КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 714678 томов
Объем библиотеки - 1414 Гб.
Всего авторов - 275129
Пользователей - 125174

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

iv4f3dorov про Дорнбург: Змеелов в СССР (Альтернативная история)

Очередное антисоветское гавно размазанное тонким слоем по всем страницам. Афтырь ты мудак.

Рейтинг: 0 ( 1 за, 1 против).
A.Stern про Штерн: Анархопокалипсис (СИ) (Фэнтези: прочее)

Господи)))
Вы когда воруете чужие книги с АТ: https://author.today/work/234524, вы хотя бы жанр указывайте правильный и прологи не удаляйте.
(Заходите к автору оригинала в профиль, раз понравилось!)

Какое же это фентези, или это эпоха возрождения в постапокалиптическом мире? -)
(Спасибо неизвестному за пиар, советую ознакомиться с автором оригинала по ссылке)

Ещё раз спасибо за бесплатный пиар! Жаль вы не всё произведение публикуете х)

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
чтун про серию Вселенная Вечности

Все четыре книги за пару дней "ушли". Но, строго любителям ЛитАниме (кароч, любителям фанфиков В0) ). Не подкачал, Антон Романович, с "чувством, толком, расстановкой" сделал. Осталось только проду ждать, да...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
Влад и мир про Лапышев: Наследник (Альтернативная история)

Стиль написания хороший, но бардак у автора в голове на нечитаемо, когда он начинает сочинять за политику. Трояк ставлю, но читать дальше не буду. С чего Ленину, социалистам, эссерам любить монархию и терпеть черносотенцев,убивавших их и устраивающие погромы? Не надо путать с ворьём сейчас с декорациями государства и парламента, где мошенники на доверии изображают партии. Для ликбеза: Партии были придуманы ещё в древнем Риме для

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Влад и мир про Романов: Игра по своим правилам (Альтернативная история)

Оценку не ставлю. Обе книги я не смог читать более 20 минут каждую. Автор балдеет от официальной манерной речи царской дворни и видимо в этом смысл данных трудов. Да и там ГГ перерождается сам в себя для спасения своего поражения в Русско-Японскую. Согласитесь такой выбор ГГ для приключенческой фантастики уже скучноватый. Где я и где душонка царского дворового. Мне проще хлев у своей скотины вычистить, чем служить доверенным лицом царя

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Полетика Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

class="book">недавнього самостійного життя.

Одержавши диплом лікаря в Лейдені, І. Полетика повернувся до Кіля, де на нього чекала висока

честь: нільська Медична Академія запросила його в число своїх професорів. Це був перший

випадок, коли український учений дістав за кордоном таке високе наукове признання. Вибір

Академії був затверджений герцогом Шлезвіг-Гольштайну, пізнішим російським імператором

Петром III. Професорську катедру в Кілі І. Полетика займав упродовж 2-х років...

...Перед І. Полетикою стелилася висока кар’єра. Але його натура запальної, впертої і

свободолюбної людини і на цей раз перекреслила всі пляни на майбутнє. Він не допускав до

вмішування в лікарські справи військового начальства і на цьому грунті дуже скоро посварився з

війсковим інспектором шпиталя, генерал – ляйтнантом бароном фон Вертерном. Наслідком цього

інциденту було те, що в справи шпиталя втрутилася Медична Канцелярія і, хоч І. Полетика мав

абсолютну рацію, він вплутався з при воду цього в дуже великі неприємности.

До того всього, він посварився із своїм ближчим помічником, старшим лікарем шпиталя Степаном

Винечанським...

...У жовтні 1764 р. президент Медичної Колегії барон Черкасов дістав із Києва «партикулярне

письмо», яке починалося словами: «Чи всі душі такі зіпсуті і лакомство в них так застаріло і

вкоренилось, що їх не можна викоренити?» Автор того письма доносив, що «господин Полетика

бере від кожного приїжджого з возом по 3 копійки на свою користь». Слідство виявило

неправдивість цього доносу і Полетика виправдався, але це коштувало йому багато нервів, бо

справа тяглася досить довго.


НЕЗАЛЕЖНИЙ, ЧЕСНИЙ, НЕПІДКУПНИЙ, з кореспонденції В. Кислої «Переможець

епідемії, або Карантинна застава Івана Полетики»

Понад 250 років тому у Василькові було створено карантинну заставу. Її призначенням було –

долати спалахи чуми, які охопили країну після війни з Туреччиною. Історія становлення застави та

методи подолання хвороби ХХ століття тісно пов’язані з ім’ям першого українського доктора

медицини Іваном Полетикою.

Ще в 1761 році за завданням медичної канцелярії Іван Полетика приїздить до Києва, щоб набрати

до російських медичних закладів знавців латини. В Росії ж її майже ніхто не знав. Тому Синод

видав указ про виклик до Москви й Петербурга студентів семінарій з «малоросійських людей».

У Київській академії Полетика відібрав 55 найкращих студентів, які добровільно погодилися

поїхати на навчання у медичні школи Москви, Петербурга, Кронштадта. Мабуть, саме під час цієї

поїздки Полетика ознайомився із станом карантинів у тогочасній Малоросії і з умовами медичної

служби в них, бо, коли 1763 року з’явилася вакансія карантинного лікаря у Василькові, відразу ж

попросився на це місце.

Так, в березні 1764 року він приступив до виконання обов’язків головного прикордонного лікаря і

упродовж двадцяти років очолював дуже важливу і потрібну на той час карантинну службу.

Роботи цій структурі не бракувало. Після війни з Туреччиною (1735-1739) у Росії почали з

неймовірною швидкістю спалахувати вогнища епідемії чуми, що викликало необхідність

створення карантинних застав на турецькому і польському кордонах. На території ж України

налічувалось шість карантинів, перший і основний з них було побудовано у 1740 році у

Василькові. Всі інші застави підпорядковувалися центральному Васильківському карантину, на

чолі якого стояв прикордонний карантинний лікар.

У Києві Полетика організував протичумний шпиталь. Розуміючи масштаби цієї хвороби, він

завжди наполягав на ізоляції хворих. Навколо нього, щоб сприяти локалізації чумних осередків,

гуртувалися відомі медики столиці і не тільки.

Утримувала карантин Київська губернська канцелярія, а карантинний будинок було віддано на

відкуп приватним особам. Цікаво, що за постій в карантині за кожного вола чи коня бралася плата,

копійку за добу платили і люди. При заставі знаходилася військова і митна варта.

Приступивши до своїх обов’язків, Іван Полетика в першу чергу об’їхав усі прикордонні

карантинні служби і познайомився на місцях з медперсоналом, оглянув обладнання.

Він суворо вимагав від чиновників таможень та відкупників карантинних будинків чіткого

дотримання карантинної інструкції. У цей період за його наполегливими вимогами значно

розширюється карантинна мережа, збільшується чисельність персоналу. Його характеризували як

людину