КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 712813 томов
Объем библиотеки - 1401 Гб.
Всего авторов - 274562
Пользователей - 125078

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

Влад и мир про Шенгальц: Черные ножи (Альтернативная история)

Читать не интересно. Стиль написания - тягомотина и небывальщина. Как вы представляете 16 летнего пацана за 180, худого, болезненного, с больным сердцем, недоедающего, работающего по 12 часов в цеху по сборке танков, при этом имеющий силы вставать пораньше и заниматься спортом и тренировкой. Тут и здоровый человек сдохнет. Как всегда автор пишет о чём не имеет представление. Я лично общался с рабочим на заводе Свердлова, производившего

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Влад и мир про Владимиров: Ирландец 2 (Альтернативная история)

Написано хорошо. Но сама тема не моя. Становление мафиози! Не люблю ворьё. Вор на воре сидит и вором погоняет и о ворах книжки сочиняет! Любой вор всегда себя считает жертвой обстоятельств, мол не сам, а жизнь такая! А жизнь кругом такая, потому, что сам ты такой! С арифметикой у автора тоже всё печально, как и у ГГ. Простая задачка. Есть игроки, сдающие определённую сумму для участия в игре и получающие определённое количество фишек. Если в

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Дамиров: Курсант: Назад в СССР (Детективная фантастика)

Месяца 3-4 назад прочел (а вернее прослушал в аудиоверсии) данную книгу - а руки (прокомментировать ее) все никак не доходили)) Ну а вот на выходных, появилось время - за сим, я наконец-таки сподобился это сделать))

С одной стороны - казалось бы вполне «знакомая и местами изьезженная» тема (чуть не сказал - пластинка)) С другой же, именно нюансы порой позволяют отличить очередной «шаблон», от действительно интересной вещи...

В начале

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
DXBCKT про Стариков: Геополитика: Как это делается (Политика и дипломатия)

Вообще-то если честно, то я даже не собирался брать эту книгу... Однако - отсутствие иного выбора и низкая цена (после 3 или 4-го захода в книжный) все таки "сделали свое черное дело" и книга была куплена))

Не собирался же ее брать изначально поскольку (давным давно до этого) после прочтения одной "явно неудавшейся" книги автора, навсегда зарекся это делать... Но потом до меня все-таки дошло что (это все же) не "очередная злободневная" (читай

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
DXBCKT про Москаленко: Малой. Книга 3 (Боевая фантастика)

Третья часть делает еще более явный уклон в экзотерику и несмотря на все стсндартные шаблоны Eve-вселенной (базы знаний, нейросети и прочие девайсы) все сводится к очередной "ступени самосознания" и общения "в Астралях")) А уж почти каждодневные "глюки-подключения-беседы" с "проснувшейся планетой" (в виде галлюцинации - в образе симпатичной девчонки) так и вообще...))

В общем герою (лишь формально вникающему в разные железки и нейросети)

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Гроссман Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ГРОССМАН Василь Семенович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник. Справжнє ім’я і по-батькові – Йосип Соломонович.

З міщанської родини. Батько, Гроссман Й., – інженер-хімік.

Народився 29 листопада (12 грудня) 1905 р. в м. Бердичеві Київської губернії Російської імперії

(нині – районний центр Житомирської області України).

Помер 15 вересня 1964 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Трєкуровському

цвинтарі.

Закінчив Київське реальне училище (1924), хімічне відділення фізико-математичного факультету

Московського університету (1929).

Працював інженером-хіміком Макіївського науково-дослідного інституту безпеки чорних робіт

(1929-1932), спеціальним кореспондентом газети «Червона зірка» (1941-1945),

Член Єврейського антифашистського комітету.

Друкувався в газетах «Червона зірка», «Літературна газета», журналах «Новий світ», «Знамено».

Як літератор дебютував в «Літературній газеті» оповіданням «У місті Бердичеві» (1934).

Потім настала черга книг «Глюкауф» (1934), «Щастя» (1935), «Чотири дні» (1936), Оповідання»,

«Куховарка» (обидві – 1937), «Степан Кольчугін» (1940), «Народ безсмертний» (1942), «Якщо

вірити піфагорійцям» (1941), «Сталінград» (1943), «Життя» (1943), «Все тече» (1963), «Добро

вам!» (1967).

Перу Г. також належать нариси «Напрямок головного удару», «Україна без євреїв», «Треблінське

пекло».

За мотивами оповідання знято кінофільм «Комісар» (1962).

У нашого земляка неодноразово виникали проблеми з владою Так, його п’єса «Якщо вірити

піфагорійцям» (1941) зазнала партійного осуду як «ідейно неповноцінна»; шмагали письменника і

за романи «За справедливу справу» (1952) й «Життя та доля» (1960).

Нині слова Гроссмана вибиті на мармурі меморіалу Сталінградської битви.

У США вийшла книга Д. і К. Гаррандів «The Bones of Berdichev. The Life and Fate of Vasily

Grossman» про Г.

У Москві на будинку, де мешкав наш земляк, встановлено меморіальну дошку (2005).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – В. Лобода, В. Катаєв, К. Симонов, С. Гехт, І. Еренбург, І.

Бабель, В. Биков, Г. Ахматова, П. Трояновський, А. Платонов, М. Булгаков, А. Приставкін, І.

Шаламов, О. Бергольц та ін.

***

НЕЗДОЛАНЕ НАСИЛЛЯ,

з життєвого кредо В. Гроссмана

Історія життя є історія нездоланого насилля.

ГОЛОВНИЙ ДОРОБОК, з автобіографії В. Гроссмана

Головна моя робота – книга про війну, яку я вирішив написати весною 1943 року. Тоді ж були

написані мною перші розділи. Впритул підійшов до цієї роботи в післявоєнні роки після

демобілізації з армії майже весь свій час в післявоєнні роки я присвятив цій роботі. Вона

виявилася дуже нелегкою.

ПРОСТОТА СКЛАДНОГО, з оцінки В. Гроссманом творчості А. Платонова

А. Платонов – письменник, який побажав розібратися в найскладніших, а значить, в найпростіших

основах людського буття.


ЖИТИМЕШ У КНИЗІ, з посмертного листа матері

Коли я помру, ти житимеш в книзі, яку я присвятив тобі, і доля якої схожа з твоєю долею.


ОСЬ ТУТ ВОНА – СМЕРТЬ, з новели В. Гроссмана «На вічному спокої»

Душу померлого, його любов і горе не можна побачити, не можна підглянути в надгробках, в

написах на пам’ятниках, в квітах на могильному горбі. Її таїну безсилі передати камінь, музика, поминальний плач, молитва.

Перед святістю цієї безмовної таємниці нікчемні всі барабани і мідні труби держави, мудрість

історії, камінь монументів, крик слів і поминальних молитов. Ось тут вона – смерть.


НЕ ЛЮДСЬКІ ОБЛИЧЧЯ ДІТЕЙ, зі спогадів В. Гроссмана

Було ясно, що Москва покладає свої надії на Україну. Результатом же стало те, що найбільший

гніт згодом упав саме на Україну. Нам говорили, що приватновласницькі інстинкти тут значно

сильніші, ніж в Російській республіці. І справді, загальний стан справ на Україні був значно

гіршим, ніж у нас.

...А селянські діти! ...Їхні голови були схожі на важкі м’ячі на тонких, як у лелек, шиях, і видно

було кожну кістку їхніх рук і ніг, що виступали зі шкіри, і весь кістяк проступав зі шкіри, схожої

на жовту марлю.

Дитячі обличчя були старі, зморені, ніби цим дітям було сімдесят років. А з початком весни вони

вже зовсім не мали облич. Замість них були птахоподібні голови з дзьобами чи жаб’ячі голови з

тонкими і довгими губами, а деякі з них нагадували риб з відкритими ротами.

То не були