Первый признак псевдонаучного бреда на физмат темы - отсутствие формул (или наличие тривиальных, на уровне школьной арифметики) - имеется :)
Отсутствие ссылок на чужие работы - тоже.
Да эти все формальные критерии и ни к чему, и так видно, что автор в физике остановился на уровне учебника 6-7 класса. Даже на советскую "Детскую энциклопедию" не тянет.
Чего их всех так тянет именно в физику? писали б что-то юридически-экономическое
подробнее ...
:)
Впрочем, глядя на то, что творят власть имущие, там слишком жесткая конкуренция бредологов...
От его ГГ и писанины блевать хочется. Сам ГГ себя считает себя ниже плинтуса. ГГ - инвалид со скверным характером, стонущим и обвиняющий всех по любому поводу, труслив, любит подхалимничать и бить в спину. Его подобрали, привели в стаб и практически был на содержании. При нападений тварей на стаб, стал убивать охранников и знахаря. Оправдывает свои действия запущенным видом других, при этом точно так же не следит за собой и спит на
подробнее ...
тряпках. Все кругом люди примитивные и недалёкие с быдлячами замашками по мнению автора и ГГ, хотя в зеркале можно увидеть ещё худшего типа, оправдывающего свои убийства. При этом идёт трёп, обливающих всех грязью, хотя сам ГГ по уши в говне и просто таким образом оправдывает своё ещё более гнусное поведение. ГГ уже не инвалид в тихушку тренируется и всё равно претворяет инвалидом, пресмыкается и делает подношение, что бы не выходить из стаба. Читать дальше просто противно.
Слог хороший, но действие ГГ на уровне детсада. ГГ -дурак дураком. Его квартиру ограбили, впустил явно преступников, сестру явно украли.
О преступниках явившихся под видом полиции не сообщает. Соглашается с полицией не писать заявление о пропаже сестры. Что есть запрет писать заявление ранее 3 дней? Мало ли, что кто-то не хочет работать, надо входить в их интерес? Есть прокуратура и т.д., что может заставить не желающих работать. Сестра не
подробнее ...
пришла домой и ГГ отправляется в общественную библиотеку, пялясь на баб. Если ГГ и думает, то головкой ниже пояса. Писатель с наслаждением описывает смену реакции на золотую карту аристо. Диалоги туповатые, на уровне ребёнка и аналогичным поведением. История драки в школе с кастетами и войнами не реально глупая. Обычно такие тупые деологи с полицией, когда один сознаётся в навете оканчивается реальным сроком. Когда в руки ГГ попали вымогатели с видео сестры, действия ГГ стали напоминать дешевый спектакль. Мне данный текст не понравился, сказочно глупый.
Валерій посміхається. Хвиля
принесла на гребені кілька роздутих рибин, притисла їх до борту. Вітер доносить солодкуватий дух
мертвоти. І, як відзначали всі, хто побував у бухті останнім часом, тут майже немає чайок. Вони
невідь-яким чином відчули небезпеку і покинули бухту.
Запанувала тиша, лиховісна, похмура.
На палубу викотився Нечипір Арсенович Тукало і густим своїм баритоном повідомив, що
приготування закінчено. Славко розпорядився, і за кілька хвилин над палубою на талях завис білий,
з поздовжніми чорними смугами батискаф.
— Ходімо, — Славко рушив до батискафа.
Вони вмостилися якнайзручніше, приготувалися до спуску. Скрипу й кректання лебідок вже не
чули. В ілюмінаторах промайнули іскристі ланцюжки й щезли. Віконечка ніби зовні зашторилися
чорними запонами і раптом вкрилися сріблястою плівкою. Це спалахнули прожектори.
Славко відрегулював їх, і світ за ілюмінаторами почав повільно вимальовуватися. Він
здавався Славкові нерухомим і порожнім, хоча й мерехтів у променях прожекторів десятками
відтінків. Славко зрозумів: тут майже не було життя — не мчала стрілою геть від яскравого світла
тріска, не розливалися сріблом зграйки сардин. Тільки поволі де-не-де пропливали парасольки
медуз.
На пульті спалахнув червоний вогник, і кабіна наповнилася сухим стрекотом. Хлопці
одночасно зиркнули на той вогник. Так, то запрацював лічильник Гейгера. Він зафіксував невидиму
небезпеку, що не мала ні кольору, ні звуку, ні запаху.
Валерій запитливо глянув на Славка, але той лише усміхнувся. Випромінювання поки що не
загрожує, радіація не сягає контрольної цифри. Вони занурювалися далі під монотонний акомпанемент
лічильника. Потім пішли над самим дном, яке в променях прожекторів поставало перед зором особливо
рельєфно. Кожен камінь об’ємний, видно кожен виступ, западинку. І все сяяло яскраво, святково.
Та ось серед цього вражаючого видовища, вихопленого прожектором з вічної пітьми, сяйнув
металевий відблиск.
Славко спрямував туди промені двох бокових прожекторів. Величезний металевий ящик… Кілька
латинських літер і добре знайомий усім зловісний знак.
— Контейнер… — хрипко вимовив Валерій.
Славко розглядав пустельне, без будь-якої рослинності дно. Стерильне. Наче добре оброблена
рана. Але чому? Радіація тут, коли вірити лічильнику, не така вже й велика, щоб убити все живе.
“Коли вірити лічильнику”… Його кинуло в жар. На чолі виступив піт. Натиснув на важіль —
батискаф почав підніматися. Зусиллям волі утримався, щоб не випустити з відсіків усю воду і не
вилетіти вмить на поверхню. Хоча батискаф все-таки піднімався занадто швидко.
В ілюмінаторі пропливли швидкі тіні. Зникли. Славко майже інстинктивно вимкнув бокові
прожектори, а носовий пригасив. І тіні з’явилися знову. Стишив хід. І раптом збагнув, що
лічильник не брехав! В ілюмінаторі на великій відстані зблиснула зграйка риб. А потім бокове
віконце затулила аморфна, посічена зморшками, в складках маса. Вона здригалася, тремтіла.
З’явилося щупальце з присосками, поялозило по прозорій пластмасі, потім — банькаті очі, і Славко
подумав — восьминогові. Але одразу ж відкинув це припущення. Навіть для восьминогових вони були
незвичайні. Їх вираз швидко змінювався, був надто осмислений, ба навіть проникливий. Йому
здалося, що в глибині тих очей причаївся біль, якесь болюче запитання.
Та ось в ілюмінаторі показалися вся голова, беззубий з дзьобом рот, частина тулуба і
лійкоподібний отвір. Сумнівів більше не було: восьминіг. Якийсь незнайомий вид — не далекосхідний
осіориз Ооіїеіпа. Адже ці очі… Цей, можна сказати, погляд… Правда, у восьминогів він буває досить
виразний. Але така осмисленість… А може, здалося? Далася взнаки зайва настороженість,
напруженість?
Валерій промовив щось нерозбірливе, не маючи сили відірвати погляду від дивовижних очей, і
тієї ж миті голова зникла.
Славко марно чекав якийсь час, вмикаючи й вимикаючи світло. А тоді знову почав підйом.
“Власне кажучи, мені поки що нічого не пощастило встановити, — міркував. — Радіоактивність
не така велика, щоб могла бути відповіддю на загадку, тим більше на тій глибині, куди могли
опуститися люди з аквалангами. Може, саме ось такі тварини напали на них? Звичайно, легенди про
страшних восьминогів — вигадка. Але ці тварини — надто вже незвичайні…”
Зразу ж після повернення на палубу корабля Славко скликав товаришів і розповів про свої
спостереження. Ухвалили знову спустити батискаф. Цього разу в ньому будуть іхтіологи Косинчук і
Павлов.
Але і друге, і третє занурення батискафа не збагатило експедицію новими даними, якщо не
брати до уваги, що іхтіологи підтвердили: восьминіг, якого вперше побачили Славко й Валерій, не
належить до жодного відомого виду.
Славко найбільше боявся, що керована ним експедиція повернеться з порожніми руками. Він
уявляв собі погордливо зневажливу міну на обличчі Івана Герасимовича, докірливий погляд
Последние комментарии
14 часов 32 минут назад
22 часов 32 минут назад
1 день 13 часов назад
1 день 17 часов назад
1 день 17 часов назад
1 день 17 часов назад