Серия: Вампирские хроники [Райс]

Меридиан, а перевод Вашего комментария можно прочитать?

Очень интересна мне история о двух людях, которые, оказались вампирами не по собственной воле. Из этого рассказа-исповеди можно понять, что даже у вампиров есть чувство человечности. Ведь проживя столько лет, главный герой не теряет всех добродетелей, что присущие нам, людям!
Лишь, чтобы спасти маленькую девочку, Луи переходит на сторону зла, так же и через жажду мести за Клодию он убивает себе подобных. Нет не подобных, ведь там же были очень жестокие убийцы! И все же, после много лет скитаний Луи встретив своего врага, главную причину своей жизни, Лестата, прощает его!
По-видимому, чтобы человечество поняло и даже относилось по-хорошему к таким как он, решает чистосердечно рассказать свою историю. Как на меня история действительно могла бы быть такой как ее представляет себе автор - Энн Райс. Ведь там все события описаны вполне реально и искренне. Конечно, возможно что-то и пропущено или не к рассказали нам, и это можно списать на забывчивость. Через столько прожитых лет в одиночестве, все ведь не вспомнишь. Тем более грустя за лучшими временами, и за своей любовью и ребенком.
Прочитав книгу можно понять, что при сильные воле вам ничего не даст возможности потерять веру и свое истинное Я. Человеческое Я!

***
Дуже цікава історія про двох людей які виявилися вампірами не з власної волі. З цієї розповіді-сповіді можна зрозуміти, що навіть у вампірів є почуття людяності. Адже проживши стільки років головний герой не втрачає усіх чеснот, що притаманні нам, людям!
Лише щоб врятувати маленьку дівчинку, Луї переходить на сторону зла, так же і через жагу помсти за Клодію він убиває собі подібних. Ні не подібних, адже там же були дуже жорстокі вбивці! Та все ж після багато років поневірянь Луї зустрівши свого ворога, головну причину свого життя, Лестата, прощає його!
Мабуть, щоб людство зрозуміло і навіть з прихильством ставилося до таких як він, вирішує щиросердно розповісти свою історію. Як на мене історія дійсно могла б бути такою як її уявляє собі автор - Енн Райс. Адже там усі події описані цілком реально і щиро. Звичайно, можливо щось і пропущено чи не до розповіли нам, та це можна списати на забудькуватість. Через стільки прожитих років в самотності, не все згадаєш. Тим більше сумуючи за кращими часами, і за своїм коханням та дитиною.
Прочитавши книгу можна зрозуміти, що при сильні волі вам ніщо не дасть змоги втратити віру і своє істинне Я. Людське Я!