Лившиц (Наумович) Бенедикт [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

записки начальника Леноблміськліту обкому

партії і Головліту від 17 вересня р.

Серед книг, випущених за останній час Видавництвом письменників в Ленінграді, органами

політконтролю звернена особлива увага на книгу Б. Лівшиця («Півтораокий стрілець» – авт. ).

Книга була затримана Головлітом через те, що поза сумнівом пропагує формалістичні установки

автора...

Книга в цілому дезорієнтує радянського читача в питаннях футуристичного руху. Випуск такої

книги в період загострення боротьби з формалізмом є невчасним, і лише той факт, що книга вже

віддрукована, примушує Головліт все ж таки піти на її дозвіл. Зобов’язати видавництво

забезпечити її додатковою передмовою, яка різко критикує формалістичні концепції Б. Лівшиця.

СУМНІВНЕ ТВЕРДЖЕННЯ, з рецензії О. Селівановського «Ранній футуризм у висвітленні

буржуазного ідеаліста» в «Літературній газеті» від 12 березня 1934 р.

Видавництво, похопившись, із запізненням віддрукувало і вклало в книгу особливу вкладку, в якій

воно стверджує..., що Лівшиць в своїх мемуарах стоїть на тих же ідеалістичних позиціях, що і в

1910-х роках. Така «вкладка» у відомих нам екземплярах книги Лівшиця не виявлена.

...Сумнівне твердження коментаторів видання «Півтораокого стрільця» про тому, що «всі

екземпляри, котрі потрапили до бібліотек, були фактично знищені».

СПАВ З ПУШКІНИМ, зі спогадів Б. Лівшиця

У 1912 році в моїх літературних поглядах відбувається перелом, який особисто мені уявляється

результатом природної еволюції, проте моїм тодішнім однодумцям він здавався нічим не

виправданим розривом з усім недавнім оточенням.

…Я спав з Пушкіним під подушкою – і скидати його, укупі з Достоєвським і Толстим, з пароплаву

сучасності мені здавалося лицемірством. Особливо обурював стиль маніфесту, точніше,

відсутність всякого стилю...

…У всіх численних, галасливих, а часто скандальних …виступах «Гілеї» я брав незмінну участь, оскільки не дивлячись на все, що мене відокремлювало, наприклад, від Кручених і Маяковського, мені з будетлянами було все-таки по дорозі.

ГРІШНЕ КОХАННЯ ДО ХРИСТА, з «Листів про російську поезію» М. Гумільова

Книга Бенедикта Лівшиця («Флейта Марсія» – авт.) ставить собі серйозні і, що найважливіше, чисто літературні завдання й справляється з ними якщо не завжди уміло, то натхненно. Теми її

часто нехудожні, надумані: грішне кохання якихось дівчат до Христа (є речі, до яких, хоча б з

естетичних міркувань, треба ставитися благоговійно), розсудливе прославляння безпліддя і т.д.

Таке не зараження поета своїми темами відбивається на однотонно-яскравих, немов при

електричному світлі знайдених, епітетах.

Та зате гнучкий, сухий, упевнений вірш, глибокі й влучні метафори, уміння дати відчути в

кожному вірші справжнє переживання, все це ставить книгу в розряд істинно цінних і робить її не

тільки обіцянкою, але й досягненням.

ОБРАЖАЄ І АПОЛЛОНА, І БАХУСА, з оцінки діяльності Б. Лівшиця К. Чуковським

Марно ґвалтує себе естет і таємний парнасець п. Бенедикт Лівшиць, котрий зовсім випадково

прилучився до цієї групи. Йшов би до п. Гумільова! На що ж йому, працелюбові, «принцип

зруйнованої конструкції»! Сп’яніння відмінна річ, проте тверезий, котрий удає п’яного, ображає і

Аполлона і Бахуса!

ВИМАГАВ ОЧНОЇ СТАВКИ, зі спогадів М. Заболоцького

У ході допитів з’ясовувалося, що НКВС намагається назбирати справу про якусь

контрреволюційну письменницьку організацію. Керівником її передбачалося зробити М. С.

Тихонова. Як члени повинні були фігурувати письменники-ленінградці, до цього часу вже

заарештовані: Бенедикт Лівшиць, Олена Тагер, Георгій Куклін, здається, Борис Корнілов, хтось ще

й, нарешті, я.

Посилено допитувалися даних про Федіна і Маршака. Неодноразово йшла мова про Алейнікова,

Табідзе, Хармса і Введенського – поетах, з якими я був зв’язаний старим знайомством і

загальними літературними інтересами.

У особливу провину мені ставилася моя поема «Торжество Землеробства», яка була надрукована

Тихоновим в журналі «Зірка» в 1933 році. Зачитувалися «викриваючі» мене «свідчення» Лівшиця

й Тагер, проте прочитати їх на власні очі мені не давали. Я вимагав очної ставки з Лівшицем і

Тагер, проте її не одержав.

АРЕШТ ВИКРЕСЛИВ З ПОЕЗІЇ, з нарису Ф. Зінька «Півтораокий стрілець»

Я був закоханий у поезію, знав напам’ять тисячі рядків Пушкіна, Лермонтова. Єсеніна,

Багрицького,