Данте Аліґ`єрі

Данте Аліґ'єрі (іт. Dante Alighieri) (* 13 липня 1265, Флоренція — † 13/14 вересня 1321, Равенна) — видатний італійський поет доби Відродження, письменник і політик, «Батько італійської літератури». Першим став писати літературні твори народною (тобто італійською) мовою, а не латиною. Його головний художній твір, поема «Божественна Комедія» (іт. la Divina Commedia), вважається шедевром світової літератури.
Народився у Флоренції (Італія) у родовитій сім’ї. Вивчав правознавство в Болонському університеті. У студентські роки захопився поезією, яка згодом приносить йому славу. Данте — громадянин, патріот Флоренції, рішуча та енергійна людина. З 1295 р. — був активним політичним діячем, але згодом зневірюється в політичній боротьбі, стає вигнанцем. Данте заборонено повертатися до Флоренції під загрозою смерті. Справжнє ім’я Данте — Дуранте, таке ім’я йому дали на честь діда, пізніше він скорочує власне ім’я, під яким і став відомим у світовій літературі. Головною подією молодості Данте було його кохання до Беатріче. Уперше він її побачив у дитинстві. Вдруге вони зустрілись через десть років. Чарівний образ молодої жінки надихнув поета на створення прекрасних зразків ліричної поезії. Цикл віршів, народжених коханням, а згодом — ранньою смертю Беатріче (1290), склав збірку «Нове життя» (1292). Книга написана італійською мовою, замість прийнятої в середні віки латинської. Данте став засновником літературної італійської мови. Йому належить трактат «Про народне мовлення» (1305), присвячений захисту рідної італійської мови, а також політичні трактати «Бенкет» (1307—1309), «Про монархію» (1312—1313). Данте висував ідею національної імперії на чолі з освіченим монархом, незалежним від Папи. Політичні вороги переслідували поета. У Флоренції він був заочно засуджений до спалення з конфіскацією майна (1302), декілька років блукав по Італії. Останні роки життя провів у Равенні. Вершина творчості Данте — поема «Комедія», яку нащадки назвали «Божественною комедією» (1307—1321), перше друковане видання — 1472 р. Поема складається з трьох частин: «Пекло», «Чистилище» і «Рай». Твір був задуманий. автором як монументальний пам’ятник Беатріче. У цьому творі автор розкриває тему кохання у широкому його розумінні — як велику силу, що дає життя усьому на землі. Про це Данте сказав в останніх рядках «Раю»: «Любов, що водить сонце і світила». Твір написаний у формі «видіння», у ньому йдеться про мандри поета потойбічним світом. «Божественна комедія» є першим глибоким проявом гуманізму й реалізму в італійській і світовій літературі.

Твори
1306—1321 Божественна комедія — Divina Commedia (іт.)
1304—1307 Convivio (іт.) Бенкет.
1304—1306 De vulgari eloquentia libri duo (лат.) Про народне красномовство, трактат.
Egloghe (лат.) Еклога.
Epistulae (лат.) Послання.
Il fiore (іт.) Квітка, поема з 232 сонетів, за «Романом про Розу» (фр. Roman de la Rose) (алегоричний роман XIII століття).
1310—1313 Monarchia (лат.) Монархія, трактат.
Detto d'amore (іт.) Detto d'Amore поема, також за Романом про Розу (фр. Roman de la Rose).
Quaestio de aqua et de terra (лат.) Питання про воду і землю.
1295 Vita nuova (іт.) Нове життя.
Rime (Canzoniere) (іт.) Вірші.
Вірші флорентійського періоду:
- Сонети
- Канцони
- Балади і станси
Вірші, написані у вигнанні:
- Сонети
- Канцони
- Вірші до кам'яної пані
Листи

Автор

Древнеевропейская литература   Поэзия  

Поэзия