The Russia Conundrum - Mikhail Khodorkovsky-ua [Mikhail Khodorkovsky-ua] (fb2) читать постранично, страница - 3

процвітання як ідеал, до якого можна прагнути, - джерело натхнення, яке останнім часом стало затьмареним. Це історія, яка зазирає в майбутнє, щоб запитати, чи може Росія змінитися і якщо так, то яким чином. Чи можуть реформи покласти край статусу Росії як держави-парії, що діє поза демократичними нормами міжнародного співтовариства? Якою є кінцева мета майбутнього Росії? Яка модель влади найкраще відповідатиме інтересам російського народу і світу в цілому? Чи може Росія стати частиною глобального рішення, а не частиною проблеми - і чи може Захід допомогти здійснити цю трансформацію? На ці питання необхідно відповісти серйозно і невідкладно. Росія - одна з найважливіших і найпотужніших країн світу. Світ не повинен ігнорувати її.

- **~

Ви можете подумати, що бути замкненим як політичний в’язень у в’язницях і трудових таборах Володимира Путіна - це нещастя, але я можу не погодитися. Я прочитав достатньо Шекспіра, щоб зрозуміти долю його трагічних героїв, які досягають земного успіху, піднімаються до вершин влади і багатства, але потім їх спіткає невдача, яка позбавляє їх усіх здобутків. Але коли вони занурюються в руїну і відчай, Шекспір іноді наділяє їх тим, чого вони ніколи не мали: здатністю ясно бачити речі в собі і в світі.

До мого арешту в жовтні 2003 року я був близький до найвищих щаблів влади в Росії. На початку тисяча дев’ятсот дев’яностих я був радником першого російського прем’єр-міністра, потім заступником міністра, а потім повернувся до бізнесу, який заснував наприкінці тисяча дев’ятсот вісімдесятих, і став одним із провідних промисловців країни. Я був надзвичайно багатим, мною захоплювалися, мені заздрили і мене ненавиділи водночас.

Моє знайомство з найвищими щаблями влади в Росії - і мій подальший досвід каральних репресій, які ця влада регулярно застосовує, - а також роки життя в західному суспільстві, яким так багато росіян захоплюються і якого так бояться, дали мені розуміння. Побачене і пережите в обох суспільствах переконало мене в тому, що Схід і Захід не розуміють один одного настільки погано і повністю, що разом вони ведуть світ до серйозної небезпеки.

Я був досить близьким до Володимира Путіна, щоб дізнатися, як він мислить, щоб інтуїтивно відчути психологію цієї людини, щоб зрозуміти, які цілі він ставить перед Росією і перед собою. Мало хто мав можливість читати думки Путіна; ще менше людей мали можливість сказати йому в обличчя все, що вони думають про корупцію, яка існує на самому верху. Саме це я і зробив у лютому 2003 року, під час гнівного телевізійного обміну думками між нами, який підняв кришку на темну сторону його режиму і запустив ланцюг драматичних подій для нас обох.

Говорити правду владі - і робити це публічно - призвело до мого арешту та ув’язнення. Мій досвід роботи з примхливою, персоналізованою моделлю влади, яку використовує Путін, навчив мене, що існує суттєва різниця між російською державою і людьми, які зараз керують Кремлем. Путін - це не Росія, а Росія - не Путін. Роки ув’язнення поглибили моє розуміння важливості Росії, її краси та її майбутнього. Вони допомогли мені зрозуміти, що Росію можна врятувати від нескінченної низки диктатур, що вона може стати нормальною країною, посівши своє законне місце в співтоваристві націй, а не державою-парією, постійно втягнутою в конфронтацію і ворожнечу.

Коли, нарешті, я вийшов з в’язниці в грудні 2013 року, влада вигнала мене з Росії, пообіцявши довічне ув’язнення, якщо я колись повернуся. Відтоді, живучи в Лондоні, я отримав розуміння того, як Росію бачать на Заході. Це допомогло мені усвідомити, що Захід може допомогти Росії вирішити її проблеми - не лише заради неї самої, але й заради Заходу та всього світу.

Раніше: Володимир Путін і я під час дискусії в Кремлі, 2002 рік

Путін і я під час дискусії про майбутнє Росії, лютий 2003 року

- *

Я б визначив Захід як ті країни Європи та Америки, де права людини захищені, де демократичні цінності забезпечують людям вибір того, хто ними керує, і де - попри широко розрекламовані проблеми останніх років - громадянські інститути, система стримувань і противаг закріплюють право народу здійснювати нагляд і контроль за тими, кого він обирає.

Я живу в місті і країні, де впливові росіяни, вигнані зі своєї батьківщини, стали мішенню і були вбиті агентами Кремля. Сполучене Королівство - демократична країна, але влада Путіна не знає кордонів. Я знаю, що така ж доля може спіткати мене будь-якої миті - полоній, підсипаний у чай, “Новачок” на дверній ручці - але я навчився з цим жити. З чим я не навчився жити, так це з думкою про те, що моя країна в руках людей, які прагнуть лише примножити власне багатство і владу. Живучи на Заході, я бачив, як тутешні політики помилялися і