КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 716041 томов
Объем библиотеки - 1422 Гб.
Всего авторов - 275435
Пользователей - 125265

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

Lena Stol про Чернов: Стиратель (Попаданцы)

Хорошее фэнтези, прочитала быстро и с интересом.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Влад и мир про серию История Московских Кланов

Прочитал первую книгу и часть второй. Скукота, для меня ничего интересно. 90% текста - разбор интриг, написанных по детски. ГГ практически ничему не учится и непонятно, что хочет, так как вовсе не человек, а высший демон, всё что надо достаёт по "щучьему велению". Я лично вообще не понимаю, зачем высшему демону нужны люди и зачем им открывать свои тайны. Живётся ему лучше в нечеловеческом мире. С этой точки зрения весь сюжет - туповат от

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Дорин: Авиатор: Назад в СССР 2 (Альтернативная история)

Часть вторая продолжает «уже полюбившийся сериал» в части жизнеописания будней курсанта авиационного училища … Вдумчивого читателя (или слушателя так будет вернее в моем конкретном случае) ждут очередные «залеты бойцов», конфликты в казармах и «описание дубовости» комсостава...

Сам же ГГ (несмотря на весь свой опыт) по прежнему переодически лажает (тупит и буксует) и попадается в примитивнейшие ловушки. И хотя совершенно обратный

  подробнее ...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
DXBCKT про Дорин: Авиатор: назад в СССР (Альтернативная история)

Как ни странно, но похоже я открыл (для себя) новый подвид жанра попаданцы... Обычно их все (до этого) можно было сразу (если очень грубо) разделить на «динамично-прогрессорские» (всезнайка-герой-мессия мигом меняющий «привычный ход» истории) и «бытовые-корректирующие» (где ГГ пытается исправить лишь свою личную жизнь, а на все остальное ему в общем-то пофиг)).

И там и там (конечно) возможны отступления, однако в целом (для обоих

  подробнее ...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
renanim про Еслер: Дыхание севера (СИ) (Фэнтези: прочее)

хорошая серия. жду продолжения.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).

Котелянский Лев [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

уряд не проводив в життя і навіть не

ставив на безплідне обговорення жодної прогресивної реформи, яка заздалегідь не була висунута,

розглянута й набагато краще продумана пресою і земством. Численні свідоцтва цьому ми

знаходимо в «Вітчизняних нотатках».

Скалон розробив і яскраво виклав на сторінках журналу питання про недостатність селянських

земельних наділів ще за десять років до вирішення його урядом.

Червінський і Трирогов теж ретельно досліджували цю проблему й звернули увагу властей на

необхідність вживання термінових заходів. Добре відомо, що тільки соціалістична пропаганда й

неухильне зубожіння селянських мас примусили нарешті уряд діяти.

Питання про зміну податкової системи, про викупи наділів, про переселенців теж вичерпно

розбиралися в «Вітчизняних нотатках» задовго до того, як вони розглядалися в комітетах Лоріс-

Мелікова й Ігнатієва. Заходи для порятунку від повного розорення так званих чиншовиків були

прийняті завдяки статтям Котелянського, який першим змалював їх важке, безправне становище.

Ще більш вражаючим прикладом дії преси є відміна сольового податку, теж значною мірою

завдяки зусиллям «Вітчизняних нотаток».


ПЕРЕКЛАЛИ КОТЕЛЯНСЬКОГО, з есеї-парсуни Ю. Хорунжого «Олена Пчілка: горда жіноча

душа»

Навесні 1868 року Старицький особливо захопився додатковими перекладами казок Андерсена і з

цього приводу втягнув до українського письменства й мене (Пчілку О. – авт.). Тоді я вже була «на

волі», бо ще 1866 року закінчила своє навчання; якийсь час я прожила в матері, у Гадячі (в нашій

чудовій Драгоманівській садибі!), проте від зими 1867-го я знову жила в Києві, в братовій сім’ї,

доповнюючи свою освіту різними мудрими книжками, які тодішня передова дівиця мусила

прочитати. Про писательство, признаюся, я в той час зовсім не думала. Моєю першою

літературною працею (навесні 1868-го) була випадкова компіляція якоїсь французької статті, на

яку мене скерував брат, він же і прилаштував мій фейлетон до «Петербурзьких відомостей».

Невимовна була моя радість, коли я побачила свою працю надрукованою і навіть отримала за неї

гонорар від редакції «Петербурзьких відомостей». Мій тріумф став відомий мешканцям другої

половини будинку (Старицькі й Драгоманови в той час винаймали спільно будинок. – Ю. Х.). Але

Старицький, зайнятий тоді, як я вже сказала, перекладами казок Андерсена для видання цілої

збірки, «напав» на мене, щоб я також спробувала себе в перекладі, ну хоча б того ж таки

Андерсена українською мовою. Скільки я не відмовлялася, що не зможу добре зробити це – такою

незвичною і важкою здавалася мені подібна праця, – Старицький дуже підбадьорював мене,

запевняв, що українська мова рідна мені, що я так добре розмовляю українською. Нарешті, щоб

захопити мене цією працею, купив і подарував мені томик в гарній оправі казок Андерсена

французькою мовою, запевняючи, що мені значно легше буде перекладати з мови чужої, аніж я

спробувала б перекладати з російської. Дві казки, нарешті перекладені мною з подарованої

книжки, викликали в Михайла Петровича захват. Згодом я переконалася: якщо Старицькому

подобалося чиєсь письмо, то завжди подобалося надзвичайно! Це можна пояснити як натурою

його, що захоплювалася, так і пристрасним його бажанням збільшити коло українських

письменників».

Згодом вони удвох переклали з російської повість Л. Котелянського «Чиншовики». На жаль,

десять казок Андерсена українською мовою з-під пера Олени Пчілки загубилися дорогою до

Києва, а «Чиншовиків» конфіскувала австрійська жандармерія, забравши рукопис з рук Івана

Франка, якому перекладачі довірили публікацію. Рукопис вважали втраченим, але нещодавно

українських «Чиншовиків» виявила дослідниця Валентина Іскорко-Гнатенко у фонді Івана Франка

у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ.