Кулябка Семен [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">Рейну до Камчатки», присвяченого 300-річчю з дня народження Г. Міллера

«Гімн бороді» – сатиричний вірш М. В. Ломоносова, спрямований проти консервативно

налаштованого духівництва. Написаний на рубежі 1756-1757 рр.

Приводом для його появи, найімовірніше, стала заборона Св. Синоду на публікацію перекладу

поеми англійського поета Олександра Попа «Досвід про людину», виконаного в 1756 р. Миколою

Микитовичем Поповським.

За деякими відомостями, безпосереднім адресатом «Гімну бороді» був архієпископ Санкт-

Петербурзький Сильвестр (Кулябка Семен Петрович).

Внаслідок широкого поширення «Гімну» у списках Св. Синод 1757 р. звернувся до імператриці

Єлизаветі Петрівни, домагаючись видання указу, який би велів «такі звабні й лайливі пасквілі

винищити і привселюдно спалити», а їх автора для «напучення і виправлення» передати духовній

владі.

Домогтися цього не вдалося, найшвидше, завдяки заступництву фаворита імператриці І. І.

Шувалова, який у всьому сприяв Ломоносову.

З полемікою навколо «Гімну бороді» пов’язана поява ще декількох творів Ломоносова. У

відповідь на критику на свою адресу він написав епіграми «О страх! о жах! грім! ти смикнув за

штани...» і «Зубницmкому», а також (з великою часткою ймовірності) вірш «Гімн бороді за суд».

…Особливого розголосу набула епіграма, звернена до якогось Христофора Зубницького з

Холмогор, чиє прізвище стояло під листом, до якого була прикладена пародія «Перевдягнена

борода, або Гімн п’яній голові»: вона містила образливий натяк на селянське походження

Ломоносова.

Останній несправедливо порахував автором поета В. К. Тредіаковського, свого давнього

літературного супротивника… Проте авторство «Переодягненої бороди», найімовірніше,

належало Сильвестрові (Кулябці).

РОЗСУДЛИВИЙ ЕКОНОМ І ДОТЕПНИЙ АРХІТЕКТОР, з нотаток Л. Сизинцевої «З

неопублікованого»

Допомогу в освіті «простого підлого народу» міг надати властям тільки освічений священик, і

тому в тому ж указі пропонувалася «удосконалити навчання духовних чинів шляхом заснування

семінарій».

Саме це й стало головною турботою владики Сильвестра (Кулябки), який в останніх числах січня

1746 р. першим досяг Костромських кордонів. Його попередник, Симон Тодорський, за сім місяців

свого правління... жодного разу в єпархії не побував.

Головним діянням преосвященного Сильвестра стало створення Костромської «школи для

навчання священицьких дітей», указ про створення якої він підписав в червні 1746 р., тобто через

півроку після прибуття. Труднощі виникали і зі збором хліба на їх харчування, і з набором учнів, з

яких ніхто не хотів записуватися добровільно. Понад те, коли спеціальні посильні стали

об’їжджати парафії і брати дітей в учення силою, батьки ховали їх, «кажучи, що вони втекли», а

спійманого «проводжали до Костроми, як небіжчика, з плачем і криком», а сам учень тікав додому

за першої нагоди. М. Я. Дієв, випускник і історик Костромської семінарії, пояснював це тим, що

неуспішних погрожували відправити на військову службу.

В кінці квітня 1850 р. преосвященного Сильвестра перевели в іншу єпархію, і розбіглися навіть ті

учні, яких вдалося зібрати.

Проте семінарія була не єдиною турботою владики. На плечі преосвященного лягли турботи про

пристосування Іпатіївського монастиря під архіпастирську резиденцію, налагодження роботи

духовної консисторії. У цих заняттях владика показав себе як «розсудливий економ і дотепний

архітектор» . Під його наглядом над кам’яними економськими і казначейськими келіями

надбудували дерев’яні покої. Третій дерев’яний поверх, зведений ним над кам’яними

економськими і казначейськими келіями, був обштукатурений всередині і зовні, що на ті часи

вважалося незвичайним. Стіни були покриті рустом і виглядали кам’яними, а в центрі підносився

дерев’яний бельведер.

Практично всі почини преосвященного Сильвестра були продовжені його наступниками.

КЛЮЧІ ВІД РАЮ, з повісті Г. Вовка «Мед з каменю»

Підійшли до дерев’яної будівлі й почали підніматися по дубових скрипучих сходах. Гриць не

відчуває ноші, душа співає жайворонком.

Префект академії Сильвестр Кулябка був здивований щедрістю скромно одягнених гостей.

Перший з них мало не пробив підлоги двопудовою бочкою меду, другий ледве розтулив закляклі

пальці від торби з маслом і м’ясом.

– З Чорнух? Земляк?

Він молодо підвівся.