Городецкий Лешек [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 1

ГОРОДЕЦЬКИЙ Лєшек Дезидерій Владислав Владиславович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польсько-російський.

Архітектор. В архітектурі існує науковий термін «Будинок з химерами Городецького».

З дворянської родини.

Народився 23 травня (4 червня) 1863 р. в с. Шолудьки Брацлавського повіту Подільської губернії

Російської імперії (нині – Немирівський район Вінницької області України).

Помер 3 січня 1930 р. в м. Тегеран (Іран). Похований на римо-католицькому цвинтарі Долаб. За

заповітом, на надмогильному камені польською мовою вибиті слова і цифри «Владислав Лєшек

Городецький. Професор архітектури. 23.5.1863-3.1.1930. Нехай йому земля буде пухом».

Закінчив одеське реальне училище св. Павла (1879-1885), петербурзьку Імператорську академію

мистецтв (1885-1890).

Працював помічником архітектора Київської учбової округи (1887-1890), архітектором

міністерства суспільних робіт Польщі (1921-1923), керівником проектного бюро фірми «Генрі

Улен і К» (1926-1928), головним архітектором Американського синдикату зі спорудження

перських залізниць (1928-1930).

Прихильник модернізму.

Дебютував гімназичною роботою «малюнок ручним пензлем з гіпсу», за яку офіційно удостоївся

похвали і свідоцтва Ради Імператорської академії мистецтв (1882).

Упродовж тридцяти років тільки в Києві спорудив близько тридцяти будинків. Серед

найвідоміших – «Будинок з химерами» на вул. Банковій, Миколаївський костьол на вул. Великій

Васильківській, Караїмська кенаса на вул. Ярославів Вал, міський музей старожитностей та

мистецтв (нині – Національний художній музей України).

Перу Г. належить книга «У джунглях Африки. Записки мисливця», проілюстрована власними

малюнками і фотографіями.

Не сприйнявши подій 1917 р., емігрував до Польщі (1920). Потім переїхав до Тегерану (1928), де

встиг побудувати шахський палац, залізничний вокзал, готель.

Ім’я архітектора присвоєно одній з центральних вулиць столиці України (1996), Немирівському

будівельному технікумові Вінницького державного аграрного університету (2003).

На центральній площі м. Київ – Хрещатику – йому встановлено пам’ятник з філіжанкою кави

(2004).

У Тегерані за сприяння посольств України і Польщі пройшла міжнародна наукова конференція,

присвячена життю і творчості Г. (2005).

Книгу «Владислав Городецький» видав у Києві Д. Малаков.

Серед друзів та близьких знайомих Г. – Е. Саль, М. Балашов, П. Бойцов, Г. Шлейфер, Є.

Куликівська, Г. Пампулов, С. Воловський, Е. Брадтман та ін.

***

МОЖУ ВСЕ

, з життєвого кредо Л. Городецького

Я можу дозволити собі все.

СПОКУСЛИВА ДИВИНА, з оцінки Л. Городецьким будинку з химерами

Будинок, звичайно, дивний, але, повірте, не знайдеться в Києві людини, яка не удостоїть його

поглядом.

АРХІТЕКТОР СТОЛІТТЯ, з інтернет-сайту Вінницької обласної універсальної наукової

бібліотеки ім. К. А. Тімірязєва

Ще за життя ім’я архітектора Владислава Городецького було овіяне легендами, а його дивовижні

витвори стали не лише відомими, але й улюбленими. Інтерес до його архітектурної спадщини з

плином часу не згасає, бо в ній закладено те, що можна з повним правом віднести до мистецтва

найвищого ґатунку. У цій неординарній людині органічно поєднувалися тонке відчуття краси,

буйна фантазія художника і невичерпна енергія будівничого.

…У 1895 році, всього через п’ять років по завершенні академії, В. Городецький бере участь у двох

великих проектах, що стали помітним явищем в архітектурному житті Києва: планування і

розбудова колишньої садиби відомого київського медика, професора університету св. Володимира

Ф. Ф. Мьорінга, а також планування і спорудження Київської сільськогосподарської та

промислової виставки. За проектами Владислава Владиславовича на виставці було споруджено

оригінальні павільйони графів Потоцьких: Костянтина та Юзефа.

Вочевидь Городецький був улюбленцем долі – йому вдавалося все, за що не брався. Його знали не

тільки як архітектора, але й художника-монументаліста. Він розписував плафони, прагнув

осягнути секрети фрескового живопису.

…В Польщі за його проектами споруджено критий ринок і водогінну вежу в Пьотркові

Трибунальському, водогінну вежу та механізовані бойні – в Радомі і Любліні, а в останньому – ще

й електростанцію. Майже всі споруди збереглися.