КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 714764 томов
Объем библиотеки - 1414 Гб.
Всего авторов - 275159
Пользователей - 125176

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

iv4f3dorov про Дорнбург: Змеелов в СССР (Альтернативная история)

Очередное антисоветское гавно размазанное тонким слоем по всем страницам. Афтырь ты мудак.

Рейтинг: +1 ( 2 за, 1 против).
A.Stern про Штерн: Анархопокалипсис (СИ) (Боевик)

Господи)))
Вы когда воруете чужие книги с АТ: https://author.today/work/234524, вы хотя бы жанр указывайте правильный и прологи не удаляйте.
(Заходите к автору оригинала в профиль, раз понравилось!)

Какое же это фентези, или это эпоха возрождения в постапокалиптическом мире? -)
(Спасибо неизвестному за пиар, советую ознакомиться с автором оригинала по ссылке)

Ещё раз спасибо за бесплатный пиар! Жаль вы не всё произведение публикуете х)

Рейтинг: -1 ( 0 за, 1 против).
чтун про серию Вселенная Вечности

Все четыре книги за пару дней "ушли". Но, строго любителям ЛитАниме (кароч, любителям фанфиков В0) ). Не подкачал, Антон Романович, с "чувством, толком, расстановкой" сделал. Осталось только проду ждать, да...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
Влад и мир про Лапышев: Наследник (Альтернативная история)

Стиль написания хороший, но бардак у автора в голове на нечитаемо, когда он начинает сочинять за политику. Трояк ставлю, но читать дальше не буду. С чего Ленину, социалистам, эссерам любить монархию и терпеть черносотенцев,убивавших их и устраивающие погромы? Не надо путать с ворьём сейчас с декорациями государства и парламента, где мошенники на доверии изображают партии. Для ликбеза: Партии были придуманы ещё в древнем Риме для

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Влад и мир про Романов: Игра по своим правилам (Альтернативная история)

Оценку не ставлю. Обе книги я не смог читать более 20 минут каждую. Автор балдеет от официальной манерной речи царской дворни и видимо в этом смысл данных трудов. Да и там ГГ перерождается сам в себя для спасения своего поражения в Русско-Японскую. Согласитесь такой выбор ГГ для приключенческой фантастики уже скучноватый. Где я и где душонка царского дворового. Мне проще хлев у своей скотины вычистить, чем служить доверенным лицом царя

  подробнее ...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).

Основи кримінально-правової кваліфікації [В’ячеслав Олександрович Навроцький] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Переднє слово

У середовищі як юристів, так і непрофесіоналів побутують вислови: «Закон, як дишло...», «Була б людина, а стаття знайдеться». Вони з'явилися невипадково, відображають існуючий стан у правозастосуванні, коли при правовій оцінці діянь допускаються натяжки та пересми­кування. Внаслідок цього є непоодинокі випад­ки, коли винні не притягаються до відповідаль­ності, а діяння осіб, котрі не порушували зако­ну, оцінюються як злочинні; однакові діяння отримують різну правову оцінку.

Разом з тим курс на створення правової дер­жави передбачає, що вирішення питань право-застосування має здійснюватися не на підставі суб'єктивних уподобань, політичної доцільності чи інших подібних чинників, а з врахуванням об'єктивно існуючих закономірностей, на основі принципів, які не залежать від обставин конк­ретної справи, особи, діяння котрої кваліфіку­ються. І особливої гостроти це набуває у сфері боротьби зі злочинністю.

Встановлення відповідних закономірностей, формулювання принципів застосування кримі­нального закону взагалі і кваліфікації, зокрема, на перший погляд, не повинно становити особли­вих труднощів. Адже правозастосуванням люд­ство займається тисячі років, віки нараховує істо­рія теоретичних досліджень у цьому напрямі. Однак більш уважний аналіз свідчить, що рівень розробки відповідних питань явно недостатній, не відповідає існуючим потребам.

У вітчизняній кримінально-правовій науці певна увага приділялася окремим аспектам цієї проблеми, є безперечно здобутки у вирішенні проблем кваліфікації окремих видів злочинів. Слід відзначити монографічні дослідження з про­блем кваліфікації злочинів, підготовлені російськими про­фесорами В. М. Кудрявцевим, Б. А. Куріновим, Л. Д. Гаухманом, О. І. Рарогом, українськими вченими Ф. Г. Бурча­ком, С. А. Тарарухіним, М. Й. Коржанським. Однак багато питань залишається нерозкритими або гостро дискусійни­ми. До того ж у юридичній літературі висвітлюються лише питання кваліфікації злочинів, а інші аспекти кримінально-правової кваліфікації залишаються поза увагою вчених. Од­ним з наслідків цього є фактичне збереження неодноразово підданого осуду обвинувального ухилу як при теоретичному дослідженні певних питань, так і у практичній діяльності. Взагалі доводиться констатувати, що у теорії кримінально­го права, по суті, досі не приділялася увага загальним про­блемам методологічного характеру, які стосуються кваліфі­кації усіх діянь, передбачених кримінальним законом.

Існуючий стан законодавства, практики та розвитку теорії призводить до численних негараздів. Вирішення у теорії окремих питань без попереднього розв'язання за­гальних неминуче наштовхує на них, призводить до не­послідовності та суперечностей у висновках і рекоменда­ціях. Теорія не завжди здатна запропонувати практиці чіткі й однозначні рекомендації щодо кваліфікації перед­бачених кримінальним законом діянь.

Прямим наслідком відсутності належних теоретичних підвалин є те, що чинне законодавство, по суті, не містить положень, які регламентували б порядок застосування кримінально-правових норм, у тому числі і питання ква­ліфікації. Правила кваліфікації (на відміну від правил призначення покарання) на сьогодні не закріплені у за­коні, існують здебільшого у вигляді звичаїв, що побуту­ють серед практичних працівників, й теоретичних поло-Частина з них відображена у постановах Пленуму Верховного Суду України з питань застосування норм про відповідальність за окремі види злочинів.

Це ускладнює як застосування закону, так і вивчення відповідних питань студентами. Разом з тим важливість вказаних положень обумовлює те, що навчальними пла­нами і програмами підготовки юристів вищої кваліфікації передбачене вивчення відповідних проблем. Положення, які стосуються кримінально-правової кваліфікації, неод­мінно входять в систему перепідготовки та підвищення фахового рівня слідчих, прокурорів, суддів. Тому висвіт­лення зазначених положень має не лише теоретичне, а й безпосереднє практично-прикладне значення.

При цьому логіка аналізу проблем кримінально-право­вої кваліфікації передбачає, що спочатку слід визначити­ся з методологічними питаннями, які стосуються поняття кримінально-правової кваліфікації та її видів, з'ясувати те, що виступає підставами кваліфікації у кримінально­му праві, встановити принципи, якими слід керуватися у ході кримінально-правової кваліфікації[1]. На цій основі можна спробувати сформулювати найбільш універсальні правила, відповідно до яких належить здійснювати пра­вову оцінку окремих видів злочинних посягань, зокрема, незакінчених посягань, злочинів, вчинених у співучасті, множинності злочинів, а також кваліфікацію передбаче­них Кримінальним кодексом України (далі — КК) діянь, що не є злочинами, вирішити ряд інших проблем, які сто­суються кримінально-правової кваліфікації. Кожна з вка­заних проблем заслуговує на