Дума про кобзарів [Віктор Рафальський] (fb2) читать онлайн
- Дума про кобзарів 331 Кб, 2с. скачать: (fb2) читать: (полностью) - (постранично) - Віктор Рафальський
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
[Оглавление]
Віктор РАФАЛЬСЬКИЙ
ДУМА ПРО КОБЗАРІВ
Чом замовкли, кобзи, кобзи голосисті? Чом не чути, кобзи, рокіт ваших струн? Заросли стежини, гей, у полі чистім, І не пройде ними з кобзою співун. Ой скажи ж ти, вітре, де біліють кості Довговусих мудрих сивих співунів? Бо не знає ненька-Україна й досі, Де лягли у землю двісті кобзарів? Ой скажіть, тополі, може, вам відомо Те, що невідомо вітрам у степах? З усіма гаями перемовтесь словом: Де знайшов свій спокій кобзарів тих прах? Ви, старі дідівські мовчазні могили, Хоч на мить поруште давній супокій – Мовте ж слово тільки, може б, ви відкрили Те, що так сокрито в таємниці тій? Орле мій могутній, сизокрилий орле, Ти літаєш, орле, попід небеса, – Може, твій орлиний зір те все огорне, Те. що невідомо вітрам і лісам? Таїна. По світу бродить клята Кривда, Та у неї й чорта взнаєш поготів. І ніхто не скаже, і ніхто не віда, Де ж поділись, Боже, двісті кобзарів? Ой заграйте, кобзи, кобзи дзвінкострунні! Співуни кобзарські, думу заведіть, Як у дні моєї голубої юні Кобзарі Вкраїни зникли в одну мить. Є багато, звісно, таємниць на світі, Та життя навіки збереже одну. Заспівайте ж думу, кобзарі новітні, Про страшну, як правда, чорну Таїну.
1981 р.
________________________
Вірш «Дума про кобзарів» з'явиться цього року в збірнику «Невольничі пісні» (видавництво «Радянський письменник»).
Кілька слів від автора
Про цю трагедію мені було відомо давно, але – нічого конкретного. І те бентежило. І раптом... 1956 року довелося протягом двох тижнів перебувати у пересильній в'язниці в Москві Велика камера. В'язнів (політичних) близько сотні. Тут доля звела з колишнім працівником НКВС, на той час репресованим. Зайшла розмова про події 1932-1933 років на Україні. Згадали кобзарів. І тут співрозмовник просто ошелешив мене: виявляється, він мав повну інформацію про знищення більш як двохсот українських кобзарів, котрих було скликано під приводом якоїсь наради до Харкова наприкінці 1932 року за розпорядженням згори. Говорив він скупо – можливо, сам був безпосередньо причетний до цієї справи. Безперечно одне: казав правду, бо, як колишній співробітник НКВС, певна річ, ризикував – розголошувати такі таємниці! То була свого роду прелюдія до страхітливого голоду, що саме наростав... У подальші передвоєнні роки ніхто вже не бачив на Україні жодного кобзаря. А вже недавно факт цей підтвердив у листі до мене поет М. Самійленко, який зустрічався в ув'язненні з колишнім поводирем одного з замучених кобзарів. Кобзар на Україні завжди був глашатаєм правди. Сталін це добре розумів, і дуже сумнівно, щоб та кривава акція пройшла повз його увагу, – він, безперечно, доклав до неї руки. Оскільки й досі не порушено кримінальної справи з приводу розстрілу кобзарів 1932 року, я знайомлю громадськість із тим, що відомо мені особисто.
В. РАФАЛЬСЬКИЙ.
Примітка
Тексти представлено за публікацією у журналі «Українська культура» № 4, 1991.
Последние комментарии
8 минут 2 секунд назад
28 минут 47 секунд назад
3 часов 10 минут назад
10 часов 33 минут назад
16 часов 18 минут назад
17 часов 24 минут назад