Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око [Майкл МакКланг] (fb2) читать постранично

Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око

Амра Тетіс -- 2

Майкл МакКланг

Переклад з англійської -- полігНОТ

------------------------------------------------------

https://www.facebook.com/pg/PoligNOT

Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися про нові переклади.

Керф & Ісін, Частина перша

Над світом здіймалася нова ера. Древнього Керфа і вічно молоду Ісін призначили доглянути, щоб теперішня закінчилася; так би мовити, задути лампи, замести в кутках і передати ключі новим мешканцям. Вони обходили велетенську, порожню площину богів, відчуваючи в своїх вічних кістках неприродну тишу, меланхолію речей, що закінчувалися, радісне хвилювання речей, що от-от почнуться.

-- Що ж, ми майже закінчили, -- прохрипів Керф.

-- Справді, здається, що так, -- відповіла Ісін, пригладжуючи неслухняні завитки волосся назад на їхнє місце. – Магію перекрив?

-- Ще століття тому. Поки ми тут розмовляємо, вона слабне. Що з Близнятами?

Ісін клацнула пальцями.

-- Я знала, що щось забула! Як завжди.

-- Я покладав на них великі сподівання. На жаль.

-- Це не твоя вина, Керфе. Шлях до божественності вузький, але чітко позначений. Хоча боюся, саме надмір якостей, які я шаную, наробив їм клопотів.

Керф буркнув, зупинився, сперся на свій кривий посох.

-- Або брак тих, які я підтримую, -- відповів він. – Хай там що, ми не можемо дозволити, щоб вони заважали наступним.

-- Відпочивай, -- сказала Ісін. – Я займуся Близнюками, а тоді валимо звідси.

Керфу спала раптова думка. Під кошлатими, білосніжними бровами його очі засяяли.

-- Ні, -- сказав він. – В мене є краща ідея.

Ісін вигнула досконалу брову.

-- В Люсернісі є злодійка, уяви собі, вона любить присягатися на мої яйця. Роками дратувала мене. – Керф з нетерпінням потер вузлуваті руки.

-- Ей, Керфе, ти що задумав?

-- Ми століттями не втручалися до смертних. Чесно кажучи, мені цього бракує. Наступного шансу може не бути, моя люба. Хтозна, де ми опинимося.

Ісін променисто посміхнулася. Тільки так вона вміла посміхатися.

-- А, ну гаразд, -- сказала. – Але ти впевнений, що ця злодійка справиться з Близнюками?

-- Вона здатна залагодити справу, разом зі своїм партнером, але гадаю, при цьому їй буде не до сміху.

Він тихо засміявся.

-- Будуть тобі протухлі яйця Керфа. Нахабне дівчисько…

Розділ 1

Це мав бути спокійний вечір в Мистецькому кварталі – стакан вина, прогулянка по Променаду, потім якась вистава, останній спектакль Жовтого Короля. Я вже кілька тижнів збиралася його переглянути. Нарешті мені вдалося поцупити квиток. В цілому, я розраховувала на кілька приємних годин.

Все пішло не так. Замість цього Хольгрен хотів поговорити зі мною про гроші. Якщо точніше, про десять тисяч золотих марок.

Я сиділа за одним з подряпаних дерев‘яних столиків назовні винного магазинчика Тамбора, насолоджувалася першим весняним днем. Зима трималася з впертістю майже нечуваною в Люсернісі, найпівденнішому з великих міст на західному березі Драконового моря. Здавалося, всім у місті спало на думку те саме, що й мені. Всі столики назовні були зайняті, в той час, як всередині брудного магазинчика було зовсім порожньо. Рух копит, ніг і карет по вулиці був значно жвавішим ніж зазвичай. Навіть дув легенький східний вітерець, що утримував смердючі міазми, які здіймалися з канав, на стерпному рівні. На диво, я справді насолоджувалася цим рідкісним почуттям задоволення.

Хольгрен знайшов мене і тицьнув зім‘яту, брудну об‘яву мені під ніс. Це була пропозиція Герцога.

-- Щойно прибула з торговим кораблем, Амро. Схоже, Герцог Виборзький розклеює їх в усіх портах на Драконовому морі. – Він стояв з дивною посмішкою на обличчі. Я, як могла, зобразила невдоволення, але це не справило на нього жодного враження.

-- Ну, давай. Читай.

Я зітхнула, взяла об‘яву і прочитала. Герцог пропонував десять тисяч марок за доказ існування легендарного міста Тагота. Я відсунула аркуш паперу назад до нього.

-- Яйця Керфа, Хольгрене. Старий хрін -- божевільний, -- сказала я. – Розумієш, саме тому його називають шаленим Герцогом. До того ж Тагот – міф. Якщо він колись і існував, то зараз там тільки руїни й пил.

-- Але… -- почав Хольгрен.

-- Ніяких але. Слухай, навіть якщо ми знайдемо його, ти не отримаєш від старого козла бодай зламаної копійки, не кажучи вже про десять тисяч марок. Сядь, заткнися і пий. Або вали звідси. Я зайнята, тринькаю свої здобуті нечесним шляхом грошенята.

Мій партнер відкинувся на п‘ятках і підняв руки з тонкими пальцями в жесті, який здавався йому