Cто тисяч [Іван Карпович Карпенко-Карий] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (18) »
Іван Карпенко-Карий Cто тисяч Комедія в 4 діях
ДІЄВІ ЛЮДЕ
Герасим Никодимович Калитка — багатий крестьянин. Параска — жінка його. Роман — син їх. Савка — кум Герасима, крестьянин. Банавентура — Копач. Невідомий — єврей. Гершко — фактор[1]. Мотря — наймичка. Клим — робітник.ДІЯ ПЕРША
ЯВА І
В хаті яку хвилину нема нікого; входе Невідомий. Невідомий. Нікого нема… Охо-хо-х! Трудно теперечки жить на світі. А через чево і трудно? Через того, що багато розумних понаставало… Усі торгують, а покупателі только глазами купують, і торговлі нема — один убиток. Так я сібє видумал новую комерцію: хорошій будет гендель, єжелі удастся… Попробуєм!…ЯВА II
Роман і Невідомий. Невідомий. Здрастуйте вам. Роман. Здоров. Невідомий. Це хата Герасима Никодимовича Калитки? Роман. Це. Невідомий. А де ж сам хазяїн? Роман. Вони в город поїхали, сьогодня повинні буть назад. Невідомий. Я з ним відался, і он сказал, щоб я приїхав. Роман. Може, й вони через годину будуть.ЯВА III
Ті ж і Копач. Копач. Ура! Тепер суд гласний, накриває жидків часний! Хе-хе-хе! Невідомий. А ви разлі часний? Не похоже. Копач. Не та рожа? Ха-ха-ха! Невідомий. Прощайте! Я навідаюся опісля, бо у мене є діло до Смоквинова. (Пішов.)ЯВА IV
Копач і Роман. Копач. Ха-ха-ха! Замєть — це пройдисвіт! Я їх багато бачив, у мене опит і практіка. Я на них насмотрелся… Командовал зводом, так пров'янт і фураж часто получав, знаю їх, да і они меня знають! Тепер літ трідцать в одставкє, по світу вольно я хожу і в очі сміливо усім гляжу… Стихи… Ха-ха-ха! А батько купчу й досі ще не совершив? Роман. Ще в городі. Копач. Хотів поздравити його з пріобрєтєніем зємєлькі… А Прасковєя Івановна?… Роман. У попа. Копач. Так! Торічелієва пустота{1}… Хе-хе-хе! Ти цього не знаєш — це з фізікі. В такім разі — адіо[2]! К обіду я прийду. (Пішов.)ЯВА V
Роман, потім Мотря. Роман. Наче і розумний, а дурний. Тридцять літ шукає кладів і голий став як бубон, бо все на кладах, кажуть, прокопав… І все він зна — тілько нічого не робе. (Іде до дверей і гука.) Мотре, та йди-бо сюди! Мотря за дверима: «Чого там? Нема мені часу». Роман. Та нам, мабуть, не буде часу і вмерти. Іди-бо! Зашиєш мені сорочку, геть розпанахав рукав, а мати десь пішли. Хочеться мені з Мотрею побалакать, то нема за чим у хату йти, так я нарошне розірвав рукав. Входе Мотря. Заший. (Показує.) Мотря. Де це ти так розпанахав? Роман. Зачепився за вила. Мотря зашива, Роман її цілує. Мотря (б'є його кулаком). А це що? А тпруськи! Роман. Хіба не можна? Ми ж восени поженимось, чула? Що батько казав? Мотря. То тоді і цілуваться будемо, а тепер зась! Може, ще батько шуткував, а ти вже й губи розпустив. Роман. Ні, це не шутки. І мати казала, і батько казав, що кращої невістки не треба. Мотря. Уже зашила. Іди собі, я не маю часу теревені править, та он вже батько приїхали. Роман. Батько? Справді. Мотря вибіга.ЯВА VI
Герасим і Роман. Герасим. А ви чого тут збіглись, роботи нема, чи що? Роман. Та я розірвав рукав… Мотря зашила. Герасим. А мати ж де? Роман. Пішли до попа… Герасим. Знайшла празник. Іди ж до роботи, бо там роти пороззявляють та й стоятимуть. Нехай коней розпряжуть, а збрую зараз однеси в комору, щоб якої реміняки не порізали на батоги. Роман. Добре. Тут жид якийсь питав вас і Копач.(Вийшов.) Герасим (один). Жид — то діло, а Копач — морока. Ху! Слава богу, справився з ділами: совершив купчу, і земельки прибавилось. І бумага зелена, мов земля, укритая рястом!… Ох земелько, свята земелько, божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє: там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колосується жито; і все то гроші, гроші, гроші… Кусочками, шматочками купував, а вже і у мене набралося: тепер маю двісті десятин — шматочок кругленький! Але що ж це за шматочок! Он у Жолудя шматочок — так-так, — однієї шпанки ходить дванадцять тисяч, чотири чи п'ять гуртів випасається скоту. Та що? Свиней одних, мабуть, з тисяча, бо то ж зимою тілько біля свиней шість чоловіка день при дні працює!… І яким побитом Жолудь достав таку силу грошей — не зрозумію… Я сам пам'ятаю, як Жолудь купував баранців, сам їх різав, торгував мнясом у різницях, а тепер — багатир. Де ж воно набралося? Не іначе, як нечистим путьом! Тут недоїдаєш, недопиваєш,- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (18) »
Последние комментарии
4 часов 36 минут назад
5 часов 11 минут назад
6 часов 4 минут назад
6 часов 9 минут назад
6 часов 20 минут назад
6 часов 33 минут назад