Ковалевский Егор [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

КОВАЛЕВСЬКИЙ Єгор Петрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Вчений-сходознавець, мандрівник, прозаїк, поет, державний діяч. Псевдоніми – Ніл Безіменний, Є. Горєв. Фундатор і перший голова Літературного фонду Російської імперії (1859).

З дворянської родини. Брат, Ковалевський Євг., – державний діяч; племінник, Ковалевський П., –

письменник.

Народився 6 (18) грудня 1811 р. в с. Ярошівці Харківського повіту Слобідсько-Української

губернії Російської імперії (нині – Богодухівський район Харківської області України).

Помер 20 вересня 9 (2 жовтня) 1868 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-

Петербург РФ). Похований в Сергієвій пустині поблизу м. Петергофа.

Навчався в Харківському університеті (1825-1829).

Працював чиновником Департаменту гірничих і соляних справ (1829-1830), канцелярії начальника

Коливано-Воскресенських заводів на Алтаї (1830-1835), старшим наглядачем (1835-1836), бергмейстером (1836-1837) Березівських золотих промислів на Уралі, чиновником особливих

доручень при головному начальнику Уральських заводів (1837), директором Азійського

департаменту Міністерства іноземних справ Росії (1856-1861).

Подорожував Сибіром, Середньою Азією, Південною Європою, Китаєм, Монголією, Північно-

Східною Африкою. Одним з перших вказав правильне географічне розташування джерел Білого

Нілу, точно визначене набагато пізніше (1847-1848).

Член-кореспондент Петербурзької академії наук (1856)

Почесний член Петербурзької академії наук (1857).

Почесний член Імператорського географічного товариства (1865).

Один з організаторів і перший чільник Літературного фонду. На його рахунку розмістив власний

капітал, відсотки з якого йшли на виплату стипендій обдарованим студентам.

За безпосередньою участю К. були укладені Кульджинська (1851) й Айгунська (1858) угоди.

Учасник оборони Севастополя (1855).

Друкувався в журналах «Вісник Європи», «Сучасник», «Російське багатство», «Бібліотека для

читання», «Гірничий журнал», «Журнал Міністерства народної освіти», «Вітчизняні нотатки».

Як літератор дебютував одночасно збіркою віршів «Сибір. Думи» й римованою історичною

трагедією «Марфа Посадниця, або Слов’янські дружини» (1832).

Потім настала черга дорожніх нарисів «Чотири місяці в Чорногорії» (1841), «Мандрівник

суходолом і морем» (1843-1845), «Подорож до внутрішньої Африки» (1849), «Подорож до Китаю»

(1853), «Війна з Туреччиною й розрив із західними державами в 1853 і 1854 роках» (1866), романів

«Петербург удень і вночі» (1845), «Життя прожити – не поле перейти» (1857),

повістей «Фанаріот» (1844), «Майорша» (1849), «Граф Блудов і його час» (1866), «Східні справи в

двадцятих роках» (1868).

Доробки К. після його смерті вийшли 5-томним виданням (1871-1872).

Художні твори нашого земляка відрізняються спостережливістю, гуманністю поглядів, простотою

мови й м’яким гумором.

Некролог на смерть нашого земляка написав М. Салтиков-Щедрін. Віршами на трагічну подію

відгукнувся Ф. Тютчев («И вот в рядах отечественной рати /Опять не стало смелого бойца»).

Образ К. відбитий в історичних романах В. Синенко «Гірський капітан» (1958) і «Країна Офір»

(1960).

Серед друзів та близьких знайомих К. – Л. Толстой, І. Тургенєв, М. Салтиков-Щедрін, Ф. Тютчев, М. Некрасов, П. Негош, К. Кавелін, О. Пальм, С. Дуров, М. Чернишевський, М. Горчаков та ін.

***

НЕ КАЮСЯ,

з громадянського кредо Є. Ковалевського

Я був зв’язаний моїм ім’ям росіянина. Що б не сталося, я не розкаююся в тому, що зробив, а

інакше був би зрадником, а не росіянином.

ТИСНУ РУКУ, з листа Л. Толстого Єг. Ковалевському від 12 березня 1860 р.

Ясна Поляна.

Ви, можливо, пам’ятаєте, люб’язний Єгоре Петровичу, що я вже 3-й рік живу в селі і займаюся

господарством. Нинішній рік (з осені), крім господарства, я переймаюся ще й школою, …яку і

відкрив для всіх бажаючих. У мене набралося близько 50 учнів і все додаються.

…Півроку моєї школи народили три таких же в окрузі і успіх скрізь однаковий.

…Допоможіть мені, люб’язний друже, Єгоре Петровичу. Я на поганому рахунку в уряді.

…Поговоріть. Якби я знав точно, що уряд дозволить це Товариство (Товариство народної освіти –

авт.), то я б попрацював серйозніше над складенням самого проекту і подав би його від іншої

особи.

Напишіть мені, …як вчинити; одне лише, на звичайну вудку уряду змусити детально викласти

проект, курс викладання тощо і