КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 714647 томов
Объем библиотеки - 1414 Гб.
Всего авторов - 275117
Пользователей - 125172

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

A.Stern про Штерн: Анархопокалипсис (СИ) (Фэнтези: прочее)

Господи)))
Вы когда воруете чужие книги с АТ: https://author.today/work/234524, вы хотя бы жанр указывайте правильный и прологи не удаляйте.
(Заходите к автору оригинала в профиль, раз понравилось!)

Какое же это фентези, или это эпоха возрождения в постапокалиптическом мире? -)
(Спасибо неизвестному за пиар, советую ознакомиться с автором оригинала по ссылке)

Ещё раз спасибо за бесплатный пиар! Жаль вы не всё произведение публикуете х)

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
чтун про серию Вселенная Вечности

Все четыре книги за пару дней "ушли". Но, строго любителям ЛитАниме (кароч, любителям фанфиков В0) ). Не подкачал, Антон Романович, с "чувством, толком, расстановкой" сделал. Осталось только проду ждать, да...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
Влад и мир про Лапышев: Наследник (Альтернативная история)

Стиль написания хороший, но бардак у автора в голове на нечитаемо, когда он начинает сочинять за политику. Трояк ставлю, но читать дальше не буду. С чего Ленину, социалистам, эссерам любить монархию и терпеть черносотенцев,убивавших их и устраивающие погромы? Не надо путать с ворьём сейчас с декорациями государства и парламента, где мошенники на доверии изображают партии. Для ликбеза: Партии были придуманы ещё в древнем Риме для

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Влад и мир про Романов: Игра по своим правилам (Альтернативная история)

Оценку не ставлю. Обе книги я не смог читать более 20 минут каждую. Автор балдеет от официальной манерной речи царской дворни и видимо в этом смысл данных трудов. Да и там ГГ перерождается сам в себя для спасения своего поражения в Русско-Японскую. Согласитесь такой выбор ГГ для приключенческой фантастики уже скучноватый. Где я и где душонка царского дворового. Мне проще хлев у своей скотины вычистить, чем служить доверенным лицом царя

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
kiyanyn про серию Вот это я попал!

Переписанная Википедия в области оружия, изредка перемежающаяся рассказами о том, как ГГ в одиночку, а потом вдвоем :) громил немецкие дивизии, попутно дирижируя случайно оказавшимися в кустах симфоническими оркестрами.

Нечитаемо...


Рейтинг: +2 ( 3 за, 1 против).

Куинджи Архип [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

class="book">маси темної зелені груш створюють глибоке оксамитове тло всій картині. Картина залита такими

гарячими променями сонця, від яких темна зелень здається гранатного кольору... Скільки

суперечок збуджувало це чисте, гаряче світло на білих хатинах, щедро нарум’янених фінальним

променем заходу! Тонкі естети обвинувачували Куїнджі в безтактності: брати такі різкі моменти

природи, від яких боляче очам не «правильно». Проте ніхто не думав про власні очі: дивилися не

зморгнувши – не відірвати, бувало...

…Ілюзія світла була його богом, і не було художника, рівного йому в досягненні цього чуда

живопису. Куїнджі – художник світла.

– Цікаво б гарненько розглянути в лупу: з яких фарб складене це світло; здається, і фарб таких

немає. Просто чортівня якась.

– Шарлатанство! – лунає раптом голосно голос того, хто ввійшов. – І, чи знаєте: це зовсім просто.

Я читав в одній газеті статті про ці картини. Автор пише: і чого це люди божеволіють?!

А публіка суне. Захват переходить у якусь молитовну тишу; чутно лише дихання...

…Якась комічна фігура, міркували знавці. Нічому не вчиться, все заперечує. Справжній

гоголівський чаклун Пацюк: сидить на підлозі, підібравши ноги по-турецьки, перед макітрою з

варениками, а вареники йому самі в рот упурхують, як пташки; шльопнеться відразу в макітру зі

сметаною, а потім тільки чекає, поки Пацюк рот роззявить. І подивіться: адже яку метушню

заварив!

– Безсумнівно одне – недоліків маса... Тільки світло... і міркувати ні про що, довго зупинятися

навіть негоже – але, дійсно, треба правду сказати, світло то вже світло! Відходити не хочеться; усе

чогось чекаєш... Чорт візьми – мара якась, утягує...

Ну, а це що? Місяць... Стійте, стійте; яка тиша! Який глибокий спуск туди, униз до ріки! Адже

почуваєш, що це далеко, темно і неясно... при Місяцеві завжди в тінях неясно. Проте геть там

блищить смугою...

Це і є Дніпро?.. Ну, дивуйтеся, заради Бога: це брижі на ріці тріпочуть, іскряться; як тонко! А

хвилечки, хвилечки! Це треба було б в бінокль! Ах, яка принадність: ну, точно живаю природа...

Ой, ой, ой! А там, ще подалі, біля самісінького берега, на тому, зауважте, боці, червоний вогник...

Так це чумаки варять юшку на вечерю.

А сам автор у цей час був завалений листами, пропозиціями. У будинку Гребінки, на розі 6-ї лінії,

біля базару, до високих східців квартири, де мешкав Куїнджі, раз по раз під’їжджали візники з

пасажирами. Вони піднімалися крутими східцями на саму гору і дзвонили до чаклуна. Наплив був

такий великий, що Куїнджі вивісив, нарешті, оголошення: «Нікого не приймаю».

Не для краси розповіді – щира правда: були такі, котрі на колінах благали автора поступитися

бодай якою-небудь своєю роботою. Нехай художник править скільки завгодно, вони не багаті, але

вони виплатять йому, скільки він призначить за свій мазок, етюд чи начерк, чи, нарешті, картинку

– хоча б повторення в малому виді.

Чарівник ішов за переділку в майстерню і, порившись там, виносив нове полотно і ставив на

єдиний мольберт, який стояв у найяснішій точці світла всієї студії. Миттєво наставала пауза...

Урочиста тиша.

І сам не міг втримати сліз... щастя.


ЗАСТИГЛА МОЛИТВА, з статті Д. Клочка «Місячна травнева ніч, яку поглинула пітьма»

Початок травня 1880 року. Петербург дещо схвильований: з раннього ранку до пізнього вечора на

Невському проспекті шикувалися сотні екіпажів і натовпи пішоходів, щоб поглянути на одну-

єдину картину, що виставлялась на Великій Морській. Архип Куїнджі, грек із Маріуполя, котрий

нещодавно вийшов із Товариства передвижників, демонстрував «Місячну ніч на Дніпрі»,

задрапувавши в залі всі вікна й освітивши полотно сфокусованим променем електричного світла.

Глядачі входили у напівтемну залу, де знаходився тільки цей пейзаж, стояли тут у молитовній

тиші і йшли зі сльозами. Багато хто намагався заглянути за полотно, аби переконатись – чи немає

там замаскованої лампи, таким сильним було враження від ефектного місячного світла, що

заливало пологий берег Дніпра.

Про картину писали в газетах не лише критики й художники, а навіть великий хімік Дмитро

Менделєєв і модний поет Яків Полонський.

Дуже швидко «Місячну ніч на Дніпрі» за нечувану ціну придбав великий князь Костянтин

Костянтинович і, відправляючись у навколосвітнє плавання, не розлучився з нею навіть на

фрегаті. Морське повітря зробило свою чорну справу: картина безповоротно почорніла.


УКРАЇНА