КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 712811 томов
Объем библиотеки - 1401 Гб.
Всего авторов - 274559
Пользователей - 125076

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

Влад и мир про Шенгальц: Черные ножи (Альтернативная история)

Читать не интересно. Стиль написания - тягомотина и небывальщина. Как вы представляете 16 летнего пацана за 180, худого, болезненного, с больным сердцем, недоедающего, работающего по 12 часов в цеху по сборке танков, при этом имеющий силы вставать пораньше и заниматься спортом и тренировкой. Тут и здоровый человек сдохнет. Как всегда автор пишет о чём не имеет представление. Я лично общался с рабочим на заводе Свердлова, производившего

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Влад и мир про Владимиров: Ирландец 2 (Альтернативная история)

Написано хорошо. Но сама тема не моя. Становление мафиози! Не люблю ворьё. Вор на воре сидит и вором погоняет и о ворах книжки сочиняет! Любой вор всегда себя считает жертвой обстоятельств, мол не сам, а жизнь такая! А жизнь кругом такая, потому, что сам ты такой! С арифметикой у автора тоже всё печально, как и у ГГ. Простая задачка. Есть игроки, сдающие определённую сумму для участия в игре и получающие определённое количество фишек. Если в

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Дамиров: Курсант: Назад в СССР (Детективная фантастика)

Месяца 3-4 назад прочел (а вернее прослушал в аудиоверсии) данную книгу - а руки (прокомментировать ее) все никак не доходили)) Ну а вот на выходных, появилось время - за сим, я наконец-таки сподобился это сделать))

С одной стороны - казалось бы вполне «знакомая и местами изьезженная» тема (чуть не сказал - пластинка)) С другой же, именно нюансы порой позволяют отличить очередной «шаблон», от действительно интересной вещи...

В начале

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
DXBCKT про Стариков: Геополитика: Как это делается (Политика и дипломатия)

Вообще-то если честно, то я даже не собирался брать эту книгу... Однако - отсутствие иного выбора и низкая цена (после 3 или 4-го захода в книжный) все таки "сделали свое черное дело" и книга была куплена))

Не собирался же ее брать изначально поскольку (давным давно до этого) после прочтения одной "явно неудавшейся" книги автора, навсегда зарекся это делать... Но потом до меня все-таки дошло что (это все же) не "очередная злободневная" (читай

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
DXBCKT про Москаленко: Малой. Книга 3 (Боевая фантастика)

Третья часть делает еще более явный уклон в экзотерику и несмотря на все стсндартные шаблоны Eve-вселенной (базы знаний, нейросети и прочие девайсы) все сводится к очередной "ступени самосознания" и общения "в Астралях")) А уж почти каждодневные "глюки-подключения-беседы" с "проснувшейся планетой" (в виде галлюцинации - в образе симпатичной девчонки) так и вообще...))

В общем герою (лишь формально вникающему в разные железки и нейросети)

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Авраменко Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

АВРАМЕНКО Василь Кирилович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Актор, балетмейстер.

З селянської родини.

Народився 22 березня 1895 р. в с. Стеблові Київської губернії Російської імперії (нині – Корсунь-

Шевченківський район Черкаської області України).

Помер 6 травня 1981 р. в м. Нью-Йорку (США). Похований на одному з місцевих цвинтарів.

Перепохований на Заросянському цвинтарі смт. Стеблів Корсунь-Шевченківського району

Черкаської області (1993). На могилі встановлено пам’ятник роботи скульптора І. Сонсядло.

Закінчив Владивостоцькі учительські курси (1913), Київську музично-драматичну школу (1918).

Був хореографом, актором театру М. Садовського (1918-1921), балетмейстером у Канаді, США

(1930-1936), засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Авраменко-фільм» (1934).

Учасник першої світової війни.

Не сприйнявши ідеалів більшовицького режиму, емігрував до Польщі (1921-1924), потім

Чехословаччини (1924-1925), Німеччини (1925), Канади (1925-1928), США (1928-1991),

А. створив два художніх фільми: «Наталка-Полтавка» (1937), «Запорожець за Дунаєм» (1939).

Наш земляк також автор документальних стрічок «Трагедія Карпато-України», «Тріумф

українського танку», «Забутий рідний край».

Зі своїми танцюристами виступав на багатьох сценах Америки, включаючи Нью-Йоркську

«Метрополітен-опера» (1931). Найпопулярніші танці: «Козачок», «Гопак колом», «Метелиця».

Наш земляк залишив по собі книгу спогадів «На хвилях революційних років».

У фондах Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника зберігаються

передані Мар’яном Коцем особисті речі, документи та інші предмети, що належали А. або

розповідають про його творчість, а у столичному Фонді культури –стрічка кінофільму-спектаклю

«Запорожець за Дунаєм», передана іншим українцем-канадійцем Ю. Москалем.

Серед друзів та близьких знайомих А. – С. Петлюра, Г. Полтава, Т. Сабанєєва, М. Новак, В. Яцина,

М. Швець, М. Сокіл, О. Черкаський, О. Орленко, Д. Креон, М. Карлаш, Т. Свистун та ін.


***

ДЯКУЮЧИ ОТАМАНОВІ

, з творчого кредо В. Авраменка

Як не дивно, але першим сценічний талант у мене розгледів Симон Петлюра.


МИ Є ДЕМОКРАТИ, з книги спогадів В. Авраменка «На хвилях революційних років»

Маючи відпустку й гроші, я зажадав собі команду видужуючих, приїхавши до Мінська. …Я дуже

любив ставити для солдатів комедії. Але недовго довелося ними утішатися, бо одного разу

прийшли й оголосили мені, що є революція. Я спочатку не міг дізнатися, що таке революція? «Цар

відрікся престолу», – сказали. Я здивувався – як же ж: о 8-ій годині ми ще співали «Боже, царя

бережи»!

Я розпитував більше про революцію, не міг зорієнтуватися, що то є демократи, а що –соціалісти.

Рішив стати соціалістом, наказав зняти прапор царський, а повісити червоний, хоч і не знав сам,

що й чому. Сказав лише всім, …щоб ішли завтра рано до церкви, але щоб уже не співали «Боже,

царя бережи», а молились за «Тимчасовий уряд».

Вийшли з церкви, солдати взяли мене на руки і несуть по вулиці, а там, в «городском саду», вже

«собраніє»: тисячі людей! «Ми єсть демократи, ми – за рабочій народ, земля селянам, а фабрики й

заводи для рабочіх»!

«Ми – соціал-демократична партія! Ура-а-а!».

А я ж сам із селян, я ж офіцер, то я й собі давай промовляти...

На другий день я вже собі урядую, коли ж сповіщають, що делегація прийшла, Яната і

Ковердинський, перший – міністер якийсь. Звиталися і додали: «Ми чули, як ви гарно українською

говорили». Я здивувався, що вони говорили «українською», а не «малоросійською», зрадів. Вони

повідомили, що сьогодні в «білоруській хаті» вечором буде зібрання кількох українців, там буде

редактор Петлюра, українець з Петрограду, буде Лебединець, Ілляшевич, Приходько, Симоненко і

ще якісь дві жінки.

Взяли мене до карети. Обставили «Білоруську хату» охороною, щоб ніхто зайвий не зайшов. Я

приїхав з моїм ад’ютантом Іваненком, який згодився робити порядок при охороні.

На зібранні встав С. Петлюра і промовляв щось із годину, особливо про українську губернію.

…Але по параді зачалася Керенщина, почалися з’їзди. Ми ухвалили зібрати українців у Мінську.

Симон Петлюра тоді був у Земськім Союзі урядником, воєнним чиновником. Він постарався про

залю велику, і ми домовилися, що нас прийде щось 6-7, виберемо президію.

…Петлюра піднявся, вже, як голова, всі затихли,