Оршер Иосиф [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
– Товаришу Оршер, ми вам довіряли, а ви ходили на побачення з есерами й меншовиками!
Соромтеся!
Так до кінця й не зрозуміла, що таке будинок побачень!
Клопотання спочатку мало успіх: касаційна колегія Верховного Суду висилку відмінила. Але
потім втрутився голова суду – і відновив попередній вирок.
Втім, Оршер духом не впав – та й кар’єра його від скандалу нітрохи не постраждала. Чергова
книжка вийшла вже 1925 року. Він випустив і потім ще немало книг...
НА КОРИСТЬ ЄВРЕЇВ, з розвідки М. Бєльського «Один з «старих журналістів»
Книга, про яку я хочу розповісти, навряд чи увійшла до золотого фонду літератури про минуле
нашого міста (мова про Одесу – авт.), проте в ній є декілька десятків сторінок, де описані місцеві
газети, їх редактори і журналісти кінця ХIХ і початку XX століть.
Редагував «Одеський аркуш» дворянин, засновник видання Василь Васильович Навроцький. При
знайомстві з ним О. Оршер (автор вищезгаданої книги – авт.) побачив людину «маленького
зросту з каламутними вицвілими очима, з невеликою борідкою якогось сіро-каламутного кольору.
Був він без піджака, в жилеті, на якому бовтався солідний золотий ланцюг з великою кількістю
брелоків».
Газета була ліберальною, тому установка редактора була жорсткою: «Щоб жидів там або греків –
Боже! Прямо говорю: трохи що – звільняю».
Фейлетони в газеті, вважає О. Оршер, писалися на «дурні й непотрібні теми».
Газета залишалася головним органом південного єврейства, нітрохи не відрізняючись від інших
російсько-єврейських... газет і журналів, тому що питанням чисто єврейським відводиться тільки
така кількість відомостей, аби не втратити російських передплатників, але у всіх рішуче статтях, фейлетонах й замітках завжди виявляється тенденція на користь євреїв.
НАМАЛЮЙ СТОЛИПІНА, бувальщина
Сучасники відзначили, що натурники І. Рєпіна довго не живуть. Деякі з тих, чиї портрети він
писав (композитор Мусоргський, хірург Пирогов), померли буквально через декілька днів після
того, як художник поклав останній мазок на полотно.
Письменник-гуморист О. Л. Д’ор (Оршер) з цього приводу жартома запропонував І. Рєпіну
написати портрет прем’єр-міністра П. Столипіна.
Таке замовлення через деякий час дійсно надійшло від Саратовської Думи.
Варто було І. Рєпіну завершити роботу, як П. Столипін відправився до Києва, де його застрелив
терорист Багров.
Последние комментарии
7 часов 38 минут назад
7 часов 55 минут назад
8 часов 8 минут назад
8 часов 13 минут назад
10 часов 45 минут назад
10 часов 49 минут назад