КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 706312 томов
Объем библиотеки - 1349 Гб.
Всего авторов - 272774
Пользователей - 124659

Последние комментарии

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

DXBCKT про Калюжный: Страна Тюрягия (Публицистика)

Лет 10 назад, случайно увидев у кого-то на полке данную книгу — прочел не отрываясь... Сейчас же (по дикому стечению обстоятельств) эта книга вновь очутилась у меня в руках... С одной стороны — я не особо много помню, из прошлого прочтения (кроме единственного ощущения что «там» оказывается еще хреновей, чем я предполагал в своих худших размышлениях), с другой — книга порой так сильно перегружена цифрами (статистикой, нормативами,

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Миронов: Много шума из никогда (Альтернативная история)

Имел тут глупость (впрочем как и прежде) купить том — не уточнив сперва его хронологию... В итоге же (кто бы сомневался) это оказалась естественно ВТОРАЯ часть данного цикла (а первой «в наличии нет и даже не планировалось»). Первую часть я честно пытался купить, но после долгих и безуспешных поисков недостающего - все же «плюнул» и решил прочесть ее «не на бумаге». В конце концов, так ли уж важен носитель, ведь главное - что бы «содержание

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Москаленко: Малой. Книга 2 (Космическая фантастика)

Часть вторая (как и первая) так же была прослушана в формате аудио-версии буквально «влет»... Продолжение сюжета на сей раз открывает нам новую «локацию» (поселок). Здесь наш ГГ после «недолгих раздумий» и останется «куковать» в качестве младшего помошника подносчика запчастей))

Нет конечно, и здесь есть место «поиску хабара» на свалке и заумным диалогам (ворчливых стариков), и битвой с «контролерской мышью» (и всей крысиной шоблой

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
iv4f3dorov про Соловьёв: Барин 2 (Альтернативная история)

Какая то бредятина. Писал "искусственный интеллект" - жертва перестройки, болонского процесса, ЕГЭ.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
iv4f3dorov про Соловьёв: Барин (Попаданцы)

Какая то бредятина. Писал "искусственный интеллект" - жертва перестройки, болонского процесса, ЕГЭ.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Історія і пам'ять: конструкція, деконструкція та реконструкція [Моріс Емар] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Моріс Емар
Історія і пам'ять: конструкція, деконструкція та реконструкція

Від перекладача

С.Л. Йосипенко, докторант Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України; переклад з французької


Моріс Емар (1936 р.н.) — сучасний французький історик, учень Фернана Броделя, котрий ще в університетські роки сформував дослідницький інтерес Емара до економічної історії модерної Італії та Середземномор’я. Після багаторічної дослідницької роботи в Італії та Іспанії Емар стає, в 1976 р., керівником студій (професором) щойно створеної Школи вищих студій з соціальних наук (EHESS). Паралельно, в тому ж році, він стає заступником і найближчим співробітником директора Дому наук про людину (MSH) Фернана Броделя. З 1992 р. Моріс Емар — директор MSH, і саме в цій якості він добре відомий багатьом українським дослідникам, що брали участь у міжнародних обмінах MSH. Одним з результатів цих обмінів є знайомство українських науковців із сучасним станом наук про людину у Франції, а слідом за цим — і переклади найцікавіших статей французьких колег.[1] У пропонованій читацькій увазі статті поєднуються роздуми з приводу обох головних напрямів діяльності Моріса Емара — соціальна та економічна історія і, ширше, соціальні науки та організація функціонування цих наук про суспільство в суспільстві, в національному та міжнародному масштабах. Проте різнорідність цих двох напрямів, теоретичного та організаційного, є позірною, обидва вони продовжують паралельні зусилля представників тієї течії, до якої належить Емар і яку в нас прийнято називати «школою Аналів», з формування теоретичного та практичного поля наук про суспільство. EHESS та MSH стали інституційним втіленням цих зусиль. Формування цього поля передбачає, окрім іншого, інтерес до міждисциплінарних обмінів та особливу увагу до методології. Всі ці вектори містяться у пропонованій статті, де роздуми над сучасним становищем наук про людину логічно переходять в роздуми над становищем самої людини, бо предметом статті є те, що, можливо, і робить людину людиною — пам’ять. Вперше стаття опублікована в журналі Diogиne, який видається ЮНЕСКО з метою сприяння міжнародному обміну ідеями в галузі філософії та гуманітарних наук.


ІСТОРІЯ І ПАМ’ЯТЬ: КОНСТРУКЦІЯ, ДЕКОНСТРУКЦІЯ ТА РЕКОНСТРУКЦІЯ[2]


Тепер наші суспільства одностайні з суспільними та гуманітарними науками (тобто з науками, які зробили суспільство об’єктом вивчення і претендують на те, щоб постачати йому знання про нього самого, знання, яке суспільство обережно шанує, не будучи достатньо впевненим, що справді має в ньому потребу): і для суспільства, і для науки про нього пам’ять стоїть на першому плані і стала обов’язковим предметом звернення. Наші суспільства погоджуються навіть, коли їм кажуть про «обов’язок пам’яті» як про етичну та політичну вимогу, від якої вони не можуть відмахнутись. Збереження та валоризація усіх слідів минулого стали одним із найбільш загальноприйнятих та найменш дискутованих аспектів будь-якої культурної політики. Термін «спадщина» увійшов в адміністративну мову. Він об’єднався тут з багатьма прикметниками: «мистецька», «етнологічна», «археологічна», «екологічна», «тваринного» та «рослинного світу». Так, ніби суспільства, які, з одного боку, демонструють свої амбіції потужного економічного зростання, проґресу та запровадження сучасних технологій, повинні, щоб вибачитись за це чи змусити про це забути, примножувати натомість і посилання на якесь минуле, яке вони не хотіли б втратити, зруйнувати чи відкинути в забуття, хоча все більше повертаються до нього спиною.

Що ж стосується наук про людину та суспільство, назви творів свідчать про те (достатньо дослідити за допомогою свого комп’ютера електронні каталоги бібліотек), що жодна з них не уникає цього звернення до пам’яті. Філософи, психологи, психоаналітики та соціологи проторили шлях, історики та археологи, етнологи та антропологи, лінґвісти та семіотики, спеціалісти з когнітивних наук, так само як і спеціалісти з наук про релігію, йдуть слідом за ними. На початку постають два напрями зацікавлення. Перший — індивідуальною пам’яттю, тими двозначними зв’язками, які вона постійно відновлює між спогадом та забуттям, між роботою свідомості та роботою уяви, та тим доступом, який вона відкриває до найглибших шарів психіки. Другий — колективною пам’ятою та механізмами, які дають змогу їй конструюватись, передаватись та нав’язуватись індивідуальним дієвцям. Насамкінець демарш істориків відбувається у зворотний спосіб, від соціальної конструкції живої колективної пам’яті — до вивчення «місць пам’яті»,[3] наділених красою смерті. Проте, якщо придивитись ближче, протягом останніх двадцяти років є дві головні галузі докладання зусиль, що прагнуть не стільки усунути