Сухинов Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

прийняв за це мученицьку смерть, був «нещасним». А ось Іван

Якушкін, в авторському виконанні, звичайно, – зразок «справжньої революційності». Це тому, що

Якушкін в засиланні не пішов шляхом активної політичної боротьби.

...У того ж Сухінова – чотири шабельні рани в боях з наполеонівськими загарбниками, бойова

лідерська позиція в повстанні Чернігівського полку, незломлений дух на каторзі. Чи нещастя

пролити кров в ім’я порятунку Батьківщини і віддати життя за її краще майбутнє, як запевняє

Лебедєв?

Більшим нещастям, на мій погляд, є брехливий життєвий шлях самого Лебедєва, котрий присвятив

його торжеству горбачовського «нового мислення» і відновленню капіталізму в Росії.

СМІЛИВА ПРИМАРА МАЙБУТНІХ СВОБОД, з «Нерчинської поеми» О. Пітірімова

Едва ли не коснувшийся Китая

В запретных, дерзких помыслах своих,

Иван Сухинов прятался, сбирая

Приятелей распутных да лихих.

Когтистая, разнузданная стая

Оскалившихся, злобных и хмельных.

Кого, Ванюша, ты узрел средь них –

Хранителей, предвестников ли рая?

В войне прострелен, рублена рука –

Герой, гусар Лубенского полка!

Черниговский поручик непокорный –

Кому доверил тайных мыслей ход?

Где ты теперь? Где заговор твой вздорный?

Где смелый призрак будущих свобод?

МОЖНА БУЛО ВРЯТУВАТИ, зі спогадів І. Горбачевського

Ремінь зняли з його шиї; привели лікаря, який помітив в тілі ознаки життя. Можна думати, що для

його повернення не потрібно було прикладати великих зусиль, бо цвях був вбитий досить низько, і

Сухінов, бажаючи затягнути якомога міцніше петлю, спустивши ноги з нар, колінами їх торкавася.

Немає сумніву, що лікар зміркував усі ці обставини, але, ймовірно, не знаючи вироку уряду і не

наважуючись із співчуття віддати бідного Сухінова на ганебне покарання батогом, він не прагнув

повернути до життя нещасного страждальника, а наказав тіло покласти на віз і відвезти до

лазарету... Негайно ...тіло було спущене до льоху і покладене на лід.

Якщо ці причини, а не неуцтво і байдужість спонукали лікаря залишити без уваги всі засоби, які

могли повернути життя Сухінову, то вчинок його гідний пошани і сама найнелюдянісше було

великодушним.