КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 714142 томов
Объем библиотеки - 1411 Гб.
Всего авторов - 274974
Пользователей - 125141

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

чтун про серию Вселенная Вечности

Все четыре книги за пару дней "ушли". Но, строго любителям ЛитАниме (кароч, любителям фанфиков В0) ). Не подкачал, Антон Романович, с "чувством, толком, расстановкой" сделал. Осталось только проду ждать, да...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Влад и мир про Лапышев: Наследник (Альтернативная история)

Стиль написания хороший, но бардак у автора в голове на нечитаемо, когда он начинает сочинять за политику. Трояк ставлю, но читать дальше не буду. С чего Ленину, социалистам, эссерам любить монархию и терпеть черносотенцев,убивавших их и устраивающие погромы? Не надо путать с ворьём сейчас с декорациями государства и парламента, где мошенники на доверии изображают партии. Для ликбеза: Партии были придуманы ещё в древнем Риме для

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Влад и мир про Романов: Игра по своим правилам (Альтернативная история)

Оценку не ставлю. Обе книги я не смог читать более 20 минут каждую. Автор балдеет от официальной манерной речи царской дворни и видимо в этом смысл данных трудов. Да и там ГГ перерождается сам в себя для спасения своего поражения в Русско-Японскую. Согласитесь такой выбор ГГ для приключенческой фантастики уже скучноватый. Где я и где душонка царского дворового. Мне проще хлев у своей скотины вычистить, чем служить доверенным лицом царя

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
kiyanyn про серию Вот это я попал!

Переписанная Википедия в области оружия, изредка перемежающаяся рассказами о том, как ГГ в одиночку, а потом вдвоем :) громил немецкие дивизии, попутно дирижируя случайно оказавшимися в кустах симфоническими оркестрами.

Нечитаемо...


Рейтинг: +2 ( 3 за, 1 против).
Влад и мир про Семенов: Нежданно-негаданно... (Альтернативная история)

Автор несёт полную чушь. От его рассуждений уши вянут, логики ноль. Ленин был отличным экономистом и умел признавать свои ошибки. Его экономическим творчеством стал НЭП. Китайцы привязали НЭП к новым условиям - уничтожения свободного рынка на основе золота и серебра и существование спекулятивного на основе фантиков МВФ. И поимели все технологии мира в придачу к ввозу промышленности. Сталин частично разрушил Ленинский НЭП, добил его

  подробнее ...

Рейтинг: +6 ( 6 за, 0 против).

Канадський зошит [Олександр Підсуха] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

www.ukrclassic.com.ua – Електронна бібліотека української літератури


Канадський зошит


День перший


Дістатись від Дніпра на літаку

До Фрейзера чи, скажем, Ніагари —

Це все одно, що із мого села

В село сусіднє — на волах ледачих.


Я в піднебессі. Поміж хмар — озера.

Хтось каже: — Атлантичний океан. —

Невже це він? Не схаменувся навіть,

Як зникнув десь так званий Атлантичний,

І я ступив на другий бік землі.


Я втратив єдність простору і часу.

Змішалось все. Сум'яття у мені.

В чужому опинившися просторі,

Я ще у часі нашому живу.


Прокинувся оце о першій ночі,

Коли якраз у Києві світає.

Заснути б ще хоч на якусь годину,

Та сон не йде, бо в Києві вже день.

А за вікном — капіталізм. І ніби

Уже і тут світати починає

З різницею, мабуть, годин на вісім.

Вона й дається нині узнаки.

І щоб мені ввійти у час тутешній,

Освоїтися в їхньому просторі,

Годин на вісім мушу й я відстать.

Лише на вісім. Чуєте, на вісім!


День другий


Є чарівна якась принада

У твоїм індіанському імені.

Ключ до серця твого, Канадо,

Поможи віднайти мені.

Є в тобі і саксонська поважність,

І слов'янська незаймана ніжність.

Всіх вражає твоя неосяжність,

Всіх чарує твоя білосніжність.

Є ж у мене бажання-потреба

Подивитися зблизька на тебе.

Заодно і на себе, Канадо,

У твоє подивлюся свічадо.

Я від отчого рушив порогу,

Повен сили, добра і терпіння.

Що узяв я з собою в дорогу?

Я узяв лише чисте сумління.

Це найлегше. Не давить на плечі.

Це й найважче. Під силу не кожному.

Бо не всяк його в пору тривожну

Пронесе крізь житейські хуртечі.


Я вдивляюся в очі Канади,

Я шукаю в них правди-розради

Не рожевої і не сірої,

Правди справжньої,

Правди щирої.


День п'ятий


Готель як готель. З кафе, рестораном, швейцарами, пилососами. Дія відбувається в кафе. За столиком п'ємо каву: синьоока жінка і я. Три дні вона «штурмує» мій телефон і не застає мене. Сьогодні застала... Просить хоч би хвилинного побачення. Маю вільної півгодини. Даю згоду.


С и н ь о о к а ж і н к а. Даруйте... Ви повинні мене вислухати. Ні, що я кажу? Я хочу слухати вас. Розкажіть про Україну. Все-все. Як люди живуть? Що думають?

Я. На рідній землі живуть, дніпровим повітрям дихають, нові стежки топчуть, та все пряміші і пряміші...

С и н ь о о к а ж і н к а. Я так і знала. Ви можете зрозуміти мене? Скажіть — можете? Вивезли мене батьки, не було й дванадцяти. У школі вчилась, рідною мовою. Все своє, наше. А батьки кинули все це і поїхали. А чого? Тепер каються. А я при чому? Скажіть, ще співають на Україні?

Я. Хто вміє — співає.

С и н ь о о к а ж і н к а. Я так і знала. Двадцять років не чула на вулиці співу дівочого. Прошу вас, напишіть пісню про наші переживання.

Я. Які ж у вас переживання?

С и н ь о о к а ж і н к а. Коріння моє там, де я народилась. Чого я тут? Почуваю якусь вину, хоч і не винна. Не було ж і дванадцяти...

Я дивлюсь на годинника: мені пора.

Жінка встає, вибачається.

— Поцілуйте за мене рідну землю.

Прощаємось. У синіх очах дрижать сльози.


* * *


Пані Галино, їй-богу, дивно!

Яка ви пані? Чому ви пані?

Ваш батько ходить не у жупані,

І мати ваша — панам не рівня.

А ви ж собою така цікава.

Вп'ялися очі у мене сині.

— А що нового на Україні?

— Ллє ж бо, пані, холоне кава.

— Холоне кава? Нехай. Байдуже. —

Вп'ялися очі. їй не до кави. —

Я чула, Київ красивий дуже

І не впізнати тепер Полтави.


Ой не впізнати отчої хати,

Ні зелен-саду, ані подвір'я.

Щасливий батько, весела мати,

Настала згода, прийшло довір'я.

Було і тяжко, було й страждали,

Та не за морем шукали правди.

А як пришилося — на смерть стояли.


Вп'ялися сині. Вп'ялись назавжди.


День шостий


ПІСНЯ СИНЬООКОЇ ЕМІГРАНТКИ


Як давно, як давно

У розлуці минають години.

Чужино, чужино,

Не заміниш мені України.


І садки, і хати —

Все кохане і рідне до болю.

Ти прости, ти прости

За розлуку, мій краю, з тобою.


Не розвіять жалю,

Не розрадити тугу безкраю.

Я ловлю, я ловлю

Кожну вістку з далекого