Чopтiв млин: Казки пpo чортів [Автор неизвестен] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (90) »
Чортів млин: Казки про чортів
Баба і чорт
Жила собі баба – удова стара – сама собі у хаті годів десяток чи й більше. І тій бабі вже годів сто. Чорт дізнався, що вона живе сама собі, так він підходить до неї дідом і каже: – Ти сама собі живеш, прийми мене до себе, щоб не так тоскно було, бо і я сам, такий, як і ти. – Аби добрий старичок, так і приставай, і будемо жить удвох. І прийняла вона його до себе. Пожили год собі удвох, діждалися весни. Баба і каже: – Ну, діду, треба нам стараться, щоб нам було що їсти. – Подумай, – каже дід, – своєю головою, що тобі краще, то й будемо садити. – У мене городу чималенько, так наймемо чоловіка, нехай виоре, та посадимо картоплі, то нам і буде їжа. Найняли чоловіка, він виорав. Заходилась баба картоплю садить та й каже: – Ось, хоч ми і разом живемо, а їмо різно, так картопля як уродить, так моє те, що у землі, а твоє – що зверху. Він і згодився на те. Картопля росте, вони полють. Уродила картопля, стали копати. Баба собі у яму картоплю сипле, а йому в купи бадилля складають. Стали їсти. Баба картоплю їсть, а він їсть бадилля і каже на бабу: – Дай мені трошки покуштувати, чи твоє добріше, чи моє? – Не звикай, бо тебе «трошки» не нагодує, а ти їж, яке тобі вродило, а я буду їсти, яке мені вродило. Поїли цілу зиму, оп’ять весна підходить. – А що будем сіяти? – каже чорт. – Мені картопля уже увірилась; я картоплі не хочу, а ось я видумаю що. – А що ти видумаєш? – Насіймо, – каже чорт, – маку. Мені те, що угорі, вже увірилось, так нехай моє буде те, що у землі, а що угорі – твоє. – Нехай моє буде те, що на самих верхах, – каже баба, – а твоє усе, що і в землі і зверху. Уродив мак. Голови такі, як кулак. Поспів мак. Давай баба ізрізать головки зверху. Зірвала головки, подавила, мак повиточувала; наточила маку пудів сім. – Зривай тепер усе, що твоє, складай у купи і їж. А він їсть цурпалки із маку. – Дай мені, бабо, покуштувати, чи твоє добріше, чи моє? – Не видумуй, – каже, – а їж оті цурпалки. Як я тобі дам, коли мачина маленька, а у тебе рот здоровий? Перезимували оп’ять. Він їсть цурпалки, а баба мак. На третю весну баба й каже: – Чи ще будемо сіяти, чи годі сіяти? – Хай би ти, проклята баба, сказилася! Ти так мене захарчувала, що я й ногами не можу ходити. – Так ти у мене вже й не хочеш жити? – Ні, не хочу. – А як же ми розпрощаємося? Вивчи, – каже, – мене пісеньки хоч одної. Став він співати: – Був собі чорт, та ні до тієї стіни не притулиться, ні до тієї, та притулився до баби. Так баба його як нагодувала одну зиму бадиллям з картоплі, а другу – маковими цурпалками, так він захляв, не може й ногами ходити. Отак його баба вшанувала. Будь ти, бабо, проклята однині і довіку. Тепер я вже не пристану до баби, бо баба хитріша од мене. Поняла ти, що я тобі і пісню співав і так розказав? – Поняла, – каже. – Ну, заспівай же і ти мені хоч однієї, поганенької, так тоді і розпрощаємось. – Я, – каже, – так не заспіваю, а перекидайся чортом, я сяду на тебе, ти й неси мене, куди знаєш, а я буду співати, а ти учись! Перекинувся він чортом. Вона сіла на його, узялася за шерсть, поніс він її у ліси, кущі, де терни, глоди… Хоче й кончить, а вона держиться і усе співає: – Трайда-райда, трайда-райда… Як узяв він носити, так на йому уже і шерсті мало, а баба ціла та усе співає пісні. – Чи ти, проклята бабо, переспіваєш їх усі? – Та, – каже, – ще й половини не переспівала. – Будь ласка, бабо, годі мені тебе носити. Пусти мене! – Ні, – каже, – носи, поки не переспіваю всі пісні. – Та, проклята бабо, буде. Ось тобі мішок карбованців, тільки, – каже, – мене одпусти. Не хочу я твоїх і пісень. – Бери ти оті гроші! І одвези мене додому із грішми, так я тоді тебе одпущу. Забіг він у пекло, у болотяну, де чорти самі живуть, узяв мішок грошей і потаскав бабу додому. – Ну, вставай, проклята бабо, оце твій дім, оце твої гроші. Пусти мене тільки. – Неси мене у мою хату… Він і вніс її у хату. Як скинув гроші, тоді баба і встала з нього. – Я вже не буду приставати тепер до бабів. Щасливо, бабо!Брат-бідняк і брат-багач
Було два брати, один багач, а другий бідний. У бідного було багато дітей, і він не мав їх чим годувати. Пішов він до багатого брата і каже: – Позич мені пуд муки, бо нема чим дітей годувати. А багач каже: – Дай вийму тобі око, то дам пуд муки. Не було що робити бідному. Вийняв йому багач око і дав пуд муки. Нагодував бідний брат дітей. Але мука скоро кінчилася, і він подумав: «Піду ще раз до брата. Може, подобріє і дасть мені ще муки». – Брате, дай мені ще муки. Хоч пуд. – Ні, не дам. Я б тобі позичив, але чим ти віддаси? Давай вийму тобі ще й друге око, то дам пуд муки. Віддав бідняк і друге око. Та взяв пуд муки, і повів його багатий- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (90) »
Последние комментарии
6 минут 1 секунда назад
2 часов 3 минут назад
10 часов 55 минут назад
1 день 4 часов назад
1 день 4 часов назад
1 день 4 часов назад