Убиенные революцией.Том 2 [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 4

Рембо, М.

Ролліна, Ж. Карре, А. Жида, В. Гюго, Ж. Расіна, з грузинської – Т. Табідзе, Г. Леонідзе, П.

Яшвілі, з української – М. Зерова, П. Тичину.

5

За більшовиків, які боролися за класову чистоту мистецтва, нашого земляка заарештували

і засудили до 10 років ув‘язнення без права листування (1937). Через рік Л. розстріляли.

Реабілітований посмертно (1957).

Серед друзів та близьких знайомих Л. – В. Маяковський, В. Хлєбніков, В. Степанова, О.

Кручених, Л. Квітко, Н. Гончарова, В. Брюсов, Л. і Д. Бурлюки, Є. Гуро, М. Гумільов, О.

Екстер, О. Розанова, В. Камінський, А. Білий, В. Шкловський, І. Еренбург, Г. Якулов, О.

Мандельштам, В. Ельснер, М. Кольцов, Б. Єфимов та ін.

***

ПРИНЦИПОВА ПЕРЕШКОДА

, з творчого кредо Б. Ліфшиця

Писати вірші самим своїм існування заважає Олександр Блок.

УСТАЛЕНИМ ШЛЯХОМ, з книги Б. Лівшиця «Півтораокий стрілець»

Та смуга мого життя, про яку я хочу розповісти, почалася в грудні одинадцятого року, в

маленькій студентській кімнаті з вікном, яке дивилося на незабудований Печерськ. Мої

університетські справи були сильно запущені: через п'ять місяців належало складати

державні іспити, а тим часом про деякі предмети я мав ще вельми смутне уявлення, оскільки нічим, окрім римського права й частково цивільного, не займався.

У ту пору у мене були всі підстави вважати себе поетом, який склався: близько року як

вийшла з друку «Флейта Марсія», за яку Брюсов не побоявся видати мені патент

«майстерності»; близько року як, покінчивши з етапом, що знайшов собі відбиття у

«Флейті», я мучився пошуками нової форми, різко відмінної від всього, що я робив.

Та все ж, повністю захоплений роботою над віршем, живучи по-справжньому тільки

літературними інтересами, я не допускав думки, що це може стати моєю професією, і

продовжував, щоправда, надзвичайно повільно, рухатися рейками, на які потрапив ще в

дев'ятисот п'ятому році, вступивши на юридичний факультет.

Якось увечері, коли я вже збирався лягти в ліжко, до мене в двері несподівано постукала

Олександра Екстер. Вона була не одна. Услід за нею в кімнату ввалився високого зросту

щільний чоловік в широкому, за тодішньою модою, драповому, з довгим ворсом, пальті.

На вигляд йому було років тридцять, проте надмірна мішкувата фігура і якась, здавалося, підкреслена незграбність рухів заплутували будь-яку уяву про вік. Протягнувши мені

непропорційно малу руку з дуже короткими пальцями, він назвав себе:

– Давид Бурлюк.

ЗАПІЗНІЛА ЗАБОРОНА, з листа Б. Ліфшиця М. Зенкевичу від 8 вересня 1933 р.

Книга («Півтораокий стрілець» – авт. ) була затримана Головлітом і лише днями заборона

знята. Конфіскація, втім, мала чисто кімнатний характер, оскільки весь тираж розійшовся

в два дні.

ПОЛІТКОНТРОЛЬ НЕ СПИТЬ, з доповідної записки начальника Леноблміськліту

обкому партії і Головліту від 17 вересня р.

Серед книг, випущених за останній час Видавництвом письменників в Ленінграді, органами політконтролю звернена особлива увага на книгу Б. Лівшиця («Півтораокий

стрілець» – авт. ). Книга була затримана Головлітом через те, що поза сумнівом пропагує

формалістичні установки автора...

Книга в цілому дезорієнтує радянського читача в питаннях футуристичного руху. Випуск

такої книги в період загострення боротьби з формалізмом є невчасним, і лише той факт, що книга вже віддрукована, примушує Головліт все ж таки піти на її дозвіл. Зобов'язати

6

видавництво забезпечити її додатковою передмовою, яка різко критикує формалістичні

концепції Б. Лівшиця.

СУМНІВНЕ ТВЕРДЖЕННЯ, з рецензії О. Селівановського «Ранній футуризм у

висвітленні буржуазного ідеаліста» в «Літературній газеті» від 12 березня 1934 р.

Видавництво, похопившись, із запізненням віддрукувало і вклало в книгу особливу

вкладку, в якій воно стверджує..., що Лівшиць в своїх мемуарах стоїть на тих же

ідеалістичних позиціях, що і в 1910-х роках. Така «вкладка» у відомих нам екземплярах

книги Лівшиця не виявлена.

...Сумнівне твердження коментаторів видання «Півтораокого стрільця» про тому, що «всі

екземпляри, котрі потрапили до бібліотек, були фактично знищені».

СПАВ З ПУШКІНИМ, із спогадів Б. Лівшиця

У 1912 році в моїх літературних поглядах відбувається перелом, який особисто мені

уявляється результатом природної еволюції, проте моїм тодішнім