КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 706129 томов
Объем библиотеки - 1347 Гб.
Всего авторов - 272720
Пользователей - 124655

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

a3flex про Невзоров: Искусство оскорблять (Публицистика)

Да, тварь редкостная.

Рейтинг: 0 ( 1 за, 1 против).
DXBCKT про Гончарова: Крылья Руси (Героическая фантастика)

Обычно я стараюсь никогда не «копировать» одних впечатлений сразу о нескольких томах, однако в отношении части четвертой (и пятой) это похоже единственно правильное решение))

По сути — что четвертая, что пятая часть, это некий «финал пьесы», в котором слелись как многочисленные дворцовые интриги (тайны, заговоры, перевороты и пр), так и вся «геополитика» в целом...

В остальном же — единственная возможная претензия (субъективная

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
medicus про Федотов: Ну, привет, медведь! (Попаданцы)

По аннотации сложилось впечатление, что это очередная писанина про аристократа, написанная рукой дегенерата.

cit anno: "...офигевшая в край родня [...] не будь я барон Буровин!".

Барон. "Офигевшая" родня. Не охамевшая, не обнаглевшая, не осмелевшая, не распустившаяся... Они же там, поди, имения, фабрики и миллионы делят, а не полторашку "Жигулёвского" на кухне "хрущёвки". Но хочется, хочется глянуть внутрь, вдруг всё не так плохо.

Итак: главный

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Dima1988 про Турчинов: Казка про Добромола (Юмористическая проза)

А продовження буде ?

Рейтинг: -1 ( 0 за, 1 против).
Colourban про Невзоров: Искусство оскорблять (Публицистика)

Автор просто восхитительная гнида. Даже слушая перлы Валерии Ильиничны Новодворской я такой мерзости и представить не мог. И дело, естественно, не в том, как автор определяет Путина, это личное мнение автора, на которое он, безусловно, имеет право. Дело в том, какие миазмы автор выдаёт о своей родине, то есть стране, где он родился, вырос, получил образование и благополучно прожил всё своё сытое, но, как вдруг выясняется, абсолютно

  подробнее ...

Рейтинг: +2 ( 3 за, 1 против).

Білий король детективу [Валентин Лукич Чемерис] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Валентин ЧЕМЕРИС

БІЛИЙ КОРОЛЬ ДЕТЕКТИВУ

Фантастично-пригодницька повість

Частина перша

ПРИВИД НА ВІЛЛІ “ДВОХ ЩАСЛИВЦІВ”

І

Приватний детектив Джордж Лі, залишивши в ангарі свою “Ластівку” - птахоліт дещо задавненої конструкції,

простував бузковою алеєю до вілли, що була стилізована під романтичну древню фортецю із зубчатою вежею в

центрі. У лівому крилі будинку Джо і наймав собі помешкання: кімнату з ванною, кухнею та окремим входом. Із

зовнішнього, парадного боку, себто з вулиці, вілла й справді здіймалась вельми грізними, футів двадцять п’ять

заввишки фортечними мурами, викладеними з грубезного каміння (насправді ж - імітація під дикий камінь), з

вузькими, як і годиться, віконцями-бійницями, через які так мало проникало в помешкання світла. З внутрішнього

двору-колодязя, у який сонце заглядало лише ополудні, та й то ненадовго, віллу-замок на першому й на другому

поверхах оперізували дерев’яні веранди, які вже почав підточувати шашіль і на які виходили двері та вікна сяк-так

умебльованих кімнат. А чого варта була назва - “Неприступна фортеця серед океану житейських бур”! Принаймні

так рекламував свою віллу її власник розбагатілий акціонер Банч. Дехто, стомлений суєтою Міста, наймаючи тут

собі житло, щиро сподівався заховатися за мальовничими зовні мурами від усіх спокус і пороків зурбанізованої до

краю цивілізації. Здаючи такі вілли (а їх у нього налічувалося кілька) за чималу плату, містер Банч і справді не

відчував ані житейських бур, ні пороків цивілізації... на березі Середземного моря, де в нього була розкішна вілла і

яхта в голубій затоці.

Було пів на десяту, літній вечір тільки-но ввібрався в сині сутінки, і після спеки злагідніле повітря приємно

бадьорило тіло. З недалеких гір почав скочуватись у долину прохолодний північний вітер, що звався тут на

середземноморський кшталт бореєм. Він і остуджував до ранку розпашіле, перепечене за день Місто.

Меланхолійно мугикаючи якийсь банальний шлягер найпопулярнішого в тому місяці співака, Джо піднімався на

веранду першого поверху. Друге від східців вікно на веранді, як завжди, затишно світилося (на підвіконні стояла

настільна лампа у вигляді соняха), і, як завжди, його сусід по віллі-фортеці Гаррі Бен, з яким він близько так і не

познайомився - брак часу! - сидів біля відчиненого вікна і читав книжку. Чи вдавав, що читає.

Джо уповільнив кроки, метикуючи, як би його обминути сусіда. Гаррі Бен був безробітним і при зустрічі

неодмінно скаржився на своє лихо. Джо вже почали набридати одні й ті ж розмови з сусідом про двадцять

мільйонів безробітних в країні, про те, що він, Гаррі Бен, один із тих двадцяти мільйонів, що йому вже сорок п’ять,

а в такому віці знайти роботу майже не світить, адже стільки молодих не знають, де докласти своїх рук і знання,

коли... і пішло, і поїхало. А допомогти Гаррі він при всьому бажанні, звісно, не міг.

Але хоч як уповільнюй кроки, проникнути в свої куці апартаменти, обминувши сусіда, було неможливо, а

пройти повз нього, не перекинувшись для годиться кількома словами, - і поготів.

- Добрий вечір, Гаррі! - якомога бадьоріше мовив Джо.

Жовтувате, із запалими щоками обличчя Гаррі зблизька ще більше вражало апатією, якимсь отупінням, і на

ньому можна було б прочитати цілу сагу про злигодні, яких зазнав його власник.

- Добрий... - мляво відповів Гаррі, і закривши книжку, швидко перевернув її заголовком униз, до підвіконня

(“Ховає від мене! - знизав плечима Джо. - Невже сексом чи коміксами захоплюється?”) - Хоча... який він з біса

добрий?

Треба було щось казати далі, і Джо сказав те, що говорив учора й позавчора:

- Сидіти увечері біля відчиненого вікна не зовсім безпечно.

- А що може загрожувати безробітному, містере Лі? - здивувався Гаррі. - Адже все найгірше для нього вже

залишилося позаду.

- А що говорять на біржі? - для годиться поцікавився Джо, мріючи про ту мить, коли він нарешті зайде до своєї

кімнати й зануриться у ванну, повну гарячої води.

- Піднімають нам настрій. - Гаррі взяв з підвіконня і простягнув Джо білий аркуш цупкого паперу: - Ось...

Джо - діватися нікуди - взяв той папір і скоріше з чемності, аніж із цікавості пробіг його очима:

“ДЕКІЛЬКА ПОРАД ТИМ, ХТО ПОЗБУВСЯ РОБОТИ.

ЗБЕРІГАЙТЕ СПОКІЙ.

Хоч дати вихід своєму гніву і корисно для здоров’я, не робіть нічого, що може перешкодити вам у майбутньому

влаштуватися на роботу.

ДИВІТЬСЯ