не довідаєтеся ніколи. А якщо ви користуєтеся «Легким способом», то вам відомий характер нікотинової пастки. Навіть якщо ціла зграя риб в’ється біля гачка, змагаючись за приманку, то риба, якій відомо, що в приманці заховано гачок, на неї навіть не гляне, лише пожаліє інших і зрештою стане переможницею.

Ви вже не курите. Жахливий сон скінчився. Головне завдання цієї книжки – не допомогти вам кинути курити, а повернути радість життя. Отож живіть і радійте.

Існує незначна категорія колишніх курців, які легко кидають курити за допомогою моєї методики і залишаються некурцями, але моменту істини дочекатися так і не можуть. Це відбувається тому, що вони не дотримувалися всіх вказівок. Пригадайте приклад Фіони (див. розділ 14):

«Я розумію все, що ви говорите про “Легкий спосіб”, і погоджуюся з Вами. Пояснюю: я безмежно щаслива, що не курю, і знаю, що більше ніколи в житті не куритиму. Так, Ви кажете, що куріння має асоціюватися в мене тільки з однією думкою: “Як здорово, що я тепер вільна!” – саме так я тепер і почуваюся. Увесь час, але не тоді, коли повертаюся в самотній дім. Мимоволі я думаю: “От би зараз цигарку!” Але я знаю, що цигарки не буде, її просто немає. Я не курю вже півроку. Ви не могли б мені допомогти?»

Коли ми зустрілися з Фіоною, я одразу сказав, що, напевне, вона в книжці на щось не звернула уваги чи не так зрозуміла мої слова. З’ясувалося, що вона не зуміла позбутися асоціації між входом у самотній дім та ілюзорною розрадою – цигаркою. Вона лише більше засмучувала себе, жалкуючи за тим, чого не могла отримати, до того ж це не вирішувало проблеми самотнього дому і почуття самотності. Ми детально обговорили ситуацію, і Фіона зізналася, що їй дійсно досить важко повертатися у дім, у якому немає з ким поділитися враженнями, як промайнув день. Як людині, яка любить і вміє спілкуватися з людьми, їй було нелегко. Скільки цигарок знадобилося б, аби змінити її настрій? Вона перечитала свій лист. Дійсно, Фіоні було неймовірно сумно приходити в самітний дім, бути одинокою, курити, труїти себе і відмовляти собі в життєвих радощах. Ми рідко хвалимо себе за свої успіхи і постійно намагаємося стати кращими. Приклад Фіони переконує, як важливо вміти змінювати ставлення до своїх думок і вчинків, щоб вони не ускладнювали нам життя! Тож Фіона вирішила щовечора, повертаючись додому, нагадувати собі про радісні миті свого життя, які вона раніше просто не помічала. І результат перевершив усі наші з нею сподівання. Згодом Фіона написала:

«Я виконувала Ваші рекомендації з понеділка по четвер, усе йшло прекрасно. П’ятниці я побоювалася, тому що вечір цього дня був найважчим – на мене чекали вихідні в самотному домі! Хоч як це дивно, але коли я увійшла в дім, то навіть не згадала про те, що непогано було б покурити. Ба більше – додому я поспішала! І не просто тому, що повністю перемогла свою пристрасть до куріння. Я раптом зрозуміла, що і розлучення я сприймаю так само, як і куріння. Перепрошую, але мій колишній чоловік був егоїстичним виродком! Поки я не закохалася в нього і не вийшла заміж, то була щаслива і впевнена в собі. Не хочу хизуватися, але від нестачі женихів не потерпала. А він висмоктав з мене всю впевненість, перетворив моє життя на пекло і довів мене до нервового зриву. Тож насправді я шкодувала за тим, чого не було (те ж саме стосується і куріння».

Далі лист багато чим нагадував лист Деббі. Не хочу приписувати собі і цю заслугу, скажу тільки, що кинути курити – серйозна мета, втілення якої вважається нелегкою справою. Щойно ви цього досягнете, як віра в себе надихне вас і допоможе взяти під контроль інші проблемні сфери життя. Я переконаний, що це одна з найбільших переваг істинної свободи перед нікотиновим рабством.

Для мене момент істини настав ще до того, як я загасив свою останню цигарку. У наших клініках чимало курців переживають його задовго до завершення курсу лікування. І тоді вони кажуть: «Будь ласка, ні слова більше. Я все зрозумів. Куріння – це неперевершене шахрайство, я ніколи більше не куритиму». Очевидно, те ж саме вже сталося і з вами. А коли ні – не засмучуйтеся. Адже на процес міг вплинути будь-який із безлічі факторів: ступінь пригніченості, у яку ввів вас наркотик, ваша уява, прагнення завжди і у всьому отримувати переконливі докази. Найголовніше те, чи здатні ви сприймати ситуацію неупереджено, чи згодні плентатися на мотузці туди, куди вас ведуть, яким би безглуздим не здавався вам цей шлях. Навіть якщо у вашому випадку подіяли всі фактори – не біда. Якщо ви дотримувалися всіх рекомендацій, то вже стали щасливою людиною, яка не курить. Напевно, донедавна ви думали, що такого не може бути. Коли у вашому житті настане момент істини, то ви зрозумієте, що ніколи більше не потрапите до нікотинової пастки. Будь ласка, прочитайте останній розділ, аби довідатися,

ЯК ЗАЛИШИТИСЯ ЩАСЛИВИМ НЕКУРЦЕМ ДО СКОНУ ЛІТ.

Розділ 24 Як залишитися щасливим некурцем до скону літ

Коли я пережив момент істини, то зрозумів, що більше ніколи не потраплю до нікотинової пастки. Пройшло понад двадцять років, а я і дотепер вірю в це, і моя віра навіть зміцніла. До того ж я переконався, що кожен курець, який врятувався з пастки за допомогою «Легкого способу», не буде вразливим. Але вже за кілька місяців довідався, що буває й інакше – я пережив один із найсерйозніших ударів у житті. Уявіть собі моє розчарування, коли Емма Фройд попросила забрати з наших відеоматеріалів епізод за її участі.

Це прохання я виконав. Хоч як би я пишався своїм курсом лікування, хоч би скільком курцям він допоміг, але найменше мені була потрібна рекомендація людини, яка знову почала курити. Я вже переконався: коли мій метод рекомендує людина, яка не втрималася і знову закурила, то вона говорить одне, а курці чують інше. Навіть якщо курці кажуть: «Он як? Ви пробули в клініці всього чотири години й вийшли звідти щасливою людиною, яка не курить, витративши при цьому всього 160 доларів? Ти ба, яка вигідна угода! Безумовно – варто спробувати!» Але при цьому вони думають: «За кого ти мене маєш? Якщо все так просто і класно, то чому ж ти знову куриш?»

Дійсно – чому? Відтоді як я відкрив «Легкий спосіб», цей аспект куріння спантеличував мене більше, ніж решта, разом узяті. Зрозуміло, цинік знайшов би пояснення: «Багатьом вдається втримуватися від куріння впродовж тривалого періоду, вони вдало прикидаються щасливцями, які не курять. Але й дотепер вони залежні, тому і починають курити знову. Вони просто дурили себе!» Без удаваної скромності зізнаюся: не будь я творцем «Легкого способу», то також дотримувався б саме такої думки. І нізащо не позбувся б 160 доларів, хоч як би заповзято колишній курець не розхвалював чудодійну методику.

Мої роздуми були плідними. Довелося змиритися з тим, що невеликий відсоток курців витримує всього три місяці. Я вельми пишаюся тим, що знизив їхню кількість із 24 у перший рік роботи до 6 % – в останній. Крім того, один прикрий випадок показав, що винуватий не сам «Легкий спосіб», а повернення до нікотинової залежності. У мене є всі підстави вірити, що я скоротив чисельність і таких випадків, але, на жаль, точні статистичні дані зібрати неможливо. В останній главі я спробую зробити так, щоб ви не поповнили цю сумну статистику.

Я вважаю, що «Легкий спосіб» допомагає курцям кинути курити не тільки легко, але й назавжди. Чи можу я робити подібні заяви і водночас визнавати, що дехто з курців знову стає жертвою нікотинової залежності? Чимало з вас скаже, що ні про яке рятування від залежності в цьому випадку не може бути й мови. Так, але можна спочатку потрапити у ведмежий капкан, а потім вивільнитися з нього. А згодом потрапити в інший ведмежий капкан. То хіба це заперечує, що з першого ви вирвалися?

Я вже наголошував на тому, що вольові методи не дають колишнім курцям відчуття свободи, і вони на все життя залишаються вразливими. «Легкий спосіб» звільняє вас від залежності одразу, щойно припиняє негативний вплив промивання мозку. Розглянемо випадок Дорис – однієї з перших відвідувачок нашої клініки в Бірмінгемі. Вона прийшла до нас у сльозах, дуже пригнічена. Вона й пішла вся в сльозах – маю додати, що це були сльози радості, ридав і весь персонал клініки разом зі мною. На прощання вона міцно поцілувала мене й залишила клініку в стані ейфорії, почуваючись щасливою людиною, яка не курить. Того ж вечора вона відвідала дочку з зятем і повідомила їм радісну новину. А зять вже давно пообіцяв відмовитися від куріння (не тому, що йому так хотілося, а для того, аби підтримати тещу). Проте він скористався вольовим методом, і тепер радість тещі стала для нього джерелом роздратування. Він запитав: «Чому ви так радієте? Адже ви ще й дня не протрималися без куріння!» Ці слова стали катастрофою. Все, чого я досяг за чотири години, було знищено за кілька секунд. Що скажеш, гарна підтримка. Курити в його присутності Дорис не стала, але зернини сумніву вже було кинуто в ґрунт. Згодом вони проросли й зацвіли пишним цвітом.

Дорис залишила клініку щасливою жінкою, яка не курить, увірувавши, що залишиться такою на все життя. Можу заперечити, адже надії вона не мала від самого початку, якщо парою фраз її знову загнали в залежність. Хоча курити Дорис не почала. На щастя, вона знову звернулася до мене. Я нагадав їй про вічний конфлікт між курцями і некурцями і порадив поставити себе на місце зятя. Він не намагався принизити її – просто захищався. Спостерігаючи, як Дорис радіє з того, що більше ніколи не куритиме, її зять впадав у депресію і почувався нещасним тому, що він мусив також відмовитися від цигарок. Дорис із великим нетерпінням дочекалася можливості викласти в присутності зятя свою козирну карту.

Ми стаємо вільними тоді, коли промивання мозку втрачає свою силу впливу на нас, після чого наш настрій стає піднесеним. Але бравувати цим не варто. «Легкий спосіб» має лише одне слабке місце: оскільки він дійсно легкий, то наші клієнти піддаються ризику стати надміру самовпевненими. Природа настільки схильна до нас, що допомагає пам’ятати хороше і забувати погане. На жаль, іноді ця здатність виходить нам боком. Під кінець курсу лікування курець знає вже чимало вагомих причин, аби ніколи більше не братися за цигарку, і жодної – щоб продовжувати курити. Але згодом негативні сторони куріння забуваються. У перші дні, коли ви ще боїтеся і пам’ятаєте, як ненавиділи становище курця, небезпека не настільки велика. Тому я й пропоную вам скласти власну заяву, щоб ви могли зрідка звертатися до неї і нагадувати собі, скільки переваг у свободі. Намагайтеся вкласти у власну заяву душу і свої щирі почуття.

Щоразу, спілкуючись із курцями, які певний час втримувалися від куріння, але потім все-таки закурювали, я запитую: «Чи подобалося вам бути людиною, яка не курить?» Усі без винятку відповідали: «Це було чудово!» Потім вони детально розповідали про привабливість життя без цигарок. Тоді я запитував, чи задоволені мої співрозмовники тим, що знову почали курити. І всі вони (знову-таки без винятку) вигукували: «Ненавиджу! І треба ж було зробити таку дурницю!» Такою ж була відповідь і курців, яким певний час допомагав вольовий метод. Намагайтеся вчитися на їхніх помилках. Коли після першої вдалої спроби клієнт надсилає мені лист на кшталт листа Деббі, то проблема вирішується просто: я відправляю його назад, аби нагадати, як прекрасно почувалася людина, коли кинула курити.

Чому звістка про те, що Емма знову курить, стала для мене ударом? Зрештою, у неї – молодої, здорової і заможної жінки – майже не було причин припиняти куріння. Її професії властиві постійні стресові ситуації та напружений дух суперництва, притаманні також і численні спокуси. Очевидно, річ у тім, що Емма видавалася досить поміркованою людиною, до того ж була дуже мила. Вона слугувала зразком для наслідування юним дівчатам, над нею нависала тінь великого предка Зиґмунда Фройда. Емма вчинила цілком правильно, попросивши вирізати з відеоматеріалів епізод за її участі: мабуть, вона почувалася лицеміркою, їй було соромно перед подругами, які знали, що вона знову курить.

Я поважаю Емму і не ображаюся на неї. Проте зневажаю себе за те, що погодився виконати її прохання. Якщо я чому-небудь і навчився у своєму житті, то це тому, що чесність – краща політика, але не з моральних чи ідеалістичних міркувань, а винятково – з егоїстичних. Мені належало настояти на своєму і залишити ролик у первинному вигляді. Емма говорила про мій метод чесно та щиро, і було очевидно, що тоді їй подобалося жити без цигарок. Цей випадок став для мене застереженням. Кинути курити раз і назавжди легко, але не слід недооцінювати нікотинову пастку. Ви вже заприсяглися більше ніколи в житті не викурити жодної цигарки. Ось найважливіша вказівка до «Легкого способу»: зробивши для себе правильний вибір, ніколи не піддавайте його сумніву. Які б думки щодо куріння у вас не виникали чи зараз, чи будь-якої миті в подальшому житті, нагадуйте собі:

УРА, Я БІЛЬШЕ НЕ КУРЮ!

Тоді вам не доведеться кликати на допомогу силу волі, щоб не порушити клятву. Хочу зазначити дещо важливе: за умови виконання всіх вказівок гарантовано не тільки одноразовий, але й постійний успіх. Курець, якому не вдалося відразу кинути курити за допомогою «Легкого способу» або кинути курити назавжди, просто не виконав усі вказівки – це ще не означає, що «Легкий спосіб» на нього не подіяв.

На завершення наведу приклад з Фіоною. Вона не зуміла виконати лише одну вказівку: не позбулася асоціації. І все-таки вона була пройнята щастям наскрізь, адже не курила і знала, що більше ніколи не закурить. Проте хіба можна гарантувати це, не позбувшись наслідків промивання мозку? Нізащо! Нам з вами вже відомо: щойно Фіона позбудеться ефекту промивання мозку, як вона стане абсолютно вільною. Як вдалося з’ясувати, чи виконала Фіона решту вказівок або ж, читаючи книжку, не звернула на щось уваги? Ніяк, але є приказка: «Не варто марнувати час і гроші, намагаючись полагодити те, що не зламане». А якщо у вас виникнуть проблеми зараз чи згодом, звертайтеся просто до додатка А.

Прямо зараз прочитайте цей додаток. Не слід формально проглядати пункти, думаючи: «Так-так, звісна річ». Ви зробили велику роботу, подолали довгий шлях. Не пошкодуйте кількох зайвих хвилин, аби закріпити вже досягнуте. Серйозно сприймайте кожен пункт додатка. Запитайте себе: «Чи дійсно я в це вірю? Чи зрозуміла я суть?» І якщо ви виконаєте моє прохання, то мені залишиться тільки повторити слова Емми:

НАСОЛОДЖУЙТЕСЯ ЖИТТЯМ!

Додатки

ДОДАТОК А

Основні рекомендації, яких варто дотримуватися впродовж читання цієї книги

1. Будьте відкритими для нових ідей (с. 64).

2. Постійно зберігайте радісний настрій (с. 65).

3. Не намагайтеся кинути курити чи зменшити кількість цигарок, доки не дочитаєте цю книжку (с. 66).

4. Наберіться терпіння (с. 66).

5. Напишіть власну заяву (с. 68).

ДОДАТОК Б

Рекомендації, які допоможуть вам з легкістю кинути курити раз і назавжди

1. Зберігайте цю книжку в місці, де ви легко можете її знайти, щоб удаватися за порадою. Не загубіть її та не давайте будь-кому.

2. Пам’ятайте, що куріння не дає жодних переваг – ні вам, ні іншим курцям.

3. Ніколи не заздріть курцям. Це вони заздритимуть вам. Їхня трава не зеленіша за вашу, навпаки, вона вся зів’яла і пожовкла!

4. Зробивши правильний для вас вибір, ніколи не піддавайте його сумніву.

5. Пам’ятайте, що «маленьке чудовисько» проживе ще кілька днів, отже, вас може потягнути до цигарки. Якщо це станеться, не засмучуйтеся: краще зайвий раз нагадайте собі, як приємно бути вільною.

6. Із задоволенням руйнуйте звичні асоціації. Візьміть собі за правило відшукувати їх і знищувати.

7. Не користуйтеся замінниками – вони вам не потрібні.

8. Сприйміть як факт те, що у вас будуть як вдалі, так і невдалі дні, та не забувайте, що хороших днів набагато більше, ніж поганих.

9. Не уникайте місць, де курять, не змінюйте свій спосіб життя тільки тому, що кинули курити (коли не хочете змінити його з егоїстичних міркувань). Затямте: ви кинули курити, але не жити!

10. Не варто обмежувати себе в харчах або ж контролювати їх споживання.

11. Перечитайте власну заяву. Зробіть її заставкою на моніторі комп’ютеру.

12. Ігноруйте рекомендації «експертів» і подруг, якщо вони суперечать цим вказівкам; не звертайте уваги на поради, навіть якщо їх дають досить відомі люди і звучать вони переконливо.

13. Не чекайте моменту істини або моменту, коли ви станете некурцем, – ви вже не курите. Краще просто живіть.

14. Якщо в вас виникнуть будь-які труднощі, звертайтеся до найближчої Клініки Аллена Карра. Ви знайдете їх перелік на наступних сторінках.

15. І найголовніше – не варто не думати про куріння. А коли раптом і спаде на думку, то скажіть собі:

УРА, Я БІЛЬШЕ НЕ КУРЮ!

Прикінцеві застереження

Тепер ви можете насолоджуватись щасливим життям некурця. Аби переконатися, що так воно і є, потрібно дотримуватися цих простих інструкцій.

1. Зберігайте цю книжку в місці, де ви легко можете її знайти, щоб удавтися за порадою. Не загубіть її та не давайте будь-кому.

2. Ніколи не заздріть курцям. Це вони заздритимуть вам. Їхня трава не зеленіша за вашу, навпаки, вона вся зів’яла і пожовкла!

3. Пам’ятайте, що вам не подобалось бути курцем, тому ви кинули курити. І вам дійсно подобається бути некурцем.

4. Пам’ятайте: немає лише однієї цигарки!

5. Ніколи не піддавайте сумніву ваше рішення кинути курити. Ви знаєте, що це було вірним рішенням.

6. Якщо в вас виникнуть будь-які труднощі, звертайтесь до найближчої Клініки Аллена Карра. Ви знайдете їх перелік на наступних сторінках.

Клініки Аллена Карра

У наведеному далі переліку зазначено країни, де клініки Аллена Карра наразі функціонують.

Найактуальніша редакція цього переліку на сайті www.allencarr.com.

Кількість випадків вдалого позбавлення від куріння в цих клініках складає 90 %, у протилежному разі вам будуть повернені кошти протягом трьох місяців, якщо позитивного результату не було досягнуто. Деякі клініки також проводять сеанси з позбавлення від алкогольної та іншої хімічної залежності та зі зниження ваги. Для отримання детальної інформації звертайтесь до найближчої клініки. Allen Carr’s Easyway гарантує, що в клініках ви легко позбудетеся нікотинової залежності, або ми повернемо вам кошти.

Allen Carr’s Easyway – Центральний офіс

Park House, 14 Pepys Road, Raynes Park, London SW20 8NH

Тел.: +44 (0) 208 944 7761

E-mail: mail@allencarr.com

Сайт: www.allencarr.com

Міжнародний прес-центр

Тел.: +44 (0) 7970 88 44 52

E-mail: jd@statacom.net

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

Інформація і центральна лінія бронювання: 0800 389 2115 (безкоштовно)

БЕЛФАСТ

Тел.: 0845 094 3244

Терапевт: Tara Evers-Cheung

E-mail: tara@easywayni.com

Сайт: www.allencarr.com

БІРМІНГЕМ

Тел./факс: +44 (0) 121 423 1227

Терапевти: John Dicey, Colleen Dwyer, Crispin Hay, Rob Fielding

E-mail: easywayadmin@btconnect.com

Сайт: www.allencarr.com

БОРНМУТ

Тел.: 0800 028 7257

+44 (0) 1425 272 757

Терапевти: John Dicey, Colleen Dwyer, Emma Sole, James Pyper

E-mail: easywayadmi@btconnect.com

Сайт: www.allencarr.com

БРАЙТОН

Тел.: 0800 028 7257

Терапевти: John Dicey, Colleen Dwyer,

Emma Sole, James Pyper

E-mail: easywayadmin@ btconnect.com

Сайт: www.allencarr.com

БРИСТОЛЬ

Тел.: +44 (0) 117 950 1441

Терапевт: Charles Holdsworth Hunt

E-mail: stopsmoking@easywaybristol. co.uk

Сайт: www.allencarr.com

ГЕРНСІ

Тел.: 0800 077 6187

Терапевт: Mark Keen

Сайт: www.allencarr.com

ДЕРБІ

Тел.: 0800 0197 017

Терапевти: Kim Bennett, Emma Sole

E-mail: kim@easywaybucks.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

ДЖЕРСІ

Тел.: 0800 077 6187

Терапевт: Mark Keen

Сайт: www.allencarr.com

ІПСВІЧ

Сайт: www.allencarr.com

КАМБРІЯ

Тел.: 0800 077 6187

Терапевт: Mark Keen

E-mail: mark@easywaycumbria.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

КАРДИФФ

Тел.: +44 (0)117 950 1441

Терапевт: Charles Holdsworth Hunt

E-mail: stopsmoking@easywaybristol.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

КЕМБРИДЖ

Тел.: 0800 0197 017

Терапевти: Kim Bennett, Emma Sole

E-mail: kim@easywaybucks.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

КЕНТ

Тел.: 0800 028 7257

Терапевти: John Dicey, Colleen Dwyer, Emma Sole, James Pyper

Сайт: www.allencarr.com

КОВЕНТРІ

Тел.: 0800 321 3007

Терапевт: Rob Fielding

E-mail: info@easywaycoventry.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

КРУ

Тел.: +44 (0) 1270 501 487

Терапевт: Debbie Brewer-West

E-mail: debbie@easyway2stopsmoking.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

ЛАНКАШИР

Тел.: 0800 077 6187

Терапевт: Mark Keen

E-mail: mark@easywaylancashire.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

ЛЕЙСТЕР

Тел.: 0800 321 3007

Терапевт: Rob Fielding

E-mail: info@easywayleicester.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

ЛІВЕРПУЛЬ

Тел.: 0800 077 6187

Терапевт: Mark Keen

E-mail: mark@easywayliverpool.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

ЛIДС

Безкоштовний телефон: 0800 804 6796

Терапевт: Rob Groves

E-mail: stopsmoking@easywayyorkshire.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

ЛІНКОЛЬН

Тел.: 0800 321 3007

Терапевт: Rob Fielding

Сайт: www.allencarr.com

ЛОНДОН

Park House, 14 Pepys Road, Raynes Park, London SW20 8NH

Тел.: +44 (0) 20 8944 7761

Факс: +44 (0) 20 8944 8619

Терапевти: John Dicey,

Colleen Dwyer, Crispin Hay,

Emma Sole, Rob Fielding, James Pyper

E-mail: mail@allencarr.com

Сайт: www.allencarr.com

МАНЧЕСТЕР

Безкоштовний телефон: 0800 804 6796

Терапевт: Rob Groves

E-mail: stopsmoking@easywaymanchester.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

МІЛТОН-КІНС

Тел.: 0800 0197 017

Терапевти: Kim Bennett, Emma Sole

E-mail: kim@easywaybucks.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

НОРИДЖ

Сайт: www.allencarr.com

НОРТГЕМПТОН

Тел.: 0800 0197 017

Терапевти: Kim Bennett, Emma Sole

E-mail: kim@easywaybucks.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

НОТТИНГЕМ

Тел.: 0800 0197 017

Терапевти: Kim Bennett, Emma Sole

E-mail: kim@easywaybucks.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

НЬЮКАСЛ, ПІВНІЧНИЙ СХІД

Тел./факс: +44 (0) 191 581 0449

Терапевт: Tony Attrill

E-mail: info@stopsmoking-uk.net

Сайт: www.allencarr.com

ОКСФОРД

Тел.: 0800 0197 017

Терапевти: Kim Bennett, Emma Sole

E-mail: kim@easywaybucks.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

О. МЕН

Тел.: 0800 077 6187

Терапевт: Mark Keen

Сайт: www.allencarr.com

ПТЕРБОРО

Тел.: 0800 0197 017

Терапевти: Kim Bennett, Emma Sole

E-mail: kim@easywaybucks.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

РИДИНГ

Тел.: 0800 028 7257

Терапевти: John Dicey,

Colleen Dwyer, Emma Sole, James Pyper

Сайт: www.allencarr.com

ХАЙ-ВІКОМБ

Тел.: 0800 0197 017

Терапевти: Kim Bennett, Emma Sole

E-mail: kim@easywaybucks.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

ЕЙЛСБЕРІ

Тел.: 0800 0197 017

Терапевти: Kim Bennett, Emma Sole

E-mail: kim@easywaybucks.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

ЕКСЕТЕР

Тел.: +44 (0) 117 950 1441

Терапевт: Charles Holdsworth Hunt

E-mail: stopsmoking@easywayexeter.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

ЕССЕКС

Тел.: 0800 389 2115

Сайт: www.allencarr.com

ШОТЛАНДІЯ

ВУСТЕР

Тел.: 0800 321 3007

Терапевт: Rob Fielding

Сайт: www.allencarr.com

ҐЛАЗГО, ЕДИНБУРГ

Тел.: +44 (0) 131 449 7858

Терапевти: Paul Melvin amp; Jim McCreadie

E-mail: info@easywayscotland.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

САУТГЕМПТОН

Тел.: 0800 028 7257 / +44 (0)1425 272 757

Терапевти: John Dicey, Colleen

Dwyer, Emma Sole, James Pyper

E-mail: easywayadmin@tiscali.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

САУТПОРТ

Тел.: 0800 077 6187

Терапевт: Mark Keen

E-mail: mark@easywaylancashire.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

СТЕЙНС, ХІТРОУ

Тел.: 0800 028 7257

Терапевти: John Dicey, Colleen Dwyer,

Emma Sole, James Pyper

Сайт: www.allencarr.com

СТИВЕНЕЙДЖ

Тел.: 0800 019 7017

Терапевти: Kim Bennett, Emma Sole

E-mail: kim@easywaybucks.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

СТОК

Тел.: +44 (0) 1270 501 487

Терапевт: Debbie Brewer-West

E-mail: debbie@easyway2stopsmoking.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

СВІНДОН

Тел.: +44 (0) 117 950 1441

Терапевт: Charles Holdsworth Hunt

E-mail: stopsmoking@easywaybristol.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

СУРРЕЙ

Park House, 14 Pepys Road, Raynes Park, London SW20 8NH

Тел.: +44 (0) 20 8944 7761

Факс: +44 (0) 20 8944 8619

Терапевти: John Dicey, Colleen Dwyer, Crispin Hay, Emma Sole, Rob Fielding, James Pyper

E-mail: mail@allencarr.com

Сайт: www.allencarr.com

ТЕЛФОРД

Тел.: +44 (0) 1270 501487

Терапевт: Debbie Brewer-West

E-mail: debbie@easyway2stopsmoking.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

ШЕФФІЛД

Безкоштовний телефон: 0800 804 6796

Терапевт: Rob Groves

E-mail: stopsmoking@easywayyorkshire.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

ШРУСБЕРІ

Тел.: +44 (0) 1270 501 487

Терапевт: Debbie Brewer-West

E-mail: debbie@easyway2stopsmoking.co.uk

Сайт: www.allencarr.com

АДРЕСИ КЛІНІК В ІНШИХ КРАЇНАХ

АВСТРАЛІЯ

ПІВНІЧНИЙ КВІНСЛЕНД

Тел.: 1300 85 11 75

Терапевт: Tara Pickard-Clark

E-mail: nqld@allencarr.com.au

Сайт: www.allencarr.com

СИДНЕЙ, НОВИЙ ПІВДЕННИЙ УЕЛЬС

Тел./факс: 1300 78 51 80

Терапевт: Natalie Clays

E-mail: nsw@allencarr.com.au

Сайт: www.allencarr.com

ПІВДЕННА АВСТРАЛІЯ

Безкоштовна телефонна лінія: 1300 55 78 01

Терапевт: Dianne Fisher

E-mail: wa@allencarr.com.au

Сайт: www.allencarr.com

ПІВДЕННИЙ КВІНСЛЕНД

Тел.: 1300 85 58 06

Терапевт: Jonathan Wills

E-mail: sqld@allencarr.com.au

Сайт: www.allencarr.com

ВІКТОРІЯ, ТАСМАНІЯ

Тел.: +61 (0)3 9894 8866 або 1300 790 565 (Безкоштовна телефонна лінія)

Терапевт: Gail Morris

E-mail: info@allencarr.com.au

Сайт: www.allencarr.com

ЗАХІДНА АВСТРАЛІЯ

Тел.: 1300 55 78 01

Терапевт: Dianne Fisher

E-mail: wa@allencarr.com.au

Сайт: www.allencarr.com

АВСТРІЯ

Семінари проводяться по всій країні

Безкоштовна телефонна лінія та лінія бронювання: 0800RAUCHEN (0800 7282436)

Тел.: +43 (0) 3512 44755

Терапевти: Erich Kellermann and Team

E-mail: info@allen-carr.at

Сайт: www.allencarr.com

БЕЛЬГІЯ

АНТВЕРПЕН

Koningin Astridplein 27 B-9150 Bazel

Тел.: +32 (0) 3 281 6255

Факс: +32 (0) 3 744 0608

Терапевт: Dirk Nielandt

E-mail: easyway@dirknielandt.be

Сайт: www.allencarr.com

БОЛГАРІЯ

Тел.: 0800 14104 / +359 899 88 99 07

Терапевт: Rumyana Kostadinova

E-mail: rk@nepushaveche.com

Сайт: www.allencarr.com

НІМЕЧЧИНА

Семінари проводяться по всій країні

Безкоштовна телефонна лінія та лінія бронювання: 08000RAUCHEN (0800 07282436)

Терапевт: Erich Kellermann and Team

Тел.: +49 (0) 8031 90190 0

E-mail: info@allen-carr.de

Сайт: www.allencarr.com

ГОНКОНҐ

Тел.: +852 2911 7988

Терапевт: Rob Groves

E-mail: stopsmoking@eventclicks.com

Сайт: www.allencarr.com

ГРЕЦІЯ

Семінари проводяться по всій країні

Тел.: +30 210 5224087

Терапевт: Panos Tzouras

E-mail: panos@allencarr.gr

Сайт: www.allencarr.com

ДАНІЯ

Семінари проводяться по всій країні

Тел.: +45 70267711

Терапевт: Mette Fonss

E-mail: mette@easyway.dk

Сайт: www.allencarr.com

ІЗРАЇЛЬ

Семінари проводяться по всій країні

Тел.: +972 (0) 3 6212525

Терапевти, інструктори: Ramy Romanovsky, Orit Rozen, Shahaf Ashkenazi, Kinneret Triffon

E-mail: info@allencarr.co.il

Сайт: www.allencarr.com

ІНДІЯ

БАНГАЛОР і ЧЕННАЙ

Тел.: +91 (0) 80 41540624

Терапевт: Suresh Shottam

E-mail: info@easywaytostopsmoking.co.in

Сайт: www.allencarr.com

ІСЛАНДІЯ

РЕЙК’ЯВІК

Тел.: +354 553 9590

Терапевт: Petur Einarsson

E-mail: easyway@easyway.is

Сайт: www.allencarr.com

ІСПАНІЯ

Семінари англійською мовою

МАРБЕЛЬЯ

Терапевт: Charles Holdsworth Hunt

Тел.: +44 8456 187306

E-mail: stopsmoking@easywaymarbella.com

Сайт: www.allencarr.com

ІТАЛІЯ

Семінари проводяться по всій країні

Тел./факс: +39 (0) 2 7060 2438

Терапевти: Francesca Cesati and Team

E-mail: info@easywayitalia.com

Сайт: www.allencarr.com

КАНАДА

Семінари проводяться в Торонто і Ванкувері Корпоративні програми проводяться по всій країні

Безкоштовна телефонна лінія: 1 866 666 4299 / +1 905 8497736

Терапевт: Damian O’Hara

E-mail: info@theeasywaytostopsmoking.com

Сайт: www.allencarr.com

КІПР

Тел.: +357 77 77 78 30

Терапевт: Kyriacos Michaelides

E-mail: info@allencarr.com.cy

Сайт: www.allencarr.com

КОЛУМБІЯ

БОГОТА, ПІВДЕННА АМЕРИКА

Тел.: +57 1 245 6910

Терапевт: Jose Manuel Duran

E-mail: easywaycolombia@cable.net.co

Сайт: www.allencarr.com

ЛАТВІЯ

Відкриття клініки очікується 2009 р.

Сайт: www.allencarr.com

ЛИТВА

Тел.: +370 694 29591

Терапевт: Evaldas Zvirblis

E-mail: info@mestirukyti.eu

Сайт: www.allencarr.com

МАВРИКІЙ

Тел.: +230 727 5103

Терапевт: Heidi Hoareau

E-mail: allencarrmauritius@yahoo.com

Сайт: www.allencarr.com

МЕКСИКА

Семінари проводяться по всій країні

Тел.: +52 55 2623 0631

Терапевти: Jorge Davo and Mario Campuzano Otero

E-mail: info@allencarr-mexico.com

Сайт: www.allencarr.com

НІДЕРЛАНДИ

Семінари проводяться по всій країні

Allen Carr’s Easyway “stoppen met roken”

A.C.E. Nederland BV

Buurserstraat 214–216, 7544 RG ENSCHEDE

The Netherlands

(+31) 53 478 43 62; (+31) 900 786 77 37

E-mail: info@allencarr.nl

Сайт: www.allencarr.nl

НОВА ЗЕЛАНДІЯ

ПІВНІЧНИЙ ОСТРІВ, ОКЛЕНД

Тел.: +64 (0) 9 817 5396

Терапевт: Vickie Macrae

E-mail: vickie@easywaynz.co.nz

Сайт: www.allencarr.com

ПІВДЕННИЙ ОСТРІВ, КРАЙСТЧЕРЧ

Тел.: +64 (0) 3 326 5464

Терапевт: Laurence Cooke

E-mail: laurence@easywaysouthisland.co.nz

Сайт: www.allencarr.com

НОРВЕГІЯ

ОСЛО

Тел.: +47 93 20 09 11

Терапевт: Rene’ Adde

E-mail: post@easyway-norge.no

Сайт: www.allencarr.com

ПОЛЬЩА

Семінари проводяться по всій країні

Тел.: +48 (0) 22 621 36 11

Терапевт: Anna Kabat

E-mail: info@allen-carr.pl

Сайт: www.allencarr.com

ПОРТУГАЛІЯ

ОПОРТО

Тел.: +351 22 9958698

Терапевт: Ria Slof

E-mail: info@comodeixardefumar.com

Сайт: www.allencarr.com

РЕСПУБЛІКА ІРЛАНДІЯ

ДУБЛІН, КОРК

Спеціальний низький тариф (для Ірландії) 1 890 – EASYWAY (37 99 29)

Тел.: +353 (0) 1 499 9010 (4 лінії)

Терапевти: Brenda Sweeney and Team

E-mail: info@allencarr.ie

Сайт: www.allencarr.com

РОСІЯ

МОСКВА

Тел.: +7 (495) 644 64 26

Терапевт: Fomin Alexander

E-mail: info@allencarrmoscow.ru

Сайт: www.allencarr.com

СЕРБІЯ

БЕЛГРАД

Тел.: +381 (0) 11 308 8686

E-mail: office@allencarr.co.yu

E-mail:milos.rakovic@allencarrserbia.com

Сайт: www.allencarr.com

СИНГАПУР

Тел.: +65 6329 9660

Терапевт: Pam Oei

E-mail: pam@allencarr.com.sg

Сайт: www.allencarr.com

СЛОВАКІЯ

Тел.: +421 55 678 26 55

Терапевт: Adriana Gašparová

E-mail: office@allencarr.sk

Сайт: www.allencarr.com

СЛОВЕНІЯ

Відкриття клініки очікується 2009 р.

Сайт: www.allencarr.com

США

Семінари проводяться по всій країні

Безкоштовна телефонна лінія та лінія бронювання: 1 866 666 4299

E-mail: info@theeasywaytostopsmoking.com

Сайт: www.allencarr.com

Семінари регулярно проводяться у Нью- Йорку, Лос-Анджелесі, Денвері і Г’юстоні

Корпоративні програми проводяться по всій країні

Поштова адреса: 1133 Broadway, Suite 706, New York. NY 10010

Терапевти: Damian O’Hara, Collene Curran

ТУРЦІЯ

Семінари проводяться по всій країні

Тел.: +90 212 358 5307

Терапевт: Emre Ustunucar

E-mail: info@allencarrturkiye.com

Сайт: www.allencarr.com

ФРАНЦІЯ

Семінари проводяться по всій країні

Безкоштовна лінія бронювання: 0800 FUMEUR

Терапевт: Erick Serre and Team

Тел.: +33 4 91 33 54 55

E-mail: info@allencarr.fr

Сайт: www.allencarr.com

ЧЕХІЯ

Тел.: +42 (0) 257 325 117

Терапевт: Adriana Gašparová

E-mail: office@allencarr.cz

Сайт: www.allencarr.com

ЧИЛІ

Тел.: +56 2 4744587

Терапевт: Claudia Sarmiento

E-mail: contacto@allencarr.cl

Сайт: www.allencarr.com

ШВЕЙЦАРІЯ

Семінари проводяться по всій країні

Безкоштовна телефонна лінія та лінія бронювання: 0800RAUCHEN (0800 / 728 2436)

Тел.: +41 (0) 52 383 3773

Факс: +41 (0) 52 3833774

Терапевти: Cyrill Argast and Team

Сеанси Suisse Romand and Svizzera Italia

Тел.: 0800 386 387

E-mail: info@allen-carr.ch

Сайт: www.allencarr.com

ШВЕЦІЯ

ГЕТЕБОРГ і МАЛЬМЕ

Тел.: +46 (0) 31 24 01 00

E-mail: info@allencarr.nu

Сайт: www.allencarr.com

СТОКГОЛЬМ

Тел.: +46 (0) 8 743 09 50

Терапевт: Christofer Elde

E-mail: info@allencarr.se

Сайт: www.allencarr.com

ЕКВАДОР

Тел./факс: +593 (0) 2 2820 920

Терапевт: Ingrid Wittich

E-mail: toisan@pi.pro.ec

Сайт: www.allencarr.com

ЕСТОНІЯ

Відкриття клініки очікується 2009 р.

E-mail: info@allencarr.ee

Сайт: www.allencarr.com

ПІВДЕННА АФРИКА

Семінари проводяться по всій країні

Державна лінія бронювання (в Південній Африці): 0861 100 200

Головний офіс: 15 Draper Square, Draper St, Claremont 7708

CAPE TOWN, Dr. Charles Nel

Тел.: +27 (0)21 851 5883 Mobile: 083 600 5555

E-mail: easyway@allencarr.co.za

Сайт: www.allencarr.com

Терапевти: Dr. Charles Nel, Dudley Garner, Malcolm Robinson and Team

ЯПОНІЯ

Семінари проводяться по всій країні

Тел.: +81 3 5288 5177

Терапевт: Miho Shimada

E-mail: info@allen-carr.jp

Сайт: www.allencarr.com

Примечания

1

Вікові межі приблизні. Нині скорочується кількість жінок віком 18–30 років, які не мають дітей і не працюють. (Прим. авт.)

(обратно)

Оглавление

Про автора

Передмова

Розділ 1 Спочатку – пані

Розділ 2 Пляшка наполовину повна чи наполовину порожня?

Розділ 3 Диво чи магія?

Розділ 4 Як довідатися, що ви вже зцілилися?

Розділ 5 Моя формула

Розділ 6 «Спустошення»

Розділ 7 Чому ж «Легкий спосіб» діє не на всіх курців?

Розділ 8 Промивання мозку

Розділ 9 Нікотинова залежність

Розділ 10 Наша імунна система

Розділ 11 «Велике чудовисько»

Розділ 12 Які парфуми ваші улюблені?

Розділ 13 Голод

Розділ 14 Курю час від часу, тому я щаслива людина

Розділ 15 Кинути курити, не застосовуючи силу волі, неможливо

Розділ 16 Яка стать сильніша?

Розділ 17 Куріння під час вагітності

Розділ 18 Міф про куріння і схуднення

Розділ 19 Скільки міфів ми вже розвіяли?

Розділ 20 Позбуваємося асоціацій

Розділ 21 Порожнеча

Розділ 22 Замінники тільки заважають кинути курити

Розділ 23 Останні рекомендації

Розділ 24 Як залишитися щасливим некурцем до скону літ

Додатки

Прикінцеві застереження

Клініки Аллена Карра

*** Примечания ***