Кордон у вогні [Адам Пшехшта] (fb2) читать постранично, страница - 16

Найближча залізнична станція знаходилася в розташованому понад десять кілометрів звідси містечку.

-- Слухаю Вас, -- заохотив її Кроне. В його голосі не пролунало й тіні симпатії. Жінка зиркнула косо на Томчака і Одоланицького, що супроводжували їх, затиснула губи.

-- Вчора я довідалася про ризик при використанні цього апарата на моєму чоловікові. Те, що Ви зробили без мого відома… неприпустимо, -- процідила вона зі злістю.

-- Ваш чоловік знав про все і ризикнув, -- відповів холодно офіцер. – Його рішення виявилося розумним. Наркєвич вважає, що це продовжить його життя принаймні на кілька років.

В очах Томчака, який прислухався до розмови, блиснуло розуміння, він відсунувся від Корицької, на його обличчі вималювалася відраза. Нарбутт-Одоланицький здавався приголомшеним.

-- Не повертайтеся сюди. Ніколи більше! – наказала Гізела. – Я догляну щоб вже ніхто і ніщо не загрожувало моєму чоловікові.

Вона з викликом поглянула на співрозмовника.

-- Не повернуся, -- запевнив Кроне. – Але якщо, не дивлячись на запевнення доктора Наркєвича, пан Корицький помре, мені доведеться змінити думку і докладно все дослідити. А… ще одна дрібниця. Здається, Ви загубили.

Він простягнув Корицькій невеличкий знімок. На фотографії була зображена мрійливо усміхнена Гізела.

-- Поїхали! – скомандував Кроне.

Вони сіли на коней, виїхали за ворота. Тільки Одоланицький оглянувся назад, на зігнену навпіл, немов після удару в живіт, Корицьку.

-- Що в біса відбувається?! – запитав. – Звідки ця фотографія?

-- З дому управителя, -- пояснив сухо майор. – Вони були коханцями. А Корицький… Корицький повинен був померти. Здається, я дещо сплутав їхні плани. Її плани, -- відразу ж поправився він.

Вони довго мовчали, з-під копит коней здіймався пил, осідав на мундирах. На роздоріжжі, біля села, стояла тільки одна особа – Марися. Вона помахала їм рукою. Томчак, повагавшись, відповів, майор легко схилився перед дівчиною.

-- А це хто? – запитав ротмістр. У відповідь тиша.

-- Та фотографія… -- обізвався він за якусь мить. – Ти знайшов її пізніше, після нападу “дробарки”, чи… -- він не закінчив свою думку, не відважився запитати, як загинув управитель.

-- Корицька теж про це міркує, -- повідомив з безжальною посмішкою Томчак. – І сподіваюся, ще довго буде міркувати.

Сержант, що сидів на хребті великого, саме для нього підібраного жеребця, не вражав особливим хистом до їзди верхи, однак тримався в сідлі доволі непогано. Кроне не відповів, прискорив коня, невдовзі всі перейшли на галоп, залишаючи за собою хмару куряви. Жоден з них більше не згадав про справу Корицьких. Її було закрито. Остаточно закрито.

(Далі буде)

Adam Przechrzta

Płonąca granica (Wilczy Legion – 1)

Переклад з польської -- полігНОТ

------------------------------------------------------

https://www.facebook.com/pg/PoligNOT

Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися, коли буде продовження.