Заруцкий Афанасий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

видано була безліч жалуваних грамот на маєтності, і саме тоді,

можна підкреслити, було закладено фундамент приватного землеволодіння в Малоросії, що, в

свою чергу, започаткувало майбутнє малоросійське дворянство.

Крім загальної жалуваної грамоти всьому малоросійському народові на земельні володіння, які в

кожного були, самому гетьманові Мазепі вручили грамоти на села Остроч і Ядлівка в

Баришівському повіті Переяславського полку, які гетьман тоді ж пожертвував богодільні при

Києво-Печерському монастирі; на село Кочюрівку в Глухівському повіті, де в гетьмана було

обійстя і водяний млин на ріці Єсмань, і на село Самбур у Красненському повіті. Всіма цими

маєтностями Мазепа володів і колись, у званні генерального осавула, а тепер вони віддавалися

йому в потомствене володіння.

Ще до своєї поїздки в Москву гетьман витребував затвердження своїх універсалів: на села

Диканька і Ярославець для генерального писаря Кочубея; на два села в Полтавському повіті за

генеральним суддею Вуєховичем; на села в Любецькому повіті за Михайлом Гамалією; сіл

Погрібки, Кишки і Кропив’яне з млинами на ріці Сейм за генеральним бунчужним Юхимом

Лизогубом; на подаровані їм усі маєтності за басанським сотником Янковичем, ніжинським

полковником Степаном Забілою й охотницькими полковниками: Герасимом Василевичем,

Яворським, Кожухівським і Новицьким. Під час візиту Мазепи до Москви, за гетьманським

клопотанням, були видані грамоти на маєтності і багатьом іншим особам.

Гетьман протегував і літературним працям у рідному краї. За його рекомендацією, ще до поїздки в

Москву, привозили в столицю старці Києво-Миколаївського монастиря книгу Радивиловського

«Вінець Христовий», a старці печерські – книгу «Вінець від квітів духовного винограду

печерського» для дарування їх государям.

Разом з гетьманом приїжджав до столиці глухівський житель Панас Заруцький з книгою «На

похвалу великих государів». Він подав Голіцину прохання, яким виявляв бажання трудитися і

надалі «в накресленні книжковому до прославляння престолу їхніх царських величностей і його

князя Голіцина, щоб мати літопис про родинні зв’язки їх царських величностей, щоб і в нині

мудрим людям було що прочитати».

Він заявляв, що донині писав коротко, а тепер хотів би написати докладніше, і просив забезпечити

його літописами, тому що в малоросійському краї таких не можна знайти.

19 вересня малоросіян відправили з Москви. На прощання гетьману і старшинам надарували

соболів, різних приправ і ласощів, вина, оцту і т.п.

БИЙ СВІЙ СВОГО, уривок з книги О. Оглобліна «Гетьман Іван Мазепа та його доба»

Вінцем цього «уничтоженія» Мазепи був наказ царя вищим церковним чинникам, українським і

російським, Мазепу «публично в соборной церкви проклятію предать», себто виголосити

церковну анатему на Мазепу, який «оставя православіе, к еретикам Шведам ушел... і, вмЂсто

защищенія також как великой строітель оных был святым церквам, нынЂ проклятой гонитель

оным учинился, понеже недалеко от Новагородка Шведы в одной церкви лошадей поставили...»

(указ митрополитові рязанському, місцеблюстителю ІІатріяршого престолу Стефанові Яворському

з 31 жовтня 1708 р.).

Наказ був слухняно виконаний. 12 листопада в Москві, в Успенському соборі – місці коронації

московських царів і російських імператорів – у присутності єпископату, царевича Олексія

Петровича, бояр та інших осіб митрополит Стефан Яворський, українець і давній приятель

гетьмана Мазепи, перевів церковний обряд прокляття «за измЂну и вЂроломство» (виголосивши

при цьому відповідне казання) на того, хто завжди був вірним сином православної церкви й

великим, найбільшим з усіх українських гетьманів, її добродієм.

Того ж дня у Глухові, в Троїцькій соборній церкві, після літургії й молебня в присутності царя й

членів московського уряду, а також гетьмана Скоропадського й старшини вище українське

духовенство на чолі з митрополитом Йоасафом Кроковським «предало Мазепу вЂчному

проклятію», причому новгородсіверський протопоп Атанасій Заруцький, давній панегірист, а

потім ворог Мазепи, «сказывал казанье, напоминая о прежде бывших измЂнниках прострацію».

Того ж дня царський маніфест оголосив Мазепу «богоотступным измЂнником», що «от вЂры

православной и Церквей христіанских отлучен». І того ж дня з друкованими посланнями

тотожного змісту звернулися до своєї пастви вищі українські ієрархи –