Лещенко Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

циганських романсів, естрадних пісень у стилі танго і фокстроту припала на середину минулого століття. У Радянському

Союзі творчість Петра Лещенка, його «буржуазна музика», були під забороною. Але пісні артиста

все одно слухали, хоча тримати вдома його записи, зроблені на м’якій рентгенівській плівці, було

доволі небезпечно.

...За рідкісної краси оксамитовий баритон преса охрестила його «російським Орфеєм».

ХВИЛЯ ПІДРОБОК, з статті Б. Савченка «Естрада ретро»

У повоєнні роки в Москві на хвилі популярності Петра Лещенка успішно процвітала підпільна

фірма з випуску і розповсюдження платівок «під Лещенка». Кістяк її склали так званий «Джаз

курців» (там у свій час працював і композитор Борис Фомін) і його соліст Микола Марков, голос

якого був майже ідентичний голосу знаменитого співака. За короткий час записали сорок творів з

репертуару Лещенка... Диски розповсюджувалися в основному в Україні і Молдавії.

Один музикант з «Джазу курців» говорив з цього приводу: «Туди веземо валізу платівок, назад –

валізу грошей».

Офіційно диски Петра Лещенка в магазинах не продавалися, тому що не випускалися, однак його

голос звучав майже в кожному будинку. Оригінал чи підробка – спробуй здогадайся.

ДРУЖИНА – НЕ РУКАВИЧКА, з статті «Про долю Петра Лещенка» на Fwiki.odessaglobe.com Питання про призов Лещенка в румунську армію не піднімалося, йшлося лише про те, щоб він дав

низку концертів на окупованій радянській території. Петро Костянтинович погодився, не

здогадуючись, чим це відгукнеться для нього і в найближчому, і у віддаленішому майбутньому.

...У травні 1942 року він приїхав до окупованої фашистами Одеси, де провів тріумфальний

концерт. На одному з них він побачив сліпуче чарівну дівчину.

Після концерту вони розговорилися. Дівчину звали Віра Білоусова, вона навчалася в Одеській

консерваторії. Їх роман розвивався стрімко, не зважаючи на те, Петро був старший за Віру на

чверть століття.

Повернувся Лещенко до Бухареста з Вірою. Зінаїда Закіт (дружина – авт.) була категорично проти

цього союзу і проти свого розлучення. За пізнішими словами Віри Білоусової, та доклала

максимум зусиль, аби відправити невірного чоловіка на фронт, і це їй вдалося. З жовтня 1943 по

березень 1944 року Лещенко організовував розваги для німецьких офіцерів, які відпочивали в

кримських санаторіях. І це, звичайно, зганьбило його в очах радянського командування.

У травні 1944 року співак розлучився з Зінаїдою Закіт і зареєстрував свій шлюб з Вірою

Білоусової.

...26 березня 1951 р. за безпосередньою вказівкою МГБ СРСР Лещенка заарештували органи

держбезпеки Румунії в антракті концерту...

АУДІОКАСЕТИ З США, з кореспонденції Л. Тимофєєвої «Стара платівка»

– Хочеш послухати зовсім унікальну програму про Петра Лещенка? – запитав мене добрий

знайомий, кореспондент Українського радіо в АРК, заслужений журналіст України Анатолій

Полонський і притяг величезний рулон плівки, на якій досі записують, як і багато років тому, передачі на місцевому радіо. Я погодилася і не пожалкувала.

...Якось вдячні слухачі принесли Анатолію Івановичу кілька записів популярного до і після війни

співака Петра Лещенка.

...І раптом дзвоник. Літня, судячи з голосу, жінка пропонує авторові аудіокасети з Америки з

записами пісень Петра Лещенка і розповідає зовсім неймовірну історію свого життя і про те, яку

роль відіграв у ній співак.

Перед Великою Вітчизняною війною вона навчалася в Одесі, готувалася стати лікарем. На

танцмайданчику «під Лещенка» познайомилася з молодим художником. Вони одружилися,

народилася донька.

Коли почалася війна, чоловік пішов на фронт. Їхній будинок було зруйновано. Вони не

постраждали, але залишилися без даху, ледве вижили.

Після війни чоловік намагався розшукати родину, але, довідавшись, що в будинок потрапила

бомба, вважав їх загиблими. А потім вона перебралася з дочкою до Криму, а він виїхав до США.

Вона так заміж більше і не вийшла. Працювала лікарем у Сімферополі і не припиняла, вже ні на

що особливо не сподіваючись, пошуки чоловіка.

І от, уявіть, знайшла його адресу. Відбулася перша за багато років телефонна розмова. Сльози, розпитування, спогади. Зустрітися їм вже не судилося. Однак незабаром з Америки прийшла

посилка з аудіокасетами Петра Лещенка. Усі ці роки її чоловік продовжував збирати пісні

улюбленого співака і думати про свою, яку він вважав загиблою, родину. Вона