Лялечка і Мацько [Галина Пагутяк] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (22) »
Галина Пагутяк Лялечка і Мацько
Розділ перший,
з якого випливає, що краще мати велосипед,
ніж авто, сховане на дні маминої валізи
Після короткої червневої зливи садок ніяк не міг заспокоїтись. Поміж яблунями вела стежка до хати, і на неї з тремтливих гілок скочувались прохолодні дощові краплі. Десь втомлено цвірінькнула пташка. Але тут з-за хмар визирнуло сонце, і від його променів яскраво засяяла помальована в помаранчевий колір стіна. Саме цієї миті, полохаючи качок, що примостились в калюжі, вулицею проїхало таксі. Зупинилось, ляснули дверцята. З машини вийшла молода жінка в білому костюмі. В одній руці вона тримала валізку, а другою вела хлопчика років п’яти. Вони ступили на стежку й обоє зіщулились від холодного дотику краплин, які струшувало листя. Із хати вибігла старша жінка й радо кинулась їм назустріч: - А я вже виглядаю! А я вже чекаю! - Олежку, що треба сказати бабці? - Добрий день! Бабця притисла хлопчика до себе, аж йому стало трохи боляче. Він вдихнув бабцин запах, заплющив очі, ніби вивчаючи його, бо встиг уже забути. Він і подобався йому, і ні. Від мами пахло краще. У хаті мама поставила валізку і втомлено впала на лавку: - Боже, як тут тихо! Уявляєш, довелося платити таксисту і за зворотню дорогу! Якби не малий, я б нізащо не зв’язувалася з тими здирниками. Але для мене головне, щоб дитині було добре… Вона простягнула руку, щоб погладити сина по чубчику, але той, сміючись ухилився. - Олежку, — сказала мама строго, — обіцяй мені слухатися бабці, а то прийде з лісу вовк і тебе забере. Мама з бабцею розуміюче перезирнулись, насилу стримуючи усмішки. Хлопець пропустив їхні слова повз вуха. Не знайшовши у хаті нічого гідного уваги, він почав торсати замком валізки. - Чого тобі? — невдоволено запитала мама. Вона саме визулася і з насолодою поставила ноги на прохолодну підлогу. - Я хочу машинку! - Почекаєш зі своєю машиною. Вона на самому споді. - Ні, я її наверх поклав! - Потім знайдемо, золотце. А зараз помиємо руки і будемо їсти, — розважливо мовила бабця. - Я не хочу їсти! - Буде, буде він їсти, — звертаючись до бабці, запевнила мама. - Не буду. - Так ти мене слухаєш? Чекай, я завтра поїду! Захочеш ще мене побачити! - Не захочу! — засміявся Олег. Мама трохи розгубилась, і на чоло їй набігла зморшка. Навіть вміло використана косметика не могла приховати безпомічного і втомленого виразу, властивого жінкам, що самотужки виховують дітей. Олег сів у рипуче крісло і почав розгойдуватись. - Господи, ні хвилини не посидить спокійно! — зітхнула мама. — Я так набігалась. Поки випрасувала, поки поскладала. Ще на роботу їздила за грошима. А йому хоч би що! - Нічого, відпочинеш на морі… - Ох, не знаю! Буду за нього переживати… - За це не бійся! Я з нього ока не спущу, — запевнила бабця. Лице мами посвітліло. - Там у сумці помідори, огірки… - Нащо ти купувала? Тобі грошей треба… За столом бабця почала обережну розмову, краєм ока наглядаючи за хлопчиком: - І що з цього буде, донечко? Мама похмуро відклала виделку: - Звідки я знаю? Хіба тобі не все одно? Хлопчик пив молоко з порцелянового горнятка, на якому була картинка з клоуном. Задзижчала муха. Він провів її очима до відчиненого вікна, за яким зеленів сад, а за садом теж мало щось бути, може, вулиця, або інший сад. - Маю я право на особисте життя чи ні? Хочеш, щоб я до кінця життя мучилась сама? Вимовивши ці слова, мама з острахом глянула на малого. Той, опустивши очі, пив малесенькими ковтками молоко, щоб вистачило надовше. Йому і хотілось, і не хотілось побігти надвір, на вулицю, де галасували якісь незнайомі діти. Мама не пускала його самого надвір і невідомо, чи дозволить це бабці. Слухаючи розмову, він вдавав, що дуже зайнятий, не віднімаючи горнятко від рота. А потім прийшла сусідка і стала оглядати хлопця з усіх боків, навіщось спльовуючи. - Не дитина, а лялечка! Тьху-тьху, щоб не вректи! Тільки стати й дивитися! На те хлопчик відповів, як завше: - Я не лялечка, а Олег. Сусідка аж сплеснула руками від захвату. Через хвилину і вона забула про нього. Молока в горнятку не залишилось ні краплі. Хлопчик зітхнув і поставив його на стіл. Попід хатою щось зашуміло. Промчав порожній велосипед. Слідом за ним пробіг хлопець в одних шортах, без футболки.Розділ другий,
з якого читач дізнається про Мацька
і найкраще місце на світі — сонячну галявину
Мацько був найчарівнішим з лисів, які коли-небудь мешкали в цьому лісі. Коли він серед ночі навідувався до курей на селі, ті здіймали такий галас, що лисові ставало аж незручно. «Як вони мене люблять!» — розчулено думав він, повзучи на череві в куток стайні й беручи ніжно в зуби якусь біленьку або руду несучку. Ясна річ, за один раз він не- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (22) »
Последние комментарии
3 часов 11 минут назад
3 часов 14 минут назад
2 дней 9 часов назад
2 дней 13 часов назад
2 дней 15 часов назад
2 дней 16 часов назад