Яценко Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
У 1871 р. О. С. Яценко в своїй дисертації вказав на те, що приживляння шкірного трансплантата не стається, якщо він був узятий з підшкірно-жировою клітковиною. Так було встановлено, що для успішної вільної пластики шкіри найдоцільніше брати повнопрошарковий шкірний клапоть без підшкірно-жирової клітковини.
ПЕРЕЙМАВСЯ ОЗЕЛЕННЯМ КИЄВА, з кореспонденції О. Гришиної «Перший трансплантолог»
Сучасні пластичні хірурги у всьому світі роблять операції (зокрема, це блефаропластику) за методом лікаря Яценка. Його ж ім’ям вони і називаються. Хоча першу свою пересадку шкіри Олександр Степанович здійснив ще 1870 року.
Саша Яценко був бідним студентом. Йому довелося продати золоту медаль, одержану після закінчення гімназії, аби сплатити внесок за навчання в Київському університеті св. Володимира.
Повернувшись до Києва..., захистив другу докторську дисертацію– про складну трепанацію черепа. Проте професорського звання через інтриги не одержав.
У Києві блискучий хірург мав велику практику, багато пацієнтів приїжджали до нього з інших міст. Олександр Степанович відносився до тієї когорти лікарів, які принципово не брали грошей за з бідних, понад те– допомагав таким пацієнтам матеріально.
Після смерті в одній з київських лікарень в пам’ять про те, що Яценко бідних лікував безкоштовно і був і в ній консультантом відкрили чотири безкоштовні ліжка його імені.
І майже невідомий штрих біографії– він займався озелененням Києва! Ось ці сквери, що йдуть від Софіївської площі до Михайлівської, розбиті за його ініціативою і навіть за його ескізами.
СЛАВА НЕЗАСЛУЖЕНО ОБІЙШЛА, з розвідки В. Когана «Хірург О. С. Яценко»
Нині навіть не всі лікарі пам’ятають його ім’я. А він був неабиякою особою: ученим, талановитим хірургом, педагогом і громадським діячем. Не випадково став лікарем, оскільки за складом характеру був добрим і чуйним. Поєднання цих важливих людських рис дозволило йому піднятися свого часу так високо в своєму професіоналізмі.
Досить сказати, що Яценко добре знав знаменитий київський хірург В. Караваєв. Саме він в 1875 р. рекомендував його на посаду екстраординарного професора кафедри теоретичної хірургії. Для цього були свої підстави.
Яценка, мабуть, можна порівняти з іншим талановитим ученим і великим гуманістом – Ф. Г. Яновським. Ці київські лікарі прославили наше місто, та й не тільки місто. Але доля розпорядилася так, що Яновський завжди був на виду; Яценка ж така слава, зовсім незаслужено, обійшла.
Історія чимало таких прикладів. Однак сьогодні ми не говоримо про те, як так могло статися. Мова про інше – про пам’ять О. С. Яценка, майже забутого хірурга, який так багато зробив для науки і практики.
...Не полишає відчуття гіркоти, якщо пригадати, що 1934 року цвинтар, де покоївся прах О. С. Яценка, за розпорядженням влади знищили. І залишається сказати тільки одне: хай буде благословенна пам’ять про нього!
- 1
- 2
Последние комментарии
2 часов 50 минут назад
6 часов 58 минут назад
7 часов 15 минут назад
7 часов 35 минут назад
10 часов 17 минут назад
17 часов 40 минут назад