Долинов Михаил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
ДОЛИНОВ Михайло Анатолійович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Поет, режисер.
З акторської родини.
Народився 25 липня (6 серпня) 1892 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний
центр однойменної області України).
Помер 20 жовтня 1936 р. в м. Парижі (Франція).
Навчався в 4-й одеській, петербурзькій (1908-1911) гімназіях, закінчив юридичний факультет
Петербурзького університету (1911-1916).
Член масонської ложі «Гамаюн» (1935).
Друкувався в газеті «Огляд театрів», журналах «Новий сатирикон», «Аргус», «Південний вогник»,
«Вільний журнал», «Лукомор’я».
Як поет дебютував віршами в газеті «Огляд театрів» (1911).
Потім настала черга низка водевілів, опер-буфф, скетчів, серед яких вирізняються «Бочка
Діогена», «Бригадирка», «Зал для підстригання волосся», «Три шляпи», «Кавалери».
Перу нашого земляка також належить книги «Полонені голоси» (1912), «Веселка. Елегії, ідилії, буколіки, оди і мадригали» (1915).
Серед друзів та близьких знайомих Д. – Ю. Анненков, Б. Садовський, С. Чорний, Ю. Сльозкін, О.
Мандельштам, А. Шполянський, З. Гіппіус, А. Конге, І. Мозалевський, О. Кондратьєв, Ю.
Анненков, С. Чорний, В. Ашкеназі, В. Горянський, М. Алданов та ін.
***
ОКО ВИКЛЮЮТЬ
, з творчого кредо М. Долинова
Поет – не ворона, око колезі виклює.
ЗЛА СИЛА ВІТРУ, вірш М. Долинова «Веселка»
Я вижу радугу на взморье;
Крепчает ветра злая мощь.
Недолго ждать – на плоскогорье
Польет в упор тяжелый дождь.
Но блеск огня, и гром бесплодный
Запомнить трудно и нельзя –
И только радуги холодной
В душе останется стезя.
МУЗИ ЛЮБЛЯТЬ МОЛОДИХ, з передмови А. Кондратьєва до книги М. Долинова «Полонені
голоси»
Добре бути молодим, сумувати в білі ночі про неземне солодке кохання і складати срібні сонети
на честь богинь і принцес з царства мрії...
Музи люблять молодих поетів ... Їм відомо, що молоді обранці з примхи долі бувають скромні і не
в змозі розповісти детально натовпу про всі розсипані пестощі, не в змозі бувають часом навіть
намалювати особу і всі контури музи, яка їх любить, яка тільки-но їх цілувала...
АСОЦІАЦІЇ З АНТИЧНИМИ ТЕМАМИ, з дослідження M. Гаспарова «Російські вірші 1890-1925 років в коментарях»
У 1913 р. М. Долинов написав наступні рядки:
Я, купаясь в горном источнике.
Из-за рощи видел странное зрелище:
Пастух прицепил на шею козочке
Алую розу.
А после он заиграл на дудке
Необычно нежно грустную песенку,
Словно сказать хотел кому-то:
Нету любимой!
Це не сапфічні строфи: довгі рядки в них побудовані не по-сапфічному, ритмічно розхитані і
навіть не витримують єдиного ритму (тільки у двох довгих рядках він однаковий). Проте останній
вірш кожної строфи точно відтворює ритм адонія і своєю стислістю контрастує з попередніми, –
це досить, щоб загальними контурами ці чотиривірші нагадували сапфічні строфи і зберігали
асоціації з античними темами і стилем.
Такі форми можуть бути названі «дериватами» («похідними») сапфічних строф; вони можливі і
від інших віршованих форм.
Наскільки може віддалятися форма деривату від початкової форми, щоб зберігалося відчуття їх
зв’язку і, відповідно, семантичний ореол початкової форми, – питання невивчене, яке поки що
доводиться вирішувати інтуїтивно, на слух.
НЕ ПОЕТОМ НАЗВАТИ НЕ МОЖНА, з рецензії М. Гумільова «М. Левберг, Т. Чурилін та ін.»
Михайло Долинов мав упереджену думку – писати, як писали французькі поети XVIII століття і їх
російські епігони.
Завжди підозріло, коли поет хоче бути не самим собою, а кимсь іншим. Мимоволі думається, що у
нього немає своїх заповітних думок, вперше народжених поєднань слів. У кращому випадку, замість поезії виходить майстерне рукоділля, але звичайно Муза, присутня при створенні кожної
ритмічної мови, мстить тому, що нехтує нею будь-яким особливо образливим способом.
Так вийшло і в даному випадку. М. Долинов безперечно культурний, уміє писати вірші, але він
якийсь Епіходов поезії, і невдача – вона така ж крилата, як її сестра, успіх – переслідує його на
кожному кроці, примушуючи здійснювати низку незграбностей:
Нагорный ключ благословенной лени!
Я преклонил косматые колени…
…і тільки потім з’ясовується, що
- 1
- 2
Последние комментарии
1 день 1 час назад
1 день 5 часов назад
1 день 7 часов назад
1 день 9 часов назад
1 день 15 часов назад
1 день 15 часов назад