Кистяковский Богдан [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

class="book">полягають у відсутності органічного зв’язку і постійним відтворенням протиріч між українською

«національною ідеєю» (яка не виходить за межі етнічно орієнтованого націоналізму) та ідеєю

демократичною, правовою (котра нерідко асоціюється у націонал-патріотів з космополітизмом,

запозиченим «американізмом», експортом «демократії», відривом від «ґрунту»). Постійний

конфлікт між романтичною патріархальністю «грунтівництва» і глобалістськими стратегіями

модернізації зумовлює соціальну стагнацію в Україні, за якої обидві тенденції по суті блокують

одна одну.

В умовах наявного колапсу основний урок Кістяківського полягає в акценті прав людини як

пріоритетної гуманістичної цінності, наріжного каменю й основного критерію будь-яких

соціальних перетворень. Конкретний індивід був для Кістяківського тим «ґрунтом», залишаючись

на якому він міг вибудовувати свій сценарій як державних реформ, так і рішення так званого

«національного питання». При цьому основною турботою вченого було збереження свободи цього

індивіда від зазіхань двох форм надіндивідуальної колективності – Держави і Нації.

Основною формою протистояння авторитарній спокусі для Кістяківського є конституціоналізм і

федералізм, котрі розуміються не просто як соціальні інститути, але й як принципи, стратегії,

технології трансформації авторитарних режимів у правові, протипоставлені технологіям,

революції й мобілізації. Ненасильницький і поступовий характер суспільних перетворень у дусі

правової і соціал-демократичної парадигми припускав стратегію поглиблення, культивування і

вирощування правових відносин в авторитарному суспільстві на противагу революційно-

апокаліптичній установці на повне руйнування сформованих інституціональних основ майбутньої

правової держави.

Наприклад, для Кістяківського найважливішим критерієм конституціонального устрою була не

тільки реалізація принципу розділення влади, але й незалежність такого важливого органу як суд, що є квінтесенцією принципу права. Зокрема, він відзначав згубність політики російського царату

відносно суду присяжних як найважливішого демократичного завоювання, що закінчилося

фактичним придушенням його незалежності. Актуальність цього аспекту соціальної програми

Кістяківського для сучасної України цілком очевидна.

…Для Кістяківського ж характерні два можливих сценарії формування національної ідентичності

відповідно до акцентуації ним соціально-політичних аспектів прав людини:

А) Етнічний федералізм.

Б) Політична нація.

…Невирішена проблема української національної ідентичності, двозначна формула титульної

нації, державності, що блокує можливість формування політичної нації, спалахи соціального

екстремізму на національному ґрунті свідчать про безвихідність етноцентризму, небезпеку

балканізації України в майбутньому і необхідність пошуку нових форм української національної

консолідації.