Никольский Юрий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

царськосільської гімназії Гумільов поїхав навчатися до Парижа і там

несподівано для себе одержав лист від Ганни Горенко. Ахматова стверджувала, що ця звістка

відбилася в його вірші «Беатріче» (спочатку воно називалося «Загадкою»):

Странная белая роза

В тихой вечерней прохладе.

Что это? Снова угроза

Или мольба о пощаде.

Гумільов знову зробив пропозицію. Вона схилялася до згоди.

ПЛЮС ТАЛАНОВИТА МОЛОДЬ, з статті Л. Березової «Культурна місія післяреволюційної

еміграції як спадщина Срібного століття»

Журнал «Російська думка», крім політичних статей, надрукував багато мемуарів політичних

діячів. Серед них найцікавішими в історичному і літературному плані були спогади монархіста В.

Шульгіна. Літературний відділ був представлений як широко відомими іменами З. Гіппіус, І.

Бунін, О. Ремізов, М. Цвєтаєва, так і менш популярними літературними критиками К.

Мочульським і Ю. Нікольським.

У 1922 р. з фінансових міркувань видання журналу було перенесене до Праги, потім до Берліна.

Однак врятувати журнал не вдалося. У 1927 р., вже будучи редактором щоденної паризької газети

«Відродження», П. Струве спробував його реанімувати. Він випустив один номер «Російської

думки» в Парижі. Проте конкурувати з «Сучасними нотатками» і «Волею Росії» за те ж невелике

коло паризьких читачів новому журналові було не під силу.