Убиенные революцией.Том 2 [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

батько «Катюші»

У 1937 році Георгій Еріхович Лангемак і директор РНДІ І. Клейменов нагороджені за

розробку нових видів озброєння. У цьому ж році Лангемака преміювали за випробування

реактивних снарядів.

… Уночі до будинку, в якому мешкав Георгій Еріхович, під'їхав «чорний ворон».

Господаря заарештували.

Звинувачувальний висновок, датований 31 грудня 1937 року, зроблено завдяки єдиному

допиту. Є свідчення, що протокол складався не без участі А. Костикова, котрий зайняв

місце Лангемака після його арешту. У цей же час було кинуто до в‘язниці В. Глушко, В.

Корольова, І. Клейменова.

Допитували Лангемака в НКВС неодноразово, проте протоколів немає. Тільки 14

листопада до справи прилучається заява Лангемака на ім'я М. Єжова. У ній є такі слова:

«До сьогоднішнього дня я завзято пручався в дачі показань, …але зараз я вирішив

відмовитися від нікчемного заперечення й дати слідству правдиві показання про свою

контрреволюційну злочинну діяльність…». Як вибивали такі «правдиві показання» ми

тепер, на жаль, знаємо. З фотографії Лангемака, зробленої в НКВС у листопаді 1937-го, на

нас дивиться обросла, замучена людина.

11 січня 1938 року відбулося засідання Виїзної сесії Колегії Верховного суду СРСР під

головуванням відомого військового «юриста» В. Ульріха. Була розглянута справа по

4

обвинуваченню «Лангемака Г. Е. …у злочинах, передбачених статтями 58-7, 58-8 і 58-11

КК РСФСР».

Репресії в інституті тривали. Засудили і розстріляли директора І. Клейменова. Інженери В.

Глушко й В. Корольов були засуджені на тривалі терміни.

Трагічна й доля близьких Георгія Еріховича. Його дружину заарештували як члена

«родини ворога народу». Донька потрапила в дитячий будинок.

На чолі інституту став А. Костиков. Згодом йому присвоїли звання генерал-майора, нагородили орденом Леніна, дали Сталінську премію 1 ступеня, обрали членом-

кореспондентом Академії наук СРСР. Проте в 1944 році заарештували «за

окозамилювання й обдурювання держави при створенні літака-перехоплювача» і зняли з

усіх постів.

21 червня 1991 року вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння звання

Героїв Соціалістичної Праці творцям вітчизняної реактивної зброї. Посмертно нагородили

шістьох конструкторів, серед яких і Лангемак.

Донька Георгія Еріховича, Майя Беляніна, живе в Казахстані, займається реабілітацією

імені свого батька.

І СТАЛОСЯ НЕПОПРАВНЕ, із спогадів М. Лангемак

На листопадову демонстрацію 1937 року ми вже не потрапили - вночі 4 листопада тата

заарештували. Я дізналася про це лише вранці.

Ми не відразу усвідомили весь трагізм того, що сталося, були упевнені, як і багато хто, що

це –непорозуміння, яке швидко проясниться. Мій батько — злочинець? Це не складалося

в голові, і лише коли мама, котра схудла і відразу постаріла (їй було всього 36 років)... в

чергове повернулася додому з передачею, яку не прийняли, ми почали розуміти: трапилося щось непоправне.

ЛІВШИЦЬ (НАУМОВИЧ) Бенедикт Костянтинович

Поет, перекладач. Один з фундаторів футуризму на теренах Російської імперії і СРСР.

З родини комерсанта.

Народився 25 грудня 1886 р. (6 січня 1887) в м. Одеса.

Розстріляний 21 вересня 1938 р. в одній з в’язниць м. Санкт-Петербург (РФ).

Закінчив одеську Рішельєвську гімназію (1897-1905), навчався на юридичному факультеті

Новоросійського університету (1905-1907), закінчив відповідний факультет Київського

університету св. Володимира (1907-1912).

Служив в 88-му Петровському піхотному полку (1912), 146-му Царицинському піхотному

полку (1914), працював чиновником низки урядових і громадських закладів у Києві (1915-

??).

Кавалер Георгіївського Хреста 4-го ступеня (1915).

Друкувався в газеті «Біржові відомості», журналі «Аполлон», збірниках «Ляпас

суспільному смаку», «Дохлий Місяць», «Садок суддів», «Рикаючий Парнас».

Як літератор дебютував в «Антології сучасної поезії» циклом віршів «Morituri» (1909).

Потім настала черга книг «Флейта Марсія» (1911), «Вовче сонце» (1914), «З драговини

боліт» (1922), «Патмос» (1926), «Кротонський полудень» (1928), «Півтораокий стрілець»

(1933).

Л. прагнув створити нову поетичну систему, де ламання синтаксису, аграматичні форми, складність семантичних конструкцій повинні були служити подоланню статичності

зображення.

Переклав російською з французької О. де Бальзака, А. Барбюса, Т. Корб‘єра, А.